НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

1.4. Наука кримінального права



Як наука кримінальне право є складовою частиною юридичної науки. Предмет кримінально-правової науки ширше предмета кримінального права як галузі права. Він включає в себе: а) дослідження і тлумачення кримінального закону; б) дослідження історії кримінального права; в) проведення порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного кримінального права; г) дослідження міжнародного кримінального права; д) дослідження ефективності діючих кримінальних законів, процесів кри- міналізації та декриміналізації і на цій підставі розробку рекомендацій для вдосконалення законодавства й практики його застосування.
Останнє положення є найважливішим у науці кримінального права.
У процесі досліджень наука кримінального права здебільшого застосовує такі методи:

а) діалектичний - використання законів і категорій діалектики;
б) догматичний (формально-логічний) - коментування й визначення кримінально-правових норм і понять;
в) соціологічний - аналіз конкретних видів злочину як соціального явища;
г) компаративістський (порівняльно-правовий) - зіставлення й аналіз кримінального законодавства в цілому або окремих його норм різних країн світу;
д) історико-правовий - дослідження кримінально-правових інститутів і практику їх застосування в їх історичному розвитку.
Дослідження історії розвитку науки кримінального права в Російській імперії показує, що неоціненний внесок у цю науку зробили українські вчені. Назвемо декого з них.
Кістяківський Олександр Федорович (1833-1885) - започаткі- вець славетного наукового роду Кістяківських. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Після кількох років практичної роботи обирається доцентом, а потім професором кафедри кримінального права і судочинства Київського університету, де працював до кінця життя. Почесний професор СПБ і Московського університетів. Написав велику кількість наукових робіт. Серед них особливої уваги в галузі кримінального права заслуговують: "Права, за якими судиться малоросійський народ", "Дослідження про смертну кару", "Вплив Бекаріа на російське кримінальне право", "Підручник загального кримінального права", "Молоді злочинці та установи для їх виправлення" та багато інших.
Учнем і послідовником О. Ф. Кістяківського був Леонід Сергійович Білогриць-Котляревський (1855-1908). Він також закінчив юридичний факультет Київського університету і через роки повернувся в нього професором кафедри кримінального права, де і працював до кінця життя. Представник старовинного українського шляхетського роду. Найважливіші роботи: "Поняття кримінального права і підстави покарання", "Творча сила звичаю у кримінальному праві", "Завдання і метод науки кримінального права", "Загальні риси історії кримінального права", "Підручник російського кримінального права" тощо.
Ще один видатний український вчений-криміналіст - Михайло Павлович Чубинський (1871-1943) - теж закінчив
юридичний факультет Київського університету, де був учнем Л. С. Білогриць-Котляревського. Викладав у ряді університетів імперії. В 1918 р. був міністром юстиції в уряді гетьмана в Україні. Потім емігрував до Югославії. Найвидатніші праці "Мотив злочинної діяльності і його значення в кримінальному праві", "Нариси кримінальної політики", "Курс кримінальної політики".
В еміграції був членом комісії, яка працювала над створенням кримінального законодавства Югославії, написав ряд праць з кримінального права цієї країни, в тому числі два видання "Науково-практичного коментарю до нового Кримінального Уло- ження Югославії".
Наука кримінального права тісно пов'язана з багатьма іншими науками і насамперед з іншими галузевими правовими науками: конституційного, адміністративного, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого та міжнародного права. Серед інших наук найтісніші зв'язки у кримінального права з кримінологією і правовою статистикою.
Кримінологія - це наука про стан злочинності, її причини, особу злочинця та шляхи попередження злочинності. Правова статистика досліджує кількісну сторону злочинності й інших видів правопорушень, а також показники діяльності правоохоронних органів і судів з розслідування й розгляду справ щодо цих правопорушень.
Кримінологічна інформація та дані правової статистики дають змогу адекватно оцінити ефективність дії кримінального законодавства в процесі його застосування, є основним джерелом, на підставі якого розробляються пропозиції щодо удосконалення діючого кримінального законодавства.
Оскільки кримінальне право містить норми, які вирішують питання кримінальної відповідальності у зв'язку із станом здоров'я як злочинця так і потерпілого, то його наука тісно взаємодіє з такими науками, як судова медицина і судова психіатрія.
На даних науки кримінального права базується навчальний курс "Кримінальне право України". Як і саме кримінальне право (і КК також) цей курс поділяється на Загальну й Особливу частину.
Загальна частина курсу в основному відповідає розділам Загальної частини Кримінального кодексу, але й містить теоретичні теми, не представлені в КК окремими розділами. Теми курсу

Загальної частини можна поділити на такі блоки: 1) Поняття, предмет, завдання, система і принципи кримінального права України (ці питання розглянуто вище); 2) Вчення про закон про кримінальну відповідальність; 3) Вчення про злочин; 4) Вчення про покарання, його призначення і звільнення від покарання.
Особлива частина курсу будується (крім вступної частини) за окремими розділами Особливої частини КК, які об'єднують у собі злочини, що мають єдиний родовий об'єкт.
Контрольні питання
У яких значеннях вживається словосполучення "Кримінальне право"?
Що є предметом кримінального права?
У чому полягає завдання кримінального права і які функції кримінального права?
Яка система кримінального права?
Які є принципи кримінального права?
Які галузі права є суміжними з правом кримінальним і чому?
Що є предметом науки кримінального права?
Які методи найчастіше застосовуються в наукових дослідженнях з кримінального права?
Назвіть зв'язки науки кримінального права з іншими науками.
10. Охарактеризуйте навчальний курс "Кримінальне право України".

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1.4. Наука кримінального права"
  1. ЗМІСТ
    кримінального права України. Наука кримінального права 3 Поняття й завдання кримінального права 3 Система і принципи кримінального права 6 Кримінальне право та суміжні галузі права 9 Наука кримінального права 11 Контрольні питання 14 Розділ ІІ Закон про кримінальну відповідальність 15 Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне кримінальне законодавство.
  2. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    наука у великому боргу перед практикою. Навіть академік В. М. Кудрявцев своїми видатними 1 Ковалев М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве.- Свердловск, 1987.- С. 29. 52 працями не зміг зрушити суттєво цю скелю І лише наблизився до вироблення загальних правил кваліфікації злочинів. Коли я кажу «загальні правила», то маю на увазі їх універсальність і всезагальну обов'язковість як
  3. 1.1. Поняття й завдання кримінального права
    наука, доктрина, теорія, яка цю галузь "обслуговує". Законодавство кожної сучасної держави складається із таких галузей права: конституційне, цивільне, адміністративне та ін. Неодмінною складовою такої системи є кримінальне право, норми якого були чи не найстарішими серед норм, які репрезентували інші галузі. Кримінальному праву притаманні всі характеристики, властиві праву загалом
  4. § 1. Понятие и предмет государственного права Российской Федерации как отрасли права
    наука - это совокупность научных знаний, теорий, обобщающих данную область общественных отношений и представляющих собой самостоятельную отрасль правовой науки Российской Федерации. Это значит, что предметом науки государственного права является не только нормативный материал, но и реальное претворение в жизнь государственно-правовых норм. Что касается государственного права как учебной
  5. § 1. Понятие, предмет, источники и система науки государственного права Российской Федерации
    наука представляет собой совокупность знаний, теоретических положений о данной отрасли права. То есть, наука изучает действующее государственное право в его возникновении и развитии. Вся система юридических (правоведение) имеет общий объект изучения - государство и право. Вместе с тем у каждой юридической науки есть свой самостоятельный участок в этом едином объекте - особый предмет, который
  6. § 2. Источники и методология науки государственного права
    наука государственного права опирается на широкую систему источников. Под источниками науки принято понимать те документы, материалы, нормативные акты, научные труды, на основе которых осуществляется научное исследование. Необходимо различать следующие источники государственного права: нормативные, специальные научные и специальные практические. Нормативные источники - это правовые акты
  7. § 3. Социально-политическая сущность конституции
    права придерживалась в этом плане теоретических суждений и выводов Ленина В.И. относительно сущности конституции. Ленин В.И. несколько видоизменил определение сущности конституции, данное Ф. Лассалем. Он указывал: "Сущность конституции в том, что основные законы государства вообще и законы, касающиеся избирательного права в представительные органы, их компетенция и пр., выражают действительное
  8. § 5. Идеологическое многообразие в Российской Федерации
    наука не может подчиняться идеологии. В то же время наука - основа существования прогрессивной идеологии. Идеология может быть объектом научного анализа. Истина, установленная в. ходе научных исследований, не подлежит пересмотру или деформации под воздействием идеологических представлений. Однако наука об обществе должна учитывать мировоззренческие, идеологические взгляды людей, изучать их,
  9. §2. Социальные основы конституционного строя Российской Федерации
    наука. Проблемы государства и демократии. М., изд. "Наука". 1982. С. 292-296. К ним относятся: государственная поддержка семьи, материнства, отцовства и детства; назначение пенсий инвалидами другим нетрудоспособным лицам; создание системы социальных служб занятости, призванных принимать действенные меры по трудоустройству лиц, не имеющих постоянной работы и выплачивать им в соответствии с
  10. Глава I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАЗВИТИЯ НАУКИ АДМИНИСТРАТИВНОГО ПРАВА
    наука и первые исследования появляются в 1830 - 40-х годах. Первоначальный курс (по университетскому уставу) преподавался под именем "Законы государственного благоустройства и благочиния". В этот период закладываются основы административного (полицейского) права. В трудах Ободовского, Якоба, Гуляева, Рождественского, Платонова, Власьева, Степанова и других определялось понятие о полицейском
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш