НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниКваліфікація злочинів → 
« Попередня Наступна »
Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002 - перейти к содержанию учебника

6.7. Кваліфікація шахрайства



Шахрайством називається заволодіння чужим майном або протизаконне набуття права на нього способом обману чи зловживання довір'ям.
Від інших форм розкрадання шахрайство відрізняється способом заволодіння чужим майном чи правом на майно: для цього винний застосовує обман чи зловживає довір'ям потерпілого (володаря, власника майна чи його охоронця).
Обман - це введення в оману потерпілого чи володаря майна способом повідомлення йому неправдивих відомостей або приховування певних обставин з метою викликати у потерпілого (чи володаря майна) впевненість про вигідність або обов'язковість передачі майна чи права на майно.
Зловживання довір'ям - це несумлінне використання довір'я потерпілого чи володаря майна для заволодіння їхнім майном.
Важливою обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим (володарем) майна чи права на майно винному.
1 Коржанский H И. Квалификация должностных преступлений-Волгоград, 1986.-С. 20-21.
268
Обман при шахрайстві стосується фактів і обставин, які відносяться до особи винного, різних предметів і явищ.
Існує п'ять типових способів обману при шахрайстві, коли винний:
видає себе за особу, яка має право на отримання майна (грошей) і якою він насправді не є (наприклад, за інкасатора, представника власника, посланця близької до потерпілого особи);
отримує плату за роботу, виконувати яку не має наміру, чи кошти на придбання речі (майна), якщо взято го на себе зобов'язання не має наміру виконувати;1
змінює зовнішній вигляд речі чи видає одну річ за іншу (мідну за золоту, «куклу» за пачку грошей і т. ін.);
замовчує про обставини, які для цього випадку є іс тотними і обов'язковими (наприклад, отримання грошо вої допомоги на особу, яка померла);
використовує підроблені документи для отримання майна чи грошей (підроблені накладні, вимоги, чеки, ло терейні білети тощо).
Якщо потерпілий у зв'язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном способом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого, за наявності до того підстав, може кваліфікуватися за ст. 185 КК, а заволодіння правом на майно -як недійсна угода (статті 51, 52, 54 та 55 КК України)2.
Зловживання довір'ям - це обман довір'я, яке було виявлене потерпілим винному. Використовуючи виявлене йому довір'я, винний звертає у свою власність передане йому майно (аванс за майбутню роботу, отриману напрокат річ тощо).
Отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов'язання кваліфікується як шахрайство лише в тому pasj, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його привласнити, а зобов'язання -не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від
19 постанови Пленуму Верховного Суду України від -5 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 206.
П. 18 цієї ж постанови.- Там само.- С. 205-206.
269
іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі їх посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, то вчинене кваліфікується як шахрайство за ст. 190 КК. Якщо при цьому винний схилив хаба-родавця до замаху на давання хабара, то його дії кваліфікуються за сукупністю злочинів за ст. 190 КК і статтями 15 і 27 та відповідною частиною ст. 369 КК.1
Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір'ям вчиняє інший злочин (статті 353, 357 чи 358 КК), її дії кваліфікуються за ст. 190 КК і за статтею, яка передбачає відповідальність за цей злочин.
Шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям зловживала владою чи посадовими повноваженнями, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 190 КК і ст. 364 КК.
Істотними ознаками шахрайства є те, що:
особа, яка передає винному майно чи гроші, не усві домлює факту обману;
особа, яка передає винному майно чи гроші, поми ляючись, вважає, що отримання - передача майна є*пра- вомірною і добровільно передає його винному назавжди;
разом з передачею майна чи грошей винному пере даються і всі повноваження власника.
За цими ознаками шахрайство відрізняється від крадіжки, яка була вчинена із застосуванням хитрощів чи обману, які полегшили її вчинення, або з використанням доступу до майна. У деяких випадках крадіжка може бути вчинена щодо майна, яке було передано винному з певною метою (передати, перевезти, зберегти тощо).
Шахрайство відрізняється від такої крадіжки характером і змістом передачі майна. Якщо при передачі майна винному передаються також і повноваження власника або хоч би частина їх, то розкрадання кваліфікується як шахрайство за ст. 190 КК. Якщо ж при передачі майна винному повноваження власника не передаються, а майно йому передається для охорони, передачі третім особам, перевезення, то розкрадання кваліфікується як крадіжка за ст. 185 КК.
1 П. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 205-206.
270
Шахрайство вважається закінченим з моменту передачі винному майна. Оскільки воно передається йому добровільно, то з цього моменту він має можливість ним розпоряджатися чи використовувати його.
Спроба отримати майно чи гроші за допомогою обману чи зловживання довір'ям, якщо цей намір винному здійснити не вдалося, кваліфікується як замах на шахрайство за статтями 15 і 190 КК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "6.7. Кваліфікація шахрайства"
  1. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікацію діяння і має значення лише для призначення міри покарання. У багатьох інших кримінально-правових нормах Словник української мови- К., 1975- Т. 6.- С. 696. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений.- С.22. встановлено відповідальність за злочинну діяльність, що проявляється у виді повторності або неодноразовості вчинення таких злочинів, вчинення їх систематично чи у виді
  2. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікації злочинів, які утворюють сукупність. При цьому треба мати на увазі, що кваліфікація злочину проводиться (здійснюється) не за статтею кримінального закону, а за кримінально-правовою нормою, оскільки переважна більшість статей чинного Кримінального кодексу України містить не одну, а декілька кримінально-правових норм. Тому кваліфікувати злочин за статтею, тобто за кількома
  3. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства, хабарництва та деяких інших. Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК). Співучастю називається умисне спільне вчинення злочину двома чи більше особами (ст.
  4. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    кваліфікації розкрадання треба визначити безпосередній об'єкт, оскільки дії особи, яка, звертаючи на свою користь майно, припускала, що воно може належати як громадянину, так і державній чи колективній організації, слід кваліфікувати як злочин проти приватної чи державної або колективної власності залежно від фактичної належності майна.1 Якщо ж, помиляючись щодо фактичної належності майна, винний
  5. 6.3. Кваліфікація грабежу
    кваліфікації не потребує. Насильство під час грабежу застосовується з метою заволодіти майном чи мати доступ до нього або утримати майно. Якщо винний застосовує насильство з метою звільнитися від затримання, припинивши розкрадання, тобто покинувши майно, речі, гроші, то таке насильство не може бути підставою для кваліфікації його як грабежу за '- 2 ст. 186 КК. Залежно від способу розкрадання
  6. 6.4. Кваліфікація розбою
    кваліфікації за іншими статтями КК не потребують. Умисне заподіяння під час розбою тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187 КК. Оскільки розбійний напад не охоплює заподіяння смерті потерпілого, то умисне чи необережне вбивство потерпілого під час розбійного
  7. 6.5. Кваліфікація викрадення частин чи обладнання електричних мереж; або кабельних ліній зв'язку
    кваліфікацію цього діяння за сукупністю з крадіжкою (ст. 185 КК), грабежем (ст. 186 КК), розбоєм (ст. 187 КК), вимаганням (ст. 189 КК) чи шахрайством (ст. 190 КК). Здається, що обґрунтованою була б кваліфікація викрадення демонтажем або іншим способом електромереж чи кабельних ліній зв'язку лише з грабежем, розбоєм, вимаганням і шахрайством за відповідними частинами статей 186-190КК. Така
  8. 6.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей
    кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.1 Пункти 7 і 9 постанови Пленуму Верховного Суду України .5 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Су-ДУ У країни,-С. 20 К 271 Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство (ч. З ст. 189 КК) - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату
  9. 7.24. Шахрайство з фінансовими ресурсами
    кваліфікація злочину за ст. 366 КК чи ч. З ст. 358 КК непотрібна. Вчинення шахрайства з фінансами повторно або заподіяння шахрайством великої матеріальної шкоди державі чи кредиторові кваліфікується за ч. 2 ст. 222 КК. За ч. 2 ст. 222 КК за ознакою повторності діяння кваліфікується у випадках, якщо особа раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 222 КК, і якщо ще не скінчився строк
  10. 17. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікації діяння вирішальне значення має не найменування посади чи установи (організації), а характер обов'язків, які виконує певна особа. Тому для правильної кваліфікації посадового злочину завжди необхідно чітко визначити правовий статус притягуваної до відповідальності особи, коло її посадових повноважень і характер покладених на неї обов'язків. Лікар, який отримує від хворого винагороду за
  11. 17.4. Одержання хабара
    кваліфікацію дій Шавло за ч. 1 ст. 368 КК України. ' Оскільки злочин, передбачений ст. 368 КК України, є корисливим, предмет хабара має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру
  12. 17.5. Давання хабара
    кваліфікації діяння за ст. 369 КК України не має значення, в інтересах кого (яких осіб) дається хабар - в інтереса^ особи, яка дає хабар, її рідних чи близьких або зовсім інших осіб. За ст. 369 КК України кваліфікується і давання хабара в інтересах юридичних осіб - державних, громадських чи приватних підприємств, установ, організацій. Давання хабара - це передача посадовій особі грошей чи
  13. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
    кваліфікацію діяння (є нейтральними щодо неї), вони можуть виступати як обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК). Скажімо, п. 10 ч. 1 ст. 67 КК передбачає, що вчинення злочину з особливою жорстокістю є обставиною, яка обтяжує покарання. Ст. 299 КК передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Якщо таке поводження буде характеризуватися особливою
  14. 5.1. Поняття об'єкта злочину
    кваліфікацію діяння й відмежувати злочин від інших незлочинних правопорушень. Так, за об'єктом злочину можна розмежувати, передусім, шахрайство (ст. 190 КК) і шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), диверсію (ст. 113 КК) і терористичний акт (ст. 258 КК)
  15. 6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння
    кваліфікацію розбійного нападу. У цілому ряді випадків основний склад злочину є формальним, а кваліфікований склад цього ж злочину - матеріальним. Тобто підвищення суспільної небезпеки діяння обумовлюється випадками настання суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, основний склад злочину зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК) є формальним, а один із найбільш небезпечних його кваліфікованих видів є
  16. 6.5. Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину)
    кваліфікацію злочинного діяння. И справді, мабуть, не треба по-різному оцінювати в правовому плані крадіжку, вчинену вдень і вчинену вночі, вчинену в місті і в селі тощо. Але у значній кількості випадків вказані обставини є настільки важливими, що законодавець вважає злочинними певні діяння тільки при наявності якоїсь із зазначених обставин, що характеризує ці діяння як суспільно небезпечні, або
  17. 8.5. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину
    кваліфікацію), вони можуть виступати як обставини, що враховуються при призначенні покарання. Мотив злочину - це обумовлені певними потребами й інтересами внутрішні спонуки, які викликають у особи рішимість вчинити злочин і якими вона керується при його вчиненні. Отже, мотив (лат. moveo - рухаю) є рушійною силою злочинної поведінки людини, він передує злочину і значною мірою визначає суспільну
  18. 10.4. Відповідальність співучасників
    кваліфікації) в усіх випадках вчинення злочину у співучасті. Виконавець підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин (ч. 1 ст. 29 КК). Відомо, що формулювання статей Особливої частини КК якраз спроектовано на діяльність виконавця. В цих статтях визначається об'єктивна сторона складу злочину, яка вчиняється його безпосереднім
  19. 11.2. Повторність злочинів
    кваліфікацією злочину. Такий вид повторності зветься повторністю тотожних злочинів. Але в ряді випадків, виходячи з того, що певні злочини, які кваліфікуються за різними статтями, мають однаковий або близький об'єкт або переслідують досягнення однакової або близької за своєю суттю мети, закон встановлює наявність повторності й у разі послідовного вчинення злочинів, які характеризуються збігом