НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКонституційне право УкраїниКонституційно-правові основи → 
« Попередня Наступна »
О. Ф. Фрицький. Конституційне право України: Підручник. - К: Юрінком Інтер. - 536 с., 2003 - перейти к содержанию учебника

1. Конституційно-правовий статус Президента України

Конституційно-правовий статус Президента України виник і дістав своє нормативно-правове закріплення, після проголошення незалежності України.

Законом "Про Президента Української РСР" від 5 липня 1991 р. в Україні було запроваджено посаду Президента України, який згідно зі ст. 1 Закону визнавався найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади.

Згаданий правовий статус Президента України було уточнено ст. 19 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврялування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 18 червня 1995 р., за якою Президент України визнавався главою держави і главою державної виконавчої влади в Україні.

Нарешті, Конституція України 1996 р. визначила, що Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Глава держави - це або конституційний орган, або водночас і вища посадова особа держави. У першому випадку глава держави відповідно до Конституції розглядається як невід'ємна складова парламенту, тобто законодавчої влади, оскільки без його підпису закон є недійсним (Велика Британія). У другому він є главою виконавчої влади і водночас главою держави (США). У третьбму лише главою держави,

-357-

який не входить до будь-якої гілки влади: законодавчої, виконавчої та судової (ФРН).

Главою держави звичайно є особа, яка посідає вище місце в ієрархії державних інститутів і яка здійснює верховне представництво як у внутрішньоекономічному житті, так і на міжнародній арені. Нарешті, це символ державності народу.

Правовий статус президента визначається республіканською формою правління.

Роль глави держави в президентських республіках досить важлива, оскільки він поєднує повноваження глави держави і глави уряду.

Сутність напівпрезидентської моделі зводиться перш за все до міцної президентської влади, яка здійснюється в умовах нежорсткого поділу влади, як це спостерігається у президентських республіках.

Глава держави звичайно відповідає за розв'язання загальних стратегічних питань, контролюючи при цьому певні сфери діяльності уряду, в той час як прем'єр-міністр несе безпосередню відповідальність за здійснення державного управління.

Така модель притаманна і правовому статусу Президента України.

При зв'ясуванні місця і ролі будь-якого органу держави і посадової особи, які визначаються Конституцією, принциповим є: визначення його функціонального призначення і місце, яке орган або посадова особа посідає у системі державних органів.

Згідно з Конституцією України Президент України є главою держави. Проте місце і роль глави держави в системі органів саме державної влади у Конституції чітко не визначені.

Теорія Ш.-Л. Монтеск'є виявляється непридатною для розв'язання цієї проблеми, оскільки у його концепції розподілу влади главі держави (монарху) ввірялася виконавча влада, а Конституція України 1996 р. не включає Президента України до жодної з тріад влад. На думку деяких учених у даному разі слід звернутися до теорії "упокорюючої (врівноважуючої) влади", розвинутої французьким державознав-цем Б. Констаном, інтерпретованої німецькими мислителями Г. Гегелем та Л. фон Штейном і підтриманої дореволюційними російськими конституціоналістами Ф. Ф. Кокошкіним і Н. А. Захаровим. Влада, здатна впорядкувати дії різних влад, повинна бути дійсно незалежною, авторитетною і ней-

-358-

тральною щодо всіх їх, і цим вимогам найповніше відповідає глава держави1.

Крім того, надання Президентові статусу глави держави пояснюється перш за все необхідністю підвищити рівень представництва держави всередині країни і за її межами в період проголошення і становлення України як незалежної держави, а здійснення цих функцій у всіх країнах з напівпре-зидентською формою правління завжди притаманне Президентові країни.

Виходячи з цього, слід визнати, що здіснення ним представницької функції і функції гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина дає можливість Президентові України посідати особливе місце в системі органів державної влади і не входити до жодної з її гілок.

У процесі здійснення представницької функції Президент України визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави відповідно до Конституції і законів України, виходячи з передвиборної програми Президента, в якій визначено стратегічні напрями побудови держави, суспільства, їх економічного, соціального і культурного розвитку.

Він представляє Україну всередині країни і в міжнародних відносинах.

Президент вживає відповідних заходів, пов'язаних з охороною суверенітету України, її територіальною цілісністю, використовуючи при цьому лише визначені Конституцією його власні повноваження.

Він несе персональну відповідальність за додержання Конституції України, захистом прав і свобод людини і громадянина.

Здійснення Президентом України цих функцій не дає підстав стверджувати, що його влада поширюється на всі гілки державної влади.

У Конституції України закладено загальні засади системи стримувань і противаг, яка покликана сприяти взаємодії і взаємозалежності законодавчої, виконавчої та судової влади. При цьому Президент України забезпечує погоджене

Див., зокрема: Серьогіна С. Г. Компетенція Президента України: теоретично-правові засади: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. Харків, 1988. - \^. 9-10.

-359-

функціонування і взаємодію всіх органів державної влади," виступаючи як своєрідний арбітр.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1. Конституційно-правовий статус Президента України"
  1. О. Ф. Фрицький. Ф89 Конституційне право України: Підручник. - К: Юрінком Інтер. - 536 с., 2003

  2. 4. Сесія Верховної Ради України - основна організаційно-правова форма її діяльності
    конституційного складу. Вона збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією та Законом України "Про Регламент Верховної Ради України". Згідно з Конституцією сесії поділяються на чергові та позачергові. Чергові сесії Верховної Ради України починаються пер-"шого вівторка
  3. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
    конституційні права громадян України - право вільного вибору й право бути обраним Президентом України, право обрання органів державної влади таємним голосуванням, право на проведення референдуму, право на недоторканність житла і таємницю листування, право на працю та на безпечні умови праці, авторські права і право на інтелектуальну власність, а також на вільне відправлення релігійних обрядів. Ці
  4. Глава І Конституційне право як провідна галузь національного права України, наука та навчальна дисципліна
    Глава І Конституційне право як провідна галузь національного права України, наука та навчальна
  5. 15.9. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча
    Погроза або насильство щодо представників влади чи громадськості посягає на їх авторитет, здоров'я, а також на порядок державного управління. За ч. 1 ст. 346 КК кваліфікується погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра
  6. Від автора
    конституційного права України. З'явилася потреба дослідити головні інститути цієї галузі права, з'ясувати тенденції їх становлення та розвитку в період розбудови української державності, виявити загальні та особливі риси конституційно-правового регулю-ваня, обумовлені притаманними Україні властивостями: соціальними, економічними, політичними, науковими та національними традиціями. Теоретичні
  7. 5.2.12. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку
    конституційне право громадянина. Засобами примушування до участі у страйку або до відмови від участі у страйку можуть бути різні види насильства (побої, тілесні ушкодження, позбавлення мйж-ливості рухатися тощо) чи погрози застосування такого насильства або вчинення щодо потерпілого інших незаконних дій. Примушування або перешкоджання, передбачене ст. 174 КК, вчинюється умисно, з метою позбавити
  8. 14.2.5. Ухилення від призову на строкову військову службу
    конституційного обов'язку і посяганням на комплектування Збройних сил України, на їх обороноздатність. Законом України від 25 березня 1992 р. «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 27. -Ст. 385) встановлений загальний військовий обов'язок громадян України пройти строкову військову службу. За ст. 335 КК, кваліфікуються всі можливі види
  9. Глава IV Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні
    правовий статус людини і громадянина в
  10. 5.1.3. Порушення таємниці голосування
    конституційного права громадянина і суспільно-юридичною сутністю злочину, передбаченого ст. 159 КК України. Способи і наслідки розголошення таємниці голосування юридичного значення не мають. Злочин, передбачений ст. 159 КК України, вчинюється умисно і умисел прямий, оскільки винна особа діє з певною метою - розголосити таємницю голосування. Відповідальними за розголошення таємниці голосування є
  11. 2. Основні принципи конституційного ладу України
    конституційний лад України включає цілісну систему основних політико-правових, економічних та суспільних відносин, які виникають у суспільстві, в його закріпленні беруть участь усі галузі національного права України, проте провідне місце серед них належить нормам Конституції, оскільки вона є нормативним актом вищої юридичної сили і базою галузевого законодавства. Тому серед конституційних норм
  12. 5.1.1. Перешкоджання здійсненню виборчого права
    конституційних прав громадянина. Перешкоджання здійсненню виборчого права може чинитися будь-якими способами: насильством, обманом, погрозами, підкупом та іншими способами, які руйнують вільну участь громадянина у виборах Президента України, депутатів Верховної Ради України чи органів місцевого самоврядування. Стаття 157 КК передбачає відповідальність за перешкоди у будь-якій участі у виборах -
  13. 15.7. Втручання у діяльність державного діяча
    За статтею 344 КК кваліфікується незаконний вплив у будь-якій формі на Президента України, Голову Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії, Голову
  14. 5.2.1. Порушення недоторканності житла
    конституційне право громадян України. За ч. 1 ст. 162 КК кваліфікуються: а) незаконне проникнення до житла; б) незаконне виселення; в) інші дії, якими порушується недоторканність житла громадян. Кваліфікованим визнається порушення недоторканності житла, яке було вчинено посадовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування (ч. 2 ст. 162КК). Суб'єктивна сторона цього
  15. 3. Основні способи розробки і прийняття Конституції
    конституційними конвентами штатів. У Франції проект чинної Конституції (1958 р.) вироблений конституційним комітетом і згодом був схвалений шляхом референдуму. Конституції Італії та Індії були розроблені і остаточно схвалені установчими зборами. Деякі конституції (наприклад, Греції 1975 р., Іспанії 1978 р. були розроблені парламентом, а згодом винесені на референдум. Відверто
  16. 14.1. Посягання на обороноздатність України
    Обороноздатність України - це боєготовність і боєздатність Збройних Сил України, їх готовність до захисту України від посягань на її незалежність і територіальну Цілісність. Обороноздатність держави визначається ступенем п підготовки до захисту від агресії, здатністю дати '}Дсіч агресорові. Забезпечується така спроможність сум-нним виконанням службових обов'язків кожним громадянином України,
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш