НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

10.1. Поняття, значення й ознаки співучасті



Досі з методичною метою ми розглядали різні аспекти індивідуальної злочинної поведінки. Але на практиці значна кількість злочинів вчиняється не однією особою, а двома і більше суб'єктами злочину. Регулюванню питань відповідальності при спільному вчиненні злочинів присвячений інститут співучасті (розділ VI Загальної частини КК).
Інститут співучасті є невід'ємною складовою частиною системи інститутів кримінального права. Призначення інституту співучасті полягає в тому, що з його допомогою:
а) визначається коло діянь, безпосередньо нормами Особливої частини КК не передбачених, але таких, які повинні тягнути за собою кримінальну відповідальність в силу їх суспільної небезпечності. Норми Особливої частини КК сформульовані стосовно діяльності виконавців злочину, а кримінальну відповідальність повинні нести і ті, хто організував вчинення злочину, підбурював на його вчинення, сприяв його вчиненню, хоча безпосередньо і не брав участі у виконанні його об'єктивної сторони;
б) вирішується питання кваліфікації дій співучасників;
в) використовуючи чіткі критерії закону, суди мають можливість, призначити справедливе, адекватне вчиненому покарання всім категоріям осіб, які брали участь у спільному вчиненні злочину (у спільній злочинній діяльності).

При вчиненні злочину в співучасті підставою відповідальності є склад злочину, ознаки якого описуються у нормах, що містяться в Загальній та Особливій частинах КК.
Ст. 26 КК дає поняття співучасті: Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
Із цього визначення випливають об'єктивні й суб'єктивні ознаки співучасті.
Об'єктивні ознаки співучасті:
у вчиненні злочину беруть участь декілька суб'єктів злочину, тобто дві або більше особи, кожна з яких повинна мати ознаки суб'єкта злочину (фізичність, осудність, досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність). Особа, яка не має ознак суб'єкта злочину, не може бути визнана співучасником;
злочин здійснюється спільними зусиллями всіх співучасників. Спільність зусиль полягає в тому, що: а) злочин - результат взаємообумовленості діяння всіх співучасників; б) наслідок злочинної діяльності є неподільним, загальним для всіх співучасників, який би "внесок" не вніс той чи інший з них у вчинення злочину. Всі вони вважаються такими, що вчинили саме цей злочин, і діяння всіх співучасників, як правило, кваліфікуються за тією статтею Особливої частини КК, за якою кваліфікуються діяння виконавця (виконавців), крім випадків ексцесу виконавця (про це пізніше); в) між діянням кожного співучасника і злочином, вчиненим виконавцем, існує необхідний причиновий зв'язок, який свідчить про те, що злочин є наслідком спільної діяльності всіх співучасників, і, отже, - наявні передумови для відповідальності всіх співучасників на єдиних підставах.
Будь-яка суспільно небезпечна діяльність, яка здійснюється у зв'язку з вчиненим злочином, але не перебуває у причиновому зв'язку з його наслідком, не є співучастю. Тобто співучасть можлива тільки до закінчення злочину, до припинення посягання на відповідний об'єкт.
Співучасть можлива й у вигляді приєднаної діяльності, коли особа вносить свій "внесок" у закінчення злочину, розпочатого іншими. Скажімо, побачивши, що знайомі незаконно заволодівають транспортним засобом, штовхаючи його руками, особа приєднується до цього процесу, чим сприяє завершенню злочину.

Спільність дій відсутня, а отже, відсутня й співучасть, коли декілька осіб незалежно одна від одної завдають шкоду одному і тому ж об'єкту. У такій ситуації кожний виконує самостійно склад відповідного злочину. Скажімо, кожний суб'єкт окремо викрадає певні предмети з вагону, який був залишений без охорони.
Як правило, співучасть здійснюється шляхом дії, але можливі випадки співучасті й шляхом бездіяльності. Скажімо, охоронець за попередньою змовою не чинить перепони викрадачам майна.
Суб'єктивні ознаки співучасті:
а) єдність умислу співучасників. Умисел об'єднує всіх співучасників у їх ставленні до спільно вчиненого діяння. Умисел передбачає погодження поміж співучасниками, яке може носити характер усної чи письмової домовленості (з використанням сучасних засобів зв'язку: факсу, електронної пошти тощо), а також конклюдентних дій (від лат. concludere - мовчазна згода, що полягає у жестах, міміці обличчя). У разі співучасті без попередньої згоди досить взаємного усвідомлення осіб щодо спільної злочинної діяльності і єдиного наміру вчинити злочин разом.
Інтелектуальний і вольовий моменти умислу при вчиненні злочину в співучасті носять дещо специфічний характер.
Інтелектуальний момент характеризується, по-перше, усвідомленням співучасником суспільної небезпеки діяння, яке вчиняє виконавець (мова іде про інших співучасників), і суспільної небезпеки власного діяння, яке "працює" на загальний для всіх співучасників злочинний наслідок. Відсутність розуміння суспільної небезпеки власних дій означає відсутність співучасті. Так, не буде співучасть у діях особи, що віддала всій автомобіль іншій особі, яка взяла його під приводом "відвідати родичів", а фактично з його допомогою вчинила злочин.
Для наявності співучасті досить знання особою про наявність хоча б одного співучасника. Скажімо, підбурювач може знати тільки про одного виконавця, насправді ж їх було декілька.
По-друге, співучасник передбачає, що дії виконавця, із врахуванням його "внеску", будуть сприяти розвитку причинового зв'язку в напрямку досягнення тих суспільно небезпечних наслідків, настання яких бажають або свідомо припускають співучасники.

Вольовий момент умислу полягає в бажанні або свідомому припущенні настання наслідків, що повинні настати в результаті дії виконавця і заради яких здійснювалася спільна діяльність співучасників.
Мотиви і цілі, з якими діють співучасники, можуть бути однаковими, а можуть бути й різними. Скажімо, організатор вбивства може діяти з мотиву помсти, а виконавець - з корисливих мотивів;
б) співучасть можлива тільки в умисних злочинах. У необережних злочинах вона неможлива. Адже тільки в процесі вчинення умисного злочину відбувається поєднання спільних зусиль співучасників, які відображають єдність їх умислу на досягнення бажаного злочинного результату. В необережних злочинах у винних нема ані бажання, ані свідомого припущення настання суспільно небезпечного наслідку. Тому поєднати свої зусилля для досягнення єдиного наслідку при необережному злочині неможливо.
Можлива ситуація так званого необережного співзаподіювання, коли декілька осіб своїми необережними діями призводять до настання єдиного наслідку. Але це не може бути визнано співучастю з причин, уже зазначених. Кожен має відповідати окремо за вчинений злочин. Скажімо, двоє мисливців, побачивши, що ворушаться кущі, вирішили, що то йде вепр, і, змовившись, зробили в цьому напрямку постріли, які стали причиною смерті людини. Тут немає вбивства, вчиненого групою осіб, а є вбивство через необережність, що має інкримінуватися кожному суб'єкту окремо.
«Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "10.1. Поняття, значення й ознаки співучасті"
  1. ЗМІСТ
    значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура 18 Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі 23 Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі 28 Тлумачення закону про кримінальну відповідальність 34 Контрольні питання 40 Розділ ІІІ Поняття злочину і класифікація злочинів 41 Поняття
  2. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття повторності злочинів полягає в тому, що в одних кримінально-правових нормах одиничний злочин (вчинок) не відрізняється від зло-чину-діяльності,2 а в інших закон значно посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину вдруге, повторно. Так, статті кримінального закону, що передбачають відповідальність за шпигунство (ст. 114КК), диверсію (ст. 113 КК), пропаганду війни (ст. 436 КК),
  3. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    поняття головного безпосереднього об'єкта вказати на те, що він є найціннішим з усіх інших об'єктів, яким завдається шкода внаслідок цього злочину. Але для чинного кримінального законодавства це не характерно. Головний об'єкт має бути визначальним для кваліфікації злочину та для розміщення певної норми у Кримінальному кодексі. При такому підході до побудови системи кримінального законодавства
  4. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття організованої групи Пленум Верховного Суду України назвав її мінімальні характерні ознаки. По-перше, навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з двох осіб, та й узагалі чи можна таке об'єднання назвати організацією. По-друге, не виділив Пленум таку обов'язкову рису організації, як її структуру - наявність певних підрозділів та організаційні зв'язки між ними,
  5. 1.1. Кваліфікація вбивства
    поняття вбивства М. І. Загородніков додає підстави відповідальності за вбивство як окрему ознаку цього злочину. Такий додаток зовсім зайвий, бо всякий злочин є підставою кримінальної відповідальності і без нього така відповідальність неможлива (Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву.- M., 1961.- С. 24). 114 діянню смерті іншій людині. Таке сприяння
  6. ПЕРЕДМОВА
    поняття кримінально-правової кваліфікації» (Київ: Атіка,
  7. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    поняття кваліфікації злочинів взагалі можна визнати правильним. Воно відображає основну сутність кваліфікації - встанов- 1 Герцензон А. А. Квалификация преступлений- M., 1947.-С.4. лення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу злочину, описаного в законі. Але воно правильне лише як загальне і орієнтовне. Головний недолік цього визначення в тому, що воно не вказує на ту
  8. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    значення для визначення підстав кримінальної відповідальності, кваліфікації злочину і призначення міри покарання. Хоча і рідко, але в практиці застосування кримінального законодавства виникає питання - знала чи не знала особа, яку притягують до кримінальної відповідальності, про протиправність вчиненого нею діяння, про його забороненість кримінальним законом? Такі питання постають нечасто тому,
  9. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    значення не має. Головне, що поєднує вбивст-В?"ДВОХ чи більше осіб за п. 1,- це єдність умислу таких дій. За відсутності єдності умислу на вбивство двох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п. 1 кваліфікуються і ті випадки, коли після вбивства однієї особи винний вчинив замах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивство Другої людини, якщо всі ці
  10. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    поняття «розлад здоров'я» і «шкода здоров'ю», оскільки шкода здоров'ю може бути заподіяна і без його розладу. Згідно з Правилами короткочасним розладом здоров'я вважається таке його порушення, яке тривало більше як 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день), тобто 7-20 днів. 168 Радянське право.- 1972.- № 1.- С. 109-110. Короткочасною втратою працездатності визнається стійка втрата
  11. 4.1. Кваліфікація зґвалтування
    значення та наслідки статевих прагнень, сексуальних дій. Це означає, що малолітні, віком до 14 років, душевнохворі, а також особи, які не розуміють значення сексуальних дій чи не мають можливості чинити їм опір або суперечити, не можуть мати статевої свободи. Тільки відносно цих осіб відповідний статевий злочин буде посяганням на їхню статеву недоторканість. Сутність зґвалтування полягає у
  12. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    значених матеріалів. У справі встановлено, що всі дії по одержанню і списанню пиломатеріалів проведено за вказівкою С., а 3. лише придбав їх з порушенням встановленого порядку оплати, що не може свідчити про наявність у нього умислу на розкрадання їх за змовою з С. Інших доказів причетності 3. до розкрадання зазначених матеріальних цінностей у справі немає. Отже в діях 3. немає складу злочину.2
  13. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    поняття незаконного заволодіння транспортним засобом не включає в себе пересування механічного транспортного засобу за допомогою фізичної сили людини. Пропонується у відповідних випадках за наявністю умислу на подальше використання транспортного засобу за допомогою його двигуна кваліфікувати такі дії як замах на вчинення цього злочину.1 Характерним щодо цього є таке судове рішення. За вироком
  14. 11.16. Порушення чинних на транспорті правил
    поняття більшості зазначених вище учасників дорожнього руху, які, до речі, частіше за все є винними у вчиненні цього злочину. Так, правильно засудив Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу М. за ст. 291 КК за те що він у нетверезому стані переходив вулицю на забороняючий сигнал 446 світлофора у безпосередній близькості від мотоцикла, що рухався, і це призвело до аварії, в результаті якої водій
  15. 12.1.4. Хуліганство
    поняття хуліганства Хуліганством у кримінальному праві називається грубе порушення громадського порядку (громадського спокою, громадської моральності), вчинене з хуліганських мотивів, яке виражає явну неповагу до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК України). Законодавче визначення хуліганства виражене невеликою кількістю його загальних ознак.
  16. 17. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття посадової особи не дуже вдале (М. Коржанськш. П'ять статей - сім помилок // Юридичний вісник України.- 1996.- № 8). На мій погляд, кращим було б таке: «Посадовою є особа, яка наділена владними юридичними повно^ важеннями щодо певного кола інших осіб - надавати їм певні права чи покладати на них певні обов'язки». Не можуть визнаватися посадовими особи, які виконують власне технічні обов'я:
  17. 2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура
    поняття вбивства, а в ч. 2 та ст. 116, 117, 118 і 119 воно тільки називається. Бланкетна (від фр. blanc - білий, чистий) диспозиція, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи лише частину з них, відсилає для встановлення їх змісту до норм інших галузей права - цивільного, адміністративного, трудового тощо. Наприклад, бланкетною є диспозиція ст. 271 КК - Порушення вимог законодавства про
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш