Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

15.6. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення



В судовій практиці часто трапляється ситуація, при якій доводиться за сукупністю злочинів чи вироків складати різнорідні
основні й додаткові покарання для визначення покарання остаточного. Скажімо, особа за один злочин засуджена до виправних робіт, а за другий - до позбавлення волі.
Правила складання покарань регламентує ст. 72 КК. її загальним положенням є те, що менш суворий вид покарання завжди переводиться в більш суворий вид, а не навпаки. Складання покарань іншим чином об'єктивно приводило б до невиправданого їх пом'якшення. Тому, скажімо, виправні роботи, призначені за один злочин, мають бути переведені у позбавлення волі, якщо воно призначене за інший злочин.
Але переведення менш суворих видів покарання у більш суворі із збереженням строку, на який вони були призначені, було б невиправданим посиленням покарання. Саме тому в ч. 1 ст. 72 КК дається співвідношення різних видів покарання за їх суворістю у перерахунку на дні:
одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт.
одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: а) два дні обмеження волі; б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають тільки строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно (ч. 2 ст. 72). Скажімо, особа була засуджена до одного року виправних робіт із відрахуванням в дохід держави із суми її заробітку десяти відсотків. Після відбуття шести місяців покарання особа вчиняє новий злочин, за який засуджується до одного року виправних робіт із відрахуванням в дохід держави
із суми її заробітку двадцяти відсотків. Строки покарань складаються і остаточний строк визначається у півтора роки виправних робіт, що ж до розмірів відрахувань, то вони не складаються і обчислюються самостійно (шість місяців, що залишилися від першого вироку - десять відсотків, і рік за новим вироком - двадцять відсотків).
Не мають еквівалентів і завжди виконуються окремо основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, коли вони призначені за сукупністю злочинів чи вироків. Що ж до додаткових покарань різних видів, то вони у всіх випадках виконуються самостійно.
Серед запобіжних заходів у ст. 149, 155 КПК передбачено взяття під варту (попереднє ув'язнення). Воно не є покаранням, але за своєю суттю не відрізняється від позбавлення волі. Тому ч. 5 ст. 72 КК зазначає, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день
Якщо ж суд призначить особі, що знаходилася у попередньому ув'язненні, інший вид покарання, то таке ув'язнення зараховується у строк покарання за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК: за один день попереднього ув'язнення: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; ґ) вісім годин громадських робіт.
При призначенні покарань, не вказаних вище (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд, враховуючи попереднє ув'язнення (в першу чергу - його строк), може пом'якшити покарання (скажімо, призначивши штраф у 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд, враховуючи, що особа знаходилась місяць у попередньому ув'язненні, пом'якшує покарання до штрафу у 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Інші види запобіжних заходів, крім взяття під варту, при призначенні покарання не враховуються.
Згідно зі ст. 73 КК строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. Це означає, що строкові види
покарань можуть призначатися у роках і місяцях (2 роки позбавлення волі, 1 рік і 6 місяців виправних робіт тощо). Не може бути призначено покарання, скажімо, 3 роки, 4 місяці і 5 днів. Громадські роботи можуть призначатися в годинах, з урахуванням того, що вони відбуваються не більше як чотири години на день. Але при заміні покарань (наприклад, штрафу виправними роботами в порядку ч. 4 ст. 53 КК) або при складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях. Це пов'язано із необхідністю не допустити безпідставного збільшення строку, який має відбувати засуджений. Скажімо, особа знаходилася до вироку суду у попередньому ув'язненні п'ятдесят днів. Призначаючи покарання у виді двох років позбавлення волі, суд зараховує відбутий строк попереднього ув'язнення, встановлюючи остаточний строк покарання: 1 рік, 10 місяців і 10 днів.
Контрольні питання
Що таке загальні засади призначення покарання?
Дайте характеристику першої загальної засади призначення покарання.
Дайте характеристику другої загальної засади призначення покарання.
Дайте характеристику третьої загальної засади призначення покарання.
Що таке обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, і як вони враховуються при його призначенні?
Які чинники враховуються судом при призначенні покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті?
Що означає призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом?
Які правила і межі призначення покарання за сукупністю злочинів?
Які правила і межі призначення покарання за сукупністю вироків?
Які правила складання різнорідних покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?
Як вирішується питання про зарахування строку попереднього ув'язнення?
Як обчислюються строки покарання?

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "15.6. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення"
  1. ЗМІСТ
    складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення 266 Контрольні питання 269 Розділ XVI Звільнення від покарання та його відбування 270 Поняття і види звільнення від покарання та його відбування 270 Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки 273 Звільнення від відбування покарання з випробуванням 274 Звільнення від відбування покарання з
  2. 15.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
    правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. В такому ж порядку призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як
  3. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    правила помилку районного суду, який кваліфікував дії Д. за ч. 2 ст. 152 КК як повторне зґвалтування. Суд встановив, що Д. на квартирі П. зґвалтував сплячу Н. і незабаром там же знову вчинив щодо неї такий самий злочин із застосуванням погроз. Президія обласного суду у своїй постанові зазначила, що, кваліфікуючи дії Д. за ч. 2 ст. 152 КК, суд припустився помилки, оскільки виходив з того, що Д.
  4. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    правила побудови кримінально-правових норм і структури кримінального закону, а на їх ґрунті будуть вироблені загальні правила кваліфікації злочинів. Розробка правил кваліфікації злочинів тільки що починається, тобто починається створення науки Особливої частини кримінального права, якої сьогодні ще немає. Наука починається там і тоді, де і коли викриваються загальні закономірності у явищах
  5. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    правила: застосовується лише спеціальна норма. Таке вирішення цього виду конкуренції ґрунтується на волі законодавця, який, виділивши спеціальну норму, вказав - при наявності ознак, передбачених спеціальною нормою, повинна застосовуватися саме вона. У деяких випадках законодавець безпосередньо вказує на це в тексті закону. Зокрема, у п. 13 ч. 2 ст. 115 КК зазначено: «за винятком вбивства,
  6. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    покарання. Тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, кваліфікується не за ч. 1 ст. 121 КК, а за ст. 123 КК, а заподіяне у стані необхідної оборони при перевищенні меж необхідності - за ст. 124 КК.1 Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час відсічі суспільне небезпечного посягання, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони, не містить складу
  7. 4.1. Поняття кримінальної відповідальності
    складання протоколу органом дізнання у справах, де передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів); 2) від початку перебування особи у стані обвинуваченого до закінчення досудового слідства і складання обвинувального висновку слідчим; 3) від отриманням прокурором кримінальної справи до направлення її до суду; 4) від попереднього розгляду справи суддею до винесення обвинувального
  8. 15.5. Призначення покарання за сукупністю вироків
    правила призначення покарання за сукупністю вироків суттєво відрізняються від призначення покарання за сукупністю злочинів. При призначенні покарання за сукупністю вироків суд, призначаючи покарання за новий злочин, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім виро- ком. Отже, принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим тут застосований бути не може.
  9. 16.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
    правилась і це доведено нею в ході відбуття покарання. Критеріями виправлення виступають сумлінна поведінка засудженого і його сумлінне ставлення до праці. Сумлінна поведінка оцінюється залежно від виду покарання, що відбувається. Так, відбування покарання у виді обмеження чи позбавлення волі передбачає дотримання всіх вимог і правил внутрішнього розпорядку пенітенціарних установ; відбування
  10. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    покарання за перше вбивство чи ні, відбув таке покарання повністю чи частково. Вбивство вважається повторним і тоді, коли вбивству чи замахові на нього передував замах на вбивство або готування до вбивства, а також заподіяння смерті при бандитизмі (ст. 257 КК), посяганні на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК), працівника правоохо- 1 Відомості Верховного Суду України.- 1999.- №
  11. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    покарання і чи відбула його. Розкрадання визнається повторним незалежно від того, від різних чи від одного власника вилучалося майно (гроші), крім випадків, коли розкрадання було продовжуваним. Продовжуваним розкраданням визнається неодноразове незаконне безоплатне вилучення чужого майна, що складається з кількох тотожних злочинних дій, які мають загальну мету - незаконне заволодіння майном,
  12. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    правила безпеки руху, внаслі-чого вчинив наїзд на пішохода, заподіявши йому "ертельну травму. 437 У даному випадку П. був притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту за ч. 2 ст. 286 КК. Щодо його дій, пов'язаних із самовільним використанням державного транспортного засобу без доручення або дозволу адміністрації, то вони не утворюють
  13. 4.5. Склад злочину і кваліфікація злочину
    покарання особи, що вчинила злочин (або визнанням особи невинною). Для прийняття законних правових рішень у справі прийнятна тільки правильна кваліфікація діяння відповідними уповноваженими на те службовими особами. Помилка в кваліфікації діяння призводить до порушення принципу верховенства права (законності). Контрольніпитання 1. Дайте поняття кримінальної відповідальності та обставин, що її
  14. 10.3. Форми співучасті
    покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК). Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст.
  15. 13.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
    складання обвинувального висновку, призначення справи до су- дового розгляду, постановлення вироку та час до набрання вироком законної сили) не зупиняють і не переривають перебігу строку давності. Закінчення строків давності й, отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з їх спливом, обумовлено певними вимогами. Ці вимоги полягають: 1) в тому, що особа не повинна ухилятися
  16. 15.1. Принципи і загальні засади призначення покарання
    покарання є кульмінацією судового розгляду справи у разі визнання особи винною і рішення суду про необхідність застосування цього заходу державного примусу. Саме цей акт суду повинен бути торжеством розуму й справедливості. Призначення покарання полягає у визначенні судом у вироку конкретної міри кримінального покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину. Згідно з ч. 1 ст. 62
  17. 16.4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
    правилась, можна зробити лише на підставі оцінки її поведінки протягом достатньо довгого проміжку часу. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи. По закінченню іспитового строку, якщо жінка не вчинить протягом його вчинки, передбачені ч. 5 ст. 79 КК, вона рішенням суду звільняється від відбування призначеного покарання і вважається такою, що не має