НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

10.5. Причетність до злочину



Причетність до злочину - це така злочинна діяльність, яка пов'язана із вчиненням злочину іншою особою, але не є співучастю у ньому.
При причетності особа не сприяє виконавцю або іншим співучасникам злочину в досягненні злочинного результату. Її злочинна діяльність не находиться із злочином, до якого ця особа причетна, ні в причиновому, ні у винному зв'язку. Отже, наявність причетності виключає співучасть і навпаки, наявність співучасті виключає причетність. Термін "причетність" у законодавстві не застосовується, він запропонований теорією кримінального права.

Видами причетності є: 1) заздалегідь не обіцяне переховування злочину; 2) заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом; 3) заздалегідь не обіцяне потурання злочину.
Різниця між співучастю і причетністю полягає у тому, що при співучасті у наявності сукупні дії співучасників, які умисно вчиняються для досягнення єдиного суспільно небезпечного результату, тоді як причетність до злочину не детермінує діяльність виконавця й інших співучасників і не перебуває в причиновому зв'язку з кінцевим суспільно небезпечним наслідком.
1) Заздалегідь не обіцяне переховування злочину - це активна діяльність, яка полягає в необіцяному заздалегідь переховуванні злочинця, знарядь, засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтею 396 КК (ч. 6 ст. 27 КК).
Характеристика цих діянь розкрита вище при розгляді одного з видів пособництва. Різниця полягає в тому, що там переховування злочину є заздалегідь обіцяне, тобто дане до моменту доведення злочину до кінця.
Якщо такий вид пособництва викликає кримінальну відповідальність у всіх випадках, то при причетності до злочину кримінальна відповідальність настає тільки за переховування (заздалегідь не обіцяне) тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК). Переховування невеликої та середньої тяжкості злочинів не тягне кримінальної відповідальності.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 396 КК не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину (будь-якого) члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин (у будь-якій якості), коло яких визначається законом (згідно з п. 11 ст. 32 КПК близькі родичі - це батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки). Крім цих осіб членами сім'ї можуть бути визнані співмешканка (співмешканець), прийомні (але не усиновлені, не удочерінні) діти, інші особи, що постійно проживають із особою, яка вчинила злочин. Сутність заздалегідь не обіцяного приховування злочину аналогічна розглянутому раніше у п. п. "а", "б", "в", "ґ", "г" § 2 цього розділу переховуванню злочинів, яке є заздалегідь обіцяним і створює співучасть у виді фізичного пособництва.

Особливим, підвищено небезпечним є вид причетності до діянь, передбачених ст. 255 КК (створення злочинної організації), який зафіксовано у ст. 256 КК (сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності).
У ст. 256 КК кримінальна відповідальність настає за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій (ч. 4 ст. 28 КК) та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій щодо створення умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Кваліфікуючими ознаками (обставинами) цього діяння є вчинення його службовою особою або повторно.
Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК). Йдеться про дії, які не були заздалегідь обіцяні, в іншому разі вони будуть пособництвом у злочині (п. 5 ст. 27 КК). Особа розуміє, що придбані або отримані нею предмети чи надані їй для зберігання чи для збуту предмети, здобуті злочинним шляхом (крім випадків, коли така особа допомагає легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом), тобто шляхом крадіжки, незаконного полювання тощо.
На характеристику такої діяльності як причетності вказує ч. 6 ст. 27 КК. Її сутність наведена у п. "д" § 2 цього розділу, в якому розкривається зміст фізичного пособництва.
Заздалегідь не обіцяне потурання. Загальна частина не містить формулювання такого виду причетності, як потурання. Його сутність полягає в тому, що особа, яка повинна була і могла запобігти або перешкодити вчиненню злочину, цього не робить, і завдяки цьому злочин вчиняється.
Йдеться тільки про заздалегідь не обіцяне потурання, бо якщо воно було заздалегідь обіцяне, то стає пособництвом у вигляді усунення перешкод вчиненню злочину. Заздалегідь не обіцяне потурання тягне за собою кримінальну відповідальність, зокрема, за ст. 364 КК (зловживання владою або службовим становищем), ст. 367 КК (службова недбалість), ст. 426 КК (бездіяльність військової влади) тобто за діяння, суб'єктом яких є, як правило, службова особа.

Потурання може знайти свій вияв у потуранні або неналежній дії особи, яка відповідно до свого службового становища, професійної діяльності або спеціальної вказівки в законі повинна була і могла перешкодити вчиненню злочину.
Скажімо, міліціонер, побачивши, як вчинюється злочин (хуліганство, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень тощо), повинен і може перешкодити його подальшому скоєнню, але уникає цього, і злочин доводиться злочинцем до кінця.
У КК 1960 р. видом причетності було недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинений злочин (не будь- який, а здебільшого тяжкий). У КК 2001 р. відповідальність за недонесення не передбачена.
Згідно з ч. 7 ст. 27 КК не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підго- товлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли їхнє діяння містить ознаки іншого злочину.
Отже, навіть заздалегідь обіцяне неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин не є співучастю. А недонесення як вид причетності виключено в новому КК і не становить складу злочину.
Контрольні питання
Що таке співучасть і якими ознаками вона характеризується?
Дайте характеристику видів співучасників.
Які форми співучасті Ви знаєте?
На яких підставах і в яких межах відповідають співучасники?
Які особливості відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації?
Які умови добровільної відмови співучасників?
Які види причетності до злочину Ви знаєте?

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "10.5. Причетність до злочину"
  1. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    причетність до злочину не має підстав. По-друге, придбання майна, завідомо здобутого злочином, вчинюється з корисливою метою, що виключає мету приховування. Якщо ж здобуте злочином майно набуваеться (збувається чи знищується) з метою приховування, то ця мета виключає корисливу мету, а тому сукупність злочинів при цьому не може утворюватись. Немає достатніх обґрунтувань кваліфікація за сукупністю
  2. 18.26. Приховування злочинів
    причетністю до злочину. Кримінальна відповідальність за причетні до злочину дії настає лише у випадках приховування^ тяжких (ч. 4 ст. 12 КК) чи особливо тяжких (ч. 5 ст. 12 КК) злочинів. Приховування злочинів, до категорії тяжких чи особливо тяжких не віднесених, не є кримінальне караним. Не визнається приховуванням злочину використання, споживання предметів, речей, здобутих злочином. Заздалегідь
  3. 10.2. Види співучасників
    причетність до злочину, про що йтиметься пізніше). У теорії кримінального права пособництво поділяється на інтелектуальне та фізичне, що відповідає реаліям практики. Інтелектуальне пособництво полягає у порадах, вказівках (як "найкраще", з мінімальним ризиком бути викритим, вчинити злочинні дії, уникнути затримання, сховати предмети, здобуті злочинним шляхом, тощо), а також у даній заздалегідь
  4. 9.2. Сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності
    причетність до діяльності злочинної організації, тобто за дії, -1 не є співучастю у цій діяльності, а є пособництвом, яке не було заздалегідь обіцяним і яке не перебуває з «ретними злочинами у причинному зв'язку. Причетна 361 до злочину діяльність перебуває у причинному зв'язку з діями, що вчинюються після закінчення злочину - надання приміщень, сховищ, грошей, документів тощо з метою
  5. ЗМІСТ
    злочину і класифікація злочинів 41 Поняття злочину та його ознаки 41 Малозначність діяння як обставина, що виключає кримінальну відповідальність 48 Класифікація злочинів 50 Контрольні питання 52 Розділ IV Кримінальна відповідальність та її підстави. Склад злочину і кваліфікація злочину 53 Поняття кримінальної відповідальності 53 Підстави кримінальної відповідальності 57 Поняття складу
  6. ПЕРЕДМОВА
    злочину є найскладнішим завданням у пра-возастосуванні. Ніяка інша правозастосовна діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних обставин вчинення діяння, такого досконального знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слідчо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків
  7. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    злочину і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин -означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Термін «кваліфікація» походить від латинського qualis - який, якої якості. Кваліфікація взагалі - віднесення певного явища, речі
  8. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    злочинів (ст. 32 КК) називається вчинення особою вдруге злочину, в якому згідно з кримінальним законом передбачена ознака повторності незалежно від того, чи була ця особа притягнута до відповідальності за попередній (перший) злочин. У широкому розумінні повторність означає повторення чого-небудь (вислову, вчинку), зробити щось знову, ще раз те саме, вдруге.1 Практичне значення поняття повторності
  9. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    злочин (на відміну від повторності чи сукупності злочинів). Але такий злочин має ознаки, передбачені двома (кількома) кримінально-правовими нормами, тобто при кваліфікації такого злочину виникає конкуренція двох чи більше кримінально-правових норм. Вирішення конкуренції - це розв'язання питання про те, яка з конкуруючих кримінально-правових норм має бути застосована у конкретному випадку.
  10. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    злочин, у спільному вчиненні якого безпосередньо брали участь двоє чи більше осіб. Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за різні види групових злочинів. Ми розглянемо лише деякі загальні питання кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства,
  11. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    злочинця у кримінальному праві називається спотворена, неправильна уява особи, що вчинює злочин, про юридичну сутність і караність вчинюваного нею діяння. При вчиненні злочину особа може помилятися щодо багатьох ознак вчинюваного нею діяння: легальності чи забороненості законом учинюваного діяння; міри покарання за вчинений злочин; кваліфікації вчиненого діяння за відповідною стат тею
  12. 1.1. Кваліфікація вбивства
    злочинів. Воно позбавляє потерпілого найбільш цінного блага - життя. Наслідки вбивства безповоротні, заподіяну ним шкоду не можна ніяк відшкодувати. Крім того, вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, а й його рідним і близьким. Це трагедія для всіх, хто знав потерпілого. Разом з тим невинне (casus) чи легальне (наприклад, у стані необхідної оборони, під час війни)
  13. 1.2. Умисне вбивство
    злочину про відповідальність за вбивство містить ч. 1 ст. 115 КК. Ця норма передбачає відповідальність за вбивство, яке характеризується відсутністю як обтяжуючих обставин, які перелічені у ч. 2 ст. 115 КК, так і пом'якшуючих обставин, передбачених статтями 116-118 КК України. Наявність у злочині інших обставин, що пом'якшують чи обтяжують убивство, які не містяться у статтях 115- 118 КК, також
  14. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п. 1 кваліфікуються і ті випадки, коли після вбивства однієї особи винний вчинив замах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивство Другої людини, якщо всі ці дії (обидва злочини) охоплювались одним умислом. 127 Разом з тим при спрямованості умислу на вбивство двох або більше осіб вбивство одного з них і замах на життя
  15. 1.4. Умисне вбивство, вчинене у стані фізіологічного афекту
    злочинця (ст. 38 КК). Для кваліфікації злочину за ст. 116 КК важливо визначити два часові інтервали: між протиправними діями потерпілого і виникнен ням у винного фізіологічного афекту - тривалість цього інтервалу значення не має - він може бути як занадто коротким, так і занадто довгим. Ця обставина на кваліфі кацію вбивства за ст. 116 КК не впливає; між виникненням афекту і вбивством.
  16. 1.5. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
    злочину, має лише йому притаманні специфічні властивості: 1) таке вбивство вчиняє матір, позбавляючи життя свою дитину; Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 28 трав-я 1991 р. у справі П. // Практика...- С. 109-110. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що забезпечує пра- необхідну оборону від суспільне небезпечних посягань» від
  17. 1.6. Кваліфікація вбивства при перевищенні меж необхідної оборони
    злочин проти особи (ч. 1 ст. 115 чи ст. 121 КК).1 Щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, треба врахувати не лише відповідність чи невідповідність знаряддя захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил нападаючих і тих, хто захищається, а саме: місце і час,
  18. 1.7. Вбивство через необережність
    злочину, передбачений ст. 119 КК, від усіх інших видів вбивства відрізняється лише ознаками суб'єктивної сторони. При цьому можливі обидві форми необережності - злочинна самовпевненість і злочинна недбалість. Вбивство через злочинну самовпевненість має місце тоді, коли винний передбачає абстрактну можливість настання смерті, але розраховує її усунути, відвернути, вважаючи, що в даному випадку
  19. 1.8. Доведення до самогубства
    злочину, і їх кваліфікують за відповідною частиною статті 120 КК за наявності таких умов: якщо винний довів потерпілого до самогубства або до замаху на самогубство жорстоким з ним поводжен ням, шантажем, примусом до протиправних дій чи сис тематичним приниженням його людської гідності (побо ями, голодом, холодом, ганьбою, цькуванням чи накле пами тощо),- за ч. 1 ст. 120 КК; якщо потерпілий
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш