НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаТеорія та історія держави і праваИстория государства и права зарубежных стран → 
« Попередня Наступна »
Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008 - перейти к содержанию учебника

16.6. Диктатура якобінців (1793-1794 рр.)

Якобінці, що прийшли до влади в червні 1793 р., були найреволюцій-нішою силою в історії французької революції.
Республіка переживала критичний момент: скорочення виробництва, продовольча криза, голодні бунти, заколоти та змови контрреволюційних сил, натиск інтервентів. Дві третини території Франції (60 департаментів із 83) були захоплені ворогами революції. Урятувати та зміцнити революцію неможливо було без задоволення основних вимог народу.

Якобінці спочатку діяли нерішуче. Зміцненню влади якобінців сприяло швидка розробка (протягом двох тижнів) і прийняття 24 червня 1793 р. новоїдеклараціїта нової Конституції. Декларація прав людини та громадянина 1793 р. відрізнялася від попередньої (1789 р.) значно більшим демократизмом і революційністю. Вона, проголошуючи непорушні права людини (рівність, свободу, безпеку, власність та ін.), наголошувала, що уряд повинен забезпечити людині можливість користування ними. Наводився також широкий перелік демократичних свобод: право на зібрання, подачу колективних петицій, свободу совісті тощо. З'являються принципово нові статті: про заборону під страхом смерті монархії, про право народу на повстання проти уряду, якщо останній порушуватиме його права та ін. Декларація 1793 р. стала одним з найдемократичніших документів революції. Та в ній чітко проявлявся і її буржуазний характер. Вона, приміром, закріплювала непорушність приватної власності, розглядала її як природне та невід'ємне право людини.

Декларація прав людини та громадянина 1793 р. була покладена в основу якобінської Конституції, в якій Франція проголошувалася республікою, де верховна влада належала народові. Верховним органом законодавчої влади став Законодавчий корпус, який повинен був складатися з однієї палати. Виконавча влада доручалася Виконавчій раді, порядок формування якої був такий: збори виборців кожного департаменту висували по одному кандидату, з цих 83 кандидатів Законодавчий корпус призначав 24 членів Виконавчої ради. Виборчі права надавалися чоловікам, які досягли 21 року, незалежно від їхнього майнового стану. Місцеві органи державного управління (в комунах, дистриктах, департаментах) теж формувалися на основі виборів. Ця Конституція була схвалена народом у більшості департаментів. Однак різке загострення внутрішньої та зовнішньої ситуації змусило якобінців відмовитися від утілення Конституції. Ситуація, що склалася, вимагала твердого централізованого управління, дійового державного механізму. Так виникає диктатура якобінців.

Вищим органом влади, як і раніше, залишався Національний конвент, який зосередив у своїх руках усю найвищу владу та став єдиним

126

центром управління. Розподілу влад не існувало. Конвент мав право видавати закони та через систему різних комітетів і комісій управляв країною. Серед них вирізнялися: Комітет громадського порятунку (фактично був урядовим органом), Комітет громадської безпеки (боротьба з внутрішньою контрреволюцією). Представниками Конвенту на місцях були комісари, що наділялися надзвичайними повноваженнями. Органом боротьби з контрреволюцією був і Революційний трибунал. Якобінці здійснили перебудову армії, вона тепер засновувалася на демократичних засадах, мала надзвичайно високу боєздатність, революційний ентузіазм, тверду дисципліну. Було оголошено про масовий набір в армію. Насамперед, призову підлягали неодружені чоловіки віком від 18 до 25 років. Патріотичне піднесення дало змогу створити масову армію-тільки перший набір дав 450 000 чоловік.

За неповні 10 місяців свого правління якобінці здійснили низку важливих заходів: остаточно знищили феодальні повинності для селянства, демократизували державний апарат, ліквідували рабство в колоніях.

Після розгрому внутрішньої контрреволюції та звільнення Франції від зовнішніх інтервентів потреба в якобінській диктатурі відпала, тому її владу в липні 1794 р. було повалено. Падіння якобінської диктатури завершило третій, найвищий і останній етап Великої Французької буржуазної революції.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "16.6. Диктатура якобінців (1793-1794 рр.)"
  1. II. Акты Конституционного Суда Российской Федерации
    1794. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 12 марта 2001 года №4-П «По делу о проверке конституционности ряда положений Федерального закона «О несостоятельности (банкротстве)», касающихся возможности обжалования определений, выносимых арбитражным судом по делам о банкротстве, иных его положений, ст.49 Федерального закона «О несостоятельности (банкротстве) кредитных
  2. КРИЗИС РИМСКОЙ РЕСПУБЛИКИ И ПЕРЕХОД К МОНАРХИИ
    диктатур. Первым среди диктаторов был полководец Сулла, который, опираясь на преданную ему армию, установил в Риме режим единоличной власти, или диктатуры. Она была бессрочной и уже одним этим отличалась от описанной выше республиканской диктатуры. Кроме того, Сулла присвоил себе законодательные функции и право произвольного распоряжения жизнью и имуществом граждан. Он предоставил новые права
  3. § 3. Якобинская республика
    диктатуры якобинцев. 2 июня 1793 г. вооруженные граждане и национальные гвардейцы, руководимые якобинцами во главе с повстанческим комитетом Парижской коммуны, свергли правительство жирондистов. 3 июня Конвент, где теперь доминировали якобинцы, принял декрет о льготной продаже крестьянам конфискованных у контрреволюционеров земель. Был разрешен раздел общинных земель между жителями общины
  4. 15.6. Протекторат О. Кромвеля
    диктатури. Новий державний лад був юридичне закріплений 16 грудня 1653 р. своєрідною Конституцією під назвою "Знаряддя управління", котру розробила група офіцерів під керівництвом генерала 111 Ламберта. Згідно з цією Конституцією, вища законодавча влада в країні зосереджувалася в руках лорда-протектора та Парламенту. Лорд-протектор наділявся широкими повноваженнями: очолював збройні сили,
  5. 11.3. Советское государство
    диктатуру. Под влиянием этих обстоятельств и следуя марксистскому пониманию государства, большевики отказываются от идеи самоуправления и прямой демократии и устанавливают новый тип государства - диктатуру пролетариата. Как было сказано на заседаниях В ЦИК четвертого созыва, «диктатура над слоями буржуазии должна также быть диктатурой и над теми слоями пролетариата и крестьянства, которые
  6. § 4. Разделение властей в Российской Федерации
    диктатуры. Все это с теми или иными отклонениями характерно и для дальнейших режимов во Франции. Теория и практика государственного строительства в СССР и Советской России отвергала теорию разделения властей. Поэтому первые конституционные акты Советской России провозгласили единство государственной власти и принадлежность ее представительным органам. С тех пор и в течение последующих десятилетий
  7. §5 Отзыв и прекращение действия оперты
    1794 г. и Австрийском общем гражданском уложении 1811 г. Новая теория была воспринята ГГУ в 1896 г. и прочно утвердилась в континентальном праве, так как больше соответствовала добрым нравам и добросовестности в торговле, придавая большую уверенность адресату оферты. Действительно, оферент располагал временем, для того, чтобы решить, делать ли предложение, значит и адресату оферты необходимо дать
  8. 1.5. Предпринимательство в СССР и на современном этапе
    диктатуру пролетариата, полновластие Советов рабочих, солдатских и крестьянских депутатов, установление социалистической собственности на средства и орудия производства, ликвидацию эксплуатации человека человеком и т.д. В марте 1921 г. X съезд партии провозгласил переход к новой экономической политике (нэп). В этот период были возрождены некоторые элементы предпринимательской деятельности,
  9. § 2. Жирондистская республика
    1793 гг. крестьянские волнения вновь усилились. Не менее острой оставалась продовольственная проблема. Хлеба в стране было достаточно, но торговцы продовольствием, богатые крестьяне продолжали придерживать зерно, искусственно создавая нехватку продуктов питания, взвинчивали цены. Неоднократно отме- мались нападения на склады и транспорт с продовольствием. Рабочие вели упорную борьбу за
  10. § 3. Образование КНР
    диктатуру народа», основанную на союзе рабочих и крестьян, в котором руководство принадлежит рабочему классу. При этом подразумевалось, что руководящая роль рабочего класса в народном государстве осуществляется через КПК, которая стала правящей партией. Высшим органом государственной власти в КНР был Центральный народный правительственный совет (ЦНПС), который сформировал остальные
  11. Тема 9 Правовой режим земель промышленности, транспорта и иного специального назначения
    1794, № 30. Ст. 3033. 8 Закон РФ «О закрытом административно-территориальном образовании» от 14.07.1992 № 3297-1 (в ред. от 2.04.1999) // Ведомости РФ. 1992. № 33. Ст. 1915; СЗРФ. 1996. № 49. Ст. 5503; 1998. № 31. Ст. 3822; 1999. № 14. Ст. 1665. Основная литература 1 Боголюбов С. А. Земельное право: Учебник для вузов. М.: «НОРМА», 2002. Ерофеев Б. В. Земельное право России: Учебник для вузов. М.:
  12. 7.1. Циклический характер политико-правового развития в XX в.
    диктатуры Б. Муссолини в Италии. В течение этого же периода неустойчивые демократические институты в Польше, Литве, Латвии и Эстонии были ликвидированы в результате происшедших там военных переворотов. В 1926 г. в Португалии в результате государственного переворота власть в стране захватили военные и установили диктатуру, которая просуществовала до 1974 г. В Германии приход к власти Гитлера в
  13. 2.4. Форма государственного устройства и ее разновидности
    диктатуры и демократии как принципов организации общественной жизни. Однако понятие «государственный режим» не исчерпывает всех средств осуществления политической власти. Кроме государства в любом обществе есть политические силы, которые прямо не связаны с государственной властью, но оказывают на нее существенное влияние (например, промышленно-финансовые группы, военно- промышленный
  14. Понятие политического режима
    диктатуре, или политической системе диктаторского типа, отсутствует разделение властей. В качестве главного критерия можно принять лишь формы организации и функционирования унитарной иерархической власти. По этому признаку различают тоталитарные и авторитарные режимы. Внутри этих режимов существует целая гамма особенностей, нюансов,
  15. § 10. Парижская Коммуна 1871 г.
    1793-1794 гг.) и бланкистов - последователей революционера О. Бланки. Бланкисты искренне боролись за интересы трудящихся. Это были смелые и мужественные революционеры. Но экономические условия, в которых должно было произойти коренное изменение социально-экономического положения трудящихся, они представляли смутно. Главное внимание они сосредоточивали на способах захвата политической власти,