загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

14.1. Поняття покарання



Злочинність є вічною категорією, яка буде існувати завжди. В боротьбі з нею держава спрямовує зусилля на: 1) усі види і форми профілактичної діяльності, покликані запобігти вчиненню окремих злочинів (видів злочинів); 2) призначення покарання у випадках, коли вчинено діяння, яке має всі ознаки складу злочину.
Покарання є логічним, найбільш характерним наслідком вчинення злочину. Воно є методом кримінально-правової боротьби із злочинністю.
Застосування покарання, його вплив на ситуацію із злочинністю в країні не треба переоцінювати та чекати від нього вирішення всіх проблем, які виникають у ході боротьби зі злочинністю (так звана легісломанія - сподівання на всесилля застосування закону). Але не треба й недооцінювати покарання як метод впливу на злочинність. Саме шляхом застосування справедливого, невідворотного і своєчасного покарання держава стримує злочинність, веде "наступ" на неї, маючи на меті її приборкання й максимальне обмеження її проявів. До того ж наявність караності як ознаки кожного злочину, а також реальне застосування покарання сприяє профілактиці злочинності на всіх її рівнях і у всіх її проявах.
В основі кримінально-правової боротьби із злочинністю кожна демократична держава виходить з двох неодмінних постулатів:

застосування суворих мір покарання до осіб, які є організаторами й активними членами мафіозних структур злочинності (організованих груп і злочинних організацій), а також до злочинців- рецидивістів і тих, що вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини;
застосування м'яких покарань (не пов'язаних з позбавленням волі), а також звільнення від кримінальної відповідальності і покарання осіб, які вперше вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості.
Отже, покарання як система (занадто жорстока, занадто м'яка, або побудована найбільш раціональним чином) не в змозі вирішити проблему злочинності, але держава не може відмовитися від його застосування.
В ч. 1 ст. 50 КК дається визначення покарання: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Це визначення дає можливість висвітлити ознаки покарання.
По-перше, покарання - це захід державного примусу, який застосовується тільки до особи, яка вчинила злочин. Воно призначається тільки судом, який виносить вирок від імені держави. Ніякі інші органи держави не можуть розглядати кримінальні справи й призначати покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Це положення відтворене у ч. 2 ст. 2 КК.
По-друге, покарання є саме примусом. Серед усіх заходів державного примусу воно є найбільш суворим. Покарання призначається й виконується незалежно від волі винного відчути на собі державний примус. Відбуття покарання після вступу вироку в законну силу є обов'язковим для засудженого. Ухилення від відбуття покарання саме по собі є злочином.
По-трете, покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Конституції засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Саме ці обмеження виступають у якості кари за вчинений злочин. Кара становить зміст покарання, вона відсутня в інших заходах державного примусу. Обсяг кари залежить від тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання. Позбавлення й обмеження, які несе з собою кара, можуть бути фізичного, матеріального та морального характеру (часто вони збігаються одночасно).
Позбавлення волі має місце при довічному позбавленні волі, позбавленні волі на певний строк, арешті. Обмеження волі має місце в таких покараннях як обмеження волі й тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Обмеження трудових прав здійснюється при позбавленні права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських роботах, виправних роботах, службовому обмеженні для військовослужбовців.
Негативні наслідки матеріального характеру тягнуть за собою штраф і конфіскація майна.
Але покарання не повинні завдавати засудженому фізичних страждань або принижувати його людську гідність (ч. 3 ст. 50 КК). Це положення випливає з конституційної норми про те, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 28 Конституції).
По-четверте, шляхом призначення покарання суд від імені держави висловлює негативну оцінку як самого злочину, так і особи, яка його вчинила. Ця оцінка є не тільки правовою, а й моральною.
По-п'яте, покарання тягне за собою стан судимості, який викликає певні обмеження для особи й служить засторогою від вчинення нею нового злочину. Судимість властива тільки кримінальному праву.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "14.1. Поняття покарання"
  1. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    поняття покарання, є найважливішим у кримінальному праві. Адже саме воно покликане відокремити злочинні діяння від інших правопорушень та аморальних вчинків, показати їх соціальну і правову сутність. Термін "злочин" походить від слів "зло" і "чинити", тобто йдеться про те, що людина чинить зло іншим, причому таке зло, яке суспільству не байдуже. Окремі діяння, які мають бути віднесені до
  2. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    поняття кваліфікації злочинів взагалі можна визнати правильним. Воно відображає основну сутність кваліфікації - встанов- 1 Герцензон А. А. Квалификация преступлений- M., 1947.-С.4. лення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу злочину, описаного в законі. Але воно правильне лише як загальне і орієнтовне. Головний недолік цього визначення в тому, що воно не вказує на ту
  3. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття повторності злочинів полягає в тому, що в одних кримінально-правових нормах одиничний злочин (вчинок) не відрізняється від зло-чину-діяльності,2 а в інших закон значно посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину вдруге, повторно. Так, статті кримінального закону, що передбачають відповідальність за шпигунство (ст. 114КК), диверсію (ст. 113 КК), пропаганду війни (ст. 436 КК),
  4. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    поняття головного безпосереднього об'єкта вказати на те, що він є найціннішим з усіх інших об'єктів, яким завдається шкода внаслідок цього злочину. Але для чинного кримінального законодавства це не характерно. Головний об'єкт має бути визначальним для кваліфікації злочину та для розміщення певної норми у Кримінальному кодексі. При такому підході до побудови системи кримінального законодавства
  5. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття організованої групи Пленум Верховного Суду України назвав її мінімальні характерні ознаки. По-перше, навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з двох осіб, та й узагалі чи можна таке об'єднання назвати організацією. По-друге, не виділив Пленум таку обов'язкову рису організації, як її структуру - наявність певних підрозділів та організаційні зв'язки між ними,
  6. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    покарання за вчинений злочин; кваліфікації вчиненого діяння за відповідною стат тею кримінального закону; потерпілого - жертви злочину; спрямованості посягання на певний об'єкт кримі нально-правової охорони; властивостей предмета злочину; характеру і розміру заподіяної злочином шкоди. Усі ці помилки злочинця мають різне юридичне значення для визначення підстав кримінальної відповідальності,
  7. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    поняття «розлад здоров'я» і «шкода здоров'ю», оскільки шкода здоров'ю може бути заподіяна і без його розладу. Згідно з Правилами короткочасним розладом здоров'я вважається таке його порушення, яке тривало більше як 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день), тобто 7-20 днів. 168 Радянське право.- 1972.- № 1.- С. 109-110. Короткочасною втратою працездатності визнається стійка втрата
  8. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    покарання і чи відбула його. Розкрадання визнається повторним незалежно від того, від різних чи від одного власника вилучалося майно (гроші), крім випадків, коли розкрадання було продовжуваним. Продовжуваним розкраданням визнається неодноразове незаконне безоплатне вилучення чужого майна, що складається з кількох тотожних злочинних дій, які мають загальну мету - незаконне заволодіння майном,
  9. 17. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття посадової особи не дуже вдале (М. Коржанськш. П'ять статей - сім помилок // Юридичний вісник України.- 1996.- № 8). На мій погляд, кращим було б таке: «Посадовою є особа, яка наділена владними юридичними повно^ важеннями щодо певного кола інших осіб - надавати їм певні права чи покладати на них певні обов'язки». Не можуть визнаватися посадовими особи, які виконують власне технічні обов'я:
  10. 19.6. Екоцид
    поняття геноциду, визначеного Міжнародною конвенцією 1948 року. Кваліфікуються за ч. 1 ст. 442 КК: а) вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушко джень; б) створення умов, розрахованих на повне чи часткове знищення потерпілих; в) скорочення дітонародження; г) насильницьке відібрання дітей. Потерпілими від геноциду можуть бути будь-які національні, етнічні, расові чи релігійні групи або їх
  11. 1.1. Поняття й завдання кримінального права
    поняттями в цій галузі права і науці, що його досліджує. Отже, під поняттям "кримінальне право" розуміється як окрема галузь права України, так і наука, доктрина, теорія, яка цю галузь "обслуговує". Законодавство кожної сучасної держави складається із таких галузей права: конституційне, цивільне, адміністративне та ін. Неодмінною складовою такої системи є кримінальне право, норми якого були чи
  12. 1.2. Система і принципи кримінального права
    поняття, в яких закріплені загальні положення, підстава та межі кримінальної відповідальності, застосування покарання, а також порядок і умови звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, правові наслідки судимості тощо. Всі ці положення зазначено в розділах Загальної частини КК. Особлива частина містить у собі визначення конкретних діянь, які є злочинами, їх групування за родовими
  13. 1.4. Наука кримінального права
    покарання", "Творча сила звичаю у кримінальному праві", "Завдання і метод науки кримінального права", "Загальні риси історії кримінального права", "Підручник російського кримінального права" тощо. Ще один видатний український вчений-криміналіст - Михайло Павлович Чубинський (1871-1943) - теж закінчив юридичний факультет Київського університету, де був учнем Л. С. Білогриць-Котляревського.
  14. 2.1.Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність
    поняттям): Закон про кримінальну відповідальність - єдине джерело кримінального права. Всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції України та загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Закон України про кримінальну відповідальність повинен відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України
  15. 2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура
    поняття вбивства, а в ч. 2 та ст. 116, 117, 118 і 119 воно тільки називається. Бланкетна (від фр. blanc - білий, чистий) диспозиція, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи лише частину з них, відсилає для встановлення їх змісту до норм інших галузей права - цивільного, адміністративного, трудового тощо. Наприклад, бланкетною є диспозиція ст. 271 КК - Порушення вимог законодавства про
  16. 2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
    поняття території України. Воно міститься у статті 1 Закону "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р.: "Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору" (тлумачення цього визначення дається в ст. 2-6 зазначеного закону). Положення ст. 6 КК вказують, що злочин визнається
  17. 3.2. Малозначність діяння як обставина, що виключає кримінальну відповідальність
    поняття малозначного діяння, виписаного у ч. 2 ст. 11 КК. Вони повинні розглядатися за нормами інших галузей права: адміністративного, цивільного, трудового тощо. Так, не може розглядатися малозначною крадіжка чужого майна, якщо його вартість не перевищує трьох неоподаткова- них мінімумів доходів громадян, адже це адміністративний проступок (ст. 51 КпАП). До речі, поняття малозначності
  18. 3.3. Класифікація злочинів
    поняттям саме тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Контрольні питання Які є види визначення поняття злочину? Де сформульоване законодавче визначення поняття злочину і які ознаки воно має? Що означає малозначність діяння, яке рішення має бути прийняте у зв'язку з його вчиненням? У чому полягає законодавча класифікація злочинів, яке практичне значення вона
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш