НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

13.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності



Якщо особа, яка вчинила злочин, протягом довгого часу, який визначається роками, не була притягнута до кримінальної відповідальності й одночасно не вчиняла нових злочинів (крім злочинів невеликої тяжкості), то припускається, що вона повністю або значною мірою втратила суспільну небезпеку. Насамперед - за рахунок того, що з плином часу діяння, яке нею було вчинене, втрачає суспільну небезпеку, а також за рахунок того, що тривалою законослухняною поведінкою після вчинення злочину вона демонструє своє виправлення.
Звідси й доцільність застосування покарання через значний проміжок часу стає проблематичним з точки зору досягнення його цілей. Крім того, з плином часу губляться або втрачають
силу зібрані докази й тому правильне рішення справи судом стає або ускладненим, або взагалі неможливим.
Це обумовлює існування інституту давності кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Йому присвячена ст. 49 КК, він встановлює певні диференційовані строки, після закінчення яких особа обов'язково (за винятком випадку, вказаного в ч. 4 ст. 49 КК) звільняється від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Звернемо увагу на те, що строки давності починають спливати з дня вчинення злочину і закінчуються днем набрання вироком законної сили.
Днем вчинення злочину для виконавця є день вчинення ним діяння (дії чи бездіяльності), для інших співучасників - день, коли була завершена їх злочинна діяльність. Днем вчинення триваючого злочину є день припинення виконання об'єктивної сторони (наприклад, зберігання зброї) складу триваючого злочину або закінчення перебування особи в злочинному стані, а днем вчинення продовжуваного злочину - день, коли було вчинено останній злочинний епізод.
Днем закінчення перебігу строку давності є день, коли згідно з нормами КПК вирок набрав законної сили. Якщо до цього моменту спливли зазначені вище строки давності, особа, що вчинила злочин, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Ніякі слідчі або судові дії (притягнення як обвинуваченого, складання обвинувального висновку, призначення справи до су-
дового розгляду, постановлення вироку та час до набрання вироком законної сили) не зупиняють і не переривають перебігу строку давності.
Закінчення строків давності й, отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з їх спливом, обумовлено певними вимогами. Ці вимоги полягають: 1) в тому, що особа не повинна ухилятися від слідства або суду; а також 2) в тому, що вона не повинна вчиняти нових злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких (вчинення злочину невеликої тяжкості не впливає на перебіг давності). В разі порушення вказаних вимог подальший перебіг давності зупиняється або переривається.
Згідно з ч. 2 ст. 49 перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. Йдеться про випадки, коли особа була попереджена про необхідність явки за викликом органу дізнання, слідчим, прокурором, суддею або їй обрано запобіжний захід, не пов'язаний із взяттям під варту, і вона, ігноруючи приписи вказаних службових осіб, скрилася з метою уникнути покарання. Ситуація, при якій особа, що вчинила злочин, невідома правоохоронним органам або підозрюється у вчиненні злочину, але ніяких вказівок про обов'язкову явку не отримала, на зупинення перебігу давності не впливає.
При ухиленні від слідства і суду перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання (ч. 2 ст. 49 КК). Це означає, що в строк давності не враховується тільки строк, протягом якого особа ухилялася від слідства і суду. Час з моменту вчинення злочину і до початку ухилення від слідства або суду в строк давності зараховується.
Якщо ухилення від слідства і суду тривало щонайменше п'ятнадцять років і за цей час особою не було вчинено нового злочину (крім злочину невеликої тяжкості), вона в обов'язковому порядку звільняється від кримінальної відповідальності за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 49 та ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 КК (ч. 5 ст. 49 КК).
Якщо ж особа, що вчинила злочин, незалежно від того, відома чи невідома вона органові дізнання, слідчому, прокурору чи суду, вчиняє до закінчення строків давності новий злочин (крім злочину невеликої тяжкості), перебіг давності переривається.

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Тобто в разі вчинення особою після першого злочину нового злочину (крім невеликої тяжкості) строк давності, що спливав з моменту вчинення першого злочину, вважається анульованим, юридично незначущим і починає спливати знову паралельно зі строком давності стосовно другого злочину. Така ж ситуація виникає щодо строків давності відносно двох перших злочинів при вчиненні третього тощо. Строки давності стосовно кожного злочину не складаються і не поглинають один одного, вони спливають самостійно і незалежно один від одного.
Як зазначалося раніше, закінчення строків давності є імперативною (безумовною) підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однак, у ч. 4 ст. 49 КК передбачено виняток із цього положення, який полягає в дискреційному (факультативному) вирішенні питання.
Якщо після закінчення п'ятнадцятирічного строку давності буде виявлена особа, котра вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі (сьогодні - це тільки посягання на життя, вбивство або замах на нього при обтяжуючих обставинах), питання про застосування давності вирішується судом.
Суд може прийняти рішення про застосування давності й звільнити особу від кримінальної відповідальності, а може не визнати за можливе застосувати давність. Але через те, що з моменту посягання на життя минуло понад п'ятнадцять років, довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк (тобто максимум - п'ятнадцять років позбавлення волі).
Нарешті, згідно з ч. 5 ст. 49 КК давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і ч. 1 ст. 442 КК. Для осіб, які вчинили ці злочини (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни; порушення законів та звичаїв війни; застосування зброї масового знищення; геноцид) не існує строків давності кримінальної відповідальності, в тому числі й у виді довічного позбавлення волі у випадках, коли цей вид покарання передбачений у санкції відповідної статті.

Цей виняток з загальних правил, передбачених ст. 49 КК, базується на положеннях Конвенції ООН "Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства" ратифікованою Україною 25 березня 1969 року.
Контрольні питання
В чому полягає сутність звільнення від кримінальної відповідальності? Види такого звільнення.
Наявність яких чинників потрібна для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям?
Дайте характеристику звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Які вимоги існують для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки?
Що означає ситуація, за якої внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною?
Який критерій покладено в основу визначення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності?
Що означає зупинення й переривання строків давності? В яких випадках це має місце?
Як вирішується питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який може бути призначено довічне позбавлення волі?

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "13.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності"
  1. 3.3. Класифікація злочинів
    звільнення від кримінальної відповідальності, сформульовані у ст. 45-48 КК, стосуються тільки осіб, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості; строки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності диференціюються залежно від ступеня тяжкості злочину (ст. 49 КК), при призначені покарання за сукупністю злочинів наявність у сукупності тяжких або
  2. 16.5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
    звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду (ч. 2 ст. 80 КК). Але крім збігу строків давності для застосування ст. 80 КК необхідно також, щоб: 1) засуджений не ухилявся від відбування покарання; 2) засуджений не вчинив протягом
  3. 19.2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
    звільнення від кримінальної відповідальності: із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК). У цьому розділі також визначені пільгові умови звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, у зв'язку із закінченням строків давності, порівняно з умовами, передбаченими у ст. 49 КК. Примусові заходи виховного характеру є
  4. ЗМІСТ
    звільнення від кримінальної відповідальності 212 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям 215 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим 216 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки 218 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки 219 Звільнення
  5. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    звільнена від кримінальної відповідальності на підставі статей 44-49, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 307, ч. З ст. 263, ч. З ст. 369 КК. Пленум Верховного Суду України у своїх постановах не раз відзначав, що злочин не може кваліфікуватися як повторний, якщо судимість за раніше вчинений такий злочин знято чи погашено у встановленому законом порядку або на момент вчинення нового злочину
  6. 11.2. Повторність злочинів
    звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (у зв'язку з передачею особи на поруки, у зв'язку із зміною обстановки, у зв'язку із закінченням строків давності, за амністією тощо), або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято (адже припинення стану судимості означає, що особа є юридично не судимою, тобто минула судимість втрачає своє юридичне
  7. 13.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
    звільнення від кримінальної відповідальності передбачені в розділі IX Загальної частини КК (ст. ст. 45-49), а також у законах України про амністію чи актах помилування (ч. 1 ст. 44 КК). Ст. 97 КК передбачає звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру. В Особливій частині КК зафіксовані підстави звільнення від кримінальної
  8. 16.1. Поняття і види звільнення від покарання та його відбування
    звільнення особи від покарання, коли стає зрозумілим, що цілі покарання досягнуті на момент його призначення або в певний період, коли відбута лише його частина. В цих випадках засуджена особа після ви- знання її винною у обвинувальному вироку взагалі звільняється від відбування покарання або від його подальшого відбування. Звільнення від покарання і його відбування здійснюється судом, рішення
  9. 16.11. Помилування
    звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням. Про помилування Президент України видає Указ (ст. 16 Положення). Він має персоніфікований характер. Якихось додаткових рішень для виконання Указу не потрібно. Коло засуджених осіб, відносно яких може бути здійснено помилування законом не визначене. Практично
  10. 19.4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
    звільнення від відбування покарання застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 КК, але лише у разі засудження до позбавлення волі. Застосування цього інституту при засудженні неповнолітнього до виправних робіт було б недоцільне в силу того, що вони і так мають обмежений строк. Інші види покарань, зазначені в ст. 75 КК, взагалі не можуть бути застосовані щодо неповнолітніх.
  11. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    звільнена від кримінальної відповідально сті на підставі статей 44-49 КК. 1 П. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 183-184. 42 Не утворюють сукупності злочинів стадії вчинення злочину, які є окремими складовими частинами об'єктивної
  12. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    звільнення затриманої особи (ч. 1 ст. 147 КК). Умисне вбивство двох заручників, чи з особливою жорстокістю, чи з корисливих мотивів, або вчинене на замовлення, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за п. п. 1, 4, 6, 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4ч. 2ст. 115КК). У п. 4 ч. 2 ст. 115 КК йдеться не про жорстокість взагалі, бо вбивство -
  13. 17.5. Давання хабара
    звільнена від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статей 44-48 КК та ч. З ст. 369 КК України. Згідно з ч. З ст. 369 КК України особа, яка дала хабара, у тому числі і валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо щодо неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про це до порушення кримінальної справи щодо
  14. 11.1. Поняття одиничного злочину і множинності злочинів
    звільнення від покарання. У Загальній частині КК України є розділ VII "Повторність, сукупність та рецидив злочинів". Всі ці види неодноразового вчинення злочинів в теорії звуться множинністю злочинів. Отже, множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше передбачених КК діяння, кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину і які разом створюють повторність, сукупність або
  15. 19.5. Особливості погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх
    звільнення від покарання? 2. Які особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності? Які види покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх і які особливості їх призначення? Дайте характеристику примусових заходів виховного характеру. Які особливості умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання? Які особливості строків давності при звільненні
  16. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    звільнення особи від кримінальної відпо відальності - статті 44-49 КК. 5) правові наслідки кримінальної відповідальності (позбавлення певних прав - статті 55, 58 КК, судимість - ст. 88 КК, адміністративний нагляд - ст. 395 КІС). Для кваліфікації мають значення не всі ознаки конкретного діяння, а лише ті з них, які визначають його кримінально-правовий зміст, тобто є ознаками складу злочину.
  17. 1.1. Кваліфікація вбивства
    звільнений від усього, що пов'язувало його неправильно було кваліфіковано дії К., який у стані сп'яніння почав бійку із С., а коли С. ударив К. цеглиною, то К. побіг у двір до свого брата, там схопив долото і почав шукати С., щоб вбити його. При пошуках К. зустрів М. і, вважаючи що це С. ударив лезом долота М. в голову, від чого М. помер. Обласний суд засудив К. за навмисне вбивство. Судова
  18. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    відшкодувати йому збитки. Саме в цьому і полягає суспільна небезпечність розкрадань - вони позбавляють власника можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Так по- 230 ПУШУЮТЬСЯ одні з головних суспільних відносин - відно сини власності. При з'ясуванні суспільної сутност. роз-коадань необхідно розрізняти економічні відносини власності і право власності як їх юридичне
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш