НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниКваліфікація злочинів → 
« Попередня Наступна »
Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002 - перейти к содержанию учебника

6.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей



Вимагання (здирство) чужого майна чи грошей (стаття 189 КК) полягає у вимозі передати винному: 1) чуже майно, гроші; 2) право на майно; або 3) виконати на користь винного будь-які дії майнового характеру, що супроводжується погрозою: а) застосувати насильство до потерпілого чи володаря, охоронця майна або до близьких їм осіб (погроза вбити, заподіяти тілесні ушкодження); б) розголосити відомості, які ганьблять потерпілого, володаря чи охоронця майна або близьких їм осіб; в) пошкодити або знищити майно потерпілого, володаря чи охоронця або чуже майно, що перебуває у їх віданні чи під охороною.
Погроза при вимаганні чужого майна чи грошей повинна бути дійсною, а не уявною, вигаданою, і звернена у недалеке майбутнє. Форма погрози вирішального значення не має. Вона може бути зроблена письмово, усно, по телефону, через інших осіб тощо.
Насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 1 ст. 189 КК), визнається погроза заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені при вимаганні, пов-Н1СТ.ЇР охоплюються ч. 1 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.1
Пункти 7 і 9 постанови Пленуму Верховного Суду України .5 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Су-ДУ У країни,-С. 20 К
271

Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство (ч. З ст. 189 КК) - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, a також інші насильницькі дії, які не призвели до зазначених наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Це може бути насильство, що призвело до втрати свідомості, чи мало характер мордування, здушення шиї, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Застосування до потерпілого наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіти його майном кваліфікується як вимагання за ч. 1 чи ч. З ст. 189 КК залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було.
Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, воно кваліфікується як вимагання за ч. З ст. 189 КК за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких наслідків.
Заподіяння в процесі вимагання легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК), середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 123 КК), позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 146 КК), нанесення побоїв, що мало характер мордування (ч. 2 ст. 126 КК), повністю охоплюються ч. З ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за переліченими статтями КК не потребують.
Якщо в процесі вимагання потерпілому або близьким йому особам було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого або кого-небудь з них було умисно вбито, то дії винного утворюють сукупність злочинів, і їх кваліфікують за ч. 4 ст. 189 КК (за ознакою заподіяння тяжкого тілес-
1 П. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У країни-С 202.
272
ного ушкодження) та ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК або п. 6 ч. 2
ст П5КК.1
Оскільки стаття 189 КК не передбачає відповідальності за заподіяння смерті потерпілому, то вбивство через необережність при насильницькому вимаганні також
аліфікується за сукупністю злочинів: за ст. 119 КК і ч 3 чи 4.4ст. 189 КК.
Психічне насильство при вимаганні полягає в погрозі негайно чи в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких небайдужа потерпілому).
Якщо винний погрожував потерпілому вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то його дії кваліфікують за ч. 4 ст. 189 КК. Додаткової кваліфікації за ст. 129 КК ці дії непотребують.
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її у будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він не виконає вимоги передати майно чи гроші, то ця погроза буде реалізована.
Відомостями, що ганьблять потерпілого чи його близьких або рідних, вважаються такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, принизить честь і гідність його чи близьких йому людей. Це можуть бути відомості про інтимні сторони життя, захворювання, негідні вчинки, дійсні чи вигадані фізичні або психічні вади тощо.
Погроза розголосити такі відомості - це погроза повідомити про них тій особі (особам), якій вони невідомі і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.
Реалізація такої погрози охоплюється статтею про відповідальність за вимагання і не потребує додаткової кваліфікації за іншими статтями КК.
Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна, належного потерпілому або його близьким чи РІДНИМ.
Умисне знищення або пошкодження майна при вимаганні, якщо воно було вчинене не підпалом чи іншим
25
П. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від ?> грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 202-203.
273
загальнонебезпечним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 189 КК, а в разі настання тяжких наслідків - за ч. З ст. 189 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 194 КК непотрібно.1
Якщо ж майно було знищено чи пошкоджено підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії винної особи додатково кваліфікуються і за ч. 2 ст. 194 КК.
За багатьма ознаками вимагання майна чи грошей має схожість із розбоєм. Ці злочини відрізняються тим, що:
при вимаганні винний може вимагати передати йо му не тільки чуже майно чи гроші, але й право на чуже майно (незаконно видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо);
при розбої погроза спрямована тільки на особу, на яку здійснено напад, а при вимаганні - і на інших осіб (рідних чи близьких потерпілого);
на відміну від розбою погроза при вимаганн^поля- гає в застосуванні насильства не негайно, не під час ви моги передати винному майно чи гроші, а в недалекому майбутньому, якщо вимогу не буде виконано.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. зазначається, що при відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою належить виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосувати спрямовані на за-володіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосувати в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб у майбутньому, кваліфікуються як вимагання за ст. 189 КК. Якщо погроза насильством або саме насильство були застосовані з метою заволодіти майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу його винною особою була перенесена на майбутнє, дії
П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України W 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 204.
274
такої особи кваліфікуються залежно від характеру по-гооз чи насильства як розбій або як замах на грабіж і за відповідною частиною ст. 189 КК, якщо останні дії являли собою вимагання.
Вимагання - це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші.2 На отримання їх винний не має ніяких підстав. Тому не являє собою злочину, передба-
ченого ст. 189 КК, вимога передати майно чи гроші, хоч із застосуванням насильства чи погроз його застосувати, але з приводу того майна, на отримання якого ця особа має право.
Не вважається вимаганням також вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством, повернути борг, якщо він виник на законних підставах.
Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинена організованою групою та ін.), вимагання визнається кваліфікованим, якщо воно: а) вчинене посадовою особою; б) завдало шкоду у великих та особливо великих розмірах; в) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Організованою групою називається стійке об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. Про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити:
а) розроблений (хоч би у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчи нення конкретного злочину;
б) розподіл ролей;
в) наявність організатора (керівника) групи;
г) прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у тому числі і підкупом хаба рами посадових осіб;
д) вербування нових членів;
П. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Постанови...- С. 116.
Вимагання як назва злочинів, передбачених ст. 189 КК, ду-е невдала, оскільки вимагання, по-перше, неповно і неточно икриває сутність цих злочинів, а, по-друге, вимагання чужого ина (грошей) є обов'язковою ознакою багатьох інших злочинів. (Статті 354, 368 КК).
Більш вдалою назвою цього злочину було б «здирство», як «ого називав М. Грушевський (Історія України-Руси. Т. 4- Київ: Наукова думка, 1995.- С. 375, 393).
275
е) наявність загальних правил поведінки;
ж) наявність матеріальної бази (транспорт, приміщен ня, сховища, кошти тощо).
Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому, якщо організована група озброєна, відповідальність її керівника і членів, які вчинили вимагання чужого майна чи грошей, настає за ст. 257 КК. Кваліфікувати їх дії додатково за ч. З ст. 189 КК непотрібно.1
При визначенні майнової шкоди у великому чи особливо великому розмірі (ч. З і ч. 4 ст. 189 КК) враховують: а) вартість викраденого на час вчинення злочину; б) кількість викраденого майна; в) значимість викраденого майна для потерпілого; г) матеріальне становище потерпілого; д) наявність у нього утриманців тощо.
При цьому до уваги не беруться критерії, які не мають матеріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо). *
Велику шкоду становлять збитки, заподіяні передачею майна чи грошей винному, а також збитки, заподіяні потерпілому, його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їхнього майна.
Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується встановлення вартості і тих речей, які були створені чи вирощені потерпілим у результаті трудової діяльності.
Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, то його вартість визначається виходячи з цих цін на час вчинення злочину. За відсутності цін на майно його вартість визначають експерти.
Для кваліфікації дій винної особи за ч. З ст. 189 КК за ознакою заподіяння потерпілому великої шкоди необхідно довести, що така шкода дійсно мала місце. Неправильно, наприклад, за ч. З ст. 189 КК були кваліфіковані дії М. і П. Суд установив, що засуджені, погрожуючи застосувати насильство до потерпілого та членів його
1 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 209. Докладніше ознаки злочинної організації викладено у першій частині цієї роботи.
276
сім'ї, вимагали у нього 15 тис. крб. На їх вимогу Д. поклав в обумовленому місці грошову «куклу», в якій Фактично було 100 крб. Коли М. і П. забирали пакунок, 'й затримали працівники міліції.
Президія обласного суду, розглянувши справу, зазначила, що кваліфікація дій М. і П. як вимагання, яке заподіяло потерпілому великої шкоди, є помилковою. Вимагання є закінченим з моменту пред'явлення вимоги про передачу чужого майна під погрозою заподіяти шкоду потерпілому або його близьким. Лише така кваліфікуюча ознака цього злочину, як заподіяння потерпілому великої шкоди, передбачає відповідно до ч. З ст. 189 КК настання реальних наслідків від злочинних дій винних осіб. Проте в даному випадку Д. матеріальної шкоди фактично не заподіяно, отже у діях засуджених немає зазначеної ознаки. На цих підставах президія обласного суду перекваліфікувала дії М. і П. на ч. 2 ст. 189 КК.1
Іншими тяжкими наслідками, передбаченими ч. 4 ст. 189 КК, є заподіяння потерпілому чи його близьким родичам тілесних ушкоджень, що спричинило втрату будь-якого органа або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне зніве-
Постанова президії Вінницького обласного суду у справі М. і П. // Практика...- С. 82-83. Здається, що кваліфікація дій М. і П. за ч. 2 ст. 189 КК також неправильна. Адже суд і президія встановили, що М. і П. мали намір вчинити вимагання із заподіянням потерпілому великої шкоди (вимагали 15 тис. крб.), але цього наслідку не досягай з причин від них незалежних, що відповідно до ч. 1 ст. 15 КК є замахом на злочин. Твердження президії обласного суду про те, що вимагання вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги передати майно, стосується лише частини 1 ст. 189 КК. Кваліфіковані види вимагання чужого майна, щодо яких закон передбачає настання певних наслідків (знищення майна, велика шкода, інші тяжкі наслідки - частини 2, 3 і 4 стат-
189 КК), можуть визнаватися закінченими лише тоді, коли такі наслідки настали. Якщо ж винні прагнули досягти цих наслідків, Мали намір заподіяти потерпілому велику шкоду, але досягти цих
лідків не змогли з причини від них незалежних, то їхні дії належить кваліфікувати як замах на цей злочин за ч. 1 ст. 15 і ч. З ст- Э КК. Кваліфікувати дії М. і П. за ч. 2 ст. 189 КК - значить идставно звільнити їх від відповідальності за більш тяжкий злочин, який вони вчинили.
277
чення обличчя, заподіяння смерті чи таких же тілесних ушкоджень третім особам, заподіяння останнім великої шкоди, а також інші наслідки, які суд, враховуючи конкретні обставини, може визнати тяжкими.
Якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій шахрайство, привласнення, розтрату або вимагання і в її діях є кілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене кваліфікується за тією частиною, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. При цьому всі кваліфікуючі ознаки злочину повинні бути поставлені за вину особі, притягнутій до відповідальності, у всіх процесуальних документах - у постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку і у мотивувальній частині вироку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "6.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей"
  1. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікації злочинів, які утворюють сукупність. При цьому треба мати на увазі, що кваліфікація злочину проводиться (здійснюється) не за статтею кримінального закону, а за кримінально-правовою нормою, оскільки переважна більшість статей чинного Кримінального кодексу України містить не одну, а декілька кримінально-правових норм. Тому кваліфікувати злочин за статтею, тобто за кількома
  2. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    кваліфікації такого злочину виникає конкуренція двох чи більше кримінально-правових норм. Вирішення конкуренції - це розв'язання питання про те, яка з конкуруючих кримінально-правових норм має бути застосована у конкретному випадку. Конкурують між собою кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за умисне вбивство (статті 115, 116, 117, 118 КК), за зловживання посадовими
  3. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікації групових злочинів. Докладніше кваліфікація групових злочинів розглядатиметься при аналізі конкретних видів групових злочинів - розкрадання, зґвалтування, хуліганства, хабарництва та деяких інших. Першим і найпоширенішим груповим злочином визнається співучасть у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК). Співучастю називається умисне спільне вчинення злочину двома чи більше особами (ст.
  4. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    кваліфікації розкрадання треба визначити безпосередній об'єкт, оскільки дії особи, яка, звертаючи на свою користь майно, припускала, що воно може належати як громадянину, так і державній чи колективній організації, слід кваліфікувати як злочин проти приватної чи державної або колективної власності залежно від фактичної належності майна.1 Якщо ж, помиляючись щодо фактичної належності майна, винний
  5. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікацією називається юридична оцінка злочину і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин -означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Термін «кваліфікація» походить від латинського qualis - який, якої якості. Кваліфікація
  6. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    кваліфікацію діяння і має значення лише для призначення міри покарання. У багатьох інших кримінально-правових нормах Словник української мови- К., 1975- Т. 6.- С. 696. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений.- С.22. встановлено відповідальність за злочинну діяльність, що проявляється у виді повторності або неодноразовості вчинення таких злочинів, вчинення їх систематично чи у виді
  7. 6.5. Кваліфікація викрадення частин чи обладнання електричних мереж; або кабельних ліній зв'язку
    кваліфікацію цього діяння за сукупністю з крадіжкою (ст. 185 КК), грабежем (ст. 186 КК), розбоєм (ст. 187 КК), вимаганням (ст. 189 КК) чи шахрайством (ст. 190 КК). Здається, що обґрунтованою була б кваліфікація викрадення демонтажем або іншим способом електромереж чи кабельних ліній зв'язку лише з грабежем, розбоєм, вимаганням і шахрайством за відповідними частинами статей 186-190КК. Така
  8. 6.6. Кваліфікація привласнення, розтрати та розкрадання чином зловживання посадовими повноваженнями
    кваліфікацію дій X. і Б. неправильною і вказала, що згідно з диспозицією ст. 391 КК привласнення має місце щодо майна, яке перебуває у правомірному володінні особи, котра отримала його для певних потреб або в підзвіт у зв'язку з договірними відносинами. Ввіреним є майно, відносно якого відповідна особа має повноваження оперативно-господарського характе-РУ- Як свідчать матеріали справи, до
  9. 6.9.1. Кваліфікація заполіяння майнової шкоди
    чужого майна для отримання незаконних прибутків (перевезення вантажів на чужому автомобілі зі зверненням оплати на свою користь, перевезення пасажирів у таксі без таксометра і привласнення оплати за ці послуги і т. 5н.). Так, за ч. 1 ст. 190 КК, ч. 1 ст. 192 КК і ч. 1 ст. 358 КК були кваліфіковані дії А. Він з метою використання автомобіля в особистих цілях і розкрадання державних коштів обманом
  10. 6.9.2. Кваліфікація привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного чужого майна
    чужого майна, яке заві-домо для винного належить не йому. Предметом привласнення може бути тільки цінне чуже майно, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність або є скарбом. До предметів привласнення закон відносить три види майна (речей): 1) майно (річ) знайдене; 2) майно (річ) або гроші, що випадково опинилися у винної особи; 3) скарб, яким визнаються цінності, які не
  11. 17.4. Одержання хабара
    кваліфікацію дій Шавло за ч. 1 ст. 368 КК України. ' Оскільки злочин, передбачений ст. 368 КК України, є корисливим, предмет хабара має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру