загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом



Незаконне заволодіння транспортним засобом - це
умисне, відкрите або таємне заволодіння чужим транспортним засобом та використання його за прямим призначенням. Суспільна небезпечність цього злочину зумовлюється неконтрольованим використанням транспортних засобів як джерел підвищеної небезпеки, що нерідко призводить до вчинення інших транспортних злочинів. Характерно, що ці злочини дуже часто вчинюють особи, які перебувають у стані сп'яніння, які позбавлені або зовсім не мають прав на керування транспортними засобами, неповнолітні. Ці особи, як правило, не здатні виконувати у сфері дорожнього руху необхідні функції керування транспортним засобом, особливо при складній дорожній обстановці.
За ст. 289 КК кваліфікується незаконне заволодіння автомобілями усіх видів, мотоциклом, трактором або іншими самохідними машинами. Найчастіше предметом цього злочинного посягання є механічні транспортні засоби, зазначені у примітці до ст. 286 КК. Відповідальність за угон залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна передбачена ст. 278 КК.
За ст. 289 КК незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікується, вчинене різними способами, тобто таємно, відкрито, із застосуванням обману або зловживання довір'ям, без застосування насильства чи з насильством.
Незаконність як ознака заволодіння чужим транспорт-'им засобом означає, що особа, яка вчинює це посяган-™І> не має ні дійсного, ні уявного права щодо захоплено-0 транспортного засобу.
ним °ЧИН Є зак'нченим 3 моменту заволодіння транспорт-засобом та початку його руху будь-яким способом.
435
Спосіб та дистанція переміщення транспортного засобу і строк користування ним на кваліфікацію не впливають. Але треба зазначити, що у теорії і на практиці трапляються інші визначення моменту, коли таке діяння вважається закінченим злочином. Так, існує точка зору, що поняття незаконного заволодіння транспортним засобом не включає в себе пересування механічного транспортного засобу за допомогою фізичної сили людини. Пропонується у відповідних випадках за наявністю умислу на подальше використання транспортного засобу за допомогою його двигуна кваліфікувати такі дії як замах на вчинення цього злочину.1
Характерним щодо цього є таке судове рішення. За вироком Шевченківського районного суду м. Києва засуджено за ч. 2 ст. 289 КК М. і К., яких визнано винними в тому, що, перебуваючи в стані сп'яніння, вони за попередньою змовою між собою угнали вночі автомобіль, який належав С. Перемістивши автомобіль способом буксирування від під'їзду будинку на ЗО м, вони не змогли від'їхати через його несправність. К. був затриманий працівниками міліції на місці злочину, а М., який звідти втік, - за місцем проживання.
Перший заступник Голови Верховного Суду України вніс до президії Київського міського суду протест, у якому порушив питання про зміну судових рішень щодо М. і К. і перекваліфікацію їх дій з ч. 2 ст. 289 на ст. 15 та ч. 2 ст. 289 КК України.
Президія міського суду протест задовольнила, вказавши на таке. Суд, правильно встановивши фактичні обставини злочину, невірно кваліфікував дії М. і К, За показаннями винних, вони хотіли викрасти автомобіль для того, щоб покататися, але не змогли завести двигун машини. Отже, М. і К. не довели злочинного наміру до кінця з незалежних від них причин і були затримані працівниками міліції. Тому їх дії слід кваліфікувати як замах на угон автомобіля за ст. 15 і ч. 2 ст. 289 КК.2
Здається, що таке рішення щодо кваліфікації цього злочину не відповідає теорії і практиці застосування
1 Касинюк В. Й., Корчева 3. Г. Вопроси квалификации транспортных преступлений: Учеб. пособие-К., 1988-С. 46.
Постанова президії Київського міського суду від 2 серпня 1988 p. в справі M. і К. // Практика...- С. 16.
436
ст. 289 КК. Дійсно, слід погодитись, що дії, пов'язані з невдалою спробою запустити двигун автомобіля з метою його використання, слід кваліфікувати за статтями 15 та 289 КК як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом. Але така оцінка справедлива в тому разі, якщо винні робили спроби запустити двигун не пересуваючи автомобіль з місця його стоянки. У даному випадку вони вчинили закінчене заволодіння чужим автомобілем, відповідальність за яке, передбачене ч. 2 ст. 289 КК. Тому перше рішення Київського міського суду у цій справі було правильне. Остаточне ж рішення у справі робить загальне поняття закінченого незаконного заволодіння чужим транспортним засобом невизначеним.
Відповідальність за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом не залежить і не може залежати від величини відстані, на яку транспортний засіб було відігнано, перетягнуто, відбуксовано тощо.
Незаконне заволодіння чужим транспортним засобом є формальним складом злочину у тому розумінні, що для визнання його закінченим не потрібне настання якихось наслідків.
За ст. 289 КК кваліфікуються дії фізичної осудної особи, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річ-ного віку. При кримінально-правовому аналізі дій, пов'язаних із самовільним використанням транспорту, слід враховувати деякі особливості, що стосуються відношення конкретної особи до транспортного засобу.
Не визнається злочином самовільне використання транспортних засобів за власним розсудом робітниками Державних, колективних та інших підприємств або установ, якщо такі особи мали доступ до транспортних засобів за службою. Це, як правило, водії таких підприємств незалежно від форм їх власності. За подібні дії вони не-сУть відповідальність згідно з чинним законодавством про працю.
Наприклад, водій П., закінчивши роботу, поставив за-Ршлений за ним автомобіль у гараж установи. Біля га--аяса він зустрів знайомих, з якими випив горілки, після ого знову відчинив гараж, вирішивши їхати додому зга-
Іим автомобілем. Рухаючись по дорозі, він через алко-'льне сп'яніння порушив правила безпеки руху, внаслі-чого вчинив наїзд на пішохода, заподіявши йому "ертельну травму.
437
У даному випадку П. був притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту за ч. 2 ст. 286 КК. Щодо його дій, пов'язаних із самовільним використанням державного транспортного засобу без доручення або дозволу адміністрації, то вони не утворюють складу злочину, передбаченого ст, 289 КК,
Як свідчить судова практика, не визнаються злочинними аналогічні дії посадових або інших осіб, які у зв'язку зі своїми посадовими обов'язками мають відношення до транспортних засобів. До них належать керівники транспортних організацій, їх заступники, завідуючі гаражами автоколон та ін.
Аналогічний підхід існує ще до однієї досить великої групи осіб, яку становлять механіки, диспетчери, електрики, слюсарі, випробувачі, працівники охорони та інші особи, які самовільно використали транспортний засіб, маючи до нього доступ у зв'язку з роботою. Найчастіше такі дії мають місце при технічному обслуговуванні транспортних засобів: огляді, заправці паливно-мастильними матеріалами, ремонті тощо. Іншими словами, за таких обставин не можна визнати, що зазначені особи заволодівають чужими транспортними засобами.
Так, безпідставно був засуджений за незаконне заво-лодіння транспортним засобом X., який увечері поїхав додому з гаража, де працював охоронником, на автомобілі, що належав цій організації, але на вулиці його затримали працівники міліції.
Розглядаючи справу, судова колегія в кримінальних справах вказала, що незаконним заволодінням транспортним засобом визнається незаконне, умисне, без мето захоплення чужого транспортного засобу з метою незаконної поїздки на ньому. В даному випадку згаданих ознак немає.
Така ж оцінка вчиненого поширюється на випадки використання транспортних засобів членами родини власників автомототранспорту або їх знайомими. Вони самовільно використовують транспортні засоби, спираючись на різні підстави, які, на їх погляд, дають дійсне або уявне право на такі дії (власник раніше дозволяв керувати автомобілем або навчав керуванню тощо).
За ст. 289 КК кваліфікуються захоплення чужого транспортного засобу і самовільне його використання з будь-якою метою (доїхати, перевезти, покататися).
438
Якщо під час незаконного заволодіння транспортним засобом умисел був спрямований на використання транспортного засобу для вчинення крадіжки, грабежу, розбійного нападу, то дії винних мають кваліфікуватись за сукупністю злочинів - ст. 289 КК та за готування до зазначених злочинів.
У випадках, коли незаконне заволодіння транспортним засобом було способом викрадення деталей, вузлів, агрегатів, речей потерпілого або заволодіння ними вчиненням грабежу чи розбою, дії винної особи слід кваліфікувати за статтями 185-187 КК і відповідною частиною ст, 289 КК. Якщо умисел на викрадення вузлів, деталей, агрегатів чи речей потерпілого виник після незаконно заволодіння транспортним засобом, дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 185 і 289 КК.
Незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту, якщо сталися наслідки, зазначені у ст. 286 КК, кваліфікуються за цією статтею і додатково за ст. 289 КК.
Згідно з пунктом 2 примітки до ст. 289 КК повторне має місце тоді, коли особа раніше вчинила такий злочин або замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, незалежно від того, чи була вона засуджена за нього, якщо судимість за попередній злочин не була знята або погашена, а також якщо до моменту вчинення повторного злочину не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Неодноразова спроба реалізації умислу на вчинення злочину (наприклад, спроба запуску двигуна кількох транспортних засобів з метою викрадення одного з них) не утворює повторності, або злочинів, передбачених статтями 185-187, 189-191, 262 КК.
Незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце, тоді, коли в ньому брали участь принаймні дві особи, які заздалегідь Домовились про спільне його вчинення. Відповідальність незаконне заволодіння транспортним засобом при
-ому настає для всіх співучасників, незважаючи на те,
Ц° транспортним засобом керував один з них. Щоб не
'йти помилок при кваліфікації діяння за цією озна-
' тРеба уважно аналізувати об'єктивні та суб'єктивні
3"аки співучасті.
439

Наприклад, за вироком Путивльського районного суду Чернівецької області Д. і Н. засуджені за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 289 та ч. З ст. 135 КК, за те, що перебуваючи в нетверезому стані, за попередньою змовою між собою вони вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом. Керуючи ним, Д. вчинив наїзд на пішохода, який у лікарні помер. Усвідомлюючи, що після наїзду автомобіля пішохід перебуває у небезпечному для життя стані, Д. з місця події зник, не подавши потерпілому допомоги, що й потягло за собою його смерть.
За протестом першого заступника Голови Верховного Суду України судові рішення щодо Н. скасовані, а щодо Д. змінені з таких підстав. Висновок суду про доведеність вини H. y незаконному заволодінні транспортним засобом за попереднім зговором з Д. зроблено лише на підставі того факту, що Н. їхав як пасажир у кабіні викраденого автомобіля. Як свідчать матеріали справи, він не вчинив будь-яких дій, спрямованих на незаконне заволодіння транспортним засобом, і попередньою змовою між ним і Д. також не було. Як встановлено в справі, обидва вони були в нетверезому стані, і Д., побачивши вантажівку, вирішив підвезти Н. додому. Коли вони підійшли до автомобіля, Д. відчинив дверцята кабіни, сів на місце водія, а потім відкрив праві дверцята і запропонував Н. сісти. Заводив двигун, керував автомобілем сам Д., а Н. ніякої участі у цьому не брав.
Отже ініціатива заволодіння автомобілем належить Д. Він же і вчинив цей злочин. Н. байдуже ставився до вчинюваного Д. злочину, оскільки через сильне сп'яніння не усвідомлював характеру подій, що відбувалися.
За таких обставин склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК, у діях Н. відсутній, і його засуджено безпідставно. У зв'язку з цим вирок щодо нього скасовано, і справу закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК.
Таким чином, визнаючи особу винною у злочині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, необхідно довести, що причетні до злочину особи заздалегідь домовились про спільні дії і кожна з них здійснила якусь частину дій для досягнення злочинного результату.1
Незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя
440

Право України- 1992-№ 8-С. 86-87.
чи здоров'я потерпілого, або погрози застосувати таке насильство також є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 289 КК. Під таким насильством слід розуміти нанесення ударів, побоїв, легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я або втрати працездатності, а також інші насильницькі дії, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі, зв'язування тощо.
За частиною 3 ст. 289 КК кваліфікується дії, передбачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосувати таке насильство. Судова практика розглядає як такі заподіяння легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я або короткочасною втратою працездатності, заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, мордування, тортури, використання небезпечних для здоров'я чи життя потерпілого засобів (вогню, струму, наркотичних або інших сильнодіючих речовин), викидання з транспортного засобу під час руху тощо.
Так, за вироком Ялтинського міського суду К. засуджено за ч. 2 ст. 187 КК за розбійний напад на Б. з метою заволодіти його автомобілем «Жигулі», вчинений за таких обставин. Зупинивши на вулиці близько 20.00 автомобіль, яким керував Б., К. попросив підвезти його до санаторію, а коли вони туди під'їхали, приставив до горла ніж і зажадав ключі від автомобіля. Потім К. примусив потерпілого під'їхати до будинку на території санаторію, де забрав свою валізу з речами, після чого звелів Б. сісти поруч із собою в автомобілі, щоб той не міг звернутися за допомогою. Та Б. вдалося втекти і повідомити про те, що сталося, міліцію.
У протесті першого заступника Голови Верховного Суду України, внесеному до президії обласного суду, порушувалось питання про зміну зазначених судових рішень і перекваліфікацію дій К. з ч. 1 ст. 187 на ст. 15 та ч. З ст. 289 КК.
Президія обласного суду протест задовольнила, зазначивши таке. Обґрунтовуючи висновок про вину К. у Щкритому нападі на Б. з метою заволодіти належним юму автомобілем, суд послався на вимогу засудженого
и ключі від автомобіля, поєднану з погрозою застосу-
І насильство, небезпечне для життя і здоров'я потер-
с ^?г.°- Проте, як свідчать показання останнього на слід-
І в судовому засіданні, при цьому К. посилався на
441
необхідність терміново потрапити до Сімферополя, обіцяв дати 100 крб., і він, Б., під загрозою погодився їхати. К. теж показував, що він пропонував Б. підвезти його до Сімферополя. При затриманні у нього виявили авіаквиток на його ім'я, а у валізі, яку він взяв у санаторії,- його трудову книжку та одяг.
Таким чином, мету викрасти автомашину матеріалами справи не встановлено і твердження К. про відсутність у нього наміру заволодіти автомобілем потерпілого не спростовано. З доказів, на які посилався суд, не можна зробити висновок про напад К. на потерпілого з метою заволодіти автомобілем.
На підставі викладеного президія обласного суду судові рішення щодо К. змінила, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 187 на ст. 15 та ч. З ст. 289 КК, які передбачають відповідальність за замах на заволодіння автотранспортним засобом, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.1
Нанесення при вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом побоїв або будь-якого виду тілесних ушкоджень додаткової кваліфікації не потребує, за винятком умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК).
Дії винного, спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднані з позбавленням життя потерпілого, кваліфікуються залежно від спрямованості умислу. Якщо при цьому ставилася корислива мета - заволодіти транспортним засобом, такі дії належить кваліфікувати за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 187 КК. Вбивство з метою полегшити незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і ч. З ст. 289 КК.2
Використання без дозволу чужого транспортного засобу за обставин крайньої необхідності (наприклад, доставления до лікарні хворого, який перебуває в небезпечному для життя стані, переслідування небезпечного злочинця) не утворює даного складу злочину і не тягне за собою кримінальну відповідальність.
1 Постанова президії Кримського обласного суду від 19 січня 1985 р. в справі К. // Практика...- С. 181-182.
2 П. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Пр° судову практику в справах про злочин проти життя і здоров я людини» від 1 квітня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму В«Р' ховного Суду України.- С. 177-178.
442
Згідно з частиною 4 ст. 289 КК звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом з застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом"
  1. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    незаконне введення в організм іншої особи наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 314 КК) та ін. Для кваліфікації злочинів найбільше значення мають ознаки злочинів, що їх вчинила за попередньою змовою група осіб чи організована група. Кваліфікація таких злочинів має суттєві особливості, оскільки у деяких випадках співучасть не утворює групи. Так, вчинення розкрадання чужого майна
  2. 11.2. Повторність злочинів
    незаконне публічне вживання наркотиків (ч. 2 ст. 316 КК), вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 КК (це злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів). Повторність наявна як у випадках, коли обидва або більше злочинів, що створюють повторність, є закінченими, так і у
  3. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    незаконно виготовлені засудженими ножі, запальнички та інші речі, постачав Л. сигарети, годинники, цукерки та інші продукти, позичав у Л. гроші. Отже, діяння Н. створюють реальну сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 і ч. 2 ст. 368 КК, за що його й було засуджено за сукупністю цих злочинів.2 2. Співвідношення загальної і спеціальної кримінально-правових норм є відносним, оскільки певна
  4. 1.7. Вбивство через необережність
    незаконному заволодінню транспорт ним засобом, поєднані з позбавленням життя потерпілого, кваліфікуються залежно від спрямованості умислу. Якщо 150 при цьому ставилася корислива мета - заволодіти транспортним засобом, то такі дії кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і ч. З ст. 187 КК. Вбивство з метою полегшити захоплення транспортного засобу кваліфікується за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і ч. З
  5. 6.5. Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину)
    незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду є злочином, передбаченим ч. 1 ст. 248 КК. В ст. 393 КК йдеться про втечу з місця позбавлення волі або з-під варти тощо. А розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, є кваліфікуючою ознакою такого злочину, як насильство над населенням у районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 КК). Обстановка
  6. 8.13. Незаконне полювання
    незаконного полювання можуть бути лише дикі тварини і птахи. Положенням про полювання та мисливське господарство полюванням визнається здобування звірів і птахів, що знаходяться в стані природної свободи. Незаконне заволодіння дикими тваринами і птахами, що перебувають у розплідниках і вольєрах або вирощуються відповідними організаціями, установами і підприємствами, визнається розкраданням чужого
  7. 11.3. Угон або захоплення поїзда, повітряного, морського чи річкового судна
    заволодіння такими засобами з метою подальшого їх використання за власним маршрутом. Предметами діяння визнаються: а) залізничний рухомий склад; б) повітряні, морські чи річкові судна. За ч. 1 ст. 278 КК кваліфікується угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, яке не спричинило тяжких наслідків. Угон чи захоплення транспортних засобів, вчинені за
  8. 13.4. Розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин
    незаконне вилучення наркотичних засобів або психотропних речовин із володіння приватних осіб чи організацій, підприємств, установ з метою використання їх самим винним або іншими особами. Кримінальна відповідальність за розкрадання наркотичних засобів чи психотропних речовин не залежить від способу викрадення (таємно, відкрито, із застосуванням обману чи насильства тощо), мотивів викрадення, крім
  9. 17.2. Перевищення влади або посадових повноважень
    незаконно ловлять рибу сіткою. Катаргін вирішив затримати їх, але К., незважаючи на неодноразові вимоги Катаргіна, човна не зупинив і став Н. И. Коржанский. Квалификация следователем должностных преступлений-Волгоград, 1986.-С. 26-27. П. И постанови Пленуму Верховного Суду України від р грудня 1985 р.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 251. 561 маневрувати з метою уникнути
  10. 5.3. Предмет злочину
    незаконного заволодін- ня предметом злочину - вогнепальною зброєю. Предмет злочину тому й зветься так, що саме його наявність при конкретних діях особи визначає їх як самостійний злочин. Законодавець у відповідних нормах або чітко вказує на характер предмета (ст. 265 КК - Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами), або дає його загальні риси, які деталізуються шляхом тлумачення (ст. 179
  11. 6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння
    заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, є закінченим складом злочину незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти чужим майном, чи ні. Настання певних наслідків (тілесних ушкоджень, майнової шкоди), їх характер враховується судом при призначенні покарання. Заподіяння тяжких
  12. 10.1. Поняття, значення й ознаки співучасті
    незаконно заволодівають транспортним засобом, штовхаючи його руками, особа приєднується до цього процесу, чим сприяє завершенню злочину. Спільність дій відсутня, а отже, відсутня й співучасть, коли декілька осіб незалежно одна від одної завдають шкоду одному і тому ж об'єкту. У такій ситуації кожний виконує самостійно склад відповідного злочину. Скажімо, кожний суб'єкт окремо викрадає певні
  13. 11.1. Поняття одиничного злочину і множинності злочинів
    незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ч. 1 ст. 316 КК). Ускладнений злочин характеризується особливостями структури об'єктивної сторони його складу. Він має декілька різновидів. Продовжуваний злочин. Він характеризується вчиненням суб'єктом злочину декількох тотожних за своєю суттю діянь, спрямованих на досягнення загальної мети, тобто таких, які охоплюються єдиним умислом і складають
  14. 14.4. Окремі види покарань
    незаконного збагачення) тяжкі й особливо тяжкі злочини. Таким чином, конфіскація майна являє собою обмеження матеріальних прав засудженого. В КК встановлено випадки обов'язкової конфіскації майна (скажімо, ч. 4 ст. 190 КК "Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна") і
  15. Гарантии нотариальной деятельности
    незаконным. В соответствии с ч. 2 ст. 47 Основ о нотариате в случае, когда согласно законодательству РФ нотариальное действие должно быть совершено в определенной нотариальной конторе, место его совершения определяется в порядке, устанавливаемом Министерством юстиции РФ. О месте совершения нотариального действия говорится в ст. 40 Основ о нотариате. Согласно этой статье нотариальные действия
  16. 1.1. Понятие преступления
    незаконное хранение или ношение оружия (ст. 222 УК РФ). Такого рода преступления, именуемые длящимися, характеризуются непрерывным осуществлением состава определенного преступного деяния. Длящееся преступление начинается с какого-либо преступного действия ... или с акта преступного бездействия ... Следовательно, длящееся преступление можно определить как действие или бездействие, сопряженное с
  17. 1.2. Категории преступлений
    незаконное лишение свободы; ч. 1 ст. 136 - нарушение равенства прав и свобод человека и гражданина; ч. 2 ст. 139 - нарушение неприкосновенности жилища; ч. 2 ст. 141.1 - нарушение порядка финансирования избирательной кампании кандидата, избирательного объединения, избирательного блока, деятельности инициативной группы по проведению референдума, иной группы участников референдума; ч. 1 ст. 145.1 -
  18. Квалификация по признакам субъекта преступления
    незаконно призванное на военную службу, поскольку к моменту призыва имело неснятую или непогашенную судимость за совершенное ранее тяжкое преступление, не может нести ответственность за самовольное оставление части или места службы (ст. 337 УК РФ), поскольку не может быть субъектом преступления против военной службы. Так, Президиум Верховного Суда РФ оставил состоявшиеся судебные решения без
  19. 43. Преступления против собственности: понятие, виды. Кража, грабеж, разбой: признаки и критерии разграничения.
    незаконным проникновением в помещение либо иное хранилище; в) с причинением значительного ущерба гражданину; г) из одежды, сумки или другой ручной клади, находившихся при потерпевшем. Более опасной законодатель признает кражу, совершенную с незаконным проникновением в жилище либо в крупном размере. Наиболее опасной признается кража, совершенная: а) организованной группой; б) в особо крупном
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш