НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

3.3. Класифікація злочинів



Класифікація злочинів - це розподіл їх на групи за певними кримінально-правовими критеріями.
Такими критеріями (класифікатором) можуть бути: ступінь суспільної небезпеки (тяжкості) злочину, об'єкт посягання (саме за родовим об'єктом розташовуються злочини в розділах Особливої частини КК), стадія, на якій припинена злочинна діяльність (готування, замах, закінчений злочин), тощо.
Будь-яка класифікація злочинів повинна виконувати певні практичні функції, сприяти виконанню завдань, що стоять перед кримінальним законодавством, виходячи з його принципів.
Такою, що має вкрай важливе теоретичне і практичне значення, треба вважати класифікацію злочинів, дану в ст. 12 КК.
Вона поділяє всі злочини залежно від ступеня їх тяжкості (ступеня суспільної небезпеки) на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Оцінкою ступеня тяжкості виступає вид і розмір покарання, передбачений в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК. Адже саме через характеристики санкції статті законодавець об'єктивно оцінює ступінь тяжкості злочину, передбаченого в диспозиції.
Тобто критерієм розподілу злочинів за ступенем їх тяжкості виступає відносна суворість покарання, передбаченого за той чи інший злочин.
Згідно зі ст. 12 КК: - злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох

років, або інше більш м'яке покарання (позбавлення волі на певний строк або довічне позбавлення волі вважаються найтяжчими видами покарань, всі інші покарання є більш м'якими);
злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (тобто верхня межа покарання за такий злочин передбачає позбавлення волі на строк більше двох і до п'яти років включно);
тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років (тобто більше п'яти і до десяти років включно);
особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Ця класифікація має важливе соціально-політичне значення, адже вона здійснює розподіл всіх діянь, визнаних злочинами, за ступенем їх тяжкості (суспільної небезпеки). Це примушує право- застосовчі органи розставляти правильні акценти у використані своїх можливостей в боротьбі зі злочинністю.
Але ця класифікація має і дуже важливе практичне кримінально-правове значення. Вона покликана сприяти боротьбі зі злочинністю шляхом встановлення цілої низки пільг стосовно осіб, які вчинили злочин невеликої й середньої тяжкості, з одночасним позбавленням таких пільг стосовно осіб, які вчинили тяжкі й особливо тяжкі злочини. Це відповідає вимозі справедливості застосовування закону про кримінальну відповідальність і знаходить своє відображення в цілій низці статей Загальної й Особливої частини КК.
Так, інститути звільнення від кримінальної відповідальності, сформульовані у ст. 45-48 КК, стосуються тільки осіб, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості; строки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності диференціюються залежно від ступеня тяжкості злочину (ст. 49 КК), при призначені покарання за сукупністю злочинів наявність у сукупності тяжких або особливо тяжких злочинів дає підстави для призначення судом більш тяжкого покарання, ніж передбачено у санкції статті за більш тяжкий злочин, тобто у межах максимального строку, встановленого для даного виду
покарання у Загальній частині КК (ч. 2 ст. 70), а особливо тяжкого злочину при призначенні покарання за сукупністю вироків - покарання у виді позбавлення волі, що перевищує 15 років (ч. 2 ст. 71); за певних умов особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання (ч. 4 ст. 74 КК); залежно від тяжкості вчиненого злочину диференціюється строк, після якого можливе умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК) тощо.
Мета вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину є обов'язковою умовою кримінальної відповідальності за створення злочинної організації (ст. 255 КК), притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, є кваліфікуючою ознакою (яка посилює відповідальність) злочину, передбаченого ст. 372 КК, заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжкого чи особливо тяжкого злочину тягне відповідальність за ст. 396 КК тощо.
Як бачимо, в окремих випадках кримінальна відповідальність або її посилення пов'язані з поняттям саме тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Контрольні питання
Які є види визначення поняття злочину?
Де сформульоване законодавче визначення поняття злочину і які ознаки воно має?
Що означає малозначність діяння, яке рішення має бути прийняте у зв'язку з його вчиненням?
У чому полягає законодавча класифікація злочинів, яке практичне значення вона має?

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "3.3. Класифікація злочинів"
  1. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    класифікація злочинів (про це пізніше). Отже, суспільна небезпека є об'єктивним критерієм визнання діяння злочином, вона не залежить від відповідної оцінки її законом. Саме суспільна небезпека є підставою для криміналізації діяння, а при призначенні покарання - для індивідуалізації його. Кримінальна протиправність діяння. Кримінальна протип- равність є обов'язковою ознакою злочину. Вона зветься
  2. ЗМІСТ
    класифікація злочинів 41 Поняття злочину та його ознаки 41 Малозначність діяння як обставина, що виключає кримінальну відповідальність 48 Класифікація злочинів 50 Контрольні питання 52 Розділ IV Кримінальна відповідальність та її підстави. Склад злочину і кваліфікація злочину 53 Поняття кримінальної відповідальності 53 Підстави кримінальної відповідальності 57 Поняття складу злочину та
  3. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    злочинів у кримінальному праві називається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких її не було засуджено. Згідно зі ст. 33 КК України сукупність злочинів характеризується такими ознаками: ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від вітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини и життя і здоров'я людини» //
  4. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    класифікація видів конкуренції. В. М. Кудрявцев виділяє два види конкуренції - конкуренцію загальної і спеціальної норм та конкуренцію частини і цілого.2 В. П. Малков виділяє такі види конкуренції: а) загальної і спеціальної норм, б) конкуренція спеціальних норм, в) конкуренція норм різних союзних республік, г) конкуренція норм національного законодавства і норм міжнародного права.3 С. А.
  5. 4.4. Види складів злочину
    класифікації полягає в тому, що вони здійснюються, виходячи з положень, викладених у статтях Особливої частини КК. За ступенем суспільної небезпеки та пов'язаного з ним виду й розміру покарання, що передбачене санкцією відповідної статті, розрізняють основний, кваліфікований (особливо кваліфікований) і привілейований склади злочинів. Основний склад злочину формулює основні ознаки складу злочину і
  6. 5.2. Види об'єктів злочину та їх значення
    класифікацією об'єктів "по вертикалі" є їх поділ на загальний, родовий та безпосередній об'єкти. Співвідношення їх відповідає співвідношенню філософських категорій: загальне, особливе, одиничне. Загальним об'єктом злочину вважаються всі суспільні відносини, які охороняються, захищаються нормами кримінального права. В узагальненому вигляді, як підкреслювалося, він названий у ч. 1 ст. 1 КК: права і
  7. 14.4. Окремі види покарань
    класифікацію покарань за різними критеріями (підставами). Послідовно охарактеризуйте окремі види покарання.
  8. Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002
    злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, що був прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року і введений у дію з 1 вересня 2001 року. У посібнику використана новітня доктрина кримінального права і законодавства України, практика вищих судових органів України. Посібник розрахований на студентів, аспірантів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів та слідчих, прокурорів,
  9. ПЕРЕДМОВА
    злочинів. Причому до помилки в кваліфікації злочину часто призводить неврахування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді незначної, обставини чи ознаки злочину. Наприклад, як зазначає Пленум Верховного Суду України, суди припускаються помилок при розмежуванні окремих видів розкрадання, відмежуванні розкрадань від інших злочинів, закінченого розкрадання від замаху на нього, продовжуваного від
  10. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    злочинів почала розвиватися зовсім недавно. Перші праці на цю тему були надруковані лише після Другої світової війни. Першою була робота професора О. А. Герцензона «Квалификация преступлений» (M., 1947). Кваліфікацію злочинів О. А. Герцензон визначав як встановлення відповідності конкретного діяння ознакам того чи іншого складу злочину, передбаченого кримінальним законом.1 Таке визначення поняття
  11. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    злочинів (ст. 32 КК) називається вчинення особою вдруге злочину, в якому згідно з кримінальним законом передбачена ознака повторності незалежно від того, чи була ця особа притягнута до відповідальності за попередній (перший) злочин. У широкому розумінні повторність означає повторення чого-небудь (вислову, вчинку), зробити щось знову, ще раз те саме, вдруге.1 Практичне значення поняття повторності
  12. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    злочинів. Ми розглянемо лише деякі загальні питання кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства, хабарництва та деяких інших. Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК). Співучастю називається умисне
  13. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    злочинів має помилка в об'єкті і предметі посягання. При вчиненні злочину іноді виникає помилка злочинця в об'єкті і предметі посягання, внаслідок чого діяння незалежно від волі винного спрямовується на інший об'єкт кримінально-правової охорони чи на інший предмет злочину. Спотворена уява суб'єкта щодо справжньої спрямованості його діяння відома в кримінальному праві як «помилка в об'єкті». Але
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш