загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

14.7. Розвиток права Росії наприкінці XVII -у першій половині XVIII століть

Основними джерелами права в період абсолютизму були: 1)

Соборнеуложення 1649р.

, правова сила якого неодноразово підтверджувалася указами; 2)

регламенти-акти, що визначали загальну структуру, штати, функції та напрямки діяльності державних органів. Загалом було за тверджено сім регламентів (Крігс-комісаріату (1711р.), Штатс-контори (1719 р.), Коммерц-колегії (1719 р.), Генеральний регламент (1720 р.), Головного магістрату (1721 р.), Духовний (1721 р.); 3)

маніфести - видавалися монархом і за його підписом та були звернені до всього населення й усіх установ (про вступ монарха на престол, початок війни, підписання миру тощо); 4)

статути - збірники, що містили норми, які стосувалися пев ної сфери державної діяльності (Військовий статут (1716 р.), Морський статут (1720 р.), Вексельний статут (1729 р.) та ін.); 5)

іменні укази - видавалися та підписувалися монархом і адресу валися конкретним державним установам або посадовим особам (Сенатові, колегіям, губернаторам).

У другій половині XVII ст. було здійснено часткову систематизацію та кодифікацію галузевих норм. Укладено: Новоторговий статут (1667 р.), Новоуказні статті про розбійні, татебні справи і вбивства (1669 р.), Новоуказні статті про помістя (1676 р.), Новоуказні статті про вотчини (1680 р.) та ін.

Кодифікаційні роботи були продовжені й у першій половині XVIII ст.: Артикул військовий (1725 р.), що був, фактично, кримінальним

103

кодексом; Генеральний регламент (1720 р.) - збірник адміністративного законодавства; Пункти про вотчинні справи (1725 р.)-узагальнення судової практики й тлумачення законів про спадкування та ін.

У цей же час завершується процес ліквідації правової відмінності між помістям і вотчиною. Указ 1719р. "Про порядок спадкування нерухомого та рухомого майна" називає їх нерухомістю. Щоб запобігти дробленню земельних володінь, нерухоме майно передавалось у спадок тільки одному синові. У 1731 р. на вимогу дворянства Указ про єдиноспадкування було скасовано.

Були введені обмеження й на право користування землею. Так, відповідно до Указу 1719р., добування корисних копалин на приватних землях ставало прерогативою держави. Деякі породи дерев, які використовувались у суднобудуванні, було оголошено заповідними. Таке становище зберігалося до царювання Катерини II, яка, йдучи назустріч побажанням дворян, скасувала всі ці обмеження в користуванні власністю.

Значна увага приділялася правовим гарантіям розвитку промисловості й торгівлі. Майстрові люди звільнялися від сплати податків і військової служби, держава надавала кредити на будівництво заводів з переробки золота, срібла, міді.

У сфері зобов'язального права слід назвати норми, що розвивали наявні та регламентували раніше невідомі форми договірних відносин: договір постачання; договір особистого найму; договір майнового найму; договір поклажі; договір займу. Закладати можна було тільки власне майно. Заборонявся заклад казенної зброї, мундира.

Петро І вніс суттєві зміни в законодавство про сім'ю та шлюб. Був підвищений шлюбний вік для чоловіків з 15 до 20 років, а для жінок -з 12 до 17 років. Законну силу мали тільки церковні шлюби. Заборонялося одружуватися особам з психічними вадами. Указ від 6 квітня 1722 р. "Про освідчення дураківу Сенаті" забороняв одружуватися "дуракам". Не могли одружуватися близькі родичі. Закон забороняв одружуватися понад три рази. Законодавство вимагало також згоди на шлюб не лише тих, хто одружувався, а і їхніх батьків. Для військовослужбовців при одруженні вимагався дозвіл начальства, а для дворян - знання арифметики та геометрії.

Приводи до розлучення були такі: політична смерть (тобто позбавлення всіх громадянських прав) і заслання на вічну каторгу, безвісна відсутність одного з подружжя протягом трьох років, перелюб, невиліковна хвороба, замах одного з подружжя на життя іншого.

До 1721 р. було заборонено шлюби християн з представниками інших конфесій. Дружина повністю підпорядковувалася чоловікові, котрий мав право її карати. Майнові права та правоздатність дружини не обмежувалися.

104

Батьки користувалися великою владою стосовно своїх дітей. Вони могли їх карати, віддавати в найм, до монастиря. Батько повинен був утримувати й своїх незаконнонароджених дітей та їхню матір.

Опіка призначалася над малолітніми дітьми та продовжувалася до їхнього повноліття.

Спадкове право передбачало спадкування за законам і за заповітом.

Злочином визнавалося суспільне небезпечне діяння, що завдавало шкоди державі. Держава ж захищала інтереси дворян. Усі злочини поділялися наумисні, необережні та випадкові. Кримінальна відповідальність наставала тільки при вчиненні умисного чи необережного злочину. Злочин поділявся на стадії: намір, посягання на злочин і закінчений злочин. У деяких випадках закон установлював покарання вже за намір (наприклад, державні злочини). Посягання на злочин могло бути закінченим і незакінченим.

Як пом'якшуючі обставини визнавалися: стан аффекту, психічна хвороба, малолітство злочинця, невідання та давність. Стан сп'яніння, що раніше розглядавсь як пом'якшуюча вину обставина, почав розглядатись як обставина, що обтяжує покарання.

Законодавство вводило поняття крайньої необхідності та необхідної оборони. Злочини, вчинені за таких умов, не каралися.

Інститут співучасті було ще недостатньо розроблено, тому, зазвичай, співучасники злочину каралися однаково.

Виділяли такі основні види злочинів: протирелігії(чаклунсг[во, ідолопоклонство, богохульство та ін.); державні (задум вбити чи захопити царя; словесна образа монарха, заколот, збройне повстання тощо); посадові (хабарництво, казнокрадство, несплата податків); військові (зрада, ухиляння від служби чи вербування, дезертирство, порушення військової дисципліни та ін.); проти порядку управління та суду (зривання й знищення указів, підробка печаток, фальшивомонетство, лжеприсяга, лжесвідчення); проти благопристойності (переховування злочинців, утримування притонів, виконання непристойних пісень і виголошення нецензурних слів); проти особи (вбивство, дуель, побої, брехня, образа словом); майнові (крадіжка, грабіж, підпал, знищення чи пошкодження чужого майна, шахрайство); проти моральності (зґвалтування, розпуста, двоєженство, перелюб тощо).

Основною метою покарання було залякування, відплата, ізоляція злочинця та його експлуатація. Основні види покарання на той час: смертна кара; тілесні покарання; каторжні роботи; тюремне ув'язнення; позбавлення честі та гідності; майнові покарання (конфіскація майна, штраф, вирахування з жалування); церковні покаяння. Покарання призначалися згідно з класовою належністю злочинця. Страти здійснювалися публічно.

105

- консервативний характер англійської революції, що пояснюється тривалим союзом між буржуазією та більшою частиною великих землевласників.

Основне завдання, що стояло перед англійською революцією, -це ліквідація феодальної влади та встановлення буржуазного панування, забезпечення переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої. У своєму розвиткові вона пройшла такі чотири етапи: 1)

конституційний (1640-1642 рр.); 2)

Перша громадянська війна ( 1642-1646 рр.); 3)

боротьба за поглиблення демократичного змісту революції (1646-1649 рр.); 4)

індепендеитськареспубліка (1649-1653 рр.).

загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "14.7. Розвиток права Росії наприкінці XVII -у першій половині XVIII століть"
  1. 15.11. Акт про престолонаступництво 1701 р.
    права без згоди Парламенту виїздити за межі Англії; - особа, що була народжена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом Парламенту, обіймати будь-яку іншу відповідальну посаду в державному апараті; - усі акти короля потребували підпису відповідного міністра ("міністерська відповідальність перед Парламентом"); - заборонялося обіймати посаду в королівській
  2. 14.3. Станово-представницька монархія в Росії
    половині XVI ст. стають земські та губні ізби. Земські ізби обирало тяглове населення посадів і волостей на один-два роки у складі земського старости, дячка та цілувальників. Земські органи утримувалися коштом місцевого населення. Вони здійснювали фінансові, судові та поліцейські функції. Губні ізби ставали основними органами управління в повітах. Вони виконували поліцейські та судові
  3. ТЕМА 14 Держава та право Федеральної Росії
    ТЕМА 14 Держава та право Федеральної
  4. ТЕМА 17 Розвиток буржуазної держави та права США
    права
  5. ТЕМА 16 Розвиток буржуазної держави та права у Франції
    права у
  6. ТЕМА 15 Розвиток буржуазної держави та права у Великобританії
    права у
  7. ТЕМА 13 Виникнення та розвиток держави і права в західних та східних слов'ян
    розвиток держави і права в західних та східних
  8. 14.4. Право Росії періоду станово-представницької монархії
    права мали Судебник 1550 р., Стоглав 1551 р. (назву отримав від збірника соборних рішень, поділеного на 100 глав), документи, що підтверджували ліквідацію системи кормління (наприклад, Мединський губний наказ 1555 р.) і земських управлінських органів. В основу Судебника 1550 р. був покладений Судебник 1497 р. Однак у нього внесено нові статті про феодальне землеволодіння, губне та земське
  9. Раздел XVII
    Раздел
  10. Розділ XVII. СУДИМІСТЬ
    Розділ XVII.
  11. Глава XVII. Судебное разбирательство гражданских дел
    Глава XVII. Судебное разбирательство гражданских
  12. Глава XVII РАССМОТРЕНИЕ КОЛЛЕКТИВНЫХ ТРУДОВЫХ СПОРОВ
    Глава XVII РАССМОТРЕНИЕ КОЛЛЕКТИВНЫХ ТРУДОВЫХ
  13. Раздел XVIII
    Раздел
  14. Глава XVIII. Постановления суда первой инстанции
    Глава XVIII. Постановления суда первой
  15. 7.12. Кодифікація Юстиніана
    права імператорського періоду. У 528 р. було створено спеціальну комісію в складі 10 найвідоміших юристів Стародавнього Риму на чолі з Трибоніаном. Результатом її роботи стали декілька збірок римського права, що пізніше стали єдиним Зведенням законів. Складовими частинами кодифікації Юстиніана були: - Кодекс Юстиніана (перше видання 529 р., друге - 534 р.) із 12 книг - зібрання
  16. Розділ XVIII. примусові ЗАХОДИ медичного ХАРАКТЕРУ ТА примусове ПІКУВАННЯ
    Розділ XVIII. примусові ЗАХОДИ медичного ХАРАКТЕРУ ТА примусове
  17. Глава 1. Становление и развитие авторского законодательства и доктрины во Франции и России (XVIII-XX вв.).
    Глава 1. Становление и развитие авторского законодательства и доктрины во Франции и России (XVIII-XX
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш