загрузка...

женские трусы недорого
НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
« Попередня Наступна »

5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ



Груповим називається злочин, у спільному вчиненні якого безпосередньо брали участь двоє чи більше осіб.
Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за різні види групових злочинів. Ми розглянемо лише деякі загальні питання кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства, хабарництва та деяких інших.
Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК). Співучастю називається умисне спільне вчинення злочину двома чи більше особами (ст. 26 КК).
Згідно з ч. 1 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчиненим декілька виконавців без попередньої змови. При цьому треба зазначити, що групи взагалі без змови не буває і бути не може. Групою може бути визнано кілька осіб (двоє чи більше) лише тоді, коли вони домовилися про спільне вчинення злочину. Без змови немає групи. У ч. 1 ст. 28 КК йдеться не про наявність чи відсутність змови, а про час її виникнення. Без попередньої змови у ч. 1 ст. 28 КК значить, що змова виникла (відбулася) не попередньою, а під час вчинення злочину, після його початку (ч. З ст. 152, частини 2 статей 153, 296, 402, 403 КК).
Другим різновидом групового злочину є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (частини 2 статей 157, 160, 185-190, 199, 200, 201, 258, 278, 280, 305, 306 КК. Згідно з ч. 2 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька виконавців, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Попередня змова означає, що двоє чи більше осіб заздалегідь або напередодні домовились про спільне вчинення злочину. Ця домовленість може бути укладена значно раніше - за кілька днів, тижнів чи місяців до вчинення злочину. Вона може бути досягнута і за кілька
92
годин чи хвилин до початку вчинення злочину. Слова закону «за попередньою змовою групою осіб» вказують лише на те, що ця ознака має місце в діях осіб, які до початку вчинення злочину домовилися про спільні дії. Цю підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб відзначив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992р. (п. 25). У ній вказано, що викрадення належить кваліфікувати як вчинене за попередньою змовою групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.1
З цього роз'яснення Пленуму випливає, що діяння може кваліфікуватися як вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо:
у вчиненні злочину брали участь кілька осіб (дві чи більше особи), які діяли як співвиконавці злочину; в діях двох осіб, один з яких був підмовником (чи пособни ком), а другий - виконавцем, цієї кваліфікуючої ознаки злочину немає;
змова про вчинення злочину спільно, загальними зусиллями була укладена до початку вчинення злочину. Якщо змова про спільне вчинення злочину виникла вже в процесі вчинення злочину, під час вчинення діяння, то воно не може кваліфікуватися як вчинене за поперед ньою змовою групою осіб, оскільки у цьому випадку не було попередньої змови.2
Головним змістом цієї кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб» є змова, тобто домовленість двох чи більше осіб вчинити злочин спільно, загальними, поєднаними зусиллями. Спільність вчинення злочину включає загальну усвідом-леність кожного співвиконавця про те, що у вчиненні злочину беруть участь кілька осіб, що вони діють спільно, взаємопоєднано, допомагають один одному і кожен з них розраховує на таку взаємодопомогу. Спільність вчи-
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С.208-209.
Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления.- С. 126; Коржансъкий М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності.- С. 97.
93
нення злочину - це не тільки вчинення подібних дій в один і той же час, в одному й тому ж місці.
Автор коментарю ст. 19 КК 1960 p., безпідставно визнає двох осіб співвиконавцями викрадення. Один з них -шляховий обхідник «побачив, що його напарник краде з товарного вагона взуття, підійшов до вагона і викрав з нього 9 пар ялових чобіт». У чому ж співучасть таких дій? Співучасть є лише там і тоді, де і коли один співучасник сприяє вчиненню злочину іншому, а цей останній усвідомлює і сприймає таке сприяння. Без цієї умови дії окремих осіб не мають спільності, поєднаності, а тому не можуть кваліфікуватися як співучасть, як вчинення злочину спільними зусиллями. Автор наводить цей випадок як приклад співвиконавства без попередньої змови, але в цьому прикладі немає не тільки попередньої, а й будь-якої змови.1
Спільність вчинення злочину - це головним чином усвідомленість згуртованості, єдності всіх учасників злочину, розуміння того, що злочин чиниться гуртом (що надає сили, впевненості), і кожен співучасник, розуміючи спільність вчинення злочину, розраховує на підтримку, на взаємодопомогу, на сприяння з боку інших співучасників.
Деякі злочини можуть кваліфікуватися як вчинені групою осіб і без їх попередньої змови про вчинення цього злочину (ч. 2 ст. 152 КК і ч. 2 ст. 153 КК; ч. 2 ст. 296 КК). Як зазначив Пленум Верховного Суду, для визнання зґвалтування вчиненим групою осіб не вимагається попередньої змови між учасниками злочину. Тобто змова про вчинення таких злочинів може виникнути і під час вчинення посягання.
Деякі злочини за своєю юридичною сутністю можуть бути вчинені лише групою осіб: змова про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 КК), бандитизм (ст. 257 КК), масові заворушення (ст. 294 КК), організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок (ст. 293 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, а так само і участь у цих формуваннях (ст. 260 КК).
1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.- С. 80.
Вчинення деяких злочинів групою осіб значно підвищує їх суспільну небезпечність, але закон не передбачає посилення покарання за них у разі вчинення їх за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою. До таких злочинів належать: посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК) або на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК), умисне вбивство (статті 115-118 КК), заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК), опір представникові влади, працівнику правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцю (ст. 342 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК), незаконне введення в організм іншої особи наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 314 КК) та ін.
Для кваліфікації злочинів найбільше значення мають ознаки злочинів, що їх вчинила за попередньою змовою група осіб чи організована група. Кваліфікація таких злочинів має суттєві особливості, оскільки у деяких випадках співучасть не утворює групи. Так, вчинення розкрадання чужого майна (державного, колективного, приватного) у співучасті не завжди має таку ознаку, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб, і не завжди кваліфікується за частинами 2 статей 185-191 КК.
Безпідставно, зокрема, були засуджені за вчинення викрадення державного майна за попередньою змовою групою осіб: М-ков - за ч. 2 ст. 185 КК, і М.- за ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК. Вони були визнані винними у тому, що водій автомашини М-ков на прохання М. продав йому 400 л бензину під час перевезення бензину з нафтобази до радгоспу. Розглянувши справу, президія обласного суду визнала таку кваліфікацію дій М-кова і М. неправильною. Було встановлено, що бензин викрав М-ков, а М. безпосередньої участі у злочині не брав, він лише підмовив М-кова вчинити крадіжку і купив у нього бензин. Як зазначила президія обласного суду, під розкраданням, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, слід розуміти таке, в якому брали участь двоє або більше осіб, що заздалегідь домовились про це. Оскільки М. безпосередньої участі у злочині не брав, дії його і М-кова не можуть кваліфікуватися як крадіжка державного майна, вчинена за попередньою змовою групою осіб. На підставі
95
наведеного президія обласного суду змінила вирок і кваліфікувала дії М-кова як крадіжку державного майна за ч. 1 ст. 185 КК, а М.- як підмову до вчинення злочину за ч. 4ст. 27 і ч. 1 ст. 185КК.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив судам, що крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство i вимагання чужого майна кваліфікуються як вчинені за попередньою змовою групою осіб лише тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.2 З цього безперечно треба зробити висновок - якщо інші співучасники викрадення були підмовниками або пособниками, то немає підстав кваліфікувати таке викрадення як вчинене за попередньою змовою групою осіб.3
Президія Івано-Франківського обласного суду у справі Ч. зазначила, що така кваліфікуюча ознака розкрадання, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб, ставиться підмовникові за вину лише тоді, коли вона охоплювалась його умислом.
Рівним чином і зґвалтування кваліфікується як вчинене групою осіб за ч. З ст. 152 КК лише тоді, коли група осіб діяла погоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з потерпілою. Якщо винні особи діяли погоджено відносно кількох потерпілих, хоч кожен з них мав на меті і зґвалтував одну потерпілу, дії кожного кваліфікуються як зґвалтування, вчинене групою осіб.
Зґвалтування також визнається як вчинене групою осіб (ч. З ст. 152 КК) лише тоді, коли всі співучасники були співвиконавцями злочину. Співвиконавством визнаються і дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала
1 Постанова президії Луганського обласного суду від 12 верес ня 1984 р. у справі М-кова і М. // Практика...- С. 24.
2 П. 25 постанови Пленум Верховного Суду України «Про су дову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 208-209.
3 Постанова президії Івано-Франківського обласного суду від 25 грудня 1987 р. у справі Ч. // Практика...- С. 25-26.
П. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 184.
96
фізичне насильство, погрозу чи довела потерпілу до безпорадного стану з метою зґвалтування її іншою особою. Дії такої особи визнаються співвиконавством зґвалтування, вчиненого групою осіб, і кваліфікуються за ч. З ст. 152 КК. Дії учасника групового зґвалтування кваліфікуються за ч. З ст. 152 КК і в тому разі, коли інші учасники злочину через неосудність, недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або з інших підстав, передбачених законом, не були притягнуті до кримінальної відповідальності.
Це роз'яснення Пленуму Верховного Суду України має певну обмеженість. Дії виконавця злочину можна кваліфікувати за ч. З ст. 152 КК лише за сукупністю умов:
неосудний чи малолітній був учасником злочину, брав якусь участь у його вчиненні, якимось чином допо магав виконавцеві у його вчиненні, а не був лише спо стерігачем події;
малолітній, який не досяг віку кримінальної відпо відальності, але має вік 12-13 років і може надати певну фізичну чи психічну допомогу виконавцеві злочину. Здатність надати виконавцеві злочину суттєву допомогу у вчиненні зґвалтування повинна бути критерієм для ви знання певної особи учасником злочину, а дії виконавця мають кваліфікуватися як зґвалтування, вчинене групою осіб, за ч. З ст. 152КК.
Треба зазначити, що визнання співучасті з малолітньою особою віком 12-13 років протирічить ст. 26 КК, у якій встановлено, що співучастю є умисна спільна участь у вчиненні злочину кількох суб'єктів злочину, тобто осіб, яким згідно з ч. 2 ст. 22 КК виповнилося уже чотирнадцять років.
Значить, вчинення злочину з особою віком 12-13 років не може кваліфікуватися як вчинене групою осіб чи за попередньою змовою групою осіб або організованою групою.
Дії особи, яка сприяла вчиненню групового зґвалтування, але сама особисто статевого акту з потерпілою не вчинила і не застосовувала щодо неї насильства під час її зґвалтування іншими особами, кваліфікуються як пособ-ництво, тобто за ч. 5 ст. 27 і ч. З ст. 152 КК.1
Постанова президії Черкаського обласного суду від 3 квітня '2 p. y справі А., який безпосередньої участі у зґвалтуванні не брав, а лише допоміг іншим засудженим обманом привести потерпілу до місця зґвалтування // Практика...- С. 28.
4 2-75

97
Одержання хабара кваліфікується за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 368 КК), якщо у вчиненні злочину як співвиконавці брали участь дві і більше посадові особи, які домовилися про спільне одержання хабара, як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара але до його одержання. Співвиконавцями вважаються посадові особи, які одержують хабар за виконання чи невиконання дій, які кожен з них міг чи повинен був виконати, використовуючи посадові повноваження. Для кваліфікації одержання хабара, як вчиненого групою осіб за попередньою змовою, не має значення, як були розподілені ролі між співвиконав-цями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати обумовлені дії, чи усвідомлював той, хто дав хабар, що в одержанні хабара беруть участь кілька посадових осіб.1
Третім видом групового злочину є вчинення злочину організованою групою (ч. 2 ст. 67, ч. З ст. 109, ч. З ст. І46, ч. 2 ст. 147, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 188, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 305, ч. З ст. 308, ч. З ст. 311, ч. З ст. 312 КК).
Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо у його готуванні або вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо зорганізовувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об'єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ст. 28 КК).
Пленум Верховного Суду України зазначив, що організованою групою слід вважати стійке об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. На наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроблений (хоч би у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у тому числі і даванням хабарів
П. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про хабарництво» від 7 жовтня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 260.
98
посадовим особам), вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки тощо.
У цьому визначенні поняття організованої групи Пленум Верховного Суду України назвав її мінімальні характерні ознаки. По-перше, навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з двох осіб, та й узагалі чи можна таке об'єднання назвати організацією. По-друге, не виділив Пленум таку обов'язкову рису організації, як її структуру - наявність певних підрозділів та організаційні зв'язки між ними, запровадження та додержання певної дисципліни. До речі, як свідчить досвід, організовані злочинні групи характеризуються суворим додержанням дисципліни, а її порушення жорстоко караються. По-третє, не позначив Пленум і такої ознаки організованої злочинної групи, як мета її створення. Будь-яка організація починається з мети створення (для вчинення не взагалі злочинів, а конкретних, певних злочинів - контрабанди, викрадень транспортних засобів, вимагання грошей, цінностей (рекет), вчинення нападів тощо).
Отже, організована група - це стійке об'єднання кількох осіб, які спеціально зорганізувалися для більш-менш тривалої злочинної діяльності. Узагальнивши наведене, можна виділити такі типові ознаки організованої злочинної групи:
наявність статуту - розробленого (хоч би в загаль них рисах) і схваленого учасниками групи плану зло чинної діяльності і визначеної мети діяльності групи;
наявність організатора (керівника);
конспірація - прикриття своєї діяльності;
вербування нових членів;
наявність загальних правил поведінки, ієрархія сто сунків між учасникам групи;
наявність матеріальної бази - приміщень, транс порту, сховищ, коштів тощо.2
Пленум Верховного Суду зазначив, що організована група від групи осіб відрізняється головним чином ступенем зорганізованості. Звичайно, що організована група має вищий ступінь стійкості, зорганізованості, ніж
П. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приват-оі власності» від 25 грудня 1992 р. // Там само.- С. 209.
Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина Загальна: Курс лекцій.- К., 1996-С. 255.
4* 99
випадкова група, що вчинила злочин за попередньою змовою. Але ступінь зорганізованості організованої групи не повинен впливати на кваліфікацію діяння, нею вчиненого. Діяння належить кваліфікувати як вчинене організованою групою незалежно від ступеня стійкості, зорганізованості цієї групи.
Інше рішення могло призвести до того, що ступінь стійкості, зорганізованості групи став би предметом доказування, для чого потрібно було б враховувати кількість членів організації, термін її існування, діяльності, наявність у неї організаційних структур, матеріальної бази і т. ін.
Визначення стійкості, згуртованості, зорганізованості групи має значення лише для відмежування організованої групи від інших випадків вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. У постанові Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про бандитизм» від 7 липня 1995 р. (п. 2) роз'яснюється, що групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.1 Від інших злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, бандитизм відрізняється найбільш високим ступенем внутрішньої організації, стійкості, згуртованості та озброєності.2 Якщо організована група являє собою банду, то діяння, вчиненні її членами, кваліфікуються лише за ст. 257 КК. Але якщо банда вчинить злочин, за який законом встановлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм (наприклад, умисне вбивство за обтяжуючих обставин - ч. 2 ст. 115 КК, посягання на життя державного чи громадського діяча - ст. 112 КК), то такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів - бандитизму і того більш тяжкого злочину, що вчинила банда.
Найбільш небезпечними є злочини, що вчинюються злочинною організацією.
Законом злочинною організацією визнається стійке, ієрархічне об'єднання, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 126. 2 П. 8 цієї ж постанови // Там само.- С. 127.
100
тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).
Із законодавчого визначення поняття злочинної організації виводиться її повна відповідність всім іншим організаціям - виробничим, культурним, партійним, спортивним, навчальним тощо. Тобто злочинна організація має всі ознаки організації. Від всіх інших організацій злочинна організація відрізняється лише завданням і метою її створення - вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів.
Є. К. Марчук обґрунтовує висновок про те, що злочинна організація становить собою соціальну систему типу трудового колективу.1 Мабуть, таке порівняння невдале, оскільки трудовий колектив не має багатьох ознак злочинної організації - трудовий колектив не має свого власного статуту діяльності, не має власних коштів, транспорту, зв'язку, приміщень, друку тощо. Навіть якщо не враховувати і мети створення, то і у такому разі трудовий колектив не має багатьох ознак злочинної організації. Найбільше злочинна організація за своїми ознаками наближається до партійних організацій, від яких вона відрізняється лише завданням і метою створення.
Типовими ознаками злочинної організації є:
наявність статуту - письмового чи усного, розроб леного хоча б у загальних рисах і схваленого учасниками всієї організації чи її' керівниками;
наявність керованого органу чи керівника;
організаційна структура - підрозділи організації, їх керівники, члени організації, їх завдання;
підпорядкованість, підзвітність, ієрархічна залеж ність, дисципліна;
вербування нових членів організації - поповнення організації новими організаціями;
6) прикриття, конспірація - легалізація, діяльність, налагодження зв'язків з органами влади, охорона;
^7) матеріальна база - приміщення, транспорт, засоби зв'язку, сховища, кошти, друк тощо.
Марчук Є. К. Кримінологічна та кримінально-правова харак-стика злочинних організацій: Автореф. канд. дис- Харків, іУУо.- С-. 6-7.
101
Такі типові ознаки злочинної організації. Конкретна злочинна організація може і не мати деяких із вказаних ознак. Наприклад, у організації може не бути налагоджених зв'язків з органами влади, чи не має ще, скажімо, засобів друку. Але від цього злочинне угруповання не перестає бути злочинною організацією, якщо воно має інші типові ознаки організації.
У ч. 4 ст. 28 КК виділяються найбільш характерні ознаки злочинної організації:
а) стійкість, яка означає, що організація міцно створе на для тривалої діяльності і має завдання діяти постійно, систематично, з розрахунком на далеку перспективу;
б) ієрархічність об'єднання - тобто угруповання має конкретні завдання своєї діяльності, керівні органи чи керівника, структурні підрозділи, визначену підпорядко ваність, підзвітність, дисципліну;
в) домовленість про взаємну спільну діяльність - припускає наявність статуту, яким визначається домов леність, погодженість про загальну спільну діяльність, розуміння сутності діяльності організації, її завдання і мети цієї діяльності, особистої заінтересованості кожно го члена організації у забезпеченні цієї діяльності;
г) керівництво організацією - розробка планів учи нення конкретних злочинів, підбір виконавців для вчи нення цього злочину (чи певних злочинів), забезпечення вчинення злочину (злочинів) транспортом, знаряддями, реалізації здобутого злочином (злочинами), перехову вання злочинців тощо;
д) забезпечення функціонування злочинної організа ції- це підбір членів організації, здобуття приміщень, транспорту, коштів, документів, знарядь, зброї, пошук засобів прикриття, легалізації діяльності організації тощо;
е) координація злочинної діяльності - узгодження ді яльності окремих структурних підрозділів злочинної ор ганізації чи діяльності окремих злочинних груп, об'єд нання їх злочинних планів, зусиль, допомога в організа ції підготовки та вчинення окремих злочинів тощо.
Особливості діяльності злочинної організації у тому, що вона може бути створена лише для вчинення конкретних, певних злочинів. До таких можна віднести: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу України чи насильницьке захоплення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територіальну
102
цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК); бандитизм (ст. 257 КК); терористичний акт (ст. 258 КК); масові заворушення (ст. 294 КК); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів (ст. 305 КК); незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут (ст. 307 КК) або викрадення, привласнення, вимагання (ст. 308 КК) наркотичних засобів чи психотропних речовин; незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової спеціальної техніки (ст. 333 КК); незаконне захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК).
Злочинна організація може бути створена і для вироблення зброї масового знищення людей (ст. 440 КК), для застосування зброї масового знищення людей (ст. 439 КК), для ведення агресивної війни (ст. 437 КК), або для проведення екоциду (ст. 441 КК), геноциду (ст. 442 КК), чи організації піратства (ст. 446 КК) або для найманства (ст. 447 КК).
Деякі злочини можуть вчинюватися членами злочинної організації для локальних потреб. Це може бути посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК); диверсія (ст. 113 КК); напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК); викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів (ст. 262 КК); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК); блокування транспортних комунікацій чи захоплення транспортного підприємства (ст. 279 КК); примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ст. 280 КК); незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК), пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо-та нафтопродуктопроводів (ст. 292 КК) та деякі інші.
Згідно з ч. 2 ст. 29 і ч. 1 ст. ЗО КК дії організатора злочинної організації кваліфікуються за ч. З ст. 27 і відповідною статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Організатор злочинної організації підлягає відповідальності за всі злочини, вчиненні злочинною організацією (її членами), які охоплювалися його умислом.
Члени злочинної організації підлягають відповідаль-
103
ності за всі злочини, у підготовці яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них (ч. 2 ст. ЗО КК).
Дії учасників організованої групи кваліфікуються за тією нормою Особливої частини Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за діяння, вчинене організованою групою (ч. З ст. 109, ч. З ст. 146, ч. 2 ст. 147, ч. З ст. 149, ч. З ст. 161, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 188, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 199, ч. З ст. 206, ч. З ст. 224, ч. З ст. 228, ч. З ст. 262, ч. З ст. 278, ч. З ст. 280, ч. З ст. 289, ч. З ст. 292, ч. 4 ст. 303, ч. З ст. 305, ч. З ст. 307, ч. З ст. 308, ч. З ст. 311, ч. З ст. 312, ч. З ст. 313, ч. 4 ст. 345, ч. З ст. 355, ч. 2 ст. 359, ст. 392 КК).
Такої ознаки не мають злочини проти життя та здоров'я особи (статті 115-145 КК), статеві злочини (статті 152-156 КК), екологічні злочини (статті 252-254 КК), злочини проти безпеки виробництва (статті 271-275 КК), злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (статті 328-337 КК), посадові злочини (статті 364-370 КК), військові злочини (статті 401^35 КК) і злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (статті 436-Л47 КК).
Дії членів (учасників) злочинної організації чи організованої групи, які вчинили злочини не в складі групи, кваліфікуються на загальних підставах.
Дії організаторів злочинної організації чи організованої групи у відповідних випадках кваліфікуються також за нормами кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за створення злочинної організації чи організованої групи (статті 255, 257, 258, 260, 392 КК).
Створення злочинної організації кваліфікується як закінчений злочин, передбачений ст. 255 КК або ст. 260 КК, якщо створено було не передбачене законом воєнізоване чи збройне формування.
Якщо певними діями створити злочинну організацію чи незаконне воєнізоване або збройне формування не вдалося з причин, не залежних від волі винного, то діяння кваліфікується як замах на створення організації чи формування за ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст. 255 КК чи ч. 1 ст. 15 і відповідною частиною ст. 260 КК.
Дії організаторів (керівників) злочинної організації чи не передбаченого законом воєнізованого або збройного
104
формування, які їх створили (організували), у разі вчинення членами такої організації чи формування злочинів повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів - за відповідними частинами ст. 255 чи ст. 260 та статтями КК, які передбачають відповідальність за вчинені членами організації чи угруповання злочини.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ"
  1. ЗМІСТ
    групових злочинів 92 Кваліфікація злочинів при помилках злочинця 105 ЧАСТИНА ДРУГА 114 J. Кваліфікація злочинів проти особи 114 Кваліфікація злочинів проти здоров'я 154 Кваліфікація злочинів проти волі, честі та гідності особи 185 Кваліфікація статевих злочинів 190 Кваліфікація злочинів проти конституційних прав гро мадян 208 Кваліфікація злочинів проти власності 230 Кваліфікація
  2. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    групового розбою (ч. 2 ст. 187 КК), групового зґвалтування (ч. 2 ст. 152 КК) та багатьох інших складів злочинів.2 Тому буває занадто складно відмежувати хуліганство від злочинів про(ти особи. У судовій практиці найбільшу кількість помилок виявлено саме при розмежуванні хуліганства і злочинів проти особи. Пленум Верховного Суду України у постанові від 28 червня 1991 р. № 3 «Про судову практику в
  3. 4.1. Кваліфікація зґвалтування
    груповим, якщо воно було вчинене: 1). Групою осіб щодо однієї потерпілої, коли статевий акт вчинив тільки один з винних, а інші сприяли йому в цьому, впливаючи фізично чи психічно на потерпілу. При цьому дії осіб, які особисто не мали статевого акту з потерпілою, але під час такого застосували до потерпілої фізичне чи психічне насильство і цим допомагали іншим вчинити злочин, кваліфікуються за ч.
  4. 12.1.4. Хуліганство
    групова бійка і т. ін.). Практика свідчить, що під законодавче визначення хуліганства підпадає будь-який навмисний злочин. Зокрема, заподіяння тілесних ушкоджень у громадських місцях із застосуванням зброї або інших предметів завжди поєднане з грубим порушенням громадського порядку і проявою явної неповаги до суспільства, але такі дії не в усіх випадках кваліфікуються за ст. 296 КК України.
  5. Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002
    У навчальному посібнику викладені теорія і практика кваліфікації злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, що був прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року і введений у дію з 1 вересня 2001 року. У посібнику використана новітня доктрина кримінального права і законодавства України, практика вищих судових органів України. Посібник розрахований на студентів, аспірантів і
  6. ПЕРЕДМОВА
    груповання, тобто злочинний аборт, злочинні структури, зло чинні угруповання). Злочинним, кримінальним може бути лише закон кримінального світу, що створюється і діє в середовищі злочинців (у бандитських угрупованнях, у місцях позбавлення волі). Тому пропонується вживати історично першу назву цієї галузі права, що виникла ще за часів Київської Русі,- уголовне право. 3 На жаль, зовсім не
  7. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    У кримінальному праві повторністю злочинів (ст. 32 КК) називається вчинення особою вдруге злочину, в якому згідно з кримінальним законом передбачена ознака повторності незалежно від того, чи була ця особа притягнута до відповідальності за попередній (перший) злочин. У широкому розумінні повторність означає повторення чого-небудь (вислову, вчинку), зробити щось знову, ще раз те саме, вдруге.1
  8. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    Сукупністю злочинів у кримінальному праві називається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких її не було засуджено. Згідно зі ст. 33 КК України сукупність злочинів характеризується такими ознаками: ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від вітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини и життя і здоров'я
  9. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    Конкуренцією кримінально-правових норм називається передбачення певного діяння двома (кількома) кримінально-правовими нормами одночасно} О. А. Герцензон називав конкуренцією наявність двох чи кількох законів, які рівною мірою передбачають караність певного діяння.2 Характерною особливістю конкуренції кримінально-правових норм є те, що вона виникає лише тоді, коли було вчинено один злочин (на
  10. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    груповань), то вони не підлягають кримінально-правовій охороні. Навпаки, завданням кримінального 1 Пропозицію кваліфікувати діяння при помилці в особі по терпілого, що має кваліфікуючі ознаки, за сукупністю злочинів (ст. 112 і п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) не можна визнати обґрунтованою, оскільки вона порушує волю законодавця. 2 П. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у
  11. 1.1. Кваліфікація вбивства
    Вбивством у кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.1 Вбивство - один з найтяжчих злочинів. Воно позбавляє потерпілого найбільш цінного блага - життя. Наслідки вбивства безповоротні, заподіяну ним шкоду не можна ніяк відшкодувати. Крім того, вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, а й його рідним і
  12. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    Кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах передбачає ч. 2 ст. 115 КК. Обтяжуючими обставинами ч. 2 ст. 115 КК є: Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. И5КК). Таке вбивство характеризується одним (єдиним) умислом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб. Вбивство двох чи більше потерпілих може
  13. 1.4. Умисне вбивство, вчинене у стані фізіологічного афекту
    Істотні особливості має кваліфікація вбивства, заподіяного у стані фізіологічного афекту тобто в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи потерпілим (ст. 116 КК).3 За ст. 116 КК вбивство кваліфікується лише в тих випадках, коли воно було вчинене в стані фізіологічного афекту. 1 Ухвала судової колегії в кримінальних справах
  14. 1.6. Кваліфікація вбивства при перевищенні меж необхідної оборони
    Кваліфікація умисного вбивства, вчиненого в стані необхідної оборони, але з перевищенням її меж, зумовлює труднощі у зв'язку з тим, що в законі не зовсім чітко визначені межі необхідної оборони і ознаки їх перевищення. За ст. 118 КК може кваліфікуватися вбивство лише в тих випадках, коли воно було вчинене в стані необхідної оборони, але винний явно, безсумнівно перевищив її межі. Злочинність
  15. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    Найпоширенішими злочинами проти здоров'я є тілесні ушкодження. Тілесним ушкодженням називається протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи, внаслідок порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції тканин чи органів потерпілого. Особливість тілесних ушкоджень полягає в тому, що вони мають зовнішні прояви заподіяної здоров'ю шкоди (рани, переломи кісток, розриви шкіри і
  16. 4.2. Кваліфікація насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом
    Стаття 153 КК передбачає кримінальну відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Цей злочин має всі ознаки зґвалтування. Він вчиняється: 1) з метою задовольнити статеву пристрасть, статеву потребу (інстинкт); 2) відносно потерпілої особи - жінки чи чоловіка; 3) із
  17. 5.1. Кваліфікація злочинів проти політичних прав громадян
    5.1. Кваліфікація злочинів проти політичних прав
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш