загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

10.4. Відповідальність співучасників



Норми КК регулюють питання відповідальності (кваліфікації) в усіх випадках вчинення злочину у співучасті.
Виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК). Відомо, що формулювання статей Особливої частини КК якраз спроектовано на діяльність виконавця. В цих статтях визначається об'єктивна сторона складу злочину, яка вчиняється його безпосереднім виконавцем. Так, за ст. 115 КК відповідає виконавець вбивства, за ст. 185 КК - виконавець крадіжки, за ст. 205 КК - виконавець фіктивного підприємництва тощо. Посилання на ч. 2 ст. 27 КК тут не потрібне.
Аналогічним чином здійснюється кваліфікація діяння кожного з співвиконавців злочину, адже всі вони вносять свій "внесок" у виконання об'єктивної сторони складу злочину.
Водночас треба мати на увазі, що в багатьох статтях Особливої частини КК вчинення злочину групою осіб (двома або більше суб'єктами злочину) розглядається як кваліфікуюча ознака, і саме за відповідною частиною мають кваліфікуватися дії вказаних осіб (скажімо, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 368 КК тощо).
Організатор, підбурювач і пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією стат-
тею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем (ч. 2 ст. 29 КК).
Отже, за наявності хоча б однієї особи, яка своїми діями створює складну співучасть, кваліфікація цих дій здійснюється за відповідною частиною ст. 27 КК (організатор - ч. 3; підбурювач - ч. 4, пособник - ч. 5) і статтею Особливої частини КК, за якою кваліфікуються дії виконавця (співвиконавців). Так само вони несуть відповідальність як співучасники, із посиланням на відповідну частину ст. 27 КК, у злочинах зі спеціальним суб'єктом. Скажімо, дружина службової особи, яка підбурила свого чоловіка на одержання хабара, має нести відповідальність за ч. 4 ст. 27 КК і відповідною частиною ст. 368 КК; пособник дезертира має нести відповідальність за ч. 5 ст. 27 КК і відповідною частиною ст. 408 КК тощо.
У тих випадках, коли організатор, підбурювач або пособник одночасно виступають у ролі співвиконавця злочину, їх дії кваліфікуються лише як дії виконавця і посилання на ст. 27 КК не потребують. Скажімо, дії організатора шахрайства, який взяв у ньому безпосередню участь, кваліфікуються тільки за відповідною частиною ст. 190 КК.
Таким чином, підстави і межі відповідальності співучасників за загальним правилом визначаються у відповідності з кримінально-правовою оцінкою діяння, скоєного виконавцем. Співучасть не створює якихось специфічних підстав кримінальної відповідальності. Кримінальний закон нормами Загальної частини лише уточнює й конкретизує зміст об'єктивної та суб'єктивної сторін злочинної діяльності організатора, підбурювача, пособника, формулюючи склад злочину, який є у діяннях цих співучасників. Водночас співучасники, відповідаючи за загальний для всіх них злочин, роблять це в межах особисто ними вчиненого, тобто свого "внеску" в досягнення злочинного результату.
Вирішуючи питання кваліфікації співучасників, закон також враховує всі особливості причинового і винного зв'язку між діянням виконавця та інших співучасників, чим забезпечується реалізація принципу індивідуалізації їх відповідальності.
Так, згідно з ч. 3 ст. 29 ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину,
що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, котрий усвідомлював ці обставини.
Так, кваліфікуючою ознакою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є вчинення цих дій повторно (ч. 2 ст. 209 КК). Якщо виконавець вчинив ці дії хоча б вдруге, то він нестиме відповідальність саме за частиною другою вказаної статті. Але якщо пособник, сприяючи виконавцю цього злочину вперше, не знає, що той вчинює цей злочин вдруге, його дії мають кваліфікуватися за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 209 КК.
Щодо другого положення ч. 3 ст. 29 КК, то воно вирішує питання кваліфікації співучасників відносно обтяжуючих відповідальність обставин діяння, вчиненого виконавцем. Ці обтяжуючі обставини ставляться в вину співучаснику лише в тих випадках, коли він їх усвідомлював. Так, якщо підбурювач до незаконної приватизації державного, комунального майна не усвідомлював, і не міг усвідомлювати, що виконавець, якого він на це підбурив, вчинив це діяння, що призвело до незаконної приватизації у великих розмірах (що є обтяжуючою обставиною - ч. 2 ст. 233 КК), то такий підбурювач буде нести відповідальність за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 233 КК, бо вказана кваліфікуюча ознака не охоплювалася його умислом.
На практиці бувають випадки, коли організатор, підбурювач, пособник зробили все від них залежне для вчинення злочину виконавцем, але той не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі. Тобто наявний незакінчений злочин. Тоді, згідно з ч. 4 ст. 29 КК "У разі вчинення виконавцем неза- кінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині" (тобто готуванні чи замаху).
Скажімо, пособник передав потенційному виконавцеві пістолет для вчинення вбивства. Невдовзі виконавець був викритий і, оскільки це викриття сталося на стадії готування, притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК. Пособник нестиме відповідальність за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК (обидва також відповідають за ст. 263 КК).
Крадій, затриманий під час намагання проникнути до чужої квартири, несе відповідальність за ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК. Організатор цього злочину має нести відповідальність за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК.

Якщо мала місце відмова потенційного виконавця (людини, наміченої організатором, підбурювачем, пособником для безпосереднього виконання злочину) від вчинення злочину, то дії вказаних осіб мають розглядатись як готування до злочину у вигляді підшукування співучасників і кваліфікуватися за ч. 1 ст. 14 КК і тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинення якого очікувалося від потенційного виконавця. Оскільки в такому випадку змова не сталася, вести мову про співучасть не можна, а отже, й застосовувати норми ст. 27 КК немає підстав. Особа, що відкинула злочинну пропозицію, відповідальності не несе.
Злочин, вчинений виконавцем, може бути поставлений у вину іншим співучасникам тільки в тому разі, якщо він охоплювався їхнім умислом. Тобто коли співучасники передбачали вчинення певних злочинних дій виконавцем, бажали цього або свідомо припускали їх вчинення.
Вихід виконавця за межі попередньої змови з іншими співучасниками при вчиненні злочину може бути інкримінований тільки йому, а не іншим співучасникам.
Згідно з ч. 5 ст. 29 КК співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
Йдеться про так званий ексцес виконавця (від лат. excessus - відхід, ухилення). Ексцес може бути кількісним і якісним.
При кількісному ексцесі виконавець вчиняє однорідний, але більш тяжкий злочин, порівняно із злочином, щодо якого була досягнута домовленість із співучасниками. Скажімо, замість крадіжки з квартири, що було обумовлено із співучасниками, виконавець, заставши вдома господаря, погрожуючи йому розправою, викрадає речі на його очах. Залежно від характеру погрози, виконавець нестиме відповідальність за грабіж чи розбій, інші ж співучасники будуть відповідати за організацію крадіжки, підбурювання до крадіжки, пособництво у крадіжці.
При якісному ексцесі виконавець, крім обумовленого із співучасниками злочину, вчиняє ще один, скоєння якого не охоплювалося умислом співучасників.
У таких випадках співучасники несуть відповідальність тільки за злочин, що охоплювався їх умислом. Виконавець несе відповідальність за вчинення злочинів за правилами реальної сукупності.

Скажімо, виконавця квартирної крадіжки, під час перебування в квартирі, намагався затримати господар, що зненацька прийшов. Намагаючись уникнути затримання, виконавець вдарив господаря ножем і втік. Він буде нести відповідальність за замах на крадіжку, поєднану з проникненням у житло, а також за нанесення відповідних умисних тілесних ушкоджень. Співучасники відповідатимуть тільки за співучасть у замаху на крадіжку.
Пленум Верховного Суду України у ч. 2 п. 3 постанови від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" вказав: "При ексцесі виконавця, тобто коли один із співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження позбавив його життя), за цей злочин повинен відповідати лише його виконавець, а інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості".
З урахуванням особливої небезпеки діяльності організованих груп чи злочинних організацій закон встановлює спеціальний, відмінний від загального, більш жорсткий і в той же час справедливий порядок відповідальності учасників вказаних структур організованої злочинності.
Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом (ч. 1 ст. 30 КК).
Тобто організатор організованої групи чи злочинної організації усвідомлює злочинний характер діяльності членів цих структур і має умисел (як правило, прямий) на те, щоб така діяльність здійснювалася. Власне для цього він і здійснює свою організаційну діяльність. Організатор не несе відповідальності тільки при наявності ексцесу виконавця.
Наприклад, якщо організатор створив злочинну організацію для того, щоб її члени здійснювали вимагання грошей у продавців ринку (так званий рекет), то він несе відповідальність за всі випадки такого рекетирства, здійснені членами цієї структури організованої злочинності. Організатор може дати вказівку наносити побої продавцям, які відмовляються сплачувати данину. Але якщо під час вимагання когось із продавців було вбито і це
не охоплювалося умислом організатора, він за вбивство нести відповідальності не може. Тим більше організатор такої структури не буде нести відповідальності за злочини, вчинені її членами поза злочинної спеціалізації цієї структури. Скажімо, член організованої групи чи злочинної організації, що займається збутом наркотиків, вчинив зґвалтування. Відповідати за це має тільки виконавець.
Закінченим злочином вважається саме створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп (ч. 1 ст. 255 КК).
Щодо інших (не організаторів) учасників організованої групи чи злочинної організації, то згідно з ч. 2 ст. 30 КК вони підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.
Іншими словами, члени організованої групи чи злочинної організації несуть кримінальну відповідальність як виконавці, незалежно від того, виконували вони при вчиненні злочину роль виконавця, організатора, підбурювача чи пособника, - щоправда, за умови, якщо вчинювані ними злочини є тими, для скоєння яких і створювалася вказана злочинна структура. Вчинення інших злочинів (так би мовити, "на стороні") кваліфікується на загальних підставах.
Певні особливості має добровільна відмова співучасників від вчинення злочину. Вони зафіксовані у ст. 31 КК. Її положення випливають з положень ст. 17 КК, де викладені норми добровільної відмови особи, яка вчинила злочин одноособово. В ч. 1 ст. 31 КК сказано, що у разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявністю умов, передбачених ст. 17 КК. Тобто немає різниці у вирішенні питання про добровільну відмову виконавця, що діє у співучасті, й особи, яка діє одноособово.

У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.
Отже, якщо відмова виконавця сталася на стадії готування, його співучасники несуть відповідальність за відповідною частиною ст. 27 КК, ч. 1 ст. 14 КК і статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за злочин, від вчинення якого відмовився виконавець. Аналогічна ситуація при відмові виконавця на стадії замаху, тільки тоді кваліфікація співучасників здійснюється не за ч. 1 ст. 14, а відповідно за ч. 2 чи ч. 3 ст. 15 КК, і статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за злочин, від вчинення якого відмовився виконавець.
Якщо відмова виконавця, крім відмови на стадії закінченого замаху, не вимагає якихось дій, він може просто припинити здійснення злочину, то добровільна відмова організатора, підбурювача, пособника передбачає, як правило, активні дії, адже суть відмови тут полягає в запобіганні доведення виконавцем злочину до кінця. Ось чому згідно з ч. 2 ст. 31 КК не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Відвернення вчинення злочину можливе шляхом вилучення у виконавця знарядь чи засобів вчинення злочину, попередження потенційного потерпілого, впливу на виконавця з метою примусити відмовитись від доведення злочину до кінця. Добровільною відмовою є також повідомлення відповідних органів державної влади (міліція, служба безпеки, податкова міліція, митниця тощо) про злочин, що готується або вчиняється. Але таке повідомлення повинно бути обов'язково своєчасним, тобто таким, при отриманні якого відповідний орган державної влади міг би за нормальних умов свого функціонування (наявність транспорту, співробітників, яких можна залучити до справи, тощо) запобігти подальшому розвиткові злочинної діяльності.
Якщо співробітники органу, у який надійшло своєчасне повідомлення, не вжили з власної вини необхідних запобіжних заходів для недопущення доведення злочину до кінця, то це не відміняє правової оцінки дій співучасників як добровільної відмо-
ви, що є підставою для їх звільнення від кримінальної відповідальності.
Добровільна відмова пособника може бути здійснена і шляхом бездіяльності. Згідно з законом вона може проявитися в ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусу- нення перешкод вчинення злочину.
Якщо, не дивлячись на всі застосовані співучасниками заходи щодо запобіганню доведення виконавцем злочину до кінця, він все ж таки вчинив закінчений злочин, відповідальність таких співучасників не відпадає, але така поведінка розцінюється як обставина, що пом'якшує покарання (дійове каяття), а якщо йдеться про злочин невеликої тяжкості, то можливе й звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 45 КК).
У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників, виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено (ч. 3 ст. 31 КК).
Скажімо, підбурювач до виготовлення і збуту підроблених грошей в результаті добровільної відмови повідомив міліцію про готування виконавця до вчинення цього злочину, у якого були вилучені відповідний папір, ксерокс тощо. Підбурювач звільняється від кримінальної відповідальності, виконавець має нести відповідальність за готування до злочину (ч. 1 ст. 14 і відповідна частина ст. 199 КК).
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "10.4. Відповідальність співучасників"
  1. 4.1. Поняття кримінальної відповідальності
    відповідальність": ст. 2 - "Підстава кримінальної відповідальності", ст. 3 -"Законодавство України про кримінальну відповідальність", ст. 22 - "Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність", ст. 29 - "Кримінальна відповідальність співучасників" тощо. Визначення поняття кримінальної відповідальності, моменту її настання в законі немає. Це дає підстави для багатьох тривалих дискусій з
  2. ЗМІСТ
    відповідальність 15 Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура 18 Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі 23 Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі 28 Тлумачення закону про кримінальну відповідальність 34 Контрольні питання 40 Розділ ІІІ Поняття злочину і
  3. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    відповідальність за різні злочини, наприклад за проституцію (ч. І ст. 303 КК) і за сутенерство (ч. 4 ст. 303 КК). У деяких випадках Пленум Верховного Суду України визнає за необхідне кваліфікувати діяння, передбачені різними частинами однієї й тієї ж статті кримінального закону, як сукупність злочинів. Зокрема Пленум визнав за доцільне зґвалтування потерпілої без обтяжуючих ознак цього злочину, а
  4. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    відповідальність за різні види групових злочинів. Ми розглянемо лише деякі загальні питання кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства, хабарництва та деяких інших. Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні умисного злочину (ст.
  5. 1.1. Кваліфікація вбивства
    відповідальність неможлива (Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву.- M., 1961.- С. 24). 114 діянню смерті іншій людині. Таке сприяння самогубству кваліфікується за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 чи ч. 2 ст. 115 КК. Об'єктом убивства є життя. Вбивство може бути вчинене тільки відносно живої людини, незалежно від її віку, стану здоров'я, суспільного становища чи
  6. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах передбачає ч. 2 ст. 115 КК. Обтяжуючими обставинами ч. 2 ст. 115 КК є: Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. И5КК). Таке вбивство характеризується одним (єдиним) умислом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб. Вбивство двох чи більше потерпілих може бути вчинене
  7. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    відповідальність. Предметом шахрайства і вимагання може бути не тільки майно, а й право на нього (право вимагати виконання зобов'язань, документи, які дають право на отримання майна, тощо), а вимагання - і будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод або відмова від них, відмова від права на майно тощо). Не можуть бути предметом розкрадання: речі, які власник викинув через
  8. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    відповідальність за яке, передбачене ч. 2 ст. 289 КК. Тому перше рішення Київського міського суду у цій справі було правильне. Остаточне ж рішення у справі робить загальне поняття закінченого незаконного заволодіння чужим транспортним засобом невизначеним. Відповідальність за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом не залежить і не може залежати від величини відстані, на яку транспортний
  9. 12.1.4. Хуліганство
    відповідальність за злочини проти особи. Такі дії можуть кваліфікуватись як хуліганство лише у тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства.2 Відмежування цих злочинів проводиться, головним чином з врахуванням мотиву діяння. Воно може кваліфікуватися як хуліганство за ст. 296 КК України лише у тому разі, коли було
  10. 17.2. Перевищення влади або посадових повноважень
    відповідальність за такі злочини. Кваліфікація діяння за ст. 365 КК України можлива лише у випадках вчинення посадовою особою дій, які будь-яким чином пов'язані з її посадовими повноваженнями. Протиправні дії посадової особи, ніяким чином не поєднані з її посадовими обов'язками, не можуть кваліфікуватися як перевищення влади за ст. 365 КК України.1 Для кваліфікації діяння за ст. 365 КК України не
  11. 17.4. Одержання хабара
    відповідальність за збут чи придбання цих предметів.1 Законом не визначено мінімального розміру хабара, оскільки непідкупність посадових осіб, авторитет державного або громадського апарату управління руйнуються і при малозначній цінності хабара. Тому одержання хабара на незначну суму або речі незначної цінності не може бути визнане малозначним у розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.2 Одержання хабара
  12. 17.5. Давання хабара
    відповідальність за давання хабара, а за наявності до того підстав - і за інший злочин (зловживання посадовими повноваженнями, розкрадання тощо). Склад злочину, передбаченого ст. 369 КК України, в діях посадової особи буде і тоді, коли вона дала вказівку підлеглому домагатися таких благ, пільг чи переваг підкупом інших посадових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх
  13. 2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
    відповідальність у просторі присвячені ст. 6-8 КК. Виходячи з положень цих статей, вказана чинність визначається на основі чотирьох принципів: територіального, громадянства, універсального, прагматичного. Принцип територіальний. Цей принцип базується на суверенітеті держави, влада якої поширюється на всю її територію. Термін суверенітет походить з французької мови і в перекладі означає "верховна
  14. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
    відповідальність у процесі правозастосовчої діяльності (як ми побачимо далі, в деяких випадках одне діяння відрізняється від іншого лише за однією ознакою у складі злочину). Зауважимо, що склад злочину наявний не тільки в закінченому злочині, але й у злочині незакінченому (готуванні до злочину - крім готування до злочинів невеликої тяжкості, у замаху на злочин), а також не тільки у діянні
  15. 9.2. Готування до злочину
    відповідальність не настає. Nullum crimen sine actus - нема злочину без діяння (правило римського права). В такій ситуації необхідні запобігальні (профілактичні) заходи. Sola cogitatio furti faciendi non facit furem (самий лише намір вкрасти що-небудь нікого не робить крадієм). Ці слова видатного римського юриста Паулюса актуальні й сьогодні. Виявлення умислу ("голий умисел") не слід ототожнювати
  16. 9.5. Добровільна відмова при незакінченому злочині
    відповідальність тощо. Добровільною буде відмова і в тому випадку, коли особа розуміє, що до свого затримання в змозі вчинити злочин, хоча і не уникне відповідальності. Наприклад, особа зачинилася в квартирі, де пе- ребуває людина, яку вона має намір вбити і, володіючи пістолетом, може довести злочин до кінця, хоча міліція й оточила будинок. Відмова від вбивства буде тут добровільною. Якщо ж
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш