НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниКваліфікація злочинів → 
« Попередня Наступна »
Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002 - перейти к содержанию учебника

5.2.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів



1. Професійна діяльність журналістів регламентується Законом України від 16 листопада 1992 р. «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (ВВР-1993.-№ І.-Ст. 1).
Згідно зі ст. 26 цього Закону
Журналіст має право:
1) на вільне одержання, використання, поширення публікацію) та зберігання інформації;
) відвідувати державні органи влади, органи місце-І регіонального самоврядування, а також підприєм-
217
ства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
відкрито здійснювати записи, в тому числі із засто суванням будь-яких технічних засобів, за винятком ви падків, передбачених законом;
на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доі ступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
переваги на одержання відкритої за режимом до ступу інформації;
на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншо го документа, що засвідчує його належність до друкова ного засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
поширювати підготовлені ним повідомлення і ма теріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псев донімом) або без підпису (анонімно);
відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки су перечить особистим переконанням автора;
на збереження таємниці авторства та джерел ін формації, за винятком випадків, коли ці таємниці обна родуються на вимогу суду.
На журналіста законом покладені також обов'язки. Журналіст зобов'язаний:
дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебу ває у трудових або інших договірних відносинах, керу ватися положеннями статуту редакції;
подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію;
задовольняти прохання осіб, які надають інфор мацію, щодо їх авторства або збереження таємниці ав торства;
відмовлятися від доручення редактора (головного
218
редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконане без порушення Закону;
5) представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації; ' 6) виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин;
7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
Журналіст несе відповідальність у межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.
Стаття 41 Закону України про друковані засоби масової інформації визначає види порушень, які утворюють склад злочину, передбаченого ст. 171 КК. Законом встановлено, що редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.
Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є:
порушення, передбачені статтею 47 Закону України «Про інформацію» (про спростування інформації);
незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;
порушення прав журналіста, встановлених цим За коном;
порушення положень статті 3 цього Закону;
зловживання правами журналіста;
6) одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману;
незаконне виготовлення і розповсюдження продук ції друкованого засобу масової інформації без його реєс трації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації;
порушення порядку вміщення даних, надсилання контрольних примірників;
О порушення права вимоги щодо публікації, спростування та порядку його публікації, передбачених статтею л/ цього Закону.
219
За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Стаття 43 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановила правовий захист журналістів.
Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов'язків, зазначається у ст. 43 цього Закону, перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.
Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів полягає в умисному порушенні їх прав і у виконанні ними своїх професійних обов'язків.
Склад злочину утворює будь-яка суттєва перешкода, вчинена умисно, незалежно від мотивів і способів вчинення такої перешкоди.
Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, поєднане із застосуванням насильства, погрози чи заподіянням журналістові тілесних ушкоджень, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 121-122, 125, 126, 129 і ст. 171 КК, а в разі заподіяння смерті - п. 8 ч. 2 ст. 115 і ст. 171 КК.
Відповідальними за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів є всі осудні особи, які до-сягли віку шістнадцяти років.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "5.2.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів"
  1. 5.2. Види об'єктів злочину та їх значення
    перешкоджання законній професійній діяльності журналістів). Родовий об'єкт - це об'єкт групи однорідних злочинів, частина загального об'єкта. Це певна група близьких одне до одного суспільних відносин, які захищаються кримінальним законодавством. Наприклад, відносини власності як частина суспільних відносин, на які посягає група однорідних злочинів - злочини проти власності. Родовий об'єкт
  2. 5.2.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
    перешкоджання законній діяльності профспілок, політичних партій чи громадських організацій. З суб'єктивної сторони цей злочин - умисний. Суб'єктом відповідальності є осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного
  3. 14.4. Окремі види покарань
    перешкоджання виконанню цього покарання тягне кримінальну відповідальність за ст. 382 КК. Контрольні питання 1. Дайте визначення покарання і розкрийте його значення у системі державних заходів боротьби із злочинністю. 2. Назвіть ознаки покарання. Що таке мета покарання і які основні теорії відносно неї відомі в історії дослідження цього питання? Послідовно розгляньте сутність основних теорій
  4. 7.8. Протидія законній господарській діяльності
    законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна. Кваліфікуючими (обтяжуючими) ознаками цього злочину є вчинення його повторно, групою осіб або з погрозою вчинити вбивство потерпілого чи близьких йому людей, заподіяти їм тяжкі тілесні ушкодження, а також
  5. 12.1.4. Хуліганство
    перешкоджання працівникові міліції запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, утворює окремий склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 342 України. Поєднаний з насильством або погрозою застосування насильства опір члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю, що перешкодив запобігти злочину чи затримати злочинця, охоплюється складом злочину,
  6. 15.5. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу або представникові громадськості
    перешкоджанням діяти певним чином тощо. Не визнається опором непокора, тобто відмова виконати повторені неодноразово вимоги - вийти з приміщення, розійтися, передати чи видати документ тощо. Потерпілими від цього злочину визнаються представники влади (депутати, судді, слідчі, прокурори, працівники міліції, служби безпеки і т. ін.), які виконують свої 524 службові обов'язки, а також
  7. 15.14. Перешкоджання діяльності народного депутата України чи депутата місцевої ради
    діяльності народного депутата вчинюються умисно, з метою добитися певних змін у діяльності депутата. Відповідальними за перешкоди діяльності народного депутата є лише посадові особи підприємств, установ чи організацій незалежно від їх призначення і форми
  8. 17. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    професійні або тільки професійні (лікарі, вчителі, адвокати та ін.). При цьому для кваліфікації діяння вирішальне значення має не найменування посади чи установи (організації), а характер обов'язків, які виконує певна особа. Тому для правильної кваліфікації посадового злочину завжди необхідно чітко визначити правовий статус притягуваної до відповідальності особи, коло її посадових повноважень і
  9. 18.22. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
    перешкоджанню їх перевихо вання; напа,ди на адміністрацію виправної установи з ме тою паралізувати її діяльність; ство^эення злочинного угруповання з метою нападу на адміністрацію виправної установи; активна участь у такому злочинному угрупованні. 610 Суспільно-юридична сутність цього злочину полягає в тероризуванні засуджених і нападах на адміністрацію з метою перешкодити виконанню
  10. 13.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
    законній господарській діяльності (ч. ч. 1 і 2 ст. 206 КК) тощо. Поняття вчинення злочину вперше і щире каяття як неодмінну вимогу при розгляді справи про передачу особи на поруки та її можливе позитивне вирішення висвітлені в параграфі 2. Суд оцінює вчинений злочин, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також посткримінальну поведінку особи, можливість колективу
  11. ПЕРЕДМОВА
    діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків змінюється і скасовується через неправильну кваліфікацію злочинів. Причому до помилки в кваліфікації злочину часто призводить неврахування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді незначної, обставини чи ознаки злочину. Наприклад, як зазначає Пленум Верховного Суду України, суди припускаються помилок при розмежуванні
  12. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    діяльності установ, підприємств і організацій, роботи транспорту або непокора законним вимогам представників влади можуть чинитися без явної неповаги до суспільства. Тому занадто важко провести таке відмежування між цими злочинами, які мають переважну більшість подібних ознак. Взагалі весь процес кваліфікації злочинів, як вважає академік В. М. Кудрявцев, за своєю сутністю полягає в послідовному
  13. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    діяльності,2 а в інших закон значно посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину вдруге, повторно. Так, статті кримінального закону, що передбачають відповідальність за шпигунство (ст. 114КК), диверсію (ст. 113 КК), пропаганду війни (ст. 436 КК), бандитизм (ст. 257 КК), контрабанду (ст. 201 КК), тілесні ушкодження (статті 121-125 КК), ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
  14. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    законні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» від 8 липня 1994 р. (п. 13) роз'яснюється, що відповідальності за недбале зберігання будь-якої вогнепальної зброї і будь-яких бойових припасів (у тому числі мисливської гладкоствольної рушниці та бойових припасів до них) підлягають і ті особи, які незаконно зберігали ці предмети. П. 14 постанови Пленуму Верховного Суду
  15. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    діяльності значно полегшить кваліфікацію злочинів як за їх сукупністю, так і при конкуренції безпосередніх об'єктів посягання. Якщо застосувати ці правила до кваліфікації, зокрема, вбивства, поєднаного із зґвалтуванням, заподіяння шкоди здоров'ю і залишення у небезпеці, заподіяння шкоди здоров'ю представникові влади під час опору чи насильства над ним, то це дасть можливість ґрунтовно і без
  16. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    діяльності. На наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроблений (хоч би у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у тому числі і даванням хабарів П. 17 постанови Пленуму
  17. 1.1. Кваліфікація вбивства
    діяльності, стосунків, свідомості, самосвідомості і світогляду. Біологічні її властивості не стосуються цього поняття» (Стеркин А. Г. Сознание и самосознание.- M., 1972.- С. 250). Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву- М., 1960; Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны.- М., 1980; Таций В. Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному
  18. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    Кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах передбачає ч. 2 ст. 115 КК. Обтяжуючими обставинами ч. 2 ст. 115 КК є: Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. И5КК). Таке вбивство характеризується одним (єдиним) умислом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб. Вбивство двох чи більше потерпілих може
  19. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    діяльності. Психічне захворювання може статися внаслідок тяжкої травми голови, мозку або в результаті переляку, сильного психічного струсу (хвилювання). Будь-яка за характером і тяжкістю душевна хвороба є ознакою тяжкого ушкодження. Не визнається тяжким тілесним ушкодженням нервова хвороба, що виникла внаслідок посягання. 4. Ознакою тяжкого тілесного ушкодження визнаєть ся стійка втрата
  20. 2.7. Залишення у небезпеці
    діяльності - винна особа усвідомлює необхідність негайного подання допомоги потерпілому, але не виконує цього обов'язку. Мотиви неподання допомоги потерпілому суттєвого юридичного значення не мають. Суб'єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується умислом - винна особа усвідомлює небезпеку для життя і здоров'я потерпілого і байдуже ставиться до настання смерті потерпілого чи тяжких