загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

15.5. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу або представникові громадськості



Опір представникам влади або представникам громадськості посягає на авторитет і діяльність органів влади та громадських організацій.
Опором як об'єктивним проявом цього злочину називається активна протидія, спрямована на перешкоду виконанню представникам влади чи громадськості своїх обов'язків. Опір може чинитися запиранням приміщення, знищенням документів, перешкоджанням діяти певним чином тощо.
Не визнається опором непокора, тобто відмова виконати повторені неодноразово вимоги - вийти з приміщення, розійтися, передати чи видати документ тощо.
Потерпілими від цього злочину визнаються представники влади (депутати, судді, слідчі, прокурори, працівники міліції, служби безпеки і т. ін.), які виконують свої
524
службові обов'язки, а також представники громадськості (позаштатні співробітники міліції, представники громадськості, виділені для охорони громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, демонстрацій тощо), які виконують обов'язки по охороні громадського порядку, тобто припиняють правопорушення і затримують правопорушників.
За частиною 1 ст. 342 КК кваліфікується опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків. За ч. 2 ст. 342 КК кваліфікується опір, що був вчинений при виконанні працівниками правоохоронних органів, членами громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцями обов'язків по охороні громадського порядку, тобто під час припинення ними правопорушень чи затримання правопорушників. '
Працівниками правоохоронних органів згідно зі ст. 2 Закону України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визнаються працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та інших органів, які виконують правоохоронні функції. Працівники цих органів визнаються потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи на службі, а й тоді, коли вони припиняли правопорушення у неробочий час з власної ініціативи.2
Вчинення опору із застосуванням насильства (нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень або з погрозою застосувати таке насильство) чи примушування потерпілих виконати незаконні вимоги визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах і кваліфікується за ч. З ст. 342 КК України.
П. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів».- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 266.
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 черв-и* 1992 року.- Там само.- С. 265-266.
525
Якщо при вчиненні опору представникам влади чи громадськості були заподіяні побої, тілесні ушкодження, то скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 342 КК та відповідними частинами статті 345 КК чи статті 350 КК.
Опір представникам влади чи громадськості вчинюється умисно з метою перешкодити їх діяльності.
Відповідальність за ст. 342 КК настає з шістнадцяти років.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "15.5. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу або представникові громадськості"
  1. 12.1.4. Хуліганство
    опір особам, які припиняють хуліганські дії (пред ставникам влади, громадськості або окремим громадянам); наявність судимості за раніше вчинене хуліганство чи під ознаки ч. 2 ст. 296 КК, якщо воно було вчинене групою осіб. Якщо хуліганські дії не мають жодної з цих кваліфікованих ознак, то вчинене кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК України як просте хуліганство. Хуліганство визнається злісним і
  2. 11.1. Поняття одиничного злочину і множинності злочинів
    опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку (відповідна частина ст. 342 КК). Але в силу частого поєднання цих проявів на практиці й підвищеної небезпеки такого поєднання законодавець вважає його одиничним злочином - кваліфікованим хуліганством. Злочин, що має додатковий тяжкий наслідок. Ці злочини мають два наслідки,
  3. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    опір представникові влади, працівнику правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцю (ст. 342 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК), незаконне введення в організм іншої особи наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 314 КК) та ін. Для
  4. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    опір без насильства представникам влади чи громадськості. А тому застосування до цих осіб опору, поєднаного з насильством, не охоплюється нормою ч. З ст. 296 КК, вона не передбачає відповідальності за посягання такої тяжкості. Отже, такий злочин утворює сукупність посягань і повинен кваліфікуватися за ч. З чи ч. 4 ст. 296 КК та статтями, які передбачають відповідальність за таке насильство (ч. 2
  5. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    опір (ст. 342 КК), погроза вбивством чи знищенням майна або насильством (ст. 345 КК) або посягання на їхнє життя (ст. 348 КК). У постанові Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР від 3 липня 1963 р. № 7 зазначалось, що в таких випадках, коли діями винного одночасно були вчинені різні види посягань на працівників правоохоронних органів або членів громадського формування з охорони громадського
  6. 6.5. Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину)
    опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. Місце вчинення злочину є певною територією, що пов'язана із вчиненням злочину, або його вчинення саме у цьому
  7. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    влади, працівників правоохоронних органів, членів громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовців, якщо потерпілий таким не є, а лише видає себе за названих осіб, або якщо винний не знає завідомо про те, що посягає на таких осіб. Узагальнюючи викладене і судову практику, можна сформулювати загальні правила кваліфікації злочинів при помилці злочинця у родовому об'єкті
  8. 9.4. Терористичний акт
    влади, посадовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і політичною метою - порушити громадську безпеку, залякати населення, спровокувати воєнний конфлікт, міжнародні ускладнення або добитися бажаного рішення органами державної влади чи
  9. 17.1. Зловживання владою або посадовими повноваженнями
    влади чи наданих їй посадових повноважень всупереч інтересам служби для отримання матеріальної чи іншої особистої вигоди, поєднане із заподіянням істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваних законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України). Як зловживання владою або посадовими повноваженнями діяння може кваліфікуватися лише у випадках,
  10. 5.4. Потерпілий від злочину
    влади, правосуддю, а з другого - особливу підвищену здатність потерпілих понести шкоду від таких злочинів. Вони можуть стати жертвами даних злочинних посягань не тому, що є просто індивідами, а в силу свого службового або громадського становища і суспільно корис- ної поведінки. Тому законом і передбачена їх особлива захищеність. Норми КК передбачають ряд випадків, пов'язаних з особливістю
  11. 12.7. Виконання наказу або розпорядження
    влади, то вони в межах своїх повноважень мають право віддавати накази (розпорядження) необмеженому колу осіб. Так, згідно зі ст. 20 Закону України "Про міліцію", законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Одночасно треба мати на увазі, що кожний суб'єкт, який має право віддавати накази (розпорядження) як підлеглим, так і необмеженому колу
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш