Головна |
Наступна » | ||
В С Т У П |
||
Актуальність теми. В умовах політичного монополізму радянської системи загальні суди формувалися та діяли як складова частина системи державних органів, виконуючи невластиві їм функції. Проголошення України суверенною, правовою, демократичною державою [49]1 з реалізацією принципу розподілу влад [93]2, здійснення багатьох реальних кроків у цьому напрямі, суттєво змінили статус місцевих загальних судів і їх суддів. У суспільстві все більше утверджується розуміння того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі. Згідно з Конституцією України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Безперечно надійний захист прав і свобод людини та громадянина, як того вимагає Основний Закон України може забезпечити тільки судова система, яка діятиме на загальновизначених демократичних засадах. Відтак одним із стратегічних завдань розвитку державності в Україні було і залишається проведення судово-правової реформи, яка передбачає становлення в українській державі незалежних місцевих суддів, які мають стати основою гарантій прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності в державі. На даний час в Україні функціонує 671 місцевий загальний суд. В них працює 4550 судів, що становить 2/3 всього суддівського корпусу України. Місцеві загальні суди розглядають по першій інстанції біля 90% всіх судових справ, тобто ці суди є первинною і основною ланкою судової системи, а тому їх робота є індикатором стану судочинства в державі. Цими судами в Україні за 2003 рік розглянуто біля 6 мільйонів справ і якщо врахувати , що з отих шести мільйонів справ оскаржено приблизно 10 відсотків, 90 відсотків, тобто 5 з гаком мільйонів рішень, ніхто не оскаржує [120]2 важливість і значення роботи місцевих загальних судів важко недооцінювати. Разом з тим вітчизняна правова наука приділяє належну увагу вивченню організації роботи Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду, апеляційних судів, однак з поля зору випустила основну ланку правосуддя місцеві загальні суди. Організація роботи місцевих загальних судів потребує детального вивчення і аналізу, так недопустимим є ті факти, що вже майже два роки в місцевих загальних судах відсутня Інструкція з діловодства, відсутнє Положення про функціональні обов'язки працівників апарату суду, звужені права та компетенція голови місцевого суду, відсутня спеціалізація по розгляду справ серед суддів цих судів, чітко не розмежована компетенція судових розпорядників та судової міліції. Поза увагою науковців залишилася динаміка становлення місцевих загальних судів, організаційно - правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів, проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Тому актуальність розробки названих проблем не викликає сумнівів. Втілення в життя визначених Конституцією орієнтирів побудови судової системи, визначення правового статусу місцевих загальних судів в цій системі потребує насамперед, проведення ґрунтовного наукового аналізу. В той же час, у сучасній правовій науці, проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів ще жодного разу не ставали предметом спеціального дослідження. Тобто реалізація положень Концепції судово-правової реформи, схваленої Верховною Радою України 28 квітня 1992 року [32]3 щодо перебудови вітчизняної судової системи в цілому і в місцевих загальних судів, як первинної ланки системи, зокрема, далеко не проста і швидкоплинна в часі справа. |
||
Наступна » | ||
|
||
Информация, релевантная "В С Т У П" |
||
|