Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

19.3. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх, і особливості їх призначення



Ст. 98 КК дає вичерпний перелік покарань, які можуть бути застосовані судом до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину.
Як основні покарання застосовуються: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. Як додаткові - штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Отже до неповнолітніх злочинців не може бути застосовано обмеження волі, довічне позбавлення волі, конфіскація майна.
Але й ті види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, мають значно обмежений, порівняно з можливостями їх застосування до дорослих злочинців, характер.
Так, штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 99 КК), тоді як для дорослих злочинців загальні межі штрафу встановлюються від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а деякими статтями Особливої частини КК передбачено і вищий розмір штрафу (ч. 2 ст. 53 КК).
Значно менший розмір порівняно з розміром загальним мають для неповнолітніх і такі види покарань, як громадські роботи, виправні роботи, арешт.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин. Вони полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. їх тривалість не може перевищувати двох годин на день (ч. 1 ст. 100 КК). Загальні межі громадських робіт для дорослих злочинців встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і можуть відбуватися не більше як чотири години на день (ч. 2 ст. 56 КК).

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року із відрахуванням від заробітку в дохід держави в межах від п'яти до десяти відсотків (ч. 2 і 3 ст. 100 КК). У той час як загальні межі виправних робіт для повнолітніх злочинців встановлюються на строк від шести місяців до двох років, а відрахування із суми заробітку в дохід держави здійснюється в межах від десяти до двадцяти відсотків (ч. 1 ст. 57 КК).
Щодо арешту, то він може бути застосований до неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб (ст. 101 КК). Для дорослих цей строк встановлюється від одного до шести місяців (ч. 1 ст. 60 КК).
Суттєві обмеження встановлені відносно застосування позбавлення волі на певний строк до осіб, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку. По-перше, позбавлення волі взагалі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 102 КК). По-друге, покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років;
за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;
за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;
за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років;
за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на строк до п'ятнадцяти років (ч. 3 ст. 102 КК).
Як бачимо, ці межі значно менші, ніж загальні для цього виду покарання стосовно окремих категорій злочинів (ст. 12 КК). У п. 5 ч. 3 ст. 102 КК мова йде про умисне позбавлення життя людини, за яке доросла особа при певних умовах може бути засуджена і до довічного позбавлення волі.
Закон надає особливого значення дослідженню судом особи неповнолітнього злочинця і обставин його формування.
При призначенні покарання неповнолітньому, суд, крім обставин, передбачених у ст. 65-67 КК (тобто базуючись на за-
гальних засадах призначення покарання, враховуючи пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини), враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років (ст. 103 КК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "19.3. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх, і особливості їх призначення"
  1. 19.4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
    види покарань, зазначені в ст. 75 КК, взагалі не можуть бути застосовані щодо неповнолітніх. Скорочено для неповнолітніх й іспитовий строк перебування у стані випробування - від одного до двох років (для дорослих - від одного до трьох років). У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо
  2. ЗМІСТ
    види стадій вчинення умисного злочину 135 Готування до злочину 137 Замах на злочин 139 Закінчений злочин 142 Добровільна відмова при незакінченому злочині 144 Контрольні питання 148 Розділ X Співучасть у злочині 149 Поняття, значення й ознаки співучасті 149 Види співучасників 152 Форми співучасті 158 Відповідальність співучасників 162 Причетність до злочину 169 Контрольні питання 172 Розділ XI
  3. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    види сукупності злочинів - реальну сукупність злочинів та ідеальну. Реальною сукупністю злочинів називається вчинення різними, окремими самостійними діями двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жодний з яких винний ще не був засуджений. У загальній масі злочинів реальна сукупність становить 94%, ідеальна - приблизно 5%.2 Збірник постанов Пленуму
  4. 14.4. Окремі види покарань
    види покарання.
  5. 15.1. Принципи і загальні засади призначення покарання
    види покарання, ніж ті, що передбачені в санкції статті, яка застосовується (скажімо, призначити позбавлення волі на певний строк, якщо цей вид покарання відсутній у санкції); б) призначати наявний у санкції вид покарання, але у розмірі, що перевищує його максимум, вказаний у цій санкції (скажімо, призначити два роки виправних робіт при зазначеній в санкції верхній межі - один рік). Йдеться про
  6. 16.11. Помилування
    види звільнення від покарання. В чому полягає звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки? Які умови звільнення від відбування покарання з випробуванням і які обов'язки можуть бути покладені на особу, щодо якої застосовано цей інститут? Охарактеризуйте інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи
  7. 19.1. Проблема кримінальної відповідальності неповнолітніх
    види державного впливу вичерпані або неефективні. Законом встановлений оптимальний вік, з якого можлива кримінальна відповідальність громадян, - шістнадцять років і тільки за деякі злочини, суспільна небезпека яких очевидна і для осіб молодшого віку - з чотирнадцяти років (ст. 22 КК). Головною метою застосування кримінально-правових заходів щодо неповнолітніх, які вчинили злочин, є їх
  8. 19.5. Особливості погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх
    види покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх і які особливості їх призначення? Дайте характеристику примусових заходів виховного характеру. Які особливості умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання? Які особливості строків давності при звільненні неповнолітніх від кримінальної відповідальності і від відбування покарання, призначеного вироком суду? Які
  9. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    види розкрадань відрізняються способом їх вчинення. Способи розкрадань визначені кримінальним законом: крадіжка - таємно (стаття 185 КК); грабіж - відкрито та із застосуванням насильства (стаття 186 КК); розбій - способом нападу (стаття 187 КК); шахрайство - обманом (стаття 190 КК); привласнення чи розтрата - способом зловживання довір'ям відносно чужого майна (стаття 191 КК); вимагання -
  10. 1.1. Поняття й завдання кримінального права
    покарання, що треба вважати більш демократичним. Загалом інститути злочину й покарання становлять основу функціонування кримінального права, вони є глобальними поняттями в цій галузі права і науці, що його досліджує. Отже, під поняттям "кримінальне право" розуміється як окрема галузь права України, так і наука, доктрина, теорія, яка цю галузь "обслуговує". Законодавство кожної сучасної держави
  11. 1.3. Кримінальне право та суміжні галузі права
    види і межі покарань, а також порядок їх призначення судом. Кримінально-виконавче право (його основу складає Кримінально-виконавчий кодекс - КВК) регулює порядок виконання вказаних в КК покарань. Суд призначає вид і розмір покарання, яке, на його думку, забезпечить досягнення мети покарання (ч. 2 ст. 50 КК), але це досягнення можливе тільки на підставі норм кримінально-виконавчого права, які
  12. 2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура
    види диспозицій: просту, описову, відсильну й бланкетну. Проста диспозиція тільки називає злочин, не розкриваючи його ознак. Наприклад, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ч. 1 ст. 218 КК), умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК). Проста диспозиція використовується законодавцем у тих випадках, коли зміст суспільно небезпечного
  13. 2.5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
    види вбивств: ст. 112, 116, 117, 118, 119, 348, 379, 400, 443. Види вбивств, що не охоплюються цими статтями, мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 115 КК. Історичне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту кримінально-правової норми на основі пізнання конкретно-історичних умов її прийняття. Наприклад, норма, викладена у ст. 238 КК (Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або
  14. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    види діянь, суспільна небезпека яких не викликає сумніву, але доки законодавець не визнає їх злочином, кримінальна відповідальність за їх вчинення неможлива. Так, на початку 90-х років з'явилися такі діяння, як доведення до банкрутства, фіктивне банкрутство, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо. Але поки ці види поведінки не були криміналізовані, кримінальна відповідальність за них
  15. 5.4. Потерпілий від злочину
    види об'єктів. Що таке двооб'єктний злочин? У чому полягає відмінність об'єкта злочину від предмета злочину і предмета злочину від знарядь і засобів вчинення злочину? Яке значення мають особливі риси, що характеризують потерпілого, для кваліфікації
  16. 11.3. Сукупність злочинів
    види: ідеальну й реальну (терміни застосовуються в теорії кримінального права й практиці та мають "робочий" характер). Ідеальна сукупність має місце у випадках, коли суб'єктом вчинене одне діяння (дія або бездіяльність), яке містить ознаки двох чи більше злочинів, що передбачені двома чи більше статтями Особливої частини КК. Реальна сукупність має місце у випадках, коли суб'єктом у різний час
  17. 13.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
    види злочинів. Звільнення від кримінальної відповідальності треба відрізняти від звільнення від покарання, хоча загальним для їх застосу- вання є єдина (спільна) обставина - в обох випадках особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого в законі про кримінальну відповідальність. Загальним є і те, що обидва види звільнення може здійснити тільки суд
  18. 14.3. Система покарань
    види покарань, і, отже, система в цілому, встановлюються тільки законом про кримінальну відповідальність. Характер, зміст, межі, порядок і підстави застосування покарання визначаються тільки цим законом; б) перелік покарань в системі є вичерпним і обов'язковим для судів всіх інстанцій. Суди не мають право самі "творити" які- небудь інші види покарань, як би доцільно таке "новотворен- ня" не