Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

1.3. Кримінальне право та суміжні галузі права



Кримінальне право як підсистема системи права України існує в нерозривному зв'язку з іншими галузями права. Цей зв'язок обумовлений тим, що кримінальне право здійснює охоро- нювальну функцію щодо тих суспільних відносин, які регулюється іншими галузями права (захист власності, виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина тощо). Частина галузей права найбільш тісно "спілкується" з кримінальним правом і, отже, вони можуть бути віднесені до категорії суміжних галузей стосовно кримінального права. Такими є конституційне право, адміністративне право, кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, міжнародне право тощо.
Норми конституційного права і насамперед Конституції як основного закону країни вимагають від кримінального права цілковитої відповідності й неможливості будь-якої розбіжності з положеннями конституційного права. Як ми бачили, на конституційних положеннях базуються принципи кримінального права. Ці положення лежать в основі формулювань основних інститутів кримінального права (злочину, підстави кримінальної відповідальності, обставин, що виключають злочинність діяння, вимог до покарання і його призначення тощо).
Нормами Особливої частини кримінального права захищається конституційний устрій України, втілюється на практиці положення про забезпечення прав і свобод людини як головного обов'язку держави, здійснюється захист усіх форм власності, громадського порядку, громадської безпеки, довкілля тощо.
Норми адміністративного права, що зведені у Кодекс України про адміністративні правопорушення (КАП), мають тісний зв'язок з кримінально-правовими нормами. Багато з них суміжні з нормами, що міститься в КАП. Різниця між ними полягає в ступені суспільної небезпеки, який у злочинах значно вищий, ніж в адміністративних деліктах. Детальне дослідження правопорушення дає підстави віднести його або до злочину, або до адміністративного проступку. Наприклад, суміжними є злочин "Порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю" (ст. 202 КК) і адміністратив-
ний проступок "Порушення порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю" (ст. 164 КАП), злочин "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами", (ст. 286 КК) і проступок "Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху"(ст. 122 КАП).
Враховуючи реальну ситуацію з певними правопорушеннями, Верховна Рада може "перевести" окремі з них із одної якості в іншу, здебільшого повністю або частково декриміналізуючи певні діяння. Скажімо, КК 2001 року у ст. 286 та 296 значно звузив зміст злочинних діянь порівняно зі статтями 215 та 206 КК 1960 року, виключивши відповідно кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому легкі тілесні ушкодження, та за просте хуліганство, і, отже, розширив за рахунок цих діянь об'єм правопорушень в адміністративному праві.
Тісно пов'язані поміж собою кримінальне (матеріальне) і кримінально-процесуальне право. Для справедливого, побудованого на вимогах кримінального закону, вирішення питання про кримінальну відповідальність за конкретне діяння необхідна чітко й детально виписана процедура, що забезпечує всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, яка порушена у зв'язку з вчиненням цього діяння. Ці вимоги забезпечують норми кримінально-процесуального права, викладені у Кримінально- процесуальному кодексі (КПК). Застосовувати кримінально-правові норми поза рамками норм КПК неможливо. Отже, хоча процесуальні норми виступають у якості форми відносно змісту, яким є норми кримінального права, без такої форми останні діяти не можуть. Порушення приписів, що містяться в нормах КПК, тягне для відповідних службових осіб відповідальність аж до кримінальної.
Тісний зв'язок існує між кримінальним і кримінально-виконавчим, або пенітенціарним (від лат. poenitentiarius - спокутний) правом. Кримінальне право встановлює види і межі покарань, а також порядок їх призначення судом. Кримінально-виконавче право (його основу складає Кримінально-виконавчий кодекс - КВК) регулює порядок виконання вказаних в КК покарань. Суд
призначає вид і розмір покарання, яке, на його думку, забезпечить досягнення мети покарання (ч. 2 ст. 50 КК), але це досягнення можливе тільки на підставі норм кримінально-виконавчого права, які застосовують органи й установи, які це покарання виконують.
Зв'язок між кримінальним і міжнародним правом обумовлюється тим, що певні інститути, які мають кримінально-правове значення, знаходять своє первісне визначення в нормах міжнародного права, точніше в тих міжнародних угодах, до яких приєдналася Україна. Згідно зі ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, базуються на нормах міжнародного права статті КК, які визначають проблему кримінальної відповідальності осіб, що мають дипломатичну недоторканість (ч. 4 ст. 6 КК), екстрадиції (видачі) злочинців (ст. 10 КК), визнання злочинними деяких діянь (див., наприклад, злочини, передбачені статтями 438, 445 КК) тощо. Міжнародно-правове походження мають також норми, зазначенні в статтях 301, 442 КК та деяких інших.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1.3. Кримінальне право та суміжні галузі права"
  1. ЗМІСТ
    кримінального права України. Наука кримінального права 3 Поняття й завдання кримінального права 3 Система і принципи кримінального права 6 Кримінальне право та суміжні галузі права 9 Наука кримінального права 11 Контрольні питання 14 Розділ ІІ Закон про кримінальну відповідальність 15 Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне кримінальне законодавство.
  2. ПЕРЕДМОВА
    кримінальних справ про злочини проти особи, що надруковані у збірнику «Практика судів України в кримінальних справах», у 56 справах було встановлено, що кваліфікація злочину була неправильною, помилковою,4 1 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практи ку застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна» від 25 вересня 1981 р. //
  3. 5.2,14. Порушення авторських пряв
    право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради України.- 1994.- № 13.- Ст. 64), автори інтелектуальних творів у галузі науки, літератури і мистецтва мають право на опублікування, відтворення і розповсюдження своїх творів будь-яким способом під своїм ім'ям (псевдонімом) або анонімно, а також на недоторканність твору. Об'єктивно порушення авторських прав може виражатися у незаконному використанні
  4. 1.1. Поняття й завдання кримінального права
    кримінальне" походить від латинського - crimen, що означає злочин. Інколи в літературі вживається термін "карний". Застосування терміна "кримінальне", а не "карне" свідчить про те, що наголос робиться насамперед на проблему злочину, а не на покарання, що треба вважати більш демократичним. Загалом інститути злочину й покарання становлять основу функціонування кримінального права, вони є
  5. 1.2. Система і принципи кримінального права
    кримінальної відповідальності, застосування покарання, а також порядок і умови звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, правові наслідки судимості тощо. Всі ці положення зазначено в розділах Загальної частини КК. Особлива частина містить у собі визначення конкретних діянь, які є злочинами, їх групування за родовими ознаками і вказівку на покарання, що може бути призначене за
  6. 1.4. Наука кримінального права
    кримінальне право є складовою частиною юридичної науки. Предмет кримінально-правової науки ширше предмета кримінального права як галузі права. Він включає в себе: а) дослідження і тлумачення кримінального закону; б) дослідження історії кримінального права; в) проведення порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного кримінального права; г) дослідження міжнародного кримінального права; д)
  7. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    кримінальному праві називається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких її не було засуджено. Згідно зі ст. 33 КК України сукупність злочинів характеризується такими ознаками: ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від вітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини и життя і здоров'я людини» // Збірник постанов
  8. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    кримінально-правових норм називається передбачення певного діяння двома (кількома) кримінально-правовими нормами одночасно} О. А. Герцензон називав конкуренцією наявність двох чи кількох законів, які рівною мірою передбачають караність певного діяння.2 Характерною особливістю конкуренції кримінально-правових норм є те, що вона виникає лише тоді, коли було вчинено один злочин (на відміну від
  9. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    кримінальному праві називається спотворена, неправильна уява особи, що вчинює злочин, про юридичну сутність і караність вчинюваного нею діяння. При вчиненні злочину особа може помилятися щодо багатьох ознак вчинюваного нею діяння: легальності чи забороненості законом учинюваного діяння; міри покарання за вчинений злочин; кваліфікації вчиненого діяння за відповідною стат тею кримінального
  10. 1.1. Кваліфікація вбивства
    кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.1 Вбивство - один з найтяжчих злочинів. Воно позбавляє потерпілого найбільш цінного блага - життя. Наслідки вбивства безповоротні, заподіяну ним шкоду не можна ніяк відшкодувати. Крім того, вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, а й його рідним і близьким. Це
  11. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    кримінальних та цивільних справах.- С. 91-92. 133 змінюється залежно від того, чи вдалося винному вчинити той злочин, який він хотів полегшити вбивством. Вчинення позначеного злочину чи замах на нього утворюють сукупність із вбивством. Вбивство, поєднане зі зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 ЮС) містить у собі два різних
  12. 1.4. Умисне вбивство, вчинене у стані фізіологічного афекту
    кримінальних справах Верховного Суду України від 17 березня 1994 р. у справі І. та К.- Практи ка...-С. 46-47. 2 Ухвала судової колегії Верховного Суду України в справі П.- Там само,- С. 86-87. 3 У медичній літературі та фахівцями в галузі психології за значається, що назва «сильне душевне хвилювання» невдала для визначення того психічного стану людини, який у психології на зивають
  13. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
    кримінально-правовими засобами - визнанням порушень цих прав злочинами і встановленням за їх вчинення суворих заходів державного примусу - кримінального покарання. Кримінально-правова охорона конституційних прав громадян має велике суспільне значення, оскільки рівнем цієї охорони і захищеності конституційних прав громадян визначається рівень демократії у суспільстві та державі.
  14. 5.1.1. Перешкоджання здійсненню виборчого права
    кримінально-правову охорону цих важливих конституційних прав громадянина. Перешкоджання здійсненню виборчого права може чинитися будь-якими способами: насильством, обманом, погрозами, підкупом та іншими способами, які руйнують вільну участь громадянина у виборах Президента України, депутатів Верховної Ради України чи органів місцевого самоврядування. Стаття 157 КК передбачає відповідальність за
  15. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    кримінальному праві називається корисливе, протиправне і неоплатне заволодіння чужим майном або іншими предметами з метою звернути їх у свою власність. Немає ніяких підстав вважати ознакою розкрадання вилучення майна у власника, оскільки така його властивість визначається заволодін-ням майна, яке без вилучення неможливе. Суспільна сутність розкрадання полягає в тому, що злочинець ставить себе на
  16. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    кримінально-правовому аналізі дій, пов'язаних із самовільним використанням транспорту, слід враховувати деякі особливості, що стосуються відношення конкретної особи до транспортного засобу. Не визнається злочином самовільне використання транспортних засобів за власним розсудом робітниками Державних, колективних та інших підприємств або установ, якщо такі особи мали доступ до транспортних засобів
  17. 12.1.4. Хуліганство
    кримінальному праві називається грубе порушення громадського порядку (громадського спокою, громадської моральності), вчинене з хуліганських мотивів, яке виражає явну неповагу до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК України). Законодавче визначення хуліганства виражене невеликою кількістю його загальних ознак. Ця обставина значно ускладнює