загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

11.12. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів



Випуском в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів визнається дозвіл на експлуатацію заві-домо технічно несправних транспортних засобів або інше грубе порушення правил їх експлуатації, що забезпечують безпеку руху, яке вчинює особа, відповідальна за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
За ст. 287 КК кваліфікується будь-який усний чи письмовий дозвіл на експлуатацію технічно несправного транспортного засобу, а також допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має або позбавлена посвідчення водія, грубе порушення режиму роботи водіїв та інших вимог, які спрямовані на забезпечення безпеки експлуатації транспорту, особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
Таким чином, за ст. 287 КК кваліфікується діяння, що складається з трьох ознак: 1) випуск в експлуатацію за-відомо технічно несправних транспортних засобів або інше грубе порушення правил їх експлуатації; 2) заподіяння суспільно небезпечних наслідків; 3) причинний зв'язок між порушенням правил експлуатації та суспільно небезпечними наслідками.
Транспортними засобами визнаються такі, що зазначені у примітці до ст. 286 КК. Загальні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів передбачені ст. 37 Закону України «Про дорожній рух». До таких підстав, зокрема, належать порушення правил, нормативів і стандартів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху під час виготовлення транспортних засобів, технічні неполадки, при яких експлуатація транспортних засобів не допускається.
Коли йдеться про технічно несправні транспортні за-
оби у розумінні ст. 287 КК, то маються на увазі такі
пчні несправності, за наявності яких експлуатація
Інспортного засобу заборонена, і які реально можуть
извести до суспільно небезпечних наслідків (несправні
альма, двигун або система керування, причепний при-
1 або зовнішнє освітлення, зношені понад норму
тори шин тощо). З'ясовуючи це, необхідно обо-
эво звернутися до відповідних нормативних актів.
14 2-7S
417
Так, у чинних Правилах дорожнього руху це, наприклад розділ про технічний стан і обладнання транспортних засобів. Подібні вимоги є у правилах технічної експлуа тації міського електротранспорту, а також інших транспортних засобів.
Наприклад, технічну несправність, яка виключала можливість експлуатації у темний час доби (відсутність освітлення), мав мотоцикл, що належав С. Незважаючи на це, С. передав свій мотоцикл Т. для поїздки в село за горілкою. Рухаючись дорогою без освітлення, в умовах недостатньої видимості, Т. втратив орієнтування і виїхав на узбіччя, де вчинив наїзд на групу молоді, що поверталася у село з танців.
У даному випадку С. фактично дозволив Т. експлуатувати завідомо технічно несправний транспортний засіб, що, у свою чергу, через злочинну поведінку Т. спричинило суспільне небезпечні наслідки. Тому дії С. належить кваліфікувати за ст. 287 КК, а Т.- за ст. 286 КК.
Хоч сфера дорожнього руху досить грунтовно врегульована різними нормами, які спрямовані на охорону безпеки руху, і все ж таки всі види правопорушень передбачити майже неможливо. Тому законодавець використав у диспозиції ст. 287 КК таке узагальнююче поняття, як «інше грубе порушення правил експлуатації».
Під іншим грубим порушенням правил експлуатації транспортних засобів, які забезпечують безпеку руху, слід розуміти, наприклад, допуск до керування транспортними засобами осіб, позбавлених прав на керування ними, грубе порушення режиму роботи водіїв, нездійснення контролю за технічним станом транспортних засобів або невиконання інших вимог, які ставляться відповідними нормативними актами до осіб, відповідальних за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.1
Передбачений ст. 287 КК склад злочину матеріальний, і він має місце лише в тому випадку, коли настали наслідки, зазначені у ст. 286 КК, та є причинний зв'язс між ними і порушенням правил експлуатації. У злочині причинний зв'язок є опосередкованим.
П. 11 постанови Пленуму Верховного Суду 24 грудня 1982 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного України.- С. 300.
418

ВІД
За ст. 287 КК кваліфікуються дії як працівників дер-них і громадських організацій, на яких чинними кав^рупіями чи правилами, відповідними розпоряджен-[И <ми або за посадовим становищем покладено відпові-Ільність за технічний стан чи експлуатацію транспорт-1 засобів (працівники Служби безпеки руху, механіки, певізори, водії), так і власників або водіїв індивідуальних транспортних засобів, які дозволили іншій особі експлуатацію явно технічно несправного транспортного засобу.
Дії особи, яка фактично керувала транспортним засобом, кваліфікуються за ст. 286 КК.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 287 КК, вимагає усвідомлення суб'єктом злочину наявності технічної несправності транспортного засобу, що містить реальну загрозу безпеці руху, або вчинення іншого грубого порушення правил експлуатації транспорту, яке для нього є очевидним. Щодо ншслідків, які настають, то винна особа передбачає можливість їх настання, але легковажно розраховує на відвернення їх або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. У цілому даний злочин визнається необережним.
Діяння не може бути кваліфіковане за ст. 287 КК, якщо власник транспортного засобу передав його іншій особі не для використання як транспортного засобу.
Так, без достатніх підстав був засуджений за ст. 287 КК Н", який через те, що закінчилося пальне, а він поспішав на роботу, залишив мотоцикл братові з тим, щоб той відвів його додому. Брат погодився, але по дорозі заправив мотоцикл та їздив у своїх справах. На дорозі зш перекинувся і дістав тяжкі тілесні ушкодження, невзаємні для життя в момент їх заподіяння.
Засудження у такому випадку є безпідставним, тому відповідальність за ст. 2 87 КК настає в разі допущен-
до керування особи, яка не має прав на керування Іспортним засобом. Щодо В., то він передав моторі братові, щоб той відвів його додому, але це не є до-
до керування транспортним засобом. Ст 2873їл!гЬНЯЄ-ГЬСЯ B^ кРим'нальн01 відповідальності за трансп КК водій, який, порушивши правила експлуатації , передав керування транспортним засобом
Як'щ^1 Я-К01 В'Н залежить по роботі чи службі.
Дія або бездіяльність вчинені з необережності,
14*
419
то винна особа залежно від інших ознак складу злочину може нести відповідальність за ст. 367 КК або за норма-ми, що передбачають відповідальність за необережний злочин проти особи.
Випуск в експлуатацію явно технічно несправних транспортних засобів слід відрізняти від порушень Правил охорони пращ та техніки безпеки, передбачених ст. 271 КК.
Щоб не допустити помилок при кваліфікації діянь треба проводити їх послідовне відмежування за кожним з елементів складу злочину.
За вироком Новоушицького районного народного суду Хмельницької області Б. засуджено за ч. 2 ст. 271 КК за порушення правил охорони праці, яке спричинило нещасний випадок з людьми, до трьох років позбавлення волі.
Працюючи бригадиром тракторної бригади радгоспу і відповідаючи за додержання в ній Правил охорони праці, Б. доручив учню профтехучилища М., який проходив виробничу практику, доставку дров пенсіонерам на непри-стосованому належним чином для цього колісному тракторі (колеса не було встановлено на максимальну ширину) з не обладнаним гальмами двовісним причепом. Тим самим Б. порушив вимоги Правил технічної безпеки при роботі на тракторах, сільськогосподарських і спеціальних машинах. Рухаючись з навантаженим причепом слизькою дорогою з ухилом до 20 градусів, М. внаслідок зазначених недоліків транспортного засобу не впорався з керуванням, трактор перекинувся, і М. та пасажир М-а загинули.
Перший заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування вироку і направлення справи на нове розслідування через неправильність кваліфікації дій Б. і м'якість міри покарання. Судова колегія Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
Районний суд дійшов помилкового висновку, що дії Ь. містять ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК. Як показав Б. на попередньому слідстві і в судовому засіданні, даючи наряд на транспортні роботи і випускаючи в експлуатацію транспортний засіб, він знав, шо * має слабкі навички керування трактором і що ведучі колеса трактора не розведено на максимальну ширину, а тракторний причеп не має гальмівної системи.
420
Пооте відповідальність за випуск в експлуатацію техно несправних транспортних засобів передбачено " іальною НОрМОю кримінального закону - ст. 287 КК. відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України випуск в експлуатацію завідомо технічно не-равних сільськогосподарських машин, які використаються як транспортні засоби, або інші грубі порушення правил їх експлуатації, що забезпечують безпеку ру-вчинені особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію цих засобів, кваліфікуються не за ст.271,азаст. 287КК.1
Дії Б. не могли бути кваліфіковані за ст. 271 КК ще й тому, що загиблий М-а був пенсіонером і не мав виробничого зв'язку з радгоспом.2
Дії особи, яка була усунута від керування транспортним засобом відповідною посадовою особою чи працівником Державтоінспекції, не можуть кваліфікуватися за ст. 287 КК.3
За ст. 287 КК кваліфікуються також дії чи бездіяльність, пов'язані з допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп'яніння. Допуском до керування може бути дозвіл до чи під час поїздки усний або письмовий (маршрутний лист тощо); мовчазна згода; розпорядження щодо керування.
Наприклад, С., перебуваючи у стані сп'яніння, передав керування своїм мотоциклом А., який разом з С. вживав спиртні напої. На повороті дороги А. порушив Правила безпеки руху, не справився з керуванням і мотоцикл перекинувся, травмувавши пішохода Д., який дістав тяжкі тілесні ушкодження. У даному випадку С. передав керування транспортним засобом А. на прохання останнього, що становить одну із форм злочинного допуску. Як іншу форму допуску необхідно розглядати непе-
п - 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про пов'яУ застосУвання судами України законодавства у справах, 1982 rf1//1^ ПОРУШЄННЯМ правил охорони праці» від 10 жовтня С. 306-307 К постанов Пленуму Верховного Суду України.-
того
судової колегії Верховного Суду України від 25 лю-У СПРаВІ Б- " ПРактика-- С- 179-180
24 Фудня 1 089СТаН/?ВИ ПленУмУ Верховного Суду України від ^країни.- с зон*' 3б'Рник постанов Пленуму Верховного Суду
421
решкоджання водієві, який перебуває у стані сп'яніння керувати транспортним засобом. Таке не перешкоджання є специфічною формою злочинної поведінки посадових осіб, відповідальних за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, яка визначається законом та теорією кримінального права як злочинна бездіяльність. Обов'язковою умовою кримінальної відповідальності посадової особи за бездіяльність є її юридичний або інший обов'язок діяти певним чином. Такий юридичний обов'язок осіб передбачений Законом України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р.1 У п. 2 ст. 12 закону зазначено, що посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані не допускати до керування ними осіб, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
Так, лінійний диспетчер T., який був повідомлений про перебування на лінії водія Л. у нетверезому стані, впевнився в цьому, коли останній передавав йому документи на вантаж. Але Т. не вжив заходів до відсторонення Л. від керування транспортним засобом, хоч був зобов'язаний зробити це згідно зі своїми службовими обов'язками. Бездіяльність Т. призвела до того, що Л., продовжуючи працювати на лінії у стані сп'яніння, порушив Правила безпеки руху, що потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими наслідками.
Інше положення даного закону, яке стосується водіїв індивідуальних транспортних засобів, а також водіїв підприємств, організацій або установ незалежно від форм власності, закріплене у ст. 16: водій зобов'язаний не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Порівнюючи характер наведених обов'язків посадових осіб і водіїв транспортних засобів, неважко побачити між ними певну відмінність. Вона полягає у тому, що, на відміну від посадової особи, водій не має владних повноважень, і закон вимагає від нього лише одного -передавати керування транспортним засобом особам, як} перебувають у стані сп'яніння. Отже, дії по передачі
1 Відомості Верховної Ради України- 1993.- № 31 - Ст. З
2 Мысливый В. А., Опальченко А. Н. Уголовная ответственное^ за допуск к управлению транспортными средствами водител находящихся в состоянии опьянения.- К., 1992.- С. 26.
422
ання транспортним засобом обумовлюються усним озволом, проханням, домовленістю, жестами тощо. При цьому слід зазначити, що межі об'єктивної сторо-цього злочину не завжди збігаються з безпосередньою н едачею керування транспортним засобом. У слідчій і удовій практиці трапляються випадки, коли особа, відповідальна за технічний стан або експлуатацію транспортного засобу, допускає до керування водія, явно не усвідомлюючи, що той перебуває у стані сп'яніння, а потім, усвідомивши це, не вживає заходів до відсторонення його від керування транспортним засобом чи не виявляє до цього факту ніякого ставлення, що сприймається водієм як дозвіл на подальше керування транспортним засобом. Наприклад, К., керуючи за дорученням легковим автомобілем, передав керування ним Н. і тільки після того зізнався, що Н. в цей день вживав спиртні напої, але значення цьому не надав і ніяк на це не відреагував. Під час руху Н. не впорався з керуванням, і автомобіль перекинувся. При цьому один пасажир загинув, а К. були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження. Районний суд засудив К. за ст. 287 КК, а Н.- за ч. 2 ст. 286 КК. Таке рішення суду відповідає закону.
Допуск до керування транспортним засобом у розумінні ст. 287 КК завжди об'єктивно пов'язаний з повним переходом керування до особи, яка перебуває у стані сп'яніння. Це значить, що така особа має можливість у повному обсязі виконувати функції водія транспортного засобу в процесі дорожнього руху.
Але можлива й інша ситуація. Наприклад, водій механізованої колони П., повернувшись з рейсу, не поста-іив автомобіль у гараж, а поїхав пиячити в село. Звідти вш разом з Б., який також перебував у нетверезому стані, поїхав у сусіднє село. У кузові було вісім пасажирів, роцесі руху П. частково передав керування транспорт-засобом Б., тобто Б. «крутив кермом», а П. переклю-' важіль коробки передач. Коли машина виїхала з села, г впорались з керуванням і з'їхали в кювет, де а перекинулась. При цьому два пасажири загину-
районного народного суду Харківської Спр. № І_8.
423
веро були травмовані. ' НОМУ разі не йдеться про передачу керування у
розумінні ст. 287 КК , і дії кожного з них, П. і Б., підлягають кваліфікації за ч. З ст. 286 КК. Таке рішення щодо кваліфікації дій цих осіб обґрунтовується тим, що функцію керування транспортним засобом виконували одночасно дві особи.
Під станом сп'яніння слід розуміти комплекс психічних, неврологічних і соматичних ознак (розладів), що виникають внаслідок впливу алкоголю, його сурогатів або наркотичних засобів. Такий вплив можуть мати також токсичні або лікарські чи інші препарати. Ступінь сп'яніння особи на кваліфікацію діяння не впливає.1
Злочин, що розглядається, є закінченим з моменту настання хоч би одного з наслідків, які перелічені у ст. 286 КК. Звичайно потерпілими від цих злочинів є сторонні особи. Але на практиці виникають ситуації, коли внаслідок допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп'яніння, вона, порушуючи Правила безпеки руху чи експлуатації транспорту, сама стає жертвою цього правопорушення.
Треба зазначити, що в судовій практиці є різні і нерідко діаметрально протилежні підходи до вирішення цього питання. Звичайно, більшість таких рішень не переглядається, що не сприяє утвердженню законності.
Так, за вироком Тисменицького районного суду Р. виправдано за ст. 287 КК за відсутністю в його діях складу злочину. Він був відданий до суду за те, що допустив до керування закріпленим за ним службовим автомобілем свого знайомого, водія Ш., який завідомо для нього перебував у нетверезому стані. Внаслідок порушення Правил дорожнього руху автомобіль перекинувся, і Ш. загинув.
За протестом заступника Генерального «прокурора України судові рішення скасовані, а справу повернуто на новий судовий розгляд з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, Ш. звернувся до Р. з проханням дати йому службовий автомобіль для поїздки до м. Івано-Франківська, Р. погодився, після чого вони разом вживали спиртні напої. У нетверезому стані Ш. сів за кермо автомобіля, в салоні якого був і Р. Внаслідок

1 Мысливый В. А., Опальченко А. Н. Уголовная ответственность за допуск к управленню транспортними средствами водителей, находящихся в состоянии опьянения.- С. 30.
424
перевищення швидкості Ш. не впорався з керуванням і вчинив аварію.
Р. підтвердив ці обставини, проте пояснив, що дозволив Ш. керувати службовою автомашиною, коли той був у тверезому стані, отже він не може нести відповідальність за наслідки, які настали з вини самого потерпілого.
Суд узяв до уваги ці пояснення P., але не дав їм належної оцінки, а так само і показанням свідка. Між тим останній заявив, що був присутній, коли Ш. просив Р. дати йому службовий автомобіль, і чув, як Ш., одержавши згоду, запросив Р. до ресторану розпити спиртні напої.
Не перевіривши належним чином цих показань, суд не зміг належно оцінити і ту обставину, що Р. передав закріплений за ним автомобіль Ш., коли той перебував у стані сп'яніння.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд, судова колегія вказала на необхідність ретельно дослідити обставини справи і залежно від цього вирішити питання про вину Р. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 КК.1
При новому судовому розгляді цієї справи Тлумачсь-кий районний народний суд засудив Р. за ст. 287 КК і призначив йому покарання - два роки виправних робіт за місцем роботи з утриманням 20% заробітку в доход держави і з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
З об'єктивної сторони злочинний допуск є одиничним злочином незалежно від того, скільки дорожньо-транспортних пригод після цього вчинив водій, що був допущений до керування транспортним засобом у стані сп'яніння. Для кваліфікації важливо встановити, чи стали вони наслідком одного допуску чи кількох.
Водії комбікормового заводу X. і М. разом вживали спиртні напої. Після роботи X. на закріпленому за ним автомобілі поїхав до свого дому, де передав керування транспортним засобом М. для поїздки додому в інший населений пункт. По дорозі М. заподіяв смертельну травму велосипедисту, а після цього вчинив зіткнення з іншим автомобілем з наслідками, передбаченими ч. 1 ст. 286 КК. За вироком районного народного
Радянське право.- 1989.-№ 8.-С. 87.
425
суду X. засуджений за ст. 287 КК, а М. - за ч. 2 і ч. 1 ст. 286 КК.1
Відповідальність за ст. 287 КК настає за порушення допущеним до керування водієм правил безпеки руху або експлуатації транспорту, яке перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали. Якщо причинного зв'язку не встановлено, немає і складу злочину, передбаченого ст. 287 КК. Крім того, слід зазначити, що в даному складі злочину причинний зв'язок має свою особливість. Суть полягає в тому, що ланцюг факторів, які зв'язують причину і наслідки, умовно має такий вигляд: протиправні дії особи, що відповідає за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів - протиправні дії особи, яка керує транспортним засобом у стані сп'яніння, пов'язані з порушенням Правил безпеки руху або експлуатації транспорту - настання суспільне небезпечних наслідків, передбачених ст. 286 КК.
Іншими словами, наявність складу злочину в діях суб'єкта злочину, передбаченого ст. 287 КК, завжди залежить від характеру поведінки водія, оскільки вона врешті-решт зумовлює настання злочинних наслідків.
Таким чином, є підстави стверджувати, що причинний зв'язок між діянням суб'єкта і наслідками, що настали, в складі злочину, передбаченого ст. 287 КК, має розглядатися як опосередкований.
При кваліфікації злочинів, передбачених ст. 287 КК, слід враховувати, що відповідальність за нею настає незалежно від того, чи притягнуто до кримінальної відповідальності особу, яка керувала транспортним засобом і порушила Правила безпеки руху або експлуатації транспорту і це потягло за собою суспільне небезпечні наслідки. Водій не притягається до кримінальної відповідальності, якщо він не може бути визнаний суб'єктом злочину або нести відповідальність (недосягнення 16-річного віку, неосудність, загибель у дорожньо-транспортній пригоді і т. ін.).
Наприклад, Н. вживав разом з К. алкогольні напої, після чого передав йому керування своїм мотоциклом. К. наїхав на купу каміння на узбіччі, від чого мотоцикл перекинувся. К. загинув, а Н. дістав легкі тілесні ушко-
1 Архів Бурського районного народного суду Львівської області.-1988.-Спр. № 1-6.
426
дження. Дії Н. були кваліфіковані за ст. 287 КК, і йому призначено покарання - три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.1
За ст. 287 КК кваліфікуються дії посадових осіб, які користуються правом допуску водіїв до експлуатації транспортних засобів; власників або володарів індивідуальних транспортних засобів; водіїв державних, колективних та індивідуальних транспортних засобів.
Що стосується державних підприємств, організацій чи установ, то до таких осіб належать: керівники служб безпеки руху та експлуатації транспорту, ревізори безпеки руху і диспетчери, начальники автоколон, їх заступники, бригадири, механіки та інші відповідні особи. Але тут обов'язково треба встановити, чи були наділені зазначені особи повноваженнями щодо допуску або відсторонення водія від керування транспортним засобом.
Наприклад, диспетчер автоколони Я., знаючи, що водій рейсового автобуса К. у день відпочинку перебував у нетверезому стані, запропонував йому виїхати в рейс, на що оформив дорожній лист, а начальник автоколони Г. в кабінеті розпив з К. ще пляшку горілки. У дорозі п'яний водій наїхав на шлагбаум і розбив лобове скло автобуса. Цей факт довели до відома диспетчера Я., але він і після цього не усунув К. від керування автобусом.^У подальшому на автовокзалі касир-диспетчер Д. також не усунула К. від керування автобусом. Врешті-решт К. не зміг розвернути автобус, внаслідок чого він упав у річку, що потягло за собою загибель і травмування пасажирів.
Такий допуск є результатом спільних, поєднаних умисних дій, усвідомлених усіма названими особами. Тому всі вони повинні нести відповідальність за ст. 287 КК.
Іноді у слідчій та судовій практиці трапляються помилки щодо визначення суб'єкта аналізованого складу злочину. Так, наприклад, безпідставно був засуджений К., який працював буровим майстром розвідувальної
т!?; ^а розпорядженням начальника розвідувальної
'тії він на автомобілі, яким керував водій К-в, поїхав у
ло, щоб одержати і привезти устаткування для розві-
Ігк" ^Рх'в Новотроїцького районного народного суду Херсонські області.- 1998.- С. № 1-68.
427
дувальних робіт. Дорожній лист був виписаний на ім'я К. та підписаний відповідальним за автотранспорт с Отримавши устаткування, К. і К-ов випили горілки і були нетверезі. Тому автомобілем на зворотному шляху керував І., який порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого автомобіль перекинувся і при цьому один пасажир загинув, а І. дістав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Судова колегія Верховного Суду в ухвалі по цій справі вказала, що К. не може бути суб'єктом цього злочину, оскільки він не був відповідальний за безпеку руху та експлуатацію транспортного засобу.
Суб'єктивна сторона передбаченого ст. 287 КК злочину характеризується необережною формою вини, яка визначається ставленням до наслідків.
При цьому завжди необхідно ретельно з'ясувати об'єктивні і суб'єктивні ознаки складу злочину, які фактично встановлені при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи. Щодо цього показовим є такий приклад.
За вироком Ірпінського районного суду Київської області Д. засуджено за ст. 287 КК до одного року десяти місяців позбавлення волі за допуск до керування автомобілем особи, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило автоаварію.
Як визнав суд, Д. з дозволу свого батька взяв належний йому легковий автомобіль і їздив на ньому разом з іншими особами. Після вживання значної кількості спиртних напоїв Д. не міг керувати автомобілем і поступився місцем С. Внаслідок перевищення С. швидкості автомобіль перекинувся в кювет, при цьому був тяжко травмований пасажир О., який по дорозі до лікарні помер.
За протестом першого заступника Голови Верховного Суду України судові рішення скасовані з таких підстав.
Визнаючи Д. винним у передачі керування автомобілем нетверезому С., суд виходив з того, що він усвідомлював характер своїх дій і що саме з його дозволу С. сів за кермо автомобіля. Проте цей висновок суду не відповідає наявним у справі доказам. Ні в стадії розслідування, ні в судовому засіданні Д. не визнав себе винним І пояснив, що своїх дій у проміжок часу від виходу з pec* торану до дорожньо-транспортної події не пам'ятає. ^ .
За показаннями С., після ресторану Д. був п'яний
428
епувати автомобілем не міг, а тому він, С., посадив Д.
а заднє сидіння і сів за кермо сам. Присутній при цьому док Ю. показав, що С. почав керувати автомобілем Le після того, як Д. заснув.
Ці докази підтверджують, що Д. не тільки не передав С керування автомобілем, а й не усвідомлював, що той сів за кермо. Отже С. зробив це без дозволу Д., який будь-яких дій, що були спрямовані на передачу керування автомобілем п'яному С. і містили б склад злочину, передбаченого ст. 287 КК, не вчинив. Тому колегія скасувала судові рішення щодо нього і справу закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.1
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "11.12. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів"
  1. 17.3. Посадова недбалість
    випуску на товарний ринок недоброякісної чи некомплектної продукції кваліфікується за ст. 227 КК України і т. ін. При кваліфікації посадової недбалості за спеціальними нормами слід мати на увазі, що деякі з них не мають такої обов'язкової ознаки злочину, як заподіяння істотної шкоди, наприклад, ч. 1 ст. 227 КК, ч. 1 ст. 271 КК України. За цими статтями діяння кваліфікується незалежно від настання
  2. 11.13. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху
    експлуатації транспорту. Об'єктивна сторона даного складу злочину передбачає сукупність таких ознак: 1) порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху при будівництві, реконструкції, ремонті або утриманні шляхів, вулиць, залізничних переїздів та інших шляхових споруд; 2) настання суспільне небезпечних наслідків, передбачених ст. 288 КК України; 3) встановлення
  3. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    технічних чи спеціальних засобів або не чує розмовної мови на відстані 3-5 см від вуха. 3. Заподіяння душевної хвороби визнається тяжким тілесним ушкодженням у всіх випадках, коли потерпілий внаслідок посягання на його здоров'я захворів на тимча сову чи хронічну душевну хворобу, коли таке посягання спричинило розлад його психічної діяльності. Психічне захворювання може статися внаслідок
  4. 9.2. Сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності
    технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Сприяння учасникам злочинної організації або укриття їх злочинної діяльності, вчинене повторно або посадовою особою, кваліфікується за ч. 2 ст. 256 КК. Причетність до діяльності злочинної організації вчинюється умисно з метою допомоги її
  5. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    експлуатації транспорту за ч. 2 ст. 286 КК. Щодо його дій, пов'язаних із самовільним використанням державного транспортного засобу без доручення або дозволу адміністрації, то вони не утворюють складу злочину, передбаченого ст, 289 КК, Як свідчить судова практика, не визнаються злочинними аналогічні дії посадових або інших осіб, які у зв'язку зі своїми посадовими обов'язками мають відношення до
  6. 10.5. Причетність до злочину
    технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій щодо створення умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Кваліфікуючими ознаками (обставинами) цього діяння є вчинення його службовою особою або повторно. Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК). Йдеться про дії, які
  7. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    технічних вимог С. не робив про це записів у журналі, і завдяки цьому робітники отримували премії, а в день зарплати щомісячно платили йому по 3-5 крб. (за цінами 1983 року).2 Рішення судової колегії у справі С. цілком обґрунтоване, оскільки С. отримував хабарі від декількох осіб і за окремі дії в інтересах кожного з тих робітників заводу, хто давав йому хабарі. Крім того, при вчиненні такого
  8. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    транспортних засобів (ст. 277 КК), життя і здоров'я при порушенні правил охорони праці (ч. 2ст. 271 КК) та деякі інші. Особливість додаткового об'єкта полягає в тому, що він у багатьох випадках є самостійним об'єктом злочину і потребує кримінально-правової охорони. Факультативним безпосереднім об'єктом злочину визнаються ті суспільні відносини, які певним посяганням в одних випадках руйнуються, а
  9. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    транспортних засобів, вимагання грошей, цінностей (рекет), вчинення нападів тощо). Отже, організована група - це стійке об'єднання кількох осіб, які спеціально зорганізувалися для більш-менш тривалої злочинної діяльності. Узагальнивши наведене, можна виділити такі типові ознаки організованої злочинної групи: наявність статуту - розробленого (хоч би в загаль них рисах) і схваленого учасниками
  10. 5.2.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
    технічних засобів, за винятком ви падків, передбачених законом; на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доі ступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України; переваги на одержання відкритої за режимом до ступу інформації; на безкоштовне задоволення
  11. 6.2. Кваліфікація крадіжки
    технічний, а юридичний. Головне в ньому не фізичне пересування чи перебу*-вання, не фізичний рух, а його юридичний зміст - за дозволом чи без нього особа перебувала в приміщенні, сховищі чи житлі; легально чи нелегально вона увійшла, до приміщення, сховища чи житла. Проникнення можна визначити як протиправне, недозволене вторгнення до приміщення, сховища чи житла з метою вчинити крадіжку, грабіж
  12. 7.1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів * чи білетів державної лотереї
    випуск їх в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією особою, яка їх не підробляла, не виготовляла, незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фа^іь-шивих грошей. Фальшування грошей або цінних паперів, а також їх збут є злочином умисним, оскільки фальшування грошей вчинюється з метою випуску їх в обіг. Підробка грошей чи цінних
  13. 7.5. Заняття забороненими видами господарської діяльності
    випуску та обігу цінних паперів можуть займатися лише банки, акціонерні та інші товариства, для яких операції з цінними паперами становлять їх виключний вид діяльності.1 З цих законодавчих актів сам по собі випливає ґрунтовний висновок, що фізичні особи такими видами діяльності займатися не можуть, для фізичних осіб ці види діяльності є забороненими. За ст. 203 КК України кваліфікуються дії
  14. 7.15. Порушення порядку вчинення операцій з металобрухтом
    транспортних засобів (ст. 277 КК), пошкодженням об'єктів магістральних нафто- га газопроводів (ст. 292 КК), умисним пошкодженням ліній зв'язку (ст. 360 КК), умисним знищенням або пошкодженням військового майна (ст. 411 КК), кваліфікуються за сукупністю ст. 198 КК та відповідної частини ст. 213 КК. У випадках кількаразового прийняття металобрухту від однієї особи, який завідомо був здобутий
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш