НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоведение || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниКваліфікація злочинів → 
« Попередня Наступна »
Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002 - перейти к содержанию учебника

18.5. Постановления суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови



Винесення суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови є діяння, яке найбільшою мірою руйнує систему правосуддя.
За ч. 1 ст. 375 КК кваліфікується постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Неправосудними визнаються вироки, рішення, ухвали або постанови, які винесені з порушенням закону.
Діяння кваліфікується за ч. 1 ст. 375 КК лише у разі винесення суддею (суддями) завідомо неправосудного акту, тобто такого, неправосудність якого очевидна і зрозуміла кожному юристові і неправосудність якого усвідомлюється винною особою. Тому всілякі помилки у винесенні неправосудного акту складу злочину не містить.
Злочин вважається закінченим з моменту проголошення судцями (суддею) неправосудного акту.
Діяння, передбачене ч. 2 ст. 375 КК, визнається вчиненим за обтяжуючих обставин, якщо воно спричинило тяжкі наслідки - призначення тяжкого покарання, розлад здоров'я потерпілого чи його рідних тощо, або було вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Якщо постановления завідомо неправосудного акту було вчинено за одержання хабара, то вчинене утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ч. 2 ст. 375 КК і ч. 2 чи ч. З ст. 368 КК.
598
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "18.5. Постановления суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови"
  1. 5.2. Види об'єктів злочину та їх значення
    постановлення неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови. Отже, додатковий безпосередній об'єкт - це суспільні відносини, яким заподіюється шкода водночас із заподіянням шкоди основному об'єктові і який допомагає сформулювати сутність складу злочину. Своєю чергою, додатковий безпосередній об'єкт поділяється на обов'язковий і факультативний. Обов'язковий додатковий безпосередній об'єкт -
  2. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    завідомо здобутого злочином. Хоч треба зазначити, що злочинний промисел, передбачений ст. 198 КК, майже неможливий, бо така діяльність раніше стане співучастю, ніж промислом. Адже вона дає злочинцеві, який здобуває майно за рахунок вчинення злочинів, обґрунтовані підстави розраховувати на таке сприяння йому в реалізації здобутого. Придбання здобутого злочинами як промисел може бути лише тоді,
  3. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    завідомо неправдивих показань.1 Крім того, немає сукупності злочинів і в діях особи, яка не повідомляє про злочин, вчинюючи приховування злочину (ст. 396 КК), оскільки неповідомлення в цьому випадку є частиною більш тяжкого злочину - приховування злочину. Приховування в свою чергу є складовою частиною головного злочину (про який не повідомляють чи який приховують). Тому дії особи, яка вчинила
  4. 17.3. Посадова недбалість
    завідомо технічно несправних будівельних або сільськогосподарських машин, що використовуються як транспортні засоби, або інше грубе порушення правил їх експлуатації, які забезпечують безпеку руху, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію цих засобів, кваліфікується за ст. 287 КК України, а не за ст. 271 чи ст. 272 КК України.2 Дії посадових осіб, які допустили внаслідок
  5. 18.12. Невиконання судового рішення
    вирок, ухвалу чи постанову суду, якщо ця особа мала можливість, могла виконати цей обов'язок. За ч. 1 ст. 382 КК кваліфікується: а) невиконання посадовою особою - вироку, ухвали чи постанови суду, судового рішення і б) перешкоджання його виконанню. На відповідаль ність посадової особи за невиконання судового рішення чи за перешкоджання його виконанню не впливають мо тиви діяння, його
  6. 2.1.Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність
    вироки, постанови, ухвали будь-яких судів у конкретних кримінальних справах. Вони розкривають дійсне значення правових норм лише стосовно конкретної життєвої ситуації й обов'язкові тільки щодо кримінальної справи, якої вони стосуються. Отже, вирок будь- якого суду у конкретній справі, не може бути обов'язковим для іншого суду при вирішенні ним аналогічної або близької за суттю справи. Усі норми
  7. 7.3. Осудність як ознака суб'єкта злочину. Поняття обмеженої осудності
    постановлення вироку. Згідно з ч. 3 ст. 19 КК "не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати її дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати
  8. 11.3. Сукупність злочинів
    вироку хоча б за один із них. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (амністія, передача особи на поруки тощо). Сукупність злочинів поділяється на два види: ідеальну й реальну (терміни застосовуються в теорії кримінального права й практиці та мають "робочий" характер). Ідеальна сукупність має місце у
  9. 15.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів
    постановлення вироку у справі виявляється, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Такі випадки створюють сукупність злочинів. Очевидно, що подібні ситуації свідчать про підвищену небезпеку особи і потребують, як правило, більш суворого покарання. А це, в свою чергу, вимагає особливого порядку його призначення. Призначення покарання за
  10. 16.9. Звільнення від покарання за хворобою
    постановлення вироку або після його постановлення особа може захворіти на психічну або іншу тяжку (непсихічну) хворобу. Питання про звільнення від покарання особи, яка після вчинення злочину і до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє особу можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вирішене в ч. 3 ст. 19 КК. Така особа не підлягає покаранню.
  11. 18.2. Види примусових заходів медичного характеру
    постановлення вироку. Якщо хвороба позбавляє особу можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, до неї за рішенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру. Після одужання така особа може підлягати покаранню (ч. 3 ст. 19 КК, ч. 4 ст. 95 КК). По-четверте, це особи, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш