загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура



Як уже зазначалось усе чинне кримінальне законодавство зосереджено в Кримінальному Кодексі.
Слово "кодекс" походить з латинського "codex", що означає "стовбур", "пень". В стародавньому Римі писали на дощечках, натертих воском. Вони звалися таблицями (tabula). Пригадаємо "Закони 12-ти таблиць". Ці таблиці виготовлялися зі стовбура, пня, тобто з codex'a. Сукупність таблиць, поєднаних єдиною проблемою, зводилась воєдино. Ця сукупність звалася книгою, адже дощечки поступово "виходили з моди". Проте назва книг, що поєднували певні норми права, залишилася традиційною - Кодекс. Адже окремі норми, що записувалися на окремих табличках, зведені разом, набирали (звичайно, умовно) форму стовбура.
Кримінальний кодекс - це законодавчий акт, що характеризується внутрішньою єдністю взаємозв'язаних між собою норм, які визначають принципи, загальні положення й інститути кримінального права, а також встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, а також підстави, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності й покарання. Зазначені норми становлять систему, що охоплює все чинне кримінальне законодавство. Структура кримінального законодавства відповідає структурі Кримінального Кодексу.
Кримінальний Кодекс поділяється на Загальну й Особливу частини.
У Загальній частині сформульовані норми, які визначають кардинальні положення щодо закону про кримінальну відповідальність, злочину і покарання, звільнення від кримінальної відповідальності й покарання тощо.
В Особливій частині дається опис конкретних складів злочину та видів і меж покарання, що передбачені за їх вчинення, а також підстави звільнення від кримінальної відповідальності за деякі суспільно небезпечні діяння.
Кожна частина поділяється на розділи, які мають відповідну назву і номер. Загальна частина містить 15 розділів, Особлива - 20.

Розділи Загальної частини, як правило, присвячені конкретному інституту (або декільком інститутам) кримінального права (наприклад: розділ V - вині та її формам, розділ X - покаранню та його видам тощо), а розділи Особливої частини містять у собі злочини, що посягають на один родовий об'єкт (наприклад: розділ І - злочини, що посягають на основи національної безпеки України, розділ XVIII - злочини, що посягають на правосуддя, тощо).
Тобто можна сказати, що Загальна частина містить ті положення (інститути), які мають значення для всіх складів злочину і покарань, передбачених у конкретних статтях Особливої частини. Вони виводять за дужки ті загальнообов'язкові положення, з якими стикаються працівники правозастосовчих органів, вирішуючи питання кримінальної відповідальності за вчинення конкретного суспільно небезпечного діяння.
Норми обох частин КК взаємопов'язані й застосовуються тільки у їх єдності.
Розділи КК поділяються на статті, кожна з яких має порядковий номер і назву. При прийнятті нових статей вони отримують номер, який має стаття, найближча до нової за своїм характером, а для відміни від неї номер нової статті має позначку.
Наприклад, прийнята в грудні 2004 року нова стаття "Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут" отримала в КК номер 3611.
Багато статей складається з декількох частин, кожна з яких має свій порядковий номер. Деякі з частин поділяються ще й на пункти (наприклад: ч. 2 ст. 115 має 13 пунктів).
Крім двох частин, КК має додаток, який містить Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.
Разом із КК 2001 р. були прийняті Прикінцеві та перехідні положення. Вони складаються з двох розділів, що містять 21 статтю. їх дія тимчасова.
Статті Загальної й Особливої частини розрізняються не тільки за змістом, але й за формою.
Норми Загальної частини мають описовий характер із чітким викладенням суті конкретного припису. Наприклад, ст. 11 КК дає визначення злочину, ст. 50 КК - визначення покарання, ст. 65 КК формулює загальні засади призначення покарання,
ст. 84 КК регулює питання звільнення від покарання за хворобою тощо.
Що ж до статей Особливої часини, то за їх призначенням, вони поділяються на дві специфічні частини: диспозицію і санкцію.
Диспозицією зветься та частина статті Особливої частини КК, яка визначає сутність злочинного діяння.
За технікою побудови й способом описування ознак конкретного виду злочину в чинному законі про кримінальну відповідальність здебільшого розрізняють чотири види диспозицій: просту, описову, відсильну й бланкетну.
Проста диспозиція тільки називає злочин, не розкриваючи його ознак. Наприклад, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ч. 1 ст. 218 КК), умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК). Проста диспозиція використовується законодавцем у тих випадках, коли зміст суспільно небезпечного діяння в загальних рисах досить зрозумілий і без описування його ознак в законі.
Описова диспозиція називає основні ознаки злочину. Наприклад, у ч. 1 ст. 152 КК розкривається зміст зґвалтування - статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, у ч. 1 ст. 296 КК - зміст хуліганства: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відспльна диспозиція встановлює ознаки злочину шляхом відсилання до іншої статті або до іншої частини статті КК, де називається злочин або описуються його ознаки або ознаки, що виключають відповідальність за злочин, описаний у цій диспозиції. Наприклад: умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК); або: дії, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті (ст. 296 КК), якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК).
Найчастіше відсильні диспозиції вживаються для того, щоб уникнути повторень. Для цього законодавець використовує слово-
сполучення "та сама дія", "дії, передбачені...", "ті самі дії", "ті самі діяння", "те саме діяння", "діяння, передбачені.", "вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті", "один із злочинів, передбачених статтями." тощо, якими здійснюється відсилання до норми, розташованої раніше, наприклад, в частині першій тієї ж статті, або діянь, опис яких розташований в інших статтях Особливої частини КК. Іноді замість цих слів називається злочин, суть якого розкрита в іншій статті або першій частині відповідної статті. Наприклад, ч. 1 ст. 115 розкриває поняття вбивства, а в ч. 2 та ст. 116, 117, 118 і 119 воно тільки називається.
Бланкетна (від фр. blanc - білий, чистий) диспозиція, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи лише частину з них, відсилає для встановлення їх змісту до норм інших галузей права - цивільного, адміністративного, трудового тощо. Наприклад, бланкетною є диспозиція ст. 271 КК - Порушення вимог законодавства про охорону праці. Подібні диспозиції домінують у розділах Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII), проти довкілля (розділ VIII), проти безпеки виробництва (розділ X) тощо.
Санкція - це частина статті Особливої частини КК, в якій визначається вид і розмір покарання за злочин, сформульований у диспозиції.
Можна сказати, що санкція - це законодавча оцінка ступеня суспільної небезпеки діяння, передбаченого в диспозиції.
Санкції чинного КК можна поділити на відносно-визначені, альтернативні й кумулятивні.
Відносно-визначеними є санкції, які вказують на один вид покарання і його межі.
Відносно-визначені санкції бувають двох підвидів: "від-до" і "до".
Перший підвид означає, що в санкції вказаний мінімальний і максимальний розміри конкретного виду покарання. Наприклад, ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство) має санкцію у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Другий підвид характерний тим, що вказує тільки верхню межу того чи іншого виду покарання. Нижня межа у таких випадках визначається шляхом звернення до відповідної статті Загаль-
ної частини КК, в якій встановлено мінімальний розмір цього виду покарання.
Наприклад, незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК) карається виправними роботами на строк до двох років (їх мінімальний строк згідно зі ст. 57 КК - шість місяців), або обмеженням волі на строк до трьох років (його мінімальний строк згідно зі ст. 61 КК - 1 рік), або позбавленням волі на строк до трьох років (його мінімальний строк згідно зі ст. 63 КК - 1 рік).
Альтернативні санкції містять у собі два або більше основних видів покарання, з яких суд має обрати лише один. Таких санкцій абсолютна більшість і саме вони надають суду найширші можливості для індивідуалізації покарання.
Приклад альтеративної санкції наведено вище. Як бачимо, така санкція складається з декількох відносно-визначених видів покарання. У випадках умисного вбивства при обтяжуючих обставинах альтернативна санкція може складатися з відносно- визначеного покарання й абсолютно-визначеного. Наприклад, умисне вбивство за обтяжуючих обставин карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі (ч. 2 ст. 115 КК).
Кумулятивна санкція передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання (останній може бути як обов'язковим, так і факультативним).
Наприклад, шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч. 4 ст. 190 КК).
Незаконна приватизація державного, комунального майна за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 233 КК) карається позбавленням волі від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Теорії та законодавству минулих років відомі такі санкції,
як:
а) санкція, в якій вказано два абсолютно визначених види покарання. Наприклад, у статтях 257 та 258 КК 1960 р. "самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю" та "добровільна здача в полон" каралися смертною карою або позбавленням волі строком на п'ятнадцять років;

б) невизначена - строки покарання не визначаються. Наприклад, "Керівні начала з кримінального права" 1919 р. як одне з покарань називали позбавлення волі на невизна- чений строк;
в) абсолютно визначена - встановлювала один вид і один розмір покарання. Наприклад, за військове шпигунство КК 1927 р. встановлював один вид покарання - найвищу міру соціального захисту (смертну кару);
г) відсильна - відсилала до санкції іншої статті КК, де визначався вид і розмір покарання для певних видів злочинів. Наприклад, санкції статей 92 (Злочини проти державної або громадської власності інших соціалістичних країн) та 146 (Злочини проти власності об'єднань, що не є соціалістичними організаціями) КК 1960 р. відсилали до санкцій відповідних статей глави II (Злочини проти соціалістичної власності) та глави V (Злочини проти особистої власності громадян).
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура"
  1. 2.5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
    чинне кримінальне законодавство України і яка структура КК? Що таке диспозиція статті Особливої частини КК? Назвіть види диспозицій. Що таке санкція статті Особливої частини КК? Назвіть види санкцій. Охарактеризуйте чинність закону про кримінальну відповідальність у часі? Який порядок вступу закону в силу і припинення його чинності? В чому полягає зворотна дія закону про кримінальну
  2. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    чинне кримінальне законодавство не побудовано на відповідних цьому засадах. Простий одиничний злочин складається з однієї дії («формальний склад») або з однієї дії й одного виду наслідків («матеріальний» склад). Прикладом першого може бути державна зрада (ст. 1 1 1 КК) або дезертирство (ст. 408 КК), а другого - навмисне (ст. 1 1 5 КК) чи необережне вбивство (ст. 1 1 9 КК). Складні одиничні
  3. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    кримінальному праві називається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких її не було засуджено. Згідно зі ст. 33 КК України сукупність злочинів характеризується такими ознаками: ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від вітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини и життя і здоров'я людини» // Збірник постанов
  4. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    чинне угруповання не перестає бути злочинною організацією, якщо воно має інші типові ознаки організації. У ч. 4 ст. 28 КК виділяються найбільш характерні ознаки злочинної організації: а) стійкість, яка означає, що організація міцно створе на для тривалої діяльності і має завдання діяти постійно, систематично, з розрахунком на далеку перспективу; б) ієрархічність об'єднання - тобто угруповання
  5. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    кримінальному праві називається корисливе, протиправне і неоплатне заволодіння чужим майном або іншими предметами з метою звернути їх у свою власність. Немає ніяких підстав вважати ознакою розкрадання вилучення майна у власника, оскільки така його властивість визначається заволодін-ням майна, яке без вилучення неможливе. Суспільна сутність розкрадання полягає в тому, що злочинець ставить себе на
  6. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    чинне діяння, способу вчинення злочину, форми вини тощо. Ступінь суспільної небезпеки враховується законодавцем при визначенні тяжкості злочину і залежно від неї здійснюється класифікація злочинів (про це пізніше). Отже, суспільна небезпека є об'єктивним критерієм визнання діяння злочином, вона не залежить від відповідної оцінки її законом. Саме суспільна небезпека є підставою для криміналізації
  7. ЗМІСТ
    кримінального права України. Наука кримінального права 3 Поняття й завдання кримінального права 3 Система і принципи кримінального права 6 Кримінальне право та суміжні галузі права 9 Наука кримінального права 11 Контрольні питання 14 Розділ ІІ Закон про кримінальну відповідальність 15 Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне кримінальне законодавство.
  8. ПЕРЕДМОВА
    кримінальних справ про злочини проти особи, що надруковані у збірнику «Практика судів України в кримінальних справах», у 56 справах було встановлено, що кваліфікація злочину була неправильною, помилковою,4 1 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практи ку застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна» від 25 вересня 1981 р. //
  9. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    кримінальному праві кваліфікацією називається юридична оцінка злочину і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин -означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Термін «кваліфікація» походить від латинського qualis - який, якої
  10. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    чинне кримінальне законодавство виділяє такі об'єкти, як життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК), життя новонародженої дитини (ст. 117 КК), статеву недоторканість малолітньої (ч. 4 ст. 152 КК) та деякі інші. На рівні безпосереднього об'єкта помилка в об'єкті можлива (наприклад, замість Петренка позбавлено життя Крупченка, помилково майнову шкоду заподіяно не Си-дорчуку, а Вітруку і т.
  11. 1.1. Кваліфікація вбивства
    кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.1 Вбивство - один з найтяжчих злочинів. Воно позбавляє потерпілого найбільш цінного блага - життя. Наслідки вбивства безповоротні, заподіяну ним шкоду не можна ніяк відшкодувати. Крім того, вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, а й його рідним і близьким. Це
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш