НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

12.6. Фізичний або психічний примус



Дія або бездіяльність особи, які вчинені під впливом застосування до неї фізичного або психічного примусу, і які заподіяли шкоду правоохоронюваним інтересам, при певних обставинах розглядаються як вибачальні з позицій кримінального закону, а отже, як такі, що виключають злочинність діяння.
Фізичний примус - це насильницький вплив на тіло особи (побої, мордування, катування тощо) або позбавлення її волі (зв'язування, замкнення в приміщенні, позбавлення іншим способом можливості вільно пересуватись у просторі).
Психічний примус - це реальна погроза негайного застосування до особи вказаних дій, погроза позбавленням життя її чи інших осіб, а також погроза знищення майна.
Мета примусу - домогтися від особи відповідної поведінки або позбавити її можливості діяти за своїм розсудом, що призводить до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КК, "не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками".
Неможливість керувати своїми вчинками виключає вину особи, а отже, й кримінальну відповідальність. Скажімо, зв'язаний, незважаючи на опір, або приведений у непритомність працівник міліції не може нести відповідальності за викрадення коштовностей з об'єкта, який він охороняв.
Однак у більшості випадків при фізичному примусі, а при психічному - в усіх випадках особа зберігає можливість керувати своїми діями. Тоді, згідно з ч. 2 ст. 40 КК, "питання про
кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди пра- воохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК".
Тобто за правилами крайньої необхідності. Це означає, що особа, відносно якої здійснюється примус, має можливість визначити спрямування своєї поведінки. Ця поведінка буде визнана вибачальною, а отже, й правомірною, якщо: 1) завдана шкода менша, ніж шкода відвернута; 2) запобігти відвернутій шкоді іншими засобами було неможливо.
Тут реальна загроза позбавлення життя чи здоров'я переважатиме над загрозою заволодіння злочинцем матеріальними цінностями. В інших випадках питання вирішується шляхом оцінки всіх обставин справи на підставі вказаних правил.
Скажімо, видача касиром грошей злочинцям під впливом катування чи погрози (з демонстрацією зброї) вбити його, оцінюватиметься як правомірна поведінка (хоча є чимало випадків, коли саме в такій ситуації потерпілі, в тому числі й жінки, успішно протистояли злочинцям і навіть затримували їх). Видача ж злочинцеві чужих цінностей під загрозою втрати своїх має оцінюватися в кримінально-правовому плані залежно від конкретної ситуації за правилами крайньої необхідності.
Якщо буде визнано, що здійснений на особу примус не звільняє її від кримінальної відповідальності за заподіяну нею під впливом цього примусу шкоду (скажімо, вбивство людини під загрозою позбавлення власного життя), така ситуація розглядається як обставина, що пом'якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).
Близькою до розглядуваної обставини є наявність так званої непереборної сили, тобто такої ситуації, коли особа під впливом людей, тварин, сил природи, стану механізмів тощо чинить, у зв'язку з неможливістю поводитись інакше, діяння, передбачене кримінальним законом. Встановлення наявності непереборної сили виключає вину особи, а отже, й кримінальну відповідальність. Скажімо, якщо повінь призвела до неможливості своєчасно повернутися до місця відбування покарання особи, якій було дозволено короткочасний виїзд, вона не підлягає кримінальній відповідальності, хоча формально в її діянні є склад злочину, передбачений ст. 390 КК.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "12.6. Фізичний або психічний примус"
  1. 12.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
    фізичних і юридичних осіб, певні діяння розглядаються законодавцем як суспільно корисні, або як суспільно прийнятні, або як вибачальні з позицій кримінального права, але у всіх випадках - як правомірні, такі, що ви- ключають злочинність діяння, а отже, і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Кримінальне право формулює поняття й ознаки обставин, що виключають злочинність діяння, бо
  2. 12.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
    фізичного або психічного примусу, як обставини, що виключає злочинність діяння? У яких випадках виконання наказу або розпорядження тягне кримінальну відповідальність? Чому виправданий ризик виключає кримінальну відповідальність? У яких випадках виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, пов'язане з вимушеним
  3. ЗМІСТ
    фізична особа 101 Осудність як ознака суб'єкта злочину. Поняття обмеженої осудності 103 Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність 110 Спеціальний суб'єкт злочину 112 Контрольні питання 113 Розділ VIII Суб'єктивна сторона складу злочину 114 Поняття й ознаки суб'єктивної сторони складу злочину 114 Вина у формі умислу 117 Вина у формі необережності 121 Змішана (подвійна) форма
  4. 5.2.18. Перешкоджання виправленню релігійного обряду
    фізичного чи психічного насильства. Злочин вчинюється умисно з метою вчинити перешкоду відправленню релігійного обряду. Відповідальними є всі осудні особи, які досягли шістнадцятирічного
  5. 6.2. Суспільно небезпечне діяння
    фізичного примусу, не може утворювати об'єктивну сторону складу злочину. Вказівка на усвідомлюваність поведінки означає, що не визнаються діянням у кримінально-правовому розумінні рухи тіла, які не контролюються свідомістю, хоч би в результаті цих рухів і настали суспільно небезпечні наслідки (рухи хворої людини, рухи під впливом заздалегідь не передбачених чинників, скажімо, підсковзання на
  6. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    фізичне насильство, погрозу чи довела потерпілу до безпорадного стану з метою зґвалтування її іншою особою. Дії такої особи визнаються співвиконавством зґвалтування, вчиненого групою осіб, і кваліфікуються за ч. З ст. 152 КК. Дії учасника групового зґвалтування кваліфікуються за ч. З ст. 152 КК і в тому разі, коли інші учасники злочину через неосудність, недосягнення віку, з якого настає
  7. 1.1. Кваліфікація вбивства
    фізичному стані, у стані та функціонуванні всього її організму чи його окремих органів. Цим і визначається людина як природна істота. З цього боку в людині найважливішими ознаками і властивостями є фізична сила, діяльність серця, мозку, інших органів, відсутність хвороб чи аномалій і т. ін. Особа - це поняття тільки суспільне. Суспільну сутність людини визначають такі її якості, як громадянство,
  8. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    фізичну особу задовольнити вимоги винного за умови звільнення затриманої особи (ч. 1 ст. 147 КК). Умисне вбивство двох заручників, чи з особливою жорстокістю, чи з корисливих мотивів, або вчинене на замовлення, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за п. п. 1, 4, 6, 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4ч. 2ст. 115КК). У п. 4 ч. 2 ст. 115 КК
  9. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    фізичному відокремленні органа від тіла людини, а також тоді, коли настав повний або частковий параліч цього органа. Це може бути втрата язика, ока, руки, ноги, мови, голосу або їх параліч, втрата здатності народжувати дітей та ін. Як свідчить слідча та судова практика, при тілесних ушкодженнях частіше за інші органи втрачаються очі, ніс, вуха, руки та ноги. Згідно з Правилами втрата зору,
  10. 2.6. Незаконне проведення аборту
    аборту (ст. 134 КК). Абортом у медицині називають передчасне зупинення вагітності і вилучення з матки плідного яйця чи плода, ще не здатного до життя поза тілом матері, в перші 28 тижнів вагітності.1 У медицині розрізняють два види аборту: 1) патологічний - вагітність припиняється якимось захворюванням вагітної жінки; 2) штучний - вагітність припиняється побічним втру чанням в організм вагітної
  11. 4.1. Кваліфікація зґвалтування
    фізичного насильства, погрози або з використанням безпосереднього стану потерпілого (ч. 1 ст" 152 КК). Зґвалтування порушує статеву свободу потерпілої особи, яка є видовим об'єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє статеву волю жінки і статеву волю чоловіка. Потерпілим від зґвалтування може бути особа жіночої і чоловічої статі. Деякі автори вважають, що об'єктом зґвалтування є статева
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш