НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаТеорія та історія держави і праваИстория государства и права зарубежных стран → 
« Попередня Наступна »
Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008 - перейти к содержанию учебника

14.5. Державний лад Росії у період утворення та розвитку абсолютної монархії (друга половина ХУІІ-ХУШ століть)

Наприкінці XVII ст. в Росії формується абсолютна монархія.
Вона характеризувалася такими ознаками: вся повнота державної влади концентрується в руках однієї особи; виникає професійний бюрократичний апарат; створюється сильна постійна армія; відсутні станово-представницькі органи й установи. Однак у російського абсолютизму були свої суттєві особливості: -

абсолютизм у Росії сформувався в умовах розвитку кріпосни цтва, а не розвитку капіталістичних відносин і відміни феодальних інститутів, як це було в Європі; -

соціальним підґрунтям російського абсолютизму було кріпос ницьке дворянство та служилий стан, тоді як європейський абсо лютизм спирався на союз дворянства з містами; -

становлення абсолютизму в Росії супроводжувалося зовнішньою експансією, втручанням держави в усі сфери суспільного життя.

99

На чолі держави стояв монарх, якому належала вища законодавча, виконавча та судова влада. Він також був головнокомандувачем армії, а з підпорядкуванням церкви державі - главою церкви. Згідно з тогочасними ідеологічними настановами, глава держави зображався "батьком народу", який знає чого хочуть його діти, а тому він має право їх виховувати, повчати та карати. У 1722 р. був виданий указ, згідно з яким монарх діставав право призначати свого спадкоємця. Юридичним джерелом закону стала визнаватися воля монарха.

Боярська Дума наприкінці XVII ст. з органу, котрому нарівні з царем належала вся повнота влади, перетворюється на судово-управлінський орган, який здійснював нагляд за діяльністю виконавчих органів (приказів) і органів місцевого управління. У 1701 р.функції Боярської Думи були передані Ближній канцелярії, що координувала роботу центральних органів управління, її посадовці об'єдналися в раду й отримали назву Консіліїміністрів. Після утворення в 1711 р. Сенату Боярську Думу було ліквідовано.

Сенат складався з дев'яти сенаторів і обер-секретаря, призначуваних імператором. За структурою Сенат складався з присутствія (загальних зборів сенаторів) і канцелярії (очолювалася обер-секретарем та складалася зі столів: розрядного, таємного, губернського, приказного та ін.). До компетенції Сенату належали: судова й організаційна діяльність, фінансовий і податковий контроль, зовнішньоторговельні та кредитні повноваження. Спочатку рішення приймалися колегіальне й тільки єдиногласно,аз 1714 р.~ більшістю голосів. Контроль за діяльністю Сенату здійснював спочатку генерал-ревізор, а пізніше - обер-секретар. Для посилення контролю з боку імператора при Сенаті в 1722 р. запроваджувалися посади генерал-прокурора (фактично був главою Сенату) й обер-прокурора (очолювали департаменти Сенату). По смерті Петра І роль Сенату як вищого органу управління починає зменшуватися. Уплив Сенату посилюється знову в 1744 р. Тоді він мав чотири департаменти: духовних, фінансових, торговельно-промислових і судових справ.

За царювання Івана Антоновича й Анни Леопольдівіш значення Сенату знову зменшується, а за Єлизавети Петрівни -зростає. За Катерини //Сенат стає вищим судово-адміністративним органом, який складався з шести департаментів. З 1801р. Сенат остаточно стає вищою судовою інстанцією.

У 1726 р. для вирішення важливих питань внутрішньої та зовнішньої політики було створено Верховну Таємну раду, що отримала законодавчі повноваження та розглядала скарги на дії Сенату, підбирала кандидатури сенаторів. Цей орган управління був ліквідований у 1730 р. Його місце зайняв Кабінет міністрів, який спочатку виконував дорадчі функції при імператриці Анні Іоан ієні, аз 1735 р.

100

отримує законодавчі повноваження. Склад Кабінету міністрів становив три особи. Ліквідований був у 1741 р., а замість нього створюється інший центральний орган, який вирішував питання державного управління - Кабінет її Величності (імператриці Єлизавети Петрівни). Пізніше він називався Імператорською радою (прнПетріІІГ), Радою при найвищому дворі (за Катерини II). Увесь час він зберігав за собою значні повноваження в різних сферах державного управління.

Центральними органами управління були й прикази (у 1699 р. їх було 44). У1718-1720 рр. замість них були створені колегії, до складу яких належали: президенти, віце-президенти, чотири радники, чотири асесори (засідателі), секретар, актуаріус, регістратор, перекладач, піддячі. У грудні 1718р. був затверджений реєстр колегій. Найважливішими "державними" колегіями були три: Військова, Адміралтейська, Іноземних справ. Фінансовими питаннями відали: Камер-колегія (відповідала за прибутки держави), Ревізіон-колегія (контролювала збирання та витрату казенних коштів). Існували й інші колегії: Комерц-колегія (торгівля), Берг-колегія (гірничасправа), Мануфактур-колегія (легка промисловість), Юстиц-колегія (судова система) тощо.

У процесі створення нових органів управління виникли нові титули: канцлер, дійсний таємний і таємний радники, радник, асесор та ін. Штати та придвірні посади були прирівняні до офіцерських рангів. Служба стає професійною, а посадовці - привілейованим станом.

Указом від 1708 р. вся територія Росії поділялася на вісім губерній. У 1714р. їх стає одинадцять. На чолі губерній стояли губернатори, в руках яких зосереджувалась адміністративна, судова та військова влада. У 1713 р. з метою поставити діяльність губернатора під контроль дворянства були запроваджені ландрати (радники; від нім. "пандрат"; "панд" - країна і "рат" - радник), які разом 3 губернатором утворювали колегію з 8, 10 чи 12 осіб, залежно від розміру губернії, для управління нею. Губернії поділялися на повіти, очолювані комендантами. У 1712-1715 рр. адміністративно-територіальний поділ був такий: уся територія держави поділялася на губернії, губернії- на провінції, провінції- на повіти (ліквідовані в 1715 р.). З 1719 р. територія держави поділялася на 45 провінцій, що були основними одиницями управління та складалися з дистріктів (округів). У1775 р. було здійснено губернську реформу, згідно з якою основною адміністративною одиницею, що об'єднувала центр імперії та її округи, була губернія на чолі з губернатором. При останньому існував колегіальний орган - губернське правління, що перебувало під наглядом Сенату. Склад правління такий - губернатор і два радники. Губернське правління виконувало такі функції: загальне управління губернією, публікація законів, указів і розпоряджень імператора, нагляд за їх виконанням, накладання арешту на майно, розгляд скарг та ін.

101

У XVII-ХУШ століттях створюється регулярна армія. Наприкінці XVII ст. були розформовані стрілецькі полки та припинило своє існування дворянське кінне ополчення. У 1687 р. було створено "потішні" полки (Преображенський і Семенівський), що стали ядром нової армії. У 1699-1705 рр. у Росії була запроваджена рекрутська система комплектування армії. Рекрутській повинності підлягало все податкове чоловіче населення. Служба була довічною. Солдати набиралися з селян і міщан, офіцери-з дворян. Для підготовки офіцерів були відкриті воєнні школи: бомбардирів (1698 р.), артилерійські (1701, 1712 рр.), Морська академія (1715р.) та ін. Управління армією спочатку здійснювали прикази (Розрядний, Військових справ, Артилерії, Провіантський тощо), а згодом - Сенат, Військова колегія (1719р.), Адм іралтейська колегія (1718 р.). Армія поділялася на полки, полки - на ескадрони та батальйони, а ті, своєю чергою, - на роти.

Розвивається система каральних органів. Боротьбу з антифеодальними виступами наприкінці XVII ст. вели прикази (Розбійний, Таємних справ, Преображенський). У 1718 р. виникає Таємна канцелярія. Після ліквідації Таємної канцелярії (1726 р.) і Преображен-ського приказу (1729 р.) їхні повноваження переходять спочатку до Сенату та Верховної Таєм ної ради, а потім - до Канцелярії таємних розшукаєш справ (1731 р.). Після її ліквідації в / 762р. було створено Таємну експедицію Сенату, що перебувала під контролем імператриці Катерини II.

На початку XVIII ст. у структурі державного апарату виникає новий орган - поліція, що у своїй діяльності спиралася на старост вулиць і десятників (обиралися з-поміж купців і ремісників). До компетенції поліції належали: охорона порядку, боротьба зі злочинністю, міський благоустрій, виловлення селян-утікачів, протипожежні заходи.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "14.5. Державний лад Росії у період утворення та розвитку абсолютної монархії (друга половина ХУІІ-ХУШ століть)"
  1. 7.7. Основні етапи розвитку римського права
    період (VI-III століття до Р. X.) - етап формування римського права. Він характеризувався його національно-полісною замкнутістю, формалізмом, архаїчністю, примітивністю інститутів, становістю. 2. Класичний період (III ст. до Р. X. - III ст.) - етап розквіту римського права, розвитку найважливіших інститутів, які врегульовували най важливіші суспільні відносини (власності, товарно-грошові,
  2. 9.4. Великий березневий ордонанс (1357 р.)
    державного управління. Зміст цих реформ був викладений у 67 статтях і зводився до такого: - надавав право Генеральним штатам збиратися самостійно без дозволу короля для обговорення державних справ два рази на рік; - проголошувалася недоторканність депутатів Генеральних штатів; - генеральні штати отримували право контролювати податки та витрати державних коштів; -
  3. 10.5. Абсолютна монархія в Англії
    державного апарату та збереження порівняно розвинутого місце вого самоврядування; - збройні сили як постійна армія були нечисленними. Вищими органами влади й управління були король, Таємна рада та Парламент. Реальна влада зосереджувалась у руках короля, що через численні й тільки йому підпорядковані органи здійснював законодавчі, виконавчі та судові функції. Після прийняття в XVI ст.
  4. 9.3. Франція в період станово-представницької монархії (XIV-XV століття)
    державний апарат. Однак відсутність єдності між містами та їх непримиренна ворожнеча з дворянством робили спроби Генеральних штатів завоювати собі права, подібно до прав англійського парламенту, безплідними. Після 1359 р. вони скликалися все рідше й часто замінювалися зборами нотаблів (зібраннями вищого духовенства, придворного дворянства та мерів міст, які, на відміну від депутатів, не
  5. .'».2. Суспільний лад Стародавнього Китаю
    державно- Іи Ік - їм м їм й. Привілейоване населення (знать) жило не тільки за рахунок І ІІуатації рабів, але й селян-общинників. 35 Раби - це було невільницьке населення. До нього ставились як до худоби, примушували виконувати найтяжчу роботу. З часом рабовласництво набувало все більш жорстокого характеру, що спричиняло багато виступів рабів. Найвищого розвитку рабовласництво
  6. 14.3. Станово-представницька монархія в Росії
    державного правління, особливість якої полягала в тому, що царська влада залучала до вирішення важливих питань представників не тільки панівного класу, а й верхівки міського населення. Опертям централізованої держави стає дворянство, котре було зацікавлене в активній зовнішній політиці та в подоланні боярських міжусобиць. Утворення станово-представницької монархії в Росії проявилося в
  7. 14.4. Право Росії періоду станово-представницької монархії
    державні. Регламентувалися склади злочинів проти особи: вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, образа словами та діями. Основна мета покарання - залякати. Застосовувалися такі види покарання: смертна кара, тілесні покарання, тюремне ув'язнення, заслання, майнові покарання, позбавлення чину та церковне
  8. 1. Поняття територіального устрою України
    державного устрою, яка охоплює коло питань, що стосуються устрою конкретної держави (державний, економічний, суспільний устрій держави, основи правового статусу людини і громадянина, система органів держави), тобто її територіального устрою. На жаль, у сучасний період існування постсоціалістич-них країн термін "державний устрій" трактується досить широко, як характеристика державного ладу
  9. 9.5. Абсолютна монархія у Франції
    державного й суспільного життя. Від 1614 р. вона стала розглядатись як священна. Держава ототожнюється з особою короля. Не випадково французькому королеві ЛІодовикуXIV(\ 638-1715) легенда приписує вислів "Держава-це я!". Генеральні штати більше не скликаються, міста втрачають самоврядування. Король призначає людей на державні та церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення.
  10. 16.15. Третя республіка у Франції. Конституційні закони 1875 р.
    державності, про те, який політичний лад найкраще захистить експлуататорські класи від нової революції. Більшість у Національних зборах, обраних ще до Комуни, становили монархісти. Серед них сформувалося три погляди на цю проблему: 1) реставрація династії Бурбонів (легітимісти); 2) передання влади нащадкам Луї-Філіппа Орлеанського (орлеаністи); 3) передання влади наступникові Наполеона III
  11. 1.4. Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими дисциплінами
    державне право зарубіжних країн, галузеві юридичні дисципліни. Наприклад, історія держави і права зарубіжних країн разом з теорією держави та права досліджують виникнення держави і права й основні етапи їхнього розвитку. Відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права, вивчаючи закономірності різних типів держави і права й відповідних їм правових систем, абстрагується від
  12. 14.2. Посягання на державний суверенітет України
    державний суверенітет посягають три із злочинів розділу XIV КК - незаконний перехід державного кордону (ст. 331 КК) незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК), і порушення правил міжнародних польотів (ст. 334
  13. 14.2. Право Росії періоду утворення централізованої держави
    державні та проти суду. З'явилося таке поняття, як "нехитрі діяння" ("ненавмисні") та рецидив. Змінилося коло суб'єктів злочину-тепер ними визнаються й холопи. Найбільш тяжкими вважалися державні злочини ("крамола", "подим"), грабіж, розбій, убивство пана, крадіжка межевих знаків. Судебник передбачав і такі види злочинів, як наклеп і образа словом. Встановлено відповідальність посадових
  14. ТЕМА 14 Держава та право Федеральної Росії
    ТЕМА 14 Держава та право Федеральної
  15. 11.4. Абсолютизм у Німеччині
    державного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями. Особливо яскраво абсолютизм князівської влади проявився в Пруссії та Австрії, що суттєво відрізнялися одна від одної. Пруссія, яка остаточно сформувалася у 1701 р., була онімечченою, централізованою державою, а її король -
  16. 3.1. Виникнення й основні етапи розвитку Стародавнього Вавилона
    ладали союзи із сильними сусідніми державами - Ларсою, Ісіном, Марі - і при цьому доволі точно обирали найвигіднішого партнера. Перші п'ять вавилонських царів змогли значно розширити власні володіння, але рівня своїх союзників не досягай. Ситуація змінюється за шостого царя Вавилона - Хаммурапі, котрий був одним із найвідоміших політиків стародавнього світу. Він правив Вавилоном у 1792-1750 рр.
  17. 11.2. Станово-представницька монархія в Німеччині
    ладу. Складався Рейхстаг з трьох колегій: колегії курфюрстів; колегії князів, графів і вільних господарів (панів); колегії представників імперських міст. Колегії засідали окремо. Реальної влади цей орган не мав, унаслідок роздробленості. Робилися спроби створити загальні імперські установи. Одним із таких органів повинен був стати заснований у ХУст. Імперський Верховний Суд у справах
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш