НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаТеорія та історія держави і праваИстория государства и права зарубежных стран → 
« Попередня Наступна »
Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008 - перейти к содержанию учебника

10.2. Феодальна монархія в Англії після нормандського завоювання (ХІ-ХІІ століття)

Становлення феодального ладу в Англії було завершено нормандським завоюванням (1066 р.
), що закріпило характерні особливості англійського феодалізму - політичне об'єднання країни та централізацію державної влади. Хоча ця специфіка й була підготовлена попереднім розвитком, але важливу роль відіграв і власне факт завоювання. Усі землі Англії були поділені між переможцями - нормандськими й іншими французькими феодалами, котрі утворили верхівку класу феодалів. Розділ землі був проведений у декілька етапів у м іру захоплення території та конфіскації землі у представників англосаксонської знаті. Тож володіння великих феодалів були розпорошеними в різних частинах країни та не утворювали суцільних територіальних князівств. Підтримка великими феодалами сильної королівської влади, зумовлена необхідністю утримувати панування над ворожим населенням і закріпаченим селянством, мала тимчасовий характер, оскільки суперечила їхньому прагненню досягти політичної самостійності та незалежності. Королі нормандської династії в своїй діяльності спиралися на середніх і дрібних феодалів, зацікавлених у закріпаченні селян й охороні своїх прав від зазіхань великих феодалів. Феодально-ієрархічна драбина, котра ще не зовсім сформувалася, була укріплена встановленням безпосереднього зв'язку між усіма її сходинками -

васалами окремих сеньйорів і королем (Солсберійська присяга 1086р.), що й були особливістю ленноїсистеми в Англії.

Тоді король

запропонував усім вільним князям присягнути йому на вірність. На чолі держави стояв монарх, який здійснював вищу судову,

законодавчу та виконавчу владу.

Відбувалось упорядкування структури й уточнення компетенції

вищого органу центрального управління - королівської курії,

що поєднувала функції виконавчого, судового та фінансового органу.

До її складу належали маршал, камерарій (керував королівським

70

майном) і канцлер (особистий секретар короля). Відтак з посиленням королівської влади у складі курії виділяються окремі відомства -палата шахової дошки на чолі зі скарбником (центр фінансового управління), відомство канцлера, Вищий суд короля на чолі з юсти-ціарієм (з нього пізніше виділився суд загальних позовів, який дістав право проводити засідання без участі короля).

При королі діяла також Велика рада, що складалася з великих феодалів і найупливовіших посадовців. З часом вона поділилася на дві палати - судову та казначейства.

У XII ст. король Генріх II (1154-1189) здійснив судову та військову реформи.

Суть військової реформи: військова служба феодала на користь короля за користування загальним наділом була замінена сплатою "щитових грошей", за які король мав змогу наймати на військову службу будь-кого.

Основні складові судової реформи: -

центральні королівські суди (яким тепер були підсудні майже всі кримінальні злочини) через інститутрозТздних суддів (як представ ники центру регулярно об'їздили графства та розглядали всі справи, підсудні короні) були пов'язані з окружними й обласними судами. Розслідування таких справ тепер здійснювалося через присяжних - 12 лицарів і 4 вільних людей, які під присягою повинні були повідомляти про всі злочини, скоєні в окрузі; -

кожна вільна людина Англії відтепер мала право за певну плату перенести майновий (земельний) спір у королівську курію, що підривало судову владу окремих феодалів (сеньйоріальних судів) та водночас посилювало й розширювало королівську юрисдикцію.

У військовій сфері відроджувалося колишнє англосаксонське народне ополчення. З цією метою запроваджувалася військова служба для всього вільного населення. Кожний вільний (феодал, селянин, міщанин) повинен був власним коштом придбати необхідну зброю. У такий спосіб створювалося нерегулярне військо, котре король міг протиставляти своїм неслухняним васалам.

Отож, у ХІІ-ХІІІ століттях в Англії утворюється система центральних установ, яка виросла з управління королівського палацу та ще більше зміцнила королівську владу.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "10.2. Феодальна монархія в Англії після нормандського завоювання (ХІ-ХІІ століття)"
  1. 10.6. Джерела права середньовічної Англії
    феодальної монархії спочатку діяло звичаєве право. Звичаї мали племінний характер, кожний одноплемінник, незалежно від того де він перебував, підлягав під їхні дії. Звичаєве право спочатку діяло в усній формі, але згодом воно починає фіксуватися в різноманітних збірниках. Саме вони до нормандського завоювання були основними джерелами права. Найвідоміші з них це - Правда Іне (VII ст.) і Правда
  2. ТЕМА 10 Феодальна держава та право Англії
    ТЕМА 10 Феодальна держава та право
  3. 15.11. Акт про престолонаступництво 1701 р.
    монархія з розподілом влади (дуалістична) та зверхністю
  4. 10.5. Абсолютна монархія в Англії
    феодальної знаті, так і нового дворянства (джентрі) та буржуазії, що тільки зароджувалася. Вони обіймали тут вищі посади: лорда-канцлера, лорда скарбника, лорда охоронця великої печатки, лорда адмірала та ін. До компетенції Таємної ради належали: управління заморськими колоніями, регулювання зовнішньої торгівлі, розгляд деяких судових справ. Після виникнення окремої Англіканської церкви
  5. 15.7. Відновлення монархії. Бредська декларація
    монархію та проголосив сина страченого під час революції короля - Карпа II Стюарта - англійським королем. Та запросивши на престол Карла II, Парламент уклав з ним певну угоду, що була оприлюднена королем 4 квітня 1660 р. у так званій "Бредській декларації" (підписана в м. Бреда, де Карл перебував в еміграції). Вона гарантувала загальну амністію всім учасникам громадянської війни в Англії; свободу
  6. 9.1. Виникнення Франції та її розвиток у ранньофеодальний період
    феодальної власності на землю призвели до її розпаду - розподілу між онуками останнього франкського імператора Карла Великого (Верденський договір 843 р.). На руїнах імперії виникли нові феодальні держави, однією з них була Франція. У ній в IX-XI століттях відбувається остаточне оформлення феодальне залежного селянства, серед якого розрізнялись такі категорії: серви (розглядались як проста
  7. 16.2. Державність Франції в період конституційної монархії
    феодального ладу. Такими були декрети про відміну станів, про передання державного майна в розпорядження нації (1789 р.), про церковну реформу (що ставила духовенство під контроль держави), про знищення старого, середньовічного поділу Франції та розподіл країни на департаменти (їх було 83, а на чолі - виборні виконавчі колегії (директорії), дистрикти, кантони й комуни (1789-1790 рр.)), про
  8. 11.2. Станово-представницька монархія в Німеччині
    монархії в історії Німецької держави, як і в інших західноєвропейських державах, охоплює XIII- XV століття. Та її суттєвою особливістю було те, що становлення такої монархії відбувалося в умовах роздробленості. Здійснювалася централізація по окремих територіях, яка в мініатюрі відображала те, що в інших європейських державах відбувалося в національному масштабі. Князі, зосередивши у своїх руках
  9. 11.4. Абсолютизм у Німеччині
    феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств. Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо
  10. 7.7. Основні етапи розвитку римського права
    століття до Р. X.) - етап формування римського права. Він характеризувався його національно-полісною замкнутістю, формалізмом, архаїчністю, примітивністю інститутів, становістю. 2. Класичний період (III ст. до Р. X. - III ст.) - етап розквіту римського права, розвитку найважливіших інститутів, які врегульовували най важливіші суспільні відносини (власності, товарно-грошові, шлюбно-
  11. ТЕМА 9 Феодальна держава та право Франції
    ТЕМА 9 Феодальна держава та право
  12. 10.4. Велика хартія вольностей 1215 р.
    феодальних звичаїв. У повстанні брали участь також лицарі та міщани, що полегшило баронам перемогу над королем. Саме ця перемога й була закріплена у Великій хартії вольностей. Та більшість статей цієї грамоти відображали та захищали лише інтереси феодальної аристократії. Велика хартія вольностей гарантувала права й недоторканність церкви (ст. 1), дотримування королем феодальних звичаїв стосовно
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш