загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

14.2. Право Росії періоду утворення централізованої держави

У російській централізованій державі продовжувала діяти Руська Правда, текст якої був перероблений і прилаштований до нових умов життя.
Нова редакція називалася Скороченою. Та Руська Правда не повною мірою відображала новий рівень соціально-економічного розвитку країни. Важливими документами були великокнязівські нормативні акти, що визначали статус місцевого самоврядування. Найвідоміші -Двінська (1397-1398 рр.) і Білозерська (1488 р.) правди.

У 1497 р. був прийнятий перший Судебник централізованої держави, що базувався на попередньому законодавстві, але містив і багато нових норм, пов'язаних зі змінами, що відбулися в державі. Статті Судебника, яких загалом було 68, дають можливість глибше зрозуміти різні аспекти суспільного життя того часу - посилення великокнязівської влади, кількісне зростання дворянства, появу судових інстанцій. Судебник розпочав офіційне закріпачення селян, запровадивши Юріїв день (перехід селян від одного феодала до іншого обмежувався тижнем до й тижнем після осіннього церковного свята на честь святого Георгія (Юрія; 26 листопада за старим стилем)).

Переважна частина його статей вміщує норми кримінального права, кримінального судочинства, закріплює зміни в каральній політиці держави.

У Судебнику 1497р. норм й права викладено безсистемне, казуально, привілеї панівного класу визначено відкрито. Під злочином Судебник розуміє "лиху справу", що завдає збитків і державі, і панівному класу. Виникли нові види злочинів - державні та проти суду. З'явилося таке поняття, як "нехитрі діяння" ("ненавмисні") та рецидив. Змінилося коло суб'єктів злочину-тепер ними визнаються й холопи.

Найбільш тяжкими вважалися державні злочини ("крамола", "подим"), грабіж, розбій, убивство пана, крадіжка межевих знаків. Судебник передбачав і такі види злочинів, як наклеп і образа словом. Встановлено відповідальність посадових осіб. Судебник 1497 р. широко застосовує смертну кару та членоушкоджувальні покарання.

95

У кримінальному процесі зберігалася та ж змагально-звинувачувальна форма, але тільки у справах про дрібні злочини та майнові суперечки. Тепер у суді почали вести протокол, здійснювати виклики до суду; судові рішення оформлювати спеціальними документами. Введено поняття позовної давності. Як доказ, окрім присяги, особистого зізнання та свідчення свідків, почали використовувати й документи. Не зник судовий поєдинок.

Судебнику 1497 р. була відома й розшукова форма процесу. У такому разі ініціатива порушення справи належала державному органові, оскільки розшук застосовувався, переважно, щодо особливо важких злочинів. Доказами в розшуковому процесі визнавалися обшук, піймання на місці злочину.

загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "14.2. Право Росії періоду утворення централізованої держави"
  1. ТЕМА 14 Держава та право Федеральної Росії
    право Федеральної
  2. 3.1. Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона
    періоди: 1) Старо-Вавилонське царство (1894-1518 рр. до Р. X.); 2) Касситський період (1518-1204 рр. до Р. X.); 3) період політичного ослаблення (1204-626 рр. до Р. X.); 4) Ново-Вавилонське царство (626-539 рр. до Р.
  3. 7.7. Основні етапи розвитку римського права
    право у своєму розвитку пройшло історичні етапи, що не збігаються з етапами римської рабовласницької держави. 1. Найдавніший період (VI-III століття до Р. X.) - етап формування римського права. Він характеризувався його національно-полісною замкнутістю, формалізмом, архаїчністю, примітивністю інститутів, становістю. 2. Класичний період (III ст. до Р. X. - III ст.) - етап розквіту
  4. 1. Поняття територіального устрою України
    правового статусу людини і громадянина, система органів держави), тобто її територіального устрою. На жаль, у сучасний період існування постсоціалістич-них країн термін "державний устрій" трактується досить широко, як характеристика державного ладу країни, системи її органів. І, навпаки, спостерігається трактування цієї категорії у досить вузькому значенні слова, як характеристика лише
  5. 9.5. Абсолютна монархія у Франції
    період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися у зв'язку з розвитком продуктивних сил (бурхливим зростанням промисловості й технічним її переоснащенням; нагромадженням капіталів у руках верхівки міст; розвитком банків; появою загальнонаціональних ярмарків; виникненням буржуазії та
  6. 7.6. Римська держава в період імперії
    право призначати свого спадкоємця. Поступово й сам Сенат стає підконтрольним принцепсу, позаяк саме він його формує. Принцепс отримав вищу військову владу, був одночасно консулом, народним трибуном, великим понтифіком, володів правом проголошувати війну та підписувати мир і міжнародні угоди, правом кримінального й цивільного суду. Постанови, видані ним, набувають найвищої юридичної сили.
  7. 14.4. Право Росії періоду станово-представницької монархії
    правових норм, які визначали внутрішнє життя духовенства та його взаємовідносини з суспільством і державою (збереглося декілька рукописних редакцій Стоглава). Статутна книга Розбійного приказу (1555-1556 рр.) містила норми кримінального права та процесу, що свідчили про посилення каральної політики держави. Відомі також книги Помісного (1648 р.) і Земського (1626-1648 рр.) приказів.
  8. 19.8. Посягання на життя представника іноземної держави
    держави - це терористичний акт проти представника іноземної держави. Потерпілими від цього злочину можуть бути будь-які офіційні представники будь-якої іноземної держави, що прибули в Україну для вирішення політичних, економічних чи культурних, спортивних та інших питань, взаємовідносин між державами. Такими не можуть бути визнані інші іноземці - туристи, студенти, підприємці тощо. Посягання на
  9. 18.1. Реставрація Мейдзі
    період правління Бакумацу (династії Токугава, 1603-1867 рр.) фактичним правителем Японії був диктатор - сегун. Імператора практично усунено від участі в політичному житті країни. Сегунат 148 разом зі своїми прямими васалами володів четвертою частиною земельних угідь країни. Решта землі перебувала в денному користуванні великих феодалів-князів (дайме) (приблизно 260 князівств у ХУШ-ХІХ
  10. 7.3. Державний лад Риму в царський період Царський
    період в історії Риму - це 753-509 рр. до Р. X. Названий він так тому, що в цей час тут правило сім царів (Ромул, Нума Помлілій, Тулл Гостілій, Анк Марцій, Тарквіній Пріск, Сервій Туллій, Тарквіній Гордий). Характеризувався цей період розпадом родового ладу та перетворенням примітивної варварської громади на місто-державу. Основною ланкою суспільства були роди, котрих налічувалося 300. Роди
  11. 17.2. Статті конфедерації 1781 р.
    право надсилати від двох до семи делегатів, але мав лише один голос. Рішення повинні були прийматися кваліфікованою більшістю (не менше від дев'яти голосів). Конгрес не мав права втручатися у внутрішні справи штатів. Отже, Конгрес був не представницьким, а радше дипломатичним органом. У період між сесіями Конгресу його функції покладалися на Комітет штатів, котрий утворювався з представників від
  12. 2. Форма державного устрою. Ознаки України як унітарної держави
    правовим передумовам для посилення впливу центральної влади на всій території країни. В деяких випадках до складу унітарних держав можуть входити одна або кілька територіальних одиниць, що користуються особливим статусом державних утворень (наприклад, автономії). Від унітарних держав слід відрізняти унію - об'єднання двох монархічних держав з загальним монархом, яка у світі вже не існує.
  13. Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008

  14. 3. Основні способи розробки і прийняття Конституції
    правових актів. Склад Див.: Рішення Конституційного Суду України у справі про набуття " Конституцією України від 3 жовтня 1997 р. за № 4-зп, справа - . -, ва 3-97 // Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 1997-2001 . - Кн. 1 . - С. 39-46. -77- органів, або комісій, які повинні розробляти проект конституції, утворюється законодавчим органом. По-третє,
  15. 1. Конституційно-правовий статус Президента України
    правовий статус Президента України виник і дістав своє нормативно-правове закріплення, після проголошення незалежності України. Законом "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 р. в Україні було запроваджено посаду Президента України, який згідно зі ст. 1 Закону визнавався найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади. Згаданий правовий статус Президента
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш