Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

1.1. Поняття й завдання кримінального права



Кримінальне право - юридична база боротьби зі злочинністю в країні й одночасно найважливіший чинник, покликаний забезпечити дотримання законності у процесі цієї складної й відповідальної діяльності.
Слово "кримінальне" походить від латинського - crimen, що означає злочин. Інколи в літературі вживається термін "карний". Застосування терміна "кримінальне", а не "карне" свідчить про те, що наголос робиться насамперед на проблему злочину, а не на покарання, що треба вважати більш демократичним. Загалом інститути злочину й покарання становлять основу функціонування кримінального права, вони є глобальними поняттями в цій галузі права і науці, що його досліджує. Отже, під поняттям "кримінальне право" розуміється як окрема галузь права України, так і наука, доктрина, теорія, яка цю галузь "обслуговує".
Законодавство кожної сучасної держави складається із таких галузей права: конституційне, цивільне, адміністративне та ін.

Неодмінною складовою такої системи є кримінальне право, норми якого були чи не найстарішими серед норм, які репрезентували інші галузі.
Кримінальному праву притаманні всі характеристики, властиві праву загалом (нормативність, обов'язковість для виконання тощо). Водночас ця галузь має власну специфіку.
Кримінальне право має свій окремий предмет, тобто регулює характерні для нього суспільні відносини, спрямовані на охорону особи, її прав і свобод, суспільства і держави від суспільно небезпечних посягань, що оголошуються в законодавчому порядку злочинами і за які передбачаються найбільш суворі заходи державного примусу - кримінальні покарання.
Отже, предметом кримінального права є відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням до особи, що його вчинила, кримінального покарання або інших видів впливу кримінально-правового характеру.
Застосування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, зазначених засобів державного примусу становить метод правового регулювання тих відносин, поштовхом до виникнення яких є юридичний факт - вчинення злочину.
Оскільки кримінальне право під страхом покарання забороняє злочинну поведінку, його норми переважно є нормами-заборона- ми. Вони, як і інші норми кримінального права, встановлюються тільки через прийняття Верховною Радою України відповідних законів. Жодні інші інстанції в державі зробити це не вправі. Отже, єдиним джерелом кримінального права є закон, тобто нормативний акт вищої категорії.
Завдання кримінального права визначено в ст. 1 Кримінального кодексу України:
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України (далі КК) визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Отже, кримінальне право - це самостійна галузь права України, яка складається із сукупності (системи) правових норм (законів), покликаних захищати найбільш значні цінності суспільства шляхом визнання певних посягань на них злочинами і встановлення за їх вчинення відповідного покарання щодо осіб, які ці посягання вчинили. Це основне, "стратегічне" завдання кримінального права. У зв'язку із визначеним вище завданням кримінальне право регламентує також чинність закону про кримінальну відповідальність у часі і просторі, підставу й умови кримінальної відповідальності, порядок призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, обставини, що виключають злочинність діяння, а також інші, крім покарання, заходи кримінально-правового впливу (примусові заходи медичного характеру, примусове лікування, примусові заходи виховного характеру).
Визначені законом завдання кримінального права (законодавства) характеризують його функції (від лат. functio - виконання, призначення).
Основною є функція охоронювальна, тобто захист найбільш важливих цінностей суспільства: життя, здоров'я, власності тощо. Здійснення цієї функції досягається шляхом: а) встановлення підстави і принципів кримінальної відповідальності; б) визначення вичерпного переліку діянь, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність (криміналізація); в) встановленням за них покарань відповідних видів і розмірів (пеналізація: від лат. poena - покарання), а також інших заходів кримінально- правового впливу.
Запобігальна (профілактична) функція кримінального права полягає у недопущенні вчинення злочину, що досягається: а) самим фактом встановлення кримінальної відповідальності і покарання за те чи інше діяння, що повинно позитивно впливати на нестійких громадян; б) наявністю норм про добровільну відмову від доведення злочину до кінця (ст. ст. 17, 31 КК); в) наявністю норм подвійного запобігального впливу (наприклад, ст. 304 КК - "Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність" - має впливати на дорослих самим фактом своєї наявності, а в разі її застосування - уберегти інших неповнолітніх, що потенційно також можуть бути втягнуті в цю діяльність); г) застосуванням кримінального закону у випадках призначення покарання за
конкретний злочин, що має запобігти новим злочинам як з боку засудженого, так і з боку інших нестійких осіб.
3. Регулятивна функція (від лат. regula - норма, правило) також притаманна кримінальному праву. Її здійснюють норми про обставини, що виключають злочинність діяння (Розділ VIII Загальної частини КК), про звільнення від кримінальної відповідальності (Розділ IX Загальної частини КК), про призначення покарання (Розділ XI Загальної частини КК) тощо. Регулятивна функція кримінального права притаманна і нормам Особливої частини КК, в яких описуються ознаки того чи іншого злочину. Забороняючи вчинювати суспільно небезпечні діяння, вони вимагають від громадян певної правомірної поведінки - невчинення злочинів. В цьому проявляється єдність охороню- вальної, профілактичної та регулятивної функцій кримінального права.
Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1.1. Поняття й завдання кримінального права"
  1. ЗМІСТ
    завдання, система і принципи кримінального права України. Наука кримінального права 3 Поняття й завдання кримінального права 3 Система і принципи кримінального права 6 Кримінальне право та суміжні галузі права 9 Наука кримінального права 11 Контрольні питання 14 Розділ ІІ Закон про кримінальну відповідальність 15 Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне
  2. ПЕРЕДМОВА
    поняття кримінально-правової кваліфікації» (Київ: Атіка,
  3. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    поняття головного безпосереднього об'єкта вказати на те, що він є найціннішим з усіх інших об'єктів, яким завдається шкода внаслідок цього злочину. Але для чинного кримінального законодавства це не характерно. Головний об'єкт має бути визначальним для кваліфікації злочину та для розміщення певної норми у Кримінальному кодексі. При такому підході до побудови системи кримінального законодавства
  4. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    завданням кримінального 1 Пропозицію кваліфікувати діяння при помилці в особі по терпілого, що має кваліфікуючі ознаки, за сукупністю злочинів (ст. 112 і п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) не можна визнати обґрунтованою, оскільки вона порушує волю законодавця. 2 П. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві зло чини» від 27 березня 1992 р.
  5. 1.2. Система і принципи кримінального права
    поняття, в яких закріплені загальні положення, підстава та межі кримінальної відповідальності, застосування покарання, а також порядок і умови звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, правові наслідки судимості тощо. Всі ці положення зазначено в розділах Загальної частини КК. Особлива частина містить у собі визначення конкретних діянь, які є злочинами, їх групування за родовими
  6. 1.4. Наука кримінального права
    завдання, система і принципи кримінального права України (ці питання розглянуто вище); 2) Вчення про закон про кримінальну відповідальність; 3) Вчення про злочин; 4) Вчення про покарання, його призначення і звільнення від покарання. Особлива частина курсу будується (крім вступної частини) за окремими розділами Особливої частини КК, які об'єднують у собі злочини, що мають єдиний родовий об'єкт.
  7. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    поняття покарання, є найважливішим у кримінальному праві. Адже саме воно покликане відокремити злочинні діяння від інших правопорушень та аморальних вчинків, показати їх соціальну і правову сутність. Термін "злочин" походить від слів "зло" і "чинити", тобто йдеться про те, що людина чинить зло іншим, причому таке зло, яке суспільству не байдуже. Окремі діяння, які мають бути віднесені до
  8. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
    поняття злочину, як ми вже бачили, відповідає на питання, що спільного між усіма злочинами, а поняття складу злочину - на питання, чим відрізняється один злочин від іншого. Включаючи в себе всі об'єктивні й суб'єктивні ознаки, притаманні кожному складу злочину, поняття складу злочину дає можливість розкрити загальні риси структури злочину в цілому й окремих, конкретних складів злочину.
  9. 8.6. Помилка та її кримінально-правове значення
    поняттям "здоров'я населення". Фактично ж через плутанину з маркуванням були викрадені ліки не наркотичного походження, тобто шкода завдана відносинам власності. Діяння, пов'язане з викраденням наркотичних засобів, кваліфікується за ст. 308 КК, а ліків не наркотичного походження за загальною для крадіжок статтею - 185 КК (крадіжка). У цьому разі, слідуючи принципу суб'єктивного ставлення за вину,
  10. 12.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
    поняття й ознаки обставин, що виключають злочинність діяння, бо вони ззовні за певними показниками схожі із злочинами. Зовнішня схожість вказаних обставин із злочинами, насамперед, полягає в тому, що наслідки у вигляді фізичної, майнової або моральної шкоди, які настають від тих і інших проявів, збігаються (настання смерті, нанесення тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження майна, порушення
  11. 12.2. Необхідна оборона
    завдання шкоди тому, хто посягає компенсується запобіганням подальшої злочинної поведінки особи, а отже, відверненням шкоди, яку міг нанести закінчений злочин. Випадки застосування необхідної оборони мають також великий профілактичний вплив. Водночас частина випадків необхідної оборони знаходиться в межах суспільно прийнятних діянь, а отже, також правомірних. Так, позбавлення життя озброєного
  12. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    завдання великого суспільного, громадського і юридичного значення. Кваліфікація сукупності злочинів як одного є невиправданим і безпідставним звільненням винної особи від відповідальності за другий вчинений нею злочин. Але вже давно відомо, що ніщо так не спонукає до вчинення злочину, як хоча б маленька надія уникнути покарання (П. І. Пестель).2 Так, безпідставно був засуджений лише за один
  13. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    поняття організованої групи Пленум Верховного Суду України назвав її мінімальні характерні ознаки. По-перше, навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з двох осіб, та й узагалі чи можна таке об'єднання назвати організацією. По-друге, не виділив Пленум таку обов'язкову рису організації, як її структуру - наявність певних підрозділів та організаційні зв'язки між ними,
  14. 1.1. Кваліфікація вбивства
    поняття вбивства М. І. Загородніков додає підстави відповідальності за вбивство як окрему ознаку цього злочину. Такий додаток зовсім зайвий, бо всякий злочин є підставою кримінальної відповідальності і без нього така відповідальність неможлива (Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву.- M., 1961.- С. 24). 114 діянню смерті іншій людині. Таке сприяння
  15. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    кримінальному праві називається корисливе, протиправне і неоплатне заволодіння чужим майном або іншими предметами з метою звернути їх у свою власність. Немає ніяких підстав вважати ознакою розкрадання вилучення майна у власника, оскільки така його властивість визначається заволодін-ням майна, яке без вилучення неможливе. Суспільна сутність розкрадання полягає в тому, що злочинець ставить себе на