НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

4.3. Поняття складу злочину та його ознаки



Поняття складу злочину відоме з часів римського права: corpus delicti (corpus - основа, суть, склад; delictum - правопорушення). У римському праві також corpus - тіло, corpora - тілесні речі, на відміну від прав - jura. Поняття складу злочину тоді відігравало процесуальну роль достатньої підстави для розгляду справи в суді з огляду доведеності наявності в діянні особи рис правопорушення. Вперше кримінально-правовий характер цьому термінові було надано в XVI столітті (Проспер Фари- націус).
Визначення злочину через притаманні йому ознаки, розглянуті раніше, розкриває його соціальний та правовий зміст, відмежовує правопорушення-злочин від інших видів правопорушень й аморальних проявів. Одначе ознаки злочину не дають можливості, та перед ними і не ставиться таке завдання, відмежувати один злочин від іншого. Адже в межах ознак злочину і вбивство, й одержання хабара не можна відрізнити одне від одного.
Аби серед усієї маси діянь, визнаних законом як злочин, "діагностувати" саме вбивство, одержання хабара, хуліганство, фіктивне підприємництво, невиконання судового рішення тощо, необхідно встановити ознаки, які притаманні саме цьому злочинові. І робити це треба саме в рамках складу злочину.
Отже, поняття злочину, як ми вже бачили, відповідає на питання, що спільного між усіма злочинами, а поняття складу злочину - на питання, чим відрізняється один злочин від іншого. Включаючи в себе всі об'єктивні й суб'єктивні ознаки, притаманні кожному складу злочину, поняття складу злочину дає можливість розкрити загальні риси структури злочину в цілому й окремих, конкретних складів злочину.
Встановлення ознак окремого складу злочину вимагає знання не тільки Особливої частини кримінального права, а й Загальної частини, у якій зібрані загальні положення, що належать до характеристики ознак, загальних для всіх або значної частини складів злочину. Без знання цих ознак не можуть бути належним чином встановлені й ознаки складів кожного конкретного злочину. Скажімо, осудність і обмежену осудність регулюють ст. 19, 20 КК, вину та її форми - ст. 23-25 КК тощо.

Отже, загальне вчення про склад злочину має велике значення як для визначення окремих складів, так і для правильного застосування закону про кримінальну відповідальність у процесі правозастосовчої діяльності (як ми побачимо далі, в деяких випадках одне діяння відрізняється від іншого лише за однією ознакою у складі злочину).
Зауважимо, що склад злочину наявний не тільки в закінченому злочині, але й у злочині незакінченому (готуванні до злочину - крім готування до злочинів невеликої тяжкості, у замаху на злочин), а також не тільки у діянні виконавця злочину, але й у його співучасників (організатора, підбурювача, пособника).
Законодавець не дає визначення поняттю "склад злочину", але використовує його в нормах закону: ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 17 КК, п. 2 ч. 1 ст. 6 та ч. 4 ст. 327 КПК тощо.
Склад злочину визначається як сукупність встановлених у кримінальному законодавстві об'єктивних та суб'єктивних правових ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Ці ознаки є типовими й необхідними для конкретних видів злочину. Саме наявність їх "набору" свідчить про вчинення певного злочину, наприклад, саме вбивства, крадіжки, службового підроблення тощо.
Звичайно, кожний випадок вчинення злочину має свої особливості й нюанси, які стосуються як самого діяння, так і особи, що його вчинила, але перебувають за межами складу злочину. Вони можуть мати значення обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК), і враховуватися тільки при призначенні покарання.
У теорії кримінального права виділяють загальне поняття складу злочину (наукова абстракція, яка узагальнює й розкриває зміст загальних ознак, які утворюють склад злочину), склад окремих груп злочинів, об'єднаних родовим об'єктом посягання (склади злочинів проти життя і здоров'я особи, проти власності, правосуддя тощо; вони покликані віднайти те спільне і те різне, що характеризує ці злочини) і склади конкретних злочинів (залишення в небезпеці, забруднення або псування земель тощо), які зафіксовані в конкретних нормах Особливої частини КК і саме наявність їх у діянні особи є підставою для її притягнення до кримінальної відповідальності.

Які ж функції виконує склад злочину, які завдання на нього "покладені"?
Першу, найзначнішу функцію ми розглянули - це функція бути підставою кримінальної відповідальності (фундаментальна функція).
Серед інших - це функція забезпечення конституційних прав і свобод громадян, адже відсутність хоча б однієї ознаки конкретного складу злочину в діянні особи виключає будь-яку можливість її притягнення до кримінальної відповідальності за це діяння (забезпечувальна функція).
Саме за допомогою ознак складу злочину одне злочинне діяння відмежовується від іншого злочинного діяння, якими б близькими за змістом вони не були (скажімо, крадіжка і грабіж, шахрайство і шахрайство з фінансовими ресурсами), злочин - від некри- мінальних деліктів (хуліганство і дрібне хуліганство), тобто наявна розмежувальна функція складу злочину.
Правильне визначення конкретного складу злочину на підставі його об'єктивних і суб'єктивних ознак визначає й обсяг розслідування у конкретній справі: обов'язкове встановлення вказаних ознак і визнання достатності зібраних матеріалів у справі (процесуальна функція).
Склад злочину створюють чотири групи ознак, які характеризують чотири його сторони (елементи): об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Ознаки, що належать до перших двох сторін (елементів), звуться об'єктивними; ті, що належать до двох інших сторін, - суб'єктивними. Лише наявність у конкретному діянні всіх чотирьох сторін (елементів) в їх єдності утворює склад злочину і дає підстави для кримінальної відповідальності.
У теорії Загальної частини кримінального права вчення про склад злочину розглядає властиві всім злочинам загальні риси об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта й суб'єктивної сторони складу злочину. У процесі аналізу окремих складів злочину (при вивченні Особливої частини) розглядаються конкретні особливості об'єкта й об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони, властиві саме цьому злочинові.
Об'єкт злочину - це те, на що посягає злочин, чому заподіюється відповідна шкода і що захищається законом про кримі-
нальну відповідальність від злочинних посягань. Кожний злочин посягає на певні суспільні відносини, пов'язані з особою та її правами, суспільними або державними інтересами.
До кола проблем, які визначаються цим елементом, входять також предмет злочину й особа потерпілого від злочину.
Об'єктивна сторона складу злочину - це його зовнішній прояв, який виражається у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні (дії або бездіяльності). До ознак об'єктивної сторони складу злочину належать суспільно небезпечне діяння (у вузькому розуміння цього поняття), суспільно небезпечні наслідки цього діяння, причиновий зв'язок між вказаним діянням і наслідками та об'єктивні умови місця, часу, способу, обставин, знарядь і засобів вчинення злочину.
Суб'єкт злочину - це особа, що його вчинила. Її ознаками є те, що це особа фізична, осудна, досягла певного, передбаченого кримінальним законом віку, а в певних випадках має додаткову ознаку, яка зазначена в диспозиції відповідної статті й характеризує суб'єкт як спеціальний.
Суб'єктивна сторона складу злочину - це внутрішній зміст злочину (на відміну від зовнішньої характеристики), це ті психічні процеси, які відбуваються у свідомості особи, коли вона вчиняє злочин, це її психічне ставлення до вчиненого нею діяння та його наслідків. Ознаками цієї сторони складу злочину є вина, мотив, мета й емоційний стан.
Таким чином, зазначені чотири сторони (елементи), які можна розглядати як підсистеми, утворюють собою єдину систему - склад злочину.
Всі сторони та їх ознаки органічно взаємопов'язані й існують тільки у взаємодії, як цеглини єдиної будівлі.
Об'єкт взаємодіє з об'єктивною стороною, насамперед, через таку ознаку, як суспільно небезпечні наслідки. Об'єктивна сторона як акт вольової поведінки взаємодіє з суб'єктом злочину, бо саме він вчиняє те чи інше діяння (дію чи бездіяльність), яке завдає шкоди об'єктові. Суб'єктивна сторона взаємопов'язана з об'єктивною, бо саме поведінка суб'єкта злочину обумовлена психічними процесами, які в ньому й відбуваються, й оцінку цим психічним процесам можна дати, лише дослідивши всі нюанси злочинної поведінки суб'єкта.
Варто ще раз наголосити, що наявність усіх елементів разом у складі злочину є обов'язковою. Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу злочину взагалі. Розрізняють обов'язкові та факультативні ознаки елементів складу злочину.
Обов'язковість ознаки означає, що вона є необхідним компонентом будь-якого складу злочину, без неї немає певної сторони складу злочину, до якої вона входить, а отже, немає й складу злочину як такого. Такими обов'язковими (необхідними) ознаками є суспільно небезпечне діяння (ознака об'єктивної сторони), фізичність, осудність і досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ознаки суб'єкта), вина в діянні суб'єкта (ознака суб'єктивної сторони).
Факультативність ознаки означає (від лат. facultas - необов'язковість), що вона є обов'язковою не у всіх складах злочину, а тільки у тих, де вона прямо вказана в диспозиції статті (частини статті) Особливої частини КК або випливає з неї.
Скажімо, мета не є обов'язковою ознакою у всіх складах злочину і там, де вона не вказана у диспозиції або не випливає з неї, умисний злочин може бути вчинений з будь-якою метою (наприклад, контрабанда - ст. 201 КК). А от фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), буде злочином тільки у тих випадках, коли це зроблено з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК). Відповідальність за одержання хабара (ст. 368 КК) можлива тільки з боку службової особи, прикмети якої зазначені у примітці до ст. 364 КК (так званий спеціальний суб'єкт).
У тих випадках, коли перелічені вище ознаки не є ані обов'язковими, ані факультативними і отже не впливають на кваліфікацію діяння (є нейтральними щодо неї), вони можуть виступати як обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК). Скажімо, п. 10 ч. 1 ст. 67 КК передбачає, що вчинення злочину з особливою жорстокістю є обставиною, яка обтяжує покарання. Ст. 299 КК передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Якщо таке поводження буде характеризуватися особливою жорстокістю, то очевидно, що суд може визнати цю обставину такою, що обтяжує покарання.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "4.3. Поняття складу злочину та його ознаки"
  1. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    поняття кваліфікації злочинів взагалі можна визнати правильним. Воно відображає основну сутність кваліфікації - встанов- 1 Герцензон А. А. Квалификация преступлений- M., 1947.-С.4. лення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу злочину, описаного в законі. Але воно правильне лише як загальне і орієнтовне. Головний недолік цього визначення в тому, що воно не вказує на ту
  2. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття повторності злочинів полягає в тому, що в одних кримінально-правових нормах одиничний злочин (вчинок) не відрізняється від зло-чину-діяльності,2 а в інших закон значно посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину вдруге, повторно. Так, статті кримінального закону, що передбачають відповідальність за шпигунство (ст. 114КК), диверсію (ст. 113 КК), пропаганду війни (ст. 436 КК),
  3. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    поняття головного безпосереднього об'єкта вказати на те, що він є найціннішим з усіх інших об'єктів, яким завдається шкода внаслідок цього злочину. Але для чинного кримінального законодавства це не характерно. Головний об'єкт має бути визначальним для кваліфікації злочину та для розміщення певної норми у Кримінальному кодексі. При такому підході до побудови системи кримінального законодавства
  4. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття організованої групи Пленум Верховного Суду України назвав її мінімальні характерні ознаки. По-перше, навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з двох осіб, та й узагалі чи можна таке об'єднання назвати організацією. По-друге, не виділив Пленум таку обов'язкову рису організації, як її структуру - наявність певних підрозділів та організаційні зв'язки між ними,
  5. 1.1. Кваліфікація вбивства
    поняття вбивства М. І. Загородніков додає підстави відповідальності за вбивство як окрему ознаку цього злочину. Такий додаток зовсім зайвий, бо всякий злочин є підставою кримінальної відповідальності і без нього така відповідальність неможлива (Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву.- M., 1961.- С. 24). 114 діянню смерті іншій людині. Таке сприяння
  6. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    поняття «розлад здоров'я» і «шкода здоров'ю», оскільки шкода здоров'ю може бути заподіяна і без його розладу. Згідно з Правилами короткочасним розладом здоров'я вважається таке його порушення, яке тривало більше як 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день), тобто 7-20 днів. 168 Радянське право.- 1972.- № 1.- С. 109-110. Короткочасною втратою працездатності визнається стійка втрата
  7. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    складу злочину.2 Заволодіння чужим майном визнається неоплатним, 1 Докладніше про предмети злочину див.: Коржанский Н. Й. Предмет преступления.- Волгоград, 1976. Практика...- С. 69-79. 234 якщо воно не було оплачене зовсім або була оплачена лише його частина чи оплата була значно нижчою від його дійсної вартості. Коли була оплачена частина привласненого майна, то викраденою визнається
  8. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
    поняття незаконного заволодіння транспортним засобом не включає в себе пересування механічного транспортного засобу за допомогою фізичної сили людини. Пропонується у відповідних випадках за наявністю умислу на подальше використання транспортного засобу за допомогою його двигуна кваліфікувати такі дії як замах на вчинення цього злочину.1 Характерним щодо цього є таке судове рішення. За вироком
  9. 11.16. Порушення чинних на транспорті правил
    поняття більшості зазначених вище учасників дорожнього руху, які, до речі, частіше за все є винними у вчиненні цього злочину. Так, правильно засудив Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу М. за ст. 291 КК за те що він у нетверезому стані переходив вулицю на забороняючий сигнал 446 світлофора у безпосередній близькості від мотоцикла, що рухався, і це призвело до аварії, в результаті якої водій
  10. 12.1.4. Хуліганство
    поняття хуліганства Хуліганством у кримінальному праві називається грубе порушення громадського порядку (громадського спокою, громадської моральності), вчинене з хуліганських мотивів, яке виражає явну неповагу до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК України). Законодавче визначення хуліганства виражене невеликою кількістю його загальних ознак.
  11. 17. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття посадової особи не дуже вдале (М. Коржанськш. П'ять статей - сім помилок // Юридичний вісник України.- 1996.- № 8). На мій погляд, кращим було б таке: «Посадовою є особа, яка наділена владними юридичними повно^ важеннями щодо певного кола інших осіб - надавати їм певні права чи покладати на них певні обов'язки». Не можуть визнаватися посадовими особи, які виконують власне технічні обов'я:
  12. 2.2. Чинне кримінальне законодавство. Кримінальний кодекс і його структура
    поняття вбивства, а в ч. 2 та ст. 116, 117, 118 і 119 воно тільки називається. Бланкетна (від фр. blanc - білий, чистий) диспозиція, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи лише частину з них, відсилає для встановлення їх змісту до норм інших галузей права - цивільного, адміністративного, трудового тощо. Наприклад, бланкетною є диспозиція ст. 271 КК - Порушення вимог законодавства про
  13. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    поняття покарання, є найважливішим у кримінальному праві. Адже саме воно покликане відокремити злочинні діяння від інших правопорушень та аморальних вчинків, показати їх соціальну і правову сутність. Термін "злочин" походить від слів "зло" і "чинити", тобто йдеться про те, що людина чинить зло іншим, причому таке зло, яке суспільству не байдуже. Окремі діяння, які мають бути віднесені до
  14. 4.5. Склад злочину і кваліфікація злочину
    поняття кримінальної відповідальності та обставин, що її характеризують. Що являють собою кримінально-правові відносини і з яких елементів вони складаються? Назвіть філософські та правову підстави кримінальної відповідальності. Що таке склад злочину і яке його співвідношення із поняттям злочину? Які функції виконує склад злочину? Які сторони (елементи) складають склад злочину, які ознаки їх
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш