загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

15.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів



В багатьох випадках злочинець до того, як бути викритим і постати перед судом, вчиняє не один, а декілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК. Трапляються і такі ситуації, коли після постановлення вироку у справі виявляється, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Такі випадки створюють сукупність злочинів. Очевидно, що подібні ситуації свідчать про підвищену небезпеку особи і потребують, як правило, більш суворого покарання. А це, в свою чергу, вимагає особливого порядку його призначення.
Призначення покарання за сукупністю злочинів регулюється ст. 70 КК. Пригадаємо, що згідно з ч. 1 ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими в законі (звільнення в зв'язку з передачею на поруки, амністія тощо).
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. В такому ж порядку призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта - як готування до злочину чи замах на нього.

Згідно з положеннями ст. 70 КК при сукупності злочинів суд призначає покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо. Це дає можливість призначити справедливе покарання за кожне з діянь, що входить у сукупність, керуючись кожний раз нормами, сформульованими у ст. ст. 65-67 КК. Адже ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, змінюються від одного злочину до іншого (скажімо, один злочин особа може вчинити в неповнолітньому віці, другий - по досягненню повноліття, один - у тверезому стані, другий - у стані сп'яніння тощо). Нарешті, це дає можливість в подальшому (в апеляційній і касаційній інстанціях, при застосуванні амністії) приймати рішення по окремо вчинених злочинах у разі зміни по ним вироку, або підпадання їх під амністію.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається судом, виходячи з одного з двох принципів: 1) принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим (здебільшого цей принцип застосовується, коли між злочинами, що входять у сукупність, пройшов значний проміжок часу або коли є велика різниця у ступеню тяжкості цих злочинів); 2) принцип повного чи часткового складання призначених покарань.
За загальним правилом, при складанні покарань, остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах встановленого санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Скажімо, за один із злочинів, що входить у сукупність, суд призначив 3 роки позбавлення волі. За другий - 2 роки, за третій - 4 роки. Максимальне покарання, що передбачене у санкції з найбільш суворим покаранням становить 5 років. Саме у цих межах може бути проведене складання покарань.
З цього правила є виключення. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким (див. ч. 4 і 5 ст. 12 КК), суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. В практичній діяльності судів це положення, головним чином, стосується такого виду покарання як позбавлення волі на певний строк, максимальний строк якого визначається у п'ятнадцять років (ст. 63 КК). Отже у зазначених випадках покарання можуть складати-
ся судом повністю чи часткового до 15 років позбавлення волі. Скажімо, за зґвалтування неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 152 КК) винний засуджений до 10 років позбавлення волі, а за розбій, поєднаний з проникненням у житло, - теж до 10 років позбавлення волі. Остаточне покарання може бути визначено до 15 років позбавлення волі. Хоча суд може застосувати часткове складання покарань за своїм розсудом у будь-яких розмірах в діапазоні від більше десяти до п'ятнадцяти років.
Очевидно, що якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів має бути визначено судом шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань (тобто всіх інших) довічним позбавленням волі.
До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчинені яких особу було визнано винною (ч. 2 ст. 70 КК).
Призначаючи покарання за кожний із злочинів, що входять у сукупність, суд, поруч із основним, може призначити у випадках і в порядку, передбачених законом, і додаткове покарання. Визначаючи остаточне покарання, суд до остаточного основного покарання приєднує додаткове (додаткові) покарання. При цьому різнорідні додаткові покарання виконуються кожне окремо (скажімо, конфіскація майна і позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу), а однорідні або поглинають менш суворе більш суворим або повністю чи частково складаються згідно із положеннями ст. 70 КК. Реально це може стосуватися такого виду покарання як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Такі ж правила призначення покарання встановлює закон (ч. 4 ст. 70 КК) у випадках, якщо після постановлення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку (незалежно від того, чи цей інший злочин вчинено до чи після злочину, за який особу вже засуджено). Скажімо, особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до 5 років позбавлення волі. Через рік після цього було виявлено, що до постановлення цього вироку особа вчинила ще вбивство (ч. 1 ст. 115 КК). Вироком за вбивство вона засуджена до 10 років позбавлення волі. Призначаючи остаточне покаран-
ня, суд може застосувати поглинення менш суворого покарання, призначеного першим вироком, більш суворим покаранням, призначеним другим вироком. Він може також повністю або частково скласти призначені покарання за правилами ст. 70 КК.
В такій ситуації в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, фактично відбуте за попереднім вироком. Скажімо, у нашому попередньому прикладі, здійснюючи повне складання покарань (десять років плюс п'ять років позбавлення волі) суд повинен обов'язково зарахувати один рік відбутого позбавлення волі, призначивши остаточно 14 років цього виду покарання.
Визначаючи покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК треба враховувати, що остаточне покарання за сукупністю злочинів не може бути нижчим від покарання, призначеного за першим вироком, оскільки в таких випадках при поглиненні або складанні покарань суд має виходити з розміру всього покарання, призначеного за першим вироком, а не з його невідбутої частини.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "15.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів"
  1. 15.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
    призначення покарання за сукупністю вироків, тобто у випадках, коли засуджений після винесення вироку у справі (хоча б він і не набув законної сили), але до повного відбуття основного і додаткового покарань, призначених цим вироком, вчиняє новий злочин. Така ситуація свідчить, що застосоване покарання не досягло своєї мети, і, отже, засуджений, вчинивши новий злочин, має підвищену суспільну
  2. ЗМІСТ
    призначення покарання 252 Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті 258 Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом 259 Призначення покарання за сукупністю злочинів 261 Призначення покарання за сукупністю вироків 264 Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення 266 Контрольні питання 269 Розділ XVI Звільнення
  3. 15.6. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
    призначені за один злочин, мають бути переведені у позбавлення волі, якщо воно призначене за інший злочин. Але переведення менш суворих видів покарання у більш суворі із збереженням строку, на який вони були призначені, було б невиправданим посиленням покарання. Саме тому в ч. 1 ст. 72 КК дається співвідношення різних видів покарання за їх суворістю у перерахунку на дні: одному дню позбавлення
  4. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    призначення міри покарання. У багатьох інших кримінально-правових нормах Словник української мови- К., 1975- Т. 6.- С. 696. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений.- С.22. встановлено відповідальність за злочинну діяльність, що проявляється у виді повторності або неодноразовості вчинення таких злочинів, вчинення їх систематично чи у виді промислу. Такими є частини 2 статей 152,
  5. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    призначення - забезпечити перехід майна (грошей) у власність злодія, надати цій передачі майна (грошей) правомірний вигляд. Винна особа має намір і, як правило, може використати підроблений документ для вчинення злочину проти власності лише один раз. При цьому інші суспільні відносини не зазнають значної шкоди.1 Враховуючи ці особливості шахрайства, практика Верховного Суду України також не
  6. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    призначення міри покарання. Хоча і рідко, але в практиці застосування кримінального законодавства виникає питання - знала чи не знала особа, яку притягують до кримінальної відповідальності, про протиправність вчиненого нею діяння, про його забороненість кримінальним законом? Такі питання постають нечасто тому, що всі правові системи сучасності додержуються правила, згідно з яким незнання закону
  7. 18.5. Постановления суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
    призначення тяжкого покарання, розлад здоров'я потерпілого чи його рідних тощо, або було вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Якщо постановления завідомо неправосудного акту було вчинено за одержання хабара, то вчинене утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ч. 2 ст. 375 КК і ч. 2 чи ч. З ст. 368 КК.
  8. 2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура
    призначення покарання, ст. 84 КК регулює питання звільнення від покарання за хворобою тощо. Що ж до статей Особливої часини, то за їх призначенням, вони поділяються на дві специфічні частини: диспозицію і санкцію. Диспозицією зветься та частина статті Особливої частини КК, яка визначає сутність злочинного діяння. За технікою побудови й способом описування ознак конкретного виду злочину в чинному
  9. 3.3. Класифікація злочинів
    призначені покарання за сукупністю злочинів наявність у сукупності тяжких або особливо тяжких злочинів дає підстави для призначення судом більш тяжкого покарання, ніж передбачено у санкції статті за більш тяжкий злочин, тобто у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання у Загальній частині КК (ч. 2 ст. 70), а особливо тяжкого злочину при призначенні покарання за
  10. 10.2. Види співучасників
    призначенні покарання. Згідно зі ч. 2 ст. 27 КК виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК. Отже, виконавець може бути: а) одноособовим виконавцем злочину, тобто об'єктивної сторони його складу за
  11. 11.1. Поняття одиничного злочину і множинності злочинів
    призначення покарання за їх вчинення та звільнення від покарання. У Загальній частині КК України є розділ VII "Повторність, сукупність та рецидив злочинів". Всі ці види неодноразового вчинення злочинів в теорії звуться множинністю злочинів. Отже, множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше передбачених КК діяння, кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину і які разом
  12. 11.3. Сукупність злочинів
    призначення покарання, які розглядатимуться в розділі, присвяченому призначенню
  13. 15.1. Принципи і загальні засади призначення покарання
    призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом, - ст. 335 КПК) та інших. Закон визначає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів (ч. 2 ст. 65 КК). Можна сказати, що це стратегічна мета призначення покарання. Одначе, наявності й
  14. 16.3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
    призначеного покарання і встановлюється судом на свій розсуд. Очевидно, що чим суворіше покарання, тим довший іспитовий строк має бути призначений. Для здійснення контролю за засудженими органами виконання покарань суд може покласти на засудженого такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи
  15. 16.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
    призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона
  16. 17.2. Погашення судимості
    призначено три роки позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Строк погашення судимості почне обчислюватися після семи років і буде визначатися залежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину. При умовно-достроковому звільненні або іншому достроковому звільненні від відбування покарання строк судимості почи- нає обчислюватися не з моменту закінчення призначеного судом
  17. 19.3. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх, і особливості їх призначення
    призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин. Вони полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. їх тривалість не може перевищувати двох годин на день (ч. 1 ст. 100 КК). Загальні межі громадських робіт для дорослих злочинців встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і можуть
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш