загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

10.2. Види співучасників



Проблемі видів співучасників присвячена ст. 27 КК. Вона розглядає як співучасників, поряд з виконавцем, організатора, підбурювача і пособника (ч. 1). Інших видів співучасників закон про кримінальну відповідальність не знає. Наявність, крім виконавця, хоча б одного із вказаних співучасників зветься співучастю з розподілом ролей. Цей розподіл ролей можна ще назвати юридичним, адже він враховується при кваліфікації діяння й призначенні покарання.

Згідно зі ч. 2 ст. 27 КК виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.
Отже, виконавець може бути:
а) одноособовим виконавцем злочину, тобто об'єктивної сторони його складу за наявністю особи організатора, підбурювача чи пособника (або всіх разом);
б) співвиконавцем у вчиненні злочину, тобто коли об'єктивна сторона його складу виконується двома або більше особами (суб'єктами злочину);
в) опосередкованим виконавцем, тобто особою, що використовує як безпосереднього виконавця особу, що відповідно до закону не підлягає кримінальній відповідальності і не є суб'єктом злочину: є неосудною, не досягла віку кримінальної відповідальності, не розуміла і не могла розуміти суспільної небезпеки своїх дій тощо. Особа, яка використала вказаних осіб, вважається виконавцем злочину. Зауважимо, що без виконавця не може бути співучасті.
Визначення організатора злочину дається в ч. 3 ст. 27 КК: Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
Організатор є найбільш небезпечна постать серед співучасників. Саме він ініціює злочин або створення і функціонування структур так званої організованої злочинності.
Отже, закон розрізняє два види організаторів: 1) організатор або керівник вчинення одного або декількох злочинів; 2) особа, яка утворила структуру організованої злочинності (організовану групу або злочинну організацію) або керувала нею, забезпечувала фінансування чи приховування її злочинної діяльності.
Організатор вчинення злочину першого виду - це особа, яка ініціює та планує злочин, займається підшукуванням співучасників, насамперед, виконавців, координує і спрямовує їх дії.

Він же як керівник підготовки чи вчинення злочину - це особа, яка очолює готування до злочину інших співучасників, виробляє тактику їх дій, при вчинені злочину - розподіляє ролі між виконавцями, визначає послідовність їх поведінки, шляхи відходу, місця переховування тощо. Організатор другого виду - це:
а) особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею (підшукування і вербування членів мафіозної структури, розробка планів вчинення злочинів членами цієї структури, прийняття рішень на вчинення злочинів або щодо об'єктів, де ці злочини мають бути вчинені тощо);
б) особа, яка забезпечувала фінансування структури організованої злочинності (придбання зброї, транспорту, засобів зв'язку, субсидіювання коштів на підкуп посадовців, на придбання наркотичних засобів для членів структури, в тому числі тих, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, тощо);
в) особа, яка організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (забезпечення фальшивими документами, постачання інформації про плани правоохоронних органів, організація "відмивання брудних грошей", здобутих внаслідок злочинної діяльності, тощо).
Дії організатора з об'єктивної сторони перебувають у причиновому зв'язку з діями виконавця (виконавців).
Із суб'єктивної сторони організатор бажає вчинення виконавцем злочину, який він організував або виконанням якого він керував.
Організатор другого виду усвідомлює, що він створює структуру організованої злочинності, керує нею, забезпечує її фінансування або приховування злочинної діяльності і бажає цього. Його умислом охоплюється загальне злочинне спрямування такої структури (заняття вимаганням, викраденням автомобілів, збутом наркотичних засобів тощо), результати її злочинної діяльності. Щодо окремих конкретних злочинів та їх виконавців, організатор може їх не знати. Але це не звільняє його від відповідальності за їх вчинення, якщо вони знаходяться "в руслі" керованої ним структури організованої злочинності.
З огляду на підвищену небезпеку деяких проявів злочинної організаційної діяльності в Особливій частині КК є норми, які передбачають відповідальність за сам факт такої діяльності:
створення злочинної організації (ст. 255 КК), бандитизм (ст. 257 КК), масові заворушення (ст. 294 КК) тощо.
Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК).
Підбурювач є інтелектуальним співучасником. Він навіює потенційному виконавцю (можливе підбурювання потенційного організатора або пособника) думку про необхідність, доцільність або вигідність вчинення певного злочину.
Вплив на свідомість і волю виконавця може здійснюватися різними способами. Закон називає найбільш поширені з них: умовляння, підкуп, погроза, примус. Вказівкою на схилення іншого співучасника до вчинення злочину "іншим чином" закон визначає, що спосіб впливу може бути будь-яким: крім названих, це може бути прохання, наказ, порада, шантаж тощо.
Підбурювання наявне, коли воно спрямоване на викликання у співучасника рішучості вчинення конкретного злочину. Загальні вислови стосовно доцільності злочинної діяльності, "во- ровської романтики" тощо не можуть оцінюватись як підбурювання.
Формою підбурювання може бути розмова, лист, жести, використання засобів сучасної комунікації тощо.
Між діями підбурювача й особи, яка завдяки його підбурюванню вчинила злочин, існує причиновий зв'язок (об'єктивна сторона). Підбурювач має прямий умисел на вчинення особою, яку він підбурює, злочинного діяння (суб'єктивна сторона).
Підбурювання буде наявне за так званої провокації злочину. Провокуючи злочин, провокатор (від лат. - provocator - підбурювач) має за мету всіма можливими для підбурювача способами втягнути виконавця (можливо, й інших співучасників) у вчинення злочину з тим, щоб потім викрити його в цьому. Мотивами провокаторської діяльності можуть бути помста, бажання виставити себе в ролі борця зі злочинністю тощо. Оскільки мотиви у кожного співучасника злочину можуть бути різними, отже провокаційне підбурювання не знімає відповідальності за таку діяльність. Скажімо, одна особа підбурила іншу вчинити крадіжку, сама ж телефоном повідомила міліцію про вчинений злочин. Вона нестиме відповідальність за ч. 4 ст. 27 і відповідною частиною ст. 185 КК. У КК є навіть стаття про відповідальність
за провокацію хабара. Тут провокатор виступає в ролі виконавця злочину (ст. 370 КК).
Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК).
Пособник на стадії готування чи замаху на злочин здійснює допомогу виконавцеві або іншому співучасникові для успішного доведення ними злочинного наміру до кінця.
Пособництво, як правило, вчиняється активними діями, але можливе й у вигляді пасивної поведінки. Скажімо, пособник крадія, залишаючи місце роботи, умисно не замкнув сейф, чим і скористався виконавець.
Пособництво як вид співучасті можливе тільки до моменту доведення злочину до кінця. Дії, вчинені після завершення злочину, якщо вони не були обумовлені заздалегідь, не знаходяться з ним у причиновому зв'язку і не можуть створювати пособни- цтво (можлива так звана причетність до злочину, про що йтиметься пізніше).
У теорії кримінального права пособництво поділяється на інтелектуальне та фізичне, що відповідає реаліям практики. Інтелектуальне пособництво полягає у порадах, вказівках (як "найкраще", з мінімальним ризиком бути викритим, вчинити злочинні дії, уникнути затримання, сховати предмети, здобуті злочинним шляхом, тощо), а також у даній заздалегідь обіцянці переховати злочин. Сам факт такої обіцянки до закінчення вчинення злочину виконавцем (виконавцями) вже створює пособництво, незалежно від того, чи скористається виконавець цією обіцянкою. Адже з моменту такої обіцянки виникає причиновий зв'язок між діями пособника і наступними діями виконавця, який планує і вчинює злочинне діяння з огляду на одержану заздалегідь обіцянку. При цьому необов'язково, щоб деталі переховування злочину були заздалегідь розроблені, достатньо обіцянки пособника про те, що він здійснить дії по приховуванню.
Інтелектуальне пособництво у вигляді порад і вказівок відрізняється від підбурювання тим, що підбурювач викликає у виконавця

рішучість вчинити злочин, а інтелектуальний пособник - своїми порадами і вказівками сприяє реалізації цієї рішучості.
Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення злочину (передача виконавцю транспортних засобів, зброї, засобів зв'язку, спостереження тощо, які забезпечують вчинення злочину), а також усуненні перешкод вчинення злочину (внесення змін в навколишню обстановку, що усувають завади на шляху виконавця, або нездійснення тих дій, які особа повинна була вчинити, що також полегшує вчинення злочину).
Фізичним пособництвом є й реальне переховування злочину, обіцянка на яке була дана заздалегідь, до закінчення вчинення злочину. Згідно із законом, переховування злочину може полягати у:
а) переховуванні злочинця: укритті його в своїй оселі, іншому приміщенні, видачі фальшивих документів, вивезенні за межі території, де його шукають, зміні зовнішності тощо;
б) переховуванні знарядь чи засобів вчинення злочину: приховування зброї, відмичок у тайнику чи в іншому місці, знищення автотранспортного засобу, пов'язаного із вчиненням злочину, знищення масок, рукавиць, які використовували злочинці, тощо;
в) переховуванні слідів злочину: замивання слідів крові на стінах, підлозі, знищення, закопування трупа, ліквідація слідів протекторів транспортного засобу тощо;
г) переховуванні предметів, здобутих злочинним шляхом: зберігання у себе вдома або в іншому місці речей, грошей, викрадених будь-яким способом або отриманих як предмет хабара, в результаті торгівлі людьми, шахрайства з фінансовими ресурсами, м'яса тварин і рибу, здобутих завдяки злочинному браконьєрству, тощо;
ґ) придбанні або збуті предметів, здобутих злочинним шляхом: купівля, обмін, одержання в рахунок боргу вказаних предметів, а також їх продаж, обмін, передача в рахунок боргу тощо. Судова практика розглядає як пособництво придбання від злочинців або збут на їх прохання предметів, здобутих злочинним шляхом, особами, які постійно, як злочинною професією, займаються цією діяльністю. Злочинці, знаючи про цю діяльність, навіть не домовляються попередньо щодо конкретного акту придбання чи збуту зазначеного майна.

д) іншим чином сприянні приховуванню злочину: підробка документів, які вуалюють злочинну діяльність тощо. Вказівка закону на сприяння приховуванню злочину "іншим чином" свідчить про те, що будь-який спосіб такого приховування, яке було заздалегідь обіцяне, має розглядатися як пособництво. В деяких випадках самі пособницькі дії створюють окремий самостійний склад злочину (наприклад, придбання зброї для виконавця). В таких випадках дії пособника кваліфікуються за сукупністю злочинів: того, де він виступав пособником, і того, який він вчинив "попутно".
Отже, з об'єктивної сторони, пособник, сприяючи своєю дією чи бездіяльністю вчиненню злочину, ставить своє діяння у причиновий зв'язок зі злочинною діяльністю, яку здійснює виконавець або інші співучасники.
Із суб'єктивної сторони пособник діє умисно. Він усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння та діяння виконавця і бажає або свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків в результаті здійснення злочину виконавцем.
Чітка й детальна регламентація правової характеристики усіх видів співучасників покликана забезпечити індивідуалізацію покарання кожного з них.
При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись загальним засадами призначення покарання, в тому числі обставинами, що пом'якшують і обтяжують покарання (ст. ст. 65-57 КК), враховує характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 68 КК).
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "10.2. Види співучасників"
  1. ЗМІСТ
    види стадій вчинення умисного злочину 135 Готування до злочину 137 Замах на злочин 139 Закінчений злочин 142 Добровільна відмова при незакінченому злочині 144 Контрольні питання 148 Розділ X Співучасть у злочині 149 Поняття, значення й ознаки співучасті 149 Види співучасників 152 Форми співучасті 158 Відповідальність співучасників 162 Причетність до злочину 169 Контрольні питання 172 Розділ XI
  2. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    види сукупності злочинів - реальну сукупність злочинів та ідеальну. Реальною сукупністю злочинів називається вчинення різними, окремими самостійними діями двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жодний з яких винний ще не був засуджений. У загальній масі злочинів реальна сукупність становить 94%, ідеальна - приблизно 5%.2 Збірник постанов Пленуму
  3. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    види групових злочинів. Ми розглянемо лише деякі загальні питання кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства, хабарництва та деяких інших. Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК). Співучастю
  4. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    види розкрадань відрізняються способом їх вчинення. Способи розкрадань визначені кримінальним законом: крадіжка - таємно (стаття 185 КК); грабіж - відкрито та із застосуванням насильства (стаття 186 КК); розбій - способом нападу (стаття 187 КК); шахрайство - обманом (стаття 190 КК); привласнення чи розтрата - способом зловживання довір'ям відносно чужого майна (стаття 191 КК); вимагання -
  5. 12.1.4. Хуліганство
    види: просте (ч. 1 ст. 296 КК України), злісне (ч. 2 і ч. З ст. 296 КК України) і особливо злісне (ч. 4 ст. 296 КК України). Просте хуліганство Простим хуліганством називається грубе порушення громадського порядку і явна зневага до суспільства, що передбачене ч. 1 ст. 296 КК України. За ч. 1 ст. 296 КК П. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 p.- Збірник постанов Пленуму
  6. 17.2. Перевищення влади або посадових повноважень
    види перевищення влади або посадових повноважень, кваліфікуються за цими статтями КК України згідно з загальним правилом - при конкуренції загальної 1 Необгрунтоване, наприклад, був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, Ю. Він запропонував водієві Ж., що керував у нетверезому стані автомобілем ГАЗ-21, зупинитися, але Ж. не підкорився цим вимогам і почав тікати
  7. 9.5. Добровільна відмова при незакінченому злочині
    види. У чому полягає закінчений злочин і який момент закінчення різних видів злочину залежно від конструкції їх складу? Добровільна відмова при незакінченому злочині й відмінність її від дійового
  8. 10.3. Форми співучасті
    види: 1) просту і 2) складну. Цей поділ відображає характер злочинного "внеску", сутність злочинної ролі кожного із співучасників. При простій співучасті (співвиконанні) всі співучасники виступають у ролі виконавців злочину. Вони безпосередньо виконують дії, які визнаються в законі як такі, що становлять об'єктивну сторону конкретного складу злочину. Кожен із співвиконавців може виконувати
  9. 10.5. Причетність до злочину
    види причетності до злочину Ви
  10. 11.3. Сукупність злочинів
    види: ідеальну й реальну (терміни застосовуються в теорії кримінального права й практиці та мають "робочий" характер). Ідеальна сукупність має місце у випадках, коли суб'єктом вчинене одне діяння (дія або бездіяльність), яке містить ознаки двох чи більше злочинів, що передбачені двома чи більше статтями Особливої частини КК. Реальна сукупність має місце у випадках, коли суб'єктом у різний час
  11. 13.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
    співучасників - день, коли була завершена їх злочинна діяльність. Днем вчинення триваючого злочину є день припинення виконання об'єктивної сторони (наприклад, зберігання зброї) складу триваючого злочину або закінчення перебування особи в злочинному стані, а днем вчинення продовжуваного злочину - день, коли було вчинено останній злочинний епізод. Днем закінчення перебігу строку давності є день,
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш