НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаТеорія та історія держави і праваИстория государства и права зарубежных стран → 
« Попередня Наступна »
Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008 - перейти к содержанию учебника

13.3. Виникнення й розвиток феодальної держави та права Польщі

Творцем польської держави був Мєшко І (бл. 960-992 рр.
), князь із династіїП'ястів. Він об'єднав польські землі в державне утворення. На території Польщі, що налічувала 250 000 км2, на той час мешкало 1,2 млн. осіб. Син Мєшка - Болеслав Хоробрий (992-1025) став першим польським королем, коронованим у 1025 р. На початковому етапі існування польської держави володарі з династії П'ястів успадковували трон по прямій лінії (від батька до сина). Цей звичай було змінено в XII ст., коли в Польщі поширилася характерна для тогочасної Європи феодальна роздробленість держави на князівства, якими управляли удільні князі. Незадовго до своєї смерті (1138 р.) король Болеслав Кривоустий визначив засади престолонаслідування, поділивши державу між синами. Титул сеньйора, тобто верховного князя, був пов'язаний із пануванням над Малопольщею зі столицею в Кракові. Відтак процес роздробленості поглибився, призводячи до появи дедалі дрібніших князівств, деякі намагалися навіть порвати зв'язки з Польщею.

90

Польські князі неодноразово вдавалися до спроб подолання удільної роздробленості через об'єднання деяких князівств під своєю владою. Одним з найважливіших етапів об'єднання польських земель можна вважати державу Генриків Сілезьких (1201-1241 рр.), кінець якій поклав напад монголів. Під кінець XIII ст. найамбітніші князі прагнули відбудувати Польське Королівство. Першим, хоча й ненадовго, цієї мети домігся Пшемисл II (1295-1296 рр.), якого коронували після об'єднання Великопольщі та Помор'я. Найбільших наслідків у об'єднанні роздріблених польських князівств досягнув Владислав Локєток, який правив Польщею в 1320-1333 рр. Об'єднання окремих уділів у єдине державне утворення продовжувалося за сина Влади-слава Локєтка - Казимира Великого (1333-1370), монархія якого простягалася на 244 000 км2.

Подолавши удільну роздробленість, Польща перетворилася на станову монархію, в якій привілейоване місце належало духовенству та лицарському стану, що поступово став шляхетським (шляхтою). Два інші суспільні стани - міщани та селяни.

Казимир Великий не мав синів, тому, з огляду на попередні династійні вимоги, на польському троні його заступив Людовик Анжуйський (Угорський). Його донька Ядвіга, коронована на польський престол (1384 р.) через одруження з великим князем Литовським Ягеллом, прийняла рішення не тільки про зміну панівної в Польщі династії, але й про державний зв'язок Польщі та Литви. У 1385 р. у м. Креві було укладено польсько-литовську унію, що проявлялася в особі спільного володаря.

Та все ж Польща й Литва зберігали певну незалежність держав.

Володіючи Польщею, династіяЯгеллонів (1386-1572 рр.)у XV- XVI ст. була однією з найзаможніших у Європі, її представники обіймали водночас трони Польщі, Литви, Чехії та Угорщини. Під кінець панування короля Казимира IV Ягеллончика (1447-1492) територія об'єднаних персональною унією Польщі та Литви становила 1115 000 км2. Це була найбільша держава Європи. На її території проживало близько 7 000 000 осіб. У 1509 р. столицею Польщі (замість Кракова) стає Варшава.

Унаслідок зміни панівної династії в Польщі утверджується принцип виборності володаря. Після смерті останнього з Ягеллонів принцип обирання монарха набере форми вільної елекції (виборів).

Важливим постійним органом влади Польщі, котрий сформувався приблизно в середині Х^ст., була Королівська рада. До неї належали: королівський (коронний) канилер і його заступник - підканцлер', коронний маршал (керував королівським двором, чинив суд над придворними) та його заступник - надвірний маршал', коронний

91

підскарбій (охоронець королівської скарбниці) та його заступник -надвірний підскарбій; воєводи, каштеляни, католицькі єпископи.

У XV ст. сформувалася система польського парламентаризму -загальний (вальний) сейм. Сейм поділявся на де/ палати: Сенат (виріс із Королівської ради) та Посольську ізбу (з представників земської шляхти), збирався він щорічно. Сейм вирішував питання про податки, приймав законодавчі акти.

Важливе значення для формування державного ладу мала Конституція "ІЧіпії ПОУІ" ("нічого нового") 1505 р., яка проголосила, що жоден новий закон не може бути прийнятий без згоди шляхти. З того часу для прийняття сеймової ухвали необхідно було отримати згоду трьох станів сейму: короля, Сенату та Посольської ізби.

Люблінська унія (1569 р.) об'єднала Польщу та Литву в одне державне утворення - Річ Посполиту (від польськ. ггесгро^роіііа-республіка). Вона мала спільного володаря, котрий польська та литовська шляхта обирала вільним голосуванням (для цього скликалися особливі сейми- конвокаційні, елекційні, коронаційні). Державу об'єднував спільний сейм і Сенат, оборонна та зовнішня політика, гроші. Самостійність Корони та Литви проявлялася в окремому для кожної держави центральному уряді, а також титулах і достоїнствах. Унаслідок переможних війн територія Речі Посполитої зростала й у 1634 р. становила 990 000 км2, на яких проживало близько 11 000 000 осіб.

Згідно з прийнятими сеймом у 1572 р. "Генріковими артикулами" (названі на честь першого обраного короля Генріха Валу а, стали своєрідною конституцією держави), Річ Посполита проголошувалася дворянською республікою на чолі з королем, якого обирали. Король визнавав вільну "елекцію", відмовлявся від успадкування трону, зобов'язувався без думки Сенату не вирішувати питань війни та миру, не скликати посполитого рушення і тримати при собі 16 сенаторів, кожні два роки скликати сейм. Законодавча влада належала сейму, що складався з короля, Сенату й Посольської ізби. Найупливовішою частиною сейму була Посольська ізба, до складу якої належало 170 делегатів - послів від земської шляхти. Усі питання на сеймі Речі Посполитої вирішувалися одностайно (до 1791 р. діяло, так зване, правило "ІіЬегот УЄІО").

У середині XVIII ст. розпочався процес реформування держави в дусі ідей Просвітництва. Імпульсом, який прискорив запровадження внутрішніх реформ у державі, став Перший поділ Польщі (1772 р.). Важливе значення мали й реформи, запроваджені Великим сеймом у 1788-1792 рр. і, зокрема, ухвалення ним 3 травня 1791 р. "Закону про управління" - першої офіційної конституції Європи (друга в світі після американської). Це був великий здобуток польської

92

політичної думки кінця XVIII ст., що запровадив реформу держави, яка могла зміцнити її структуру та вберегти перед загрозою з боку сусідів-загарбників. Ухвалення конституції з метою реформування та зміцнення Речі Посполитої, що перетворювалася на конституційну спадкову монархію, наштовхувалося на спротив частини магнатів, які за підтримки Росії зайняли урядові посади в Польщі. Конституцію та реформи Великого сейму було визнано недійсними. 1793 р. Росія та Пруссія здійснили Другий поділ Польщі, а в 1795 р. Австрія, Пруссія та Росія - Третій, останній поділ Польщі, що на 123 роки (до 1918 р.) втратила свою незалежність.

Спочатку в Польщі, як і в більшості країн, діяло звичаєве право. Згодом з'являються збірники - Польська Правда (Ельблонська книга) (XIII ст.), Статути Казимира Великого (1347 р.), три Литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.), збірники магдебурзького права. У цих джерелах були вміщені правові норми, що регулювали відносини власності, шлюбно-сімейні, спадкування, злочинів і покарань тощо.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "13.3. Виникнення й розвиток феодальної держави та права Польщі"
  1. 1.4. Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими дисциплінами
    виникнення держави і права й основні етапи їхнього розвитку. Відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права, вивчаючи закономірності різних типів держави і права й відповідних їм правових систем, абстрагується від конкретних держав. Історія ж держави і права зарубіжних країн вивчає не тільки закономірності, але й особливості виникнення та розвитку державно-правових інститутів
  2. ТЕМА 13 Виникнення та розвиток держави і права в західних та східних слов'ян
    розвиток держави і права в західних та східних
  3. ТЕМА 17 Розвиток буржуазної держави та права США
    держави та права
  4. ТЕМА 15 Розвиток буржуазної держави та права у Великобританії
    держави та права у
  5. ТЕМА 16 Розвиток буржуазної держави та права у Франції
    держави та права у
  6. 13.1. Виникнення та розвиток феодальної держави і права Болгарії
    держави ранньорабо-власницького типу (на території Болгарії- держава одризів). УІ ст. територію Болгарії завоював Рим. У 395 р. при розділі Римської імперії ця територія ввійшла до складу СхідноїРимської(Візантійської) імперії. Наприкінці V-на початку VI століть на Балканський півострів (зокрема й на територію Болгарії) приходять слов'яни (анти та склавіни), що осідають тут. На початку VII ст.
  7. 8.2. Виникнення держави франків і основні періоди її розвитку
    виникнення феодалізму, що прискорювало її становлення. У своєму розвитку держава франків пройшла два основні періоди: 1) правління Меровінгів (кінець V-VII століть) - нащадків військо вого вождя (дуче) Меровея; 2) правління Каролінгів (VIII-IX століття)- наступників меровін- зьких королів Карла Мартелла, що в 753 р. здійснив державний переворот і захопив владу у Франкській
  8. 9.1. Виникнення Франції та її розвиток у ранньофеодальний період
    розвиток феодальної власності на землю призвели до її розпаду - розподілу між онуками останнього франкського імператора Карла Великого (Верденський договір 843 р.). На руїнах імперії виникли нові феодальні держави, однією з них була Франція. У ній в IX-XI століттях відбувається остаточне оформлення феодальне залежного селянства, серед якого розрізнялись такі категорії: серви (розглядались як
  9. 1.1. Призначення курсу "Історія держави і права зарубіжних країн
    виникнення, розвитку й функціонування держави та права в різних народів від найдавніших часів до наших днів; допомогти їм при всьому розмаїтті та суперечливості усвідомити загальні закономірності становлення й розвитку держави і права, навчити, використовуючи отримані знання, аналізувати сучасний стан української державності та права, прогнозувати основні тенденції їхнього розвитку в майбутньому.
  10. 1.3. Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн
    виникнення, розвитку і зміни, у зв'язку з іншими явищами й умовами певної епохи, у зв'язку з конкретним досвідом історії); 3) системно-структурний метод (виявляються елементи, що забез печують єдність системи, вивчають взаємозалежність цих елементів); 4) порівняльний метод (конкретні державно-правові явища розглядаються в зіставленні їх у просторі та часі); 5) статистичний метод
  11. 3.1. Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона
    держава виникла на початку II тис. до Р. X. в Азійському межиріччі Тигра та Євфрату в Месопотамії. Назву отримала від головного м. Вавилон (поблизу нинішнього м. Хілли в Іраку). На цій території спочатку розташовувалися невеличкі міста-держави, в яких ще довго зберігалися пережитки родоплемінної організації. Перші правителі невеличкого Вавилонського царства здійснювали обережну політику. Вони
  12. 12.1. Виникнення й розвиток Арабського Халіфату
    виникнення світовою релігією. Воно відразу ж було прилаштоване до потреб молодої держави. Мухаммед проголосив необхідність встановлення культу єдиного бога - Аллаха - та нового суспільного порядку. Главою держави повинен був стати пророк - "посланець Аллаха на Землі". Незадоволення племінної верхівки змусило Мухаммеда в 622 р. тікати з Мекки (де він почав привселюдно проповідувати
  13. 10.3. Утворення станово-представницької монархії в Англії
    виникнення в Англії Парламенту (1265 р.) (утвердився Парламент остаточно при Едуарді І (1272-1307)). Отож унаслідок громадянської війни в Англії був здійснений перехід до нової, більш централізованої форми феодальної держави, до феодальної монархії зі становим представництвом (Парламентом). 31295 р. Парламент став збиратися регулярно. У1343 р. остаточно була закріплена його структура. Він
  14. Вступ
    виникнення й розвитку держави та права різних народів світу від найдавніших часів і до наших днів. Вивчення цієї дисципліни має важливе наукове, світоглядне, політичне, виховне, прогностичне та практичне значення. По-перше, воно сприяє політичному самопізнанню, усвідомленню місця і ролі незалежної України в сучасному світі. По-друге, історія держави та права зарубіжних країн є науковою базою для
  15. 11.4. Абсолютизм у Німеччині
    розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став
  16. 19.8. Посягання на життя представника іноземної держави
    держави - це терористичний акт проти представника іноземної держави. Потерпілими від цього злочину можуть бути будь-які офіційні представники будь-якої іноземної держави, що прибули в Україну для вирішення політичних, економічних чи культурних, спортивних та інших питань, взаємовідносин між державами. Такими не можуть бути визнані інші іноземці - туристи, студенти, підприємці тощо. Посягання на
  17. 9.5. Абсолютна монархія у Франції
    виникненням буржуазії та найманих працівників; занепадом дворянства; посиленням експлуатації селянства; загостренням боротьби між феодалами і дворянством, дворянством та буржуазією тощо). У формуванні абсолютизму у Франції були зацікавлені всі прошарки суспільства (духовенство, дворянство, буржуазія міст, пересічні міщани, селяни), що пов'язували своє майбутнє із сильною королівською владою.
  18. 2.1. Виникнення, періодизація та суспільний лад Стародавнього Єгипту
    розвиток ремесла й торгівлі, а на їх основі й міст, зацікавлених в об'єднанні країни; -утворення передумов до об'єднання Єгипту та його об'єднання у 2050 р. за Ментухотепа І. 4. Період Середнього царства (2050-1700 рр. до Р. X.), специфіч ними рисами якого були: . - слабкість центральної влади, що проявлялась у частій зміні фараонів; - міжусобні війни, що припинилися лише
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш