НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

12.4. Затримання особи, що вчинила злочин



Затримання злочинця є суспільно корисним діянням, оскільки воно запобігає вчиненню ним нових злочинів і одночасно забезпечує здійснення правосуддя щодо нього. Вказані дії є правом громадян і обов'язком службових осіб правоохоронних органів (дивись, наприклад, п. 5 ст. 11 Закону України "Про міліцію").
Шкода, яка може бути нанесена злочинцеві при затриманні, полягає у тимчасовому позбавленні його волі, а також у завданні шкоди його здоров'ю чи позбавленні його життя. Нанесення такої шкоди за певних умов розглядається як обставина, що виключає злочинність діяння.
Очевидно, що такі умови мають значною мірою відрізнятися від умов здійснення необхідної оборони, адже на відміну від стану необхідної оборони, де посягаючий є нападаючою, агресивною стороною, при затриманні особи, що вчинила злочин, остання демонструє тільки намір ухилитися від затримання, своєю поведін-
кою вона не загрожує застосуванням сили будь-кому і шкода їй наноситься тільки з метою затримання.
Згідно з ч. 1 ст. 38 КК "не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи".
Отже, затримання особи, що вчинила злочин, як обставину, що виключає злочинність діяння, можна визначити як застосування заходів, пов'язаних із короткочасним позбавленням її волі, а також завданням у певних випадках фізичної шкоди, для передачі представникам влади, якщо при цьому не були порушені умови правомірності такого затримання.
З цього визначення витікають умови правомірності нанесення шкоди злочинцеві при його затриманні.
По-перше, особа, що затримується, вчинила злочин, а не яке- небудь інше правопорушення. Не може бути правомірним затримання за вчинення злочину, за який законом не передбачається хоча б як альтернативне покарання в виді арешту чи позбавлення волі (наприклад, за зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК), санкція за яке передбачає покарання у виді штрафу та виправні роботи).
У той же час правомірним буде затримання осіб, які не є суб'єктами злочину (малолітні, неосудні) при їх спробі зникнути після вчинення агресивного суспільно небезпечного діяння (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень тощо).
Необхідно також, щоб особа, яка здійснює затримання, мала передбачені законом (ст. 106 КПК) підстави (хоча б одну) для обґрунтованого проведення такої дії. При цьому фізична шкода може бути завдана лише особі, яка затримується.
По-друге, згідно з законом, особа, що вчинила злочин, затримується безпосередньо після вчинення посягання. Під посяганням треба розуміти не тільки закінчений злочин, а й незакінчений (готування до злочину або замах на злочин).
Крім того, злочинець може бути затриманий і через деякий час після вчинення злочину, якщо він спромігся втекти з місця події і навіть якщо він втік з місця, де відбував покарання. .Але таке затримання може бути проведене тільки особою, перекона-
ною, що затримуваний підлягає цьому заходу на законній підставі (наприклад, працівник міліції, який має відносно цього офіційне розпорядження).
По-третє, затримання може бути здійснено як потерпілим, так і іншими особами (наприклад, очевидцями), а також працівниками правоохоронних органів і тільки з метою передати затриманого відповідним (компетентним) органам влади.
По-четверте, нанесення фізичної шкоди особі, що затримується, буде правомірним тільки у випадку, коли є очевидним, що вона намагається ухилитись від затримання і без заподіяння вказаної шкоди затримання неможливе.
Так, буде незаконним нанесення фізичної шкоди особі, яка вчинила будь-який злочин (у тому числі і вбивство), але не ухиляється від затримання, або хоч і ухиляється, але за обставинами ситуації очевидно, що особа може бути затримана без нанесення їй фізичної шкоди (скажімо, не можна застосовувати вогнепальну зброю на поразку, навіть по ногах злочинця, якщо його можна наздогнати бігом, на мотоциклі тощо).
По-п'яте, затримання повинно проводитися без перевищення заходів, необхідних для цього. Згідно з ч. 2 ст. 38 КК, "перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця".
Як і за необхідної оборони, при оцінці правомірності дій, що були застосовані при затриманні злочинця, повинні бути враховані тяжкість злочину (кишенькова крадіжка, розбій, вбивство), особа злочинця (вік, стать, фізичні дані), наявність у неї зброї, характер поведінки тощо. Одночасно враховується й обстановка затримання: час, місце, кількість злочинців, що підлягають затриманню, виникнення в ході затримання нових обставин тощо.
Загальне правило полягає в тому, що чим тяжкіший злочин вчинено і чим складніша ситуація при затриманні, тим більша шкода може бути завдана злочинцю. Працівник міліції як крайній захід має право застосовувати вогнепальну зброю для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти (п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про міліцію").

Відповідальність за перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає, коли йому завдана тяжка шкода (смерть або тяжке тілесне ушкодження), яка явно не відповідає небезпечності посягання (скажімо, при затриманні кишенькового злодія) або обстановці затримання (скажімо, нанесення удару кийком по голові, що призвело до тяжкого тілесного ушкодження, хоча достатньо було нанести цей удар по нозі). Це не означає, що завдана фізична шкода завжди й обов'язково не повинна бути більша, ніж шкода, нанесена злочинцем. Адже швидкоплинність ситуації при затриманні не завжди дає можливість оцінити її достатньо об'єктивно.
Як правило, позбавлення життя злочинця в ході його затримання є неправомірним. Адже сьогодні навіть суд не має такого права щодо будь-якого злочинця. Підкреслимо, що йдеться про ситуації, коли злочинець тільки намагається уникнути затримання.
Позбавлення життя злочинця, що ухиляється від затримання, буде правомірним у виключних випадках, коли йдеться про вбивцю, який вчинив не один такий злочин, або вбивство за обтяжуючих обставин, або про особу, що вчинила інший особливо тяжкий злочин і переховується зі зброєю, й, отже, у всіх вказаних випадках є підстави вважати, що ним будуть вчинені нові особливо тяжкі злочини.
Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, є привілейованими злочинами, які кваліфікуються за ст. ст. 118, 124 КК.
Нанесення злочинцю фізичної шкоди після його затримання є розправою, яка кваліфікується як умисний злочин на загальних підставах.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "12.4. Затримання особи, що вчинила злочин"
  1. 3.1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
    затримання і позбавлення волі на підставі закону, наприклад, затримання особи, що вчинила злочин, з метою доставления його відповідним органам влади (ст. 38 КК України) або у стані крайньої необхідності (ст. 39 КК України). За частиною 3 ст. 146 КК кваліфікується незаконне позбавлення волі або викрадення, якщо вони були вчинені організованою групою, або спричинили потерпілим тяжкі наслідки.
  2. 12.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
    затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК), крайня необхідність (ст. 39 КК), фізичний або психічний примус (ст. 40 КК), виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК), діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 КК), виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК). Значення наявності цих обставин у КК полягає в
  3. ЗМІСТ
    особи, що вчинила злочин 196 Крайня необхідність 199 Фізичний або психічний примус 202 Виконання наказу або розпорядження 204 Діяння, пов'язане з ризиком 206 Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації 208 Контрольні питання 210 Розділ XIII Звільнення від кримінальної відповідальності 212 Поняття та види
  4. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    затриманням винного і припиненням його злочин ної діяльності. Визначення моменту закінченого продовжуваного злочину має значення для: застосування строків давності притягнення до кри мінальної відповідальності (ст. 49 КК); застосування акта амністії (ст. 86 КК); 3) призначення виду і міри покарання (статті 50-51 КК). Оскільки продовжуваний злочин - злочин одиничний, то важливо відрізняти його
  5. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    затриманого, державну або іншу установу, підприємство чи організацію, посадову чи якусь фізичну особу задовольнити вимоги винного за умови звільнення затриманої особи (ч. 1 ст. 147 КК). Умисне вбивство двох заручників, чи з особливою жорстокістю, чи з корисливих мотивів, або вчинене на замовлення, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за п. п. 1, 4, 6, 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК.
  6. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    затримані працівниками міліції. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала кваліфікацію дій О. і П. неправильною і вказала, що двоє обвинувачених були затримані з викраденим на території підприємства, коли ще не дійшли до воріт прохідної. Отже вони не мали реальної можливості розпоряджатися вилученим пальним або користуватися ним. Згідно зі ст. 15 ІСК, якщо злочин не було доведено до
  7. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    затриманий працівниками міліції на місці злочину, а М., який звідти втік, - за місцем проживання. Перший заступник Голови Верховного Суду України вніс до президії Київського міського суду протест, у якому порушив питання про зміну судових рішень щодо М. і К. і перекваліфікацію їх дій з ч. 2 ст. 289 на ст. 15 та ч. 2 ст. 289 КК України. Президія міського суду протест задовольнила, вказавши на
  8. 12.1.4. Хуліганство
    затриманні або достав-ленні правопорушника в органи міліції, то він не може визнаватися кваліфікуючою ознакою злісного хуліганства, і такі дії кваліфікуються за сукупністю з хуліганством: за ст. 342 КК України і ч. 1, 2 чи 3 ст. 296 КК України.1 Заподіяння хуліганові тяжких тілесних ушкоджень або іншої шкоди при припиненні злочину є правомірним 1 складу злочину немає.2 І 2" П. 9 постанови Пленуму
  9. 18.6. Втручання у діяльність судових органів
    затриманню особи, яка його вчинила, кваліфікується за ч. 2 ст. 376 КК. Втручання у судову діяльність вчинюється умисно, оскільки винна особа діє з метою домогтися винесення вигідного для неї судового рішення. Суб'єктами відповідальності за ст. 376 КК України можуть бути всі приватні і посадові особи, які досягли шістнадцятирічного
  10. 2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
    затримані чи заарештовані. Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. При застосуванні територіального принципу має бути визначене поняття території України. Воно міститься у статті 1 Закону "Про
  11. 5.4. Потерпілий від злочину
    затримання злочинця (ст. 118 КК), передбачається максимум покарання два роки позбавлення волі, тоді як за вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин - п'ятнадцять років позбавлення волі (ч. 1 ст. 115 КК). Подібний підхід відомий ще римському праву. Delinquens per iram provocatus puniri debet mitius - злочинець, що вчинив злочин у гніві, який викликаний потерпілим, заслуговує на менш суворе
  12. 9.5. Добровільна відмова при незакінченому злочині
    затримання в змозі вчинити злочин, хоча і не уникне відповідальності. Наприклад, особа зачинилася в квартирі, де пе- ребуває людина, яку вона має намір вбити і, володіючи пістолетом, може довести злочин до кінця, хоча міліція й оточила будинок. Відмова від вбивства буде тут добровільною. Якщо ж злочин не доведено до кінця з причин, які не залежали від волі особи (вилучення приготовленої для
  13. 10.2. Види співучасників
    затримання, сховати предмети, здобуті злочинним шляхом, тощо), а також у даній заздалегідь обіцянці переховати злочин. Сам факт такої обіцянки до закінчення вчинення злочину виконавцем (виконавцями) вже створює пособництво, незалежно від того, чи скористається виконавець цією обіцянкою. Адже з моменту такої обіцянки виникає причиновий зв'язок між діями пособника і наступними діями виконавця, який
  14. 10.4. Відповідальність співучасників
    затриманий під час намагання проникнути до чужої квартири, несе відповідальність за ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК. Організатор цього злочину має нести відповідальність за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК. Якщо мала місце відмова потенційного виконавця (людини, наміченої організатором, підбурювачем, пособником для безпосереднього виконання злочину) від вчинення злочину, то дії вказаних
  15. 12.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
    затримання особи, яка вчинила злочин. Які умови правомірності заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності? В чому сутність фізичного або психічного примусу, як обставини, що виключає злочинність діяння? У яких випадках виконання наказу або розпорядження тягне кримінальну відповідальність? Чому виправданий ризик виключає кримінальну відповідальність? У яких випадках виконання спеціального
  16. 13.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
    затримання злочинця, крайньої необхідності та інші, розглянуті в попередньому розділі, не належать до проблеми звільнення від кримінальної відповідальності. Відсутність злочину означає від- сутність підстав для застосування інститутів звільнення від кримінальної відповідальності. Наведені у КК види звільнення від кримінальної відповідальності діляться на загальні та спеціальні. Загальні
  17. 13.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
    затримання (ч. 2 ст. 49 КК). Це означає, що в строк давності не враховується тільки строк, протягом якого особа ухилялася від слідства і суду. Час з моменту вчинення злочину і до початку ухилення від слідства або суду в строк давності зараховується. Якщо ухилення від слідства і суду тривало щонайменше п'ятнадцять років і за цей час особою не було вчинено нового злочину (крім злочину невеликої
  18. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    особи. Пленум Верховного Суду України у постанові від 1 квітня 1994 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини» вказав, що при вчиненні вбивства при обтяжуючих обставинах, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю цих пунктів, але покарання не можна призначити за кожним пунктом цієї статті окремо.1 Злочини
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш