Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКриміналістикаСудова експертиза → 
« Попередня Наступна »
В.А. Клевно, В.Д. Ісакова. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТРУПИ /, 2008 - перейти до змісту підручника

ІЛЛІНСЬКА Є.Г., ІСАЄВ Ю.С., ПРОСКУРІН В.М. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ СМЕРТЕЛЬНОЇ ТЕРМІЧНОЇ ТРАВМИ ПРИ ОЦІНЦІ СТУПЕНЯ ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ ЗДОРОВ'Ю

Іркутськ

Встановлення характеру ушкоджень і тяжкості заподіяної шкоди здоров'ю згідно ст.

196 КПК РФ належить до обов'язкових видів судової експертизи і здійснюється при проведенні судово-медичної експертизи.

Регламентуючими документами для судово-медичних експертів при проведенні експертизи є статті КК РФ, КПК РФ, Федеральний закон № 73-Ф3 «Про державну судово-експертної діяльності в РФ» від 31.05.2001 р., Постанови уряду РФ від 17.08.07 р. № 522 «Про затвердження Правил визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров'ю людини», а також Наказ № 1208 від 11.12.1978 р. МОЗ СРСР про введення в експертну практику «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ». Однак, використовувані на сьогоднішній день судово-медичними експертами критерії, перераховані в Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ МОЗ СРСР № 1208), що не повністю відповідають статтям КК РФ і КПК РФ.

При цьому особливої уваги, на нашу думку, в аспекті підвищення рівня об'єктивності експертних висновків, заслуговує оперативна розробка офіційних рекомендаційних вказівок щодо встановлення ступеня заподіяної шкоди здоров'ю у випадках термічної травми.

Проблема термічної травми залишається актуальною протягом багатьох десятиліть. У сучасних умовах інтенсивної індустріалізації, все більш зростаючого використання на виробництві та в побуті джерел теплової енергії відзначається тенденція до збільшення частоти опіків. Важливий і той факт, що опіки служать неодмінним компонентом масових комбінованих уражень населення при виникненні природних і техногенних катастроф. Опіки - часте і важке пошкодження, летальність від якого ще дуже велика. Щорічно в Європі та США в стаціонарному лікуванні потребують понад 200 тис. хворих з опіками. Протягом 1 року в Європейських країнах гинуть від опіків близько 60 тис. осіб, серед них велику групу становлять діти. У багатьох з числа тих, які одужують, залишаються спотворюють рубці [2]. Загальна летальність при опіках, особливо глибоких, у кілька разів перевищує таку при механічних травмах. Так, при площі глибокого ураження понад 40% поверхні тіла вона перевищує 50% навіть в спеціалізованих опікових центрах, не кажучи вже про всіх інших лікувальних установах. Щорічно тільки в лікувальних установах Росії від опіків гине до 5 тисяч постраждалих, а на місцях подій від впливу полум'я і диму - ще більше 12,5 тис. осіб. Найбільш частими причинами загибелі пацієнтів є сепсис, пневмонія, опіковий шок, ендотоксемії і викликані ними поліорганна недостатність, а також системна запальна реакція. В останні два роки частота опіків знову почала наростати, середній же рівень летальності по всіх стаціонарам Росії залишається досить високим (до 10 і більше%) [1]. У середньому один їх трьох смертних випадків серед обпалених є прямим наслідком пошкодження дихальних шляхів [3]. При цьому ураження органів дихання за впливом на стан потерпілого розцінюють в клініці еквівалентно збільшенню площі глибокого опіку на 10-15% поверхні тіла.

Інгаляційна травма є однією з найбільш складних патологій у обпалених. Частота її постійно збільшується, і, за даними НДІ швидкої допомоги ім. М. В. Скліфосовського, в даний час її частка в структурі опікового травматизму досягає 20% [4]. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті за останні 10-15 років у вивченні цієї патології, летальність залишається високою і досягає 20-80% [5, 6].

Запитання холодової травми також завжди були актуальними для Росії, оскільки в силу свого географічного положення наша країна охоплює обширні регіони з традиційно низькою зимовою температурою - Урал, Сибір, Далекий Схід, Крайня Північ. Холодові ж поразки в структурі всіх термічних травм займають важливе місце у зв'язку зі складністю лікування, з тривалою втратою працездатності та високим рівнем інвалідизації постраждалих, до колишньої праці повертаються не більше 60%.

Тільки в опіковому центрі Іркутської міської клінічної лікарні № 3 за період 2003-2007 рр.. кількість хворих перебували на стаціонарному лікуванні з приводу термічної травми склало 3262 людини. Їх них 2564 хворих (що складає 78,60%) лікувалися з приводу отриманих опіків, 29 (0,89%) - з приводу перегрівання, 586 (17,96%) мали відмороження, 83 (2,55%) - переохолодження. Розподіл за статтю не смертельною термічної травми по м. Іркутську за 5 років (2003-2007 рр..) Склало: 69,62% чоловіки і 30,38% жінки.

Термічна травма вимагає особливого науково-методологічного підходу при визначенні ступеня тяжкості заподіяної шкоди здоров'ю і є нерідким видом судово-медичного дослідження. Згідно зі статистичними даними Іркутського ОБСМЕ, кількість експертиз, виконаних за визначенням заподіяної шкоди здоров'ю у зв'язку з дією крайніх температур у живих осіб за останні 5 років (з 2003 по 2007 рр..) Склало в середньому близько 1,0% від загальної кількості виконаних експертиз. Кількість досліджених в Іркутському ОБСМЕ трупів, померлих внаслідок впливів крайніх температур в 2003 році склало 307, в 2004 р. - 355, 2005 р. - 350, в 2006 р. - 220, в 2007 році - 119, всього за 5 років - 1351.

Виходячи з вищевикладеного, вважаємо обгрунтованим і цілком логічним у нові «Правила оцінки заподіяної шкоди здоров'ю» внести наступні позиції:

1. В розділ тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя внести наступні положення (табл. 1): 1.1.

Термічні опіки 3-4 ступеня з площею ураження перевищує 10% поверхні тіла, опіки 3 ступеня більше 15% поверхні тіла, опіки 2 ступеня понад 20% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувалися розвитком опікової хвороби тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів з явищами набряку і звуженням голосової щілини. 1.2.

Відмороження 3-4 ступеня з площею ураження перевищує 10% поверхні тіла, відмороження 3 ступеня більше 15% поверхні тіла, відмороження 2 ступеня понад 20% поверхні тіла.

Таблиця 1

Стійка втрата загальної працездатності при термічній травмі Частка стійкою Характер змін втрати загальної

працездатності (%) 4.1. Наслідки опікової або холодової хвороби у вигляді порушень функції різних органів і систем (серцево-судинної, центральної нервової, дихальної, трофічні зміни кінцівок та ін.): а) помірні порушення 10 б) значні порушення 25 в) різкі порушення 35 4.2. Рубці в результаті опіків, відморожень, розташовані на обличчі або передньо поверхні шиї: а) займають до 10% зазначеної поверхні 10 б) займають 10-20% 15 в) займають 20-30% 25 г) понад 30% даної поверхні 35 Примітка: при цьому обгрунтовується висновок про незабутнє ушкодження. Умовні межі обличчя: верхня - край волосистої покриву голови; бічна - задній край основи вушної раковини, задній край гілки нижньої щелепи; нижня - кут і нижній край тіла нижньої щелепи.

4.3. Наявність на тулубі та кінцівках рубців, що утворилися в результаті термічної травми: а) площею 1-2% 10 б) площею 3-4% 15 в) площею 5-10% 25 г) площею більше 10% 35 Примітка: при визначенні площі рубців слід враховувати і рубці, що утворилися на місці взяття шкірного аутотрансплантата для заміщення дефекту ураженої ділянки шкіри.

1.3. Загальна дія високої і низької температур (тепловий і сонячний удар, загальне переохолодження), що супроводжувалися загрозливими для життя явищами (порушеннями діяльності центральної нервової, серцево-судинної та дихальних систем). 2.

У розділ не небезпечного для життя шкоди здоров'ю, що є тяжким по наслідком, внести такі положення:

Термічна травма, що призвела стійку втрату загальної працездатності більш ніж на 1/3 .

Втрата якого органу або втрата органом своєї функції в результаті термічної травми.

Повна втрата професійної працездатності в результаті термічної травми. 3.

При оцінці ступеня заподіяної шкоди здоров'ю за ознакою тривалості розладу здоров'я внести наступні положення:

При тривалості розладу здоров'я строком від 7-21 дня включно заподіює легкий шкоди здоров'ю.

При тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день - середньої тяжкості шкоди здоров'ю.

При тривалості розладу здоров'я строком понад 120 днів - тяжка шкода здоров'ю. 4.

У таблиці відсотків стійкої втрати загальної працездатності при травматичних змінах м'яких тканин внести наступне (див. табл. 1).

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Іллінська Є.Г., Ісаєв Ю.С., Проскурін В.М. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ СМЕРТЕЛЬНОЇ термічної травми при оцінці ступеня заподіяння шкоди здоров'ю "
  1. Практична значимість.
    Судово-медичної експертизи доведено можливість і виявлено критерії діагностики ушкоджень, заподіяних пострілами ЕС з газової зброї самооборони з різною дистанції. За темою дисертації впроваджено 3 раціоналізаторські пропозиції, а також розроблені практичні рекомендації для судово-медичних експертів. Результати експериментальних досліджень використані при проведенні семи
  2. Загрядская А.П., федоровці А.Л., Еделєв Н.С.. Судово-медична експертиза в кримінальному процесі: Довідковий посібник для лікарів і слідчих. - Нижній Новгород: Изд-во Нижегородської держ. мед. академії,. - 160 с., 1999

  3. Порядок досудової перевірки неналежного лікування, проведення судово-медичної експертизи та розслідування справ при підозрі на професійне правопорушення медичних працівників
    судової перевірки неналежного лікування, проведення судово-медичної експертизи та розслідування справ при підозрі на професійне правопорушення медичних
  4. Віл Іванович Акопов. Лікар і сучасне право: Медичне право в питаннях і відповідях. - М: Пріор. - 208 с., 2001

  5. Акопов В.І., Маслов Е.Н.. Право в медицині. - М.: Книга-сервіс. - 352 с., 2002

  6. ГЛАВА 6 Судово-медична експертиза у справах про професійні та професійно-посадові правопорушення медичних працівників
    медична експертиза у справах про професійні та професійно- посадові правопорушення медичних
  7. ЗМІСТ
    судово-психіатричної експертизи (призначення, проведення та оцінка її висновку) у справах про застосування примусових заходів медичного характеру Глава III. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ примусових заходів медичного характеру Підготовка до судового засідання і попереднє слухання у справах про застосування примусових заходів медичного характеру Специфіка застосування загальних
  8. ГЛАВА 2 Судово-медична експертиза трупа
    медична експертиза
  9. РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Правила судово-медичної експертизи тяжкості шкоди здоров'ю
    судово-медичної експертизи тяжкості шкоди
  10. ФОРМИ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ВИРОБНИЦТВА)
    судово-психи-атріческую експертизу з обстеженням випробуваного (стаціонарна експертиза проводиться в психіатричних стаціонарах шляхом тривалого (до 30 днів і більше) обстеження випробуваного, амбулаторна - як правило, шляхом одноразового обстеження випробуваного без приміщення його в стаціонар (у психіатричних закладах , слідчих ізоляторах, кабінеті слідчого, у залі судового
  11. Буфетова Марьям Шамильевна. Виробництво про застосування примусових заходів медичного характеру [Електронний ресурс]: Дис ... канд. юрид. наук 12.00.09-М .: РДБ, 2005, 2005
    судова експертиза; оперативно-розшукова
  12. Використана література
    судово-медичної експертизи. М., «Експертне бюро-М», 1997. 225 с. Акопов В. І., Бова А. А. Юридичні основи діяльності лікаря. Навчально-методичний посібник для студентів медичних вузів. М., «Експертне бюро-М», 1997. 254 с. Бедрин Л,. М. Відповідальність медичних і фармацевтичних працівників за професійні правопорушення. Ярославль, 1996. 31 с. Вермел' І. Г \
© 2014-2022  pravolib.pp.ua