Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

5.4. Потерпілий від злочину



Потерпілий не є предметом злочину. Як ми зауважували, він є суб'єктом суспільних відносин.
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). В ряді випадків особа потерпілого відіграє вирішальну роль у кримінально-правовій оцінці діяння, а отже, у його правильній кваліфікації.
Питання, пов'язані з особою потерпілого, досліджуються кількома науками: наукою кримінально-процесуального права, криміналістикою, кримінологією. Ці науки створили у своїх системах розділи, які звуться "віктимологія", тобто вчення про жертву (від лат. victima - жертва + logos - вчення).
Віктимологічний аспект притаманний і кримінальному праву. Він покликаний сприяти такій побудові певних кримінально- правових норм і практиці їх застосування, які б, по-перше, повною мірою забезпечували охорону прав потерпілого із врахуванням всіх особливостей його особистості, а, по-друге, всебічно враховували особу й негативні аспекти поведінки потерпілого перед вчиненням злочину і під час його вчинення.
Це повинно забезпечити правильну кваліфікацію діяння, призначення винному справедливого покарання за вчинений зло-
чин, а в певних випадках - звільнення його від кримінальної відповідальності.
Потерпілий - фізична особа - присутній далеко не у всіх злочинах, але там, де він є, можна вести мову про злочини з потерпілим. Потерпілий є факультативною ознакою складу злочину, яка має безпосереднє відношення до об'єкта злочину. Коли ж, згідно із законом, потерпіла особа характеризується певними ознаками, можна вести мову про "спеціального" потерпілого, наявність якого впливає на кваліфікацію діяння і, отже, має кримінально-правове значення.
Серед особливостей характеристики потерпілого, що впливають на кваліфікацію діяння й покарання за його вчинення, вкажемо на врахування кримінально-правовими нормами його службового статусу, родинного статусу стосовно певних категорій осіб, а також його суспільно-корисної поведінки.
Так, кримінальна відповідальність за умисне вбивство передбачена ч. 1 ст. 115 КК. Посягання на життя державного чи громадського діяча, вчинене у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю, кваліфікується за ст. 112 КК. Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку кваліфікується за ст. 348 КК. Вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, кваліфікується за ст. 400 КК. Вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку розглядається як один з видів кваліфікованого вбивства (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК).
У цих і подібних випадках законодавець зазначає - з одного боку, що посяганням на вказаних осіб завдається шкода об'єктам, які пов'язані з їх діяльністю: основам національної безпеки України, авторитету органів державної влади, правосуддю, а з другого - особливу підвищену здатність потерпілих понести шкоду від таких злочинів. Вони можуть стати жертвами даних злочинних посягань не тому, що є просто індивідами, а в силу свого службового або громадського становища і суспільно корис-
ної поведінки. Тому законом і передбачена їх особлива захищеність.
Норми КК передбачають ряд випадків, пов'язаних з особливістю кваліфікації і покарання винних залежно від соціально- демографічних показників потерпілих або їх стану.
Так, у ч. 2 ст. 120 КК передбачається відповідальність за кваліфікований склад злочину: доведення до самогубства, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого.
Пункт 2 ч. 2 ст. 115 КК передбачає відповідальність за кваліфіковане умисне вбивство: малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності.
За ст. 117 КК несе відповідальність мати за вбивство своєї новонародженої дитини, за ст. 150 КК - особа, яка здійснює експлуатацію дітей, за ст. 304 КК - особа, що вчинила втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми.
Ст. 136 КК передбачає відповідальність за ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Згідно з пунктами 6, 7, 8 ч. 1 ст. 67 КК вважаються обставинами, що обтяжують покарання: вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності; щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного.
Певна група норм КК пов'язує відповідальність винного у злочинному діянні з негативною (аморальною, протиправною) поведінкою потерпілого. Враховуючи це, законодавець знижує ступінь захисту потерпілого, ніби покладаючи частину відповідальності за те, що сталося, і на жертву злочину.
Це спостерігається при вчиненні злочинів щодо потерпілого при його згоді на заподіяння шкоди.
Так, при незаконному проведенні аборту, що передбачає згоду потерпілої на ці дії, відповідальність більш м'яка (ст. 134 КК), порівняно із умисним перериванням вагітності, всупереч волі жінки, яке розглядається як тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК).
Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК), що передбачають добровільну згоду на це вказаної особи, вважаються менш небезпечним злочином, ніж зґвалту-
вання (ст. 152 КК), де статеві зносини є недобровільними для потерпілої особи.
Особливо враховується законодавством протиправна (в тому числі й злочинна) поведінка потерпілого.
Пункт 7 ч. 1 ст. 66 КК передбачає як обставину, що пом'якшує покарання, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.
У КК є й спеціальні норми, які містять привілейовані склади злочинів, пов'язані з протиправною поведінкою потерпілого.
Так, за умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), передбачається максимум покарання два роки позбавлення волі, тоді як за вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин - п'ятнадцять років позбавлення волі (ч. 1 ст. 115 КК).
Подібний підхід відомий ще римському праву. Delinquens per iram provocatus puniri debet mitius - злочинець, що вчинив злочин у гніві, який викликаний потерпілим, заслуговує на менш суворе покарання.
Більше того, кримінальний закон передбачає норми, які за певних обставин взагалі звільняють від відповідальності особу, яка заподіяла шкоду тому, хто посягає, або злочинцеві, який ухиляється від затримання (ст. 36,38 КК).
Отже, кримінальне законодавство приділяє необхідну увагу потерпілому від злочину, його соціальній ролі, поведінці та взаємовідносинам із заподіювачем шкоди, що у відповідних випадках, як ми бачили, безпосередньо впливає на кваліфікацію злочину і обрання міри покарання винному.
Контрольніпитання
Що таке об'єкт злочину? Назвіть його роль і значення.
Назвіть види об'єктів.
Що таке двооб'єктний злочин?
У чому полягає відмінність об'єкта злочину від предмета злочину і предмета злочину від знарядь і засобів вчинення злочину?
Яке значення мають особливі риси, що характеризують потерпілого, для кваліфікації діяння?

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "5.4. Потерпілий від злочину"
  1. 15.12. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника
    потерпілому при захопленні і триманні легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень охоплюється ст. 349 КК і додаткової кваліфікації діяння за статтями про відповідальність за посягання на здоров'я особи (статті 122, 125, 126 КК) не потрібно. Заподіяння потерпілому при захопленні чи утримуванні тяжких тілесних ушкоджень або смерті утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 349 КК і ст. 121 чи
  2. 17.1. Зловживання владою або посадовими повноваженнями
    потерпілих від злочину і т. ін. (прихову- 1 Постанова президії Закарпатського обласного суду 16 серпня 1990 р. у справі Л.- Практика судів України в крим нальних справах.- К., 1993.-С. 155-156. 554 вання розкрадання, перерва роботи підприємства, установи, невиконання виробничого плану, порушення конституційних прав громадян тощо). Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних
  3. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
    потерпілого від злочину. Об'єктивна сторона складу злочину - це його зовнішній прояв, який виражається у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні (дії або бездіяльності). До ознак об'єктивної сторони складу злочину належать суспільно небезпечне діяння (у вузькому розуміння цього поняття), суспільно небезпечні наслідки цього діяння, причиновий зв'язок між вказаним діянням і наслідками та
  4. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    потерпілого чи не небезпечним тощо), коли визнається - викрадення було вчинено одним суб'єктом чи групою осіб, викрадення було закінченим чи діяння утворює лише замах на вчинення злочину, або тоді, коли визнається розмір викраденого. Судова практика свідчить, що саме такі помилки трапляються при кваліфікації викрадення чужого майна. Так, судова колегія Верховного Суду України у своїй ухвалі від
  5. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    потерпілих при відсутності єдиного умислу, а з окремим умислом стосовно кожного з них утворює повторність і повинно кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115КК. Неправильно кваліфікувала судова колегія Верховного Суду України і дії М. як вбивство двох осіб з особливою жорстокістю, одне з яких було пов'язане з замахом на зґвалтування, а друге - з метою приховати ці злочини. Судова колегія встановила:
  6. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
    потерпілої без обтяжуючих ознак цього злочину, а потім повторне зґвалтування за наявністю ознак ч. З чи ч. 4 ст. 152 КК кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152 КК та відповідно ч. З чи ч. 4 цієї статті.1 Сукупність можуть утворювати лише ті злочини, які згідно з законом тягнуть за собою кримінальну відповідальність, тобто злочини, щодо яких: не закінчилися строки давності
  7. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) і умисне вбивство (ст. 115КК),4 за умисне вбивство (ст. И5КК) і вбивство у стані необхідної 1 Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступле ний.- С.249-250. 2 Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 13 груд ня 1988 р. у справі Я. // Практика...-С. 84-85. 3 Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 28 черв ня 1990р. у справі Р. // Там
  8. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
    потерпілою. Якщо винні особи діяли погоджено відносно кількох потерпілих, хоч кожен з них мав на меті і зґвалтував одну потерпілу, дії кожного кваліфікуються як зґвалтування, вчинене групою осіб. Зґвалтування також визнається як вчинене групою осіб (ч. З ст. 152 КК) лише тоді, коли всі співучасники були співвиконавцями злочину. Співвиконавством визнаються і дії особи, яка не вчинила і не мала
  9. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    потерпілого - жертви злочину; спрямованості посягання на певний об'єкт кримі нально-правової охорони; властивостей предмета злочину; характеру і розміру заподіяної злочином шкоди. Усі ці помилки злочинця мають різне юридичне значення для визначення підстав кримінальної відповідальності, кваліфікації злочину і призначення міри покарання. Хоча і рідко, але в практиці застосування кримінального
  10. 1.1. Кваліфікація вбивства
    потерпілого найбільш цінного блага - життя. Наслідки вбивства безповоротні, заподіяну ним шкоду не можна ніяк відшкодувати. Крім того, вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, а й його рідним і близьким. Це трагедія для всіх, хто знав потерпілого. Разом з тим невинне (casus) чи легальне (наприклад, у стані необхідної оборони, під час війни) позбавлення життя не є
  11. 1.2. Умисне вбивство
    потерпілим. Якщо ж помста виникла у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку, то вбивство кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. 1 П. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квіт ня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У краї ни.-С. 167. 2 Радянське право- 1961.-№ 6-С. 132-133. 126 За ч. 1 ст. 115 КК кваліфікується вбивство із помети за
  12. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб. Вбивство двох чи більше потерпілих може бути вчинене одночасно або в різний час. Ця обставина вирішального значення не має. Головне, що поєднує вбивст-В?"ДВОХ чи більше осіб за п. 1,- це єдність умислу таких дій. За відсутності єдності умислу на вбивство двох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п. 1
  13. 1.4. Умисне вбивство, вчинене у стані фізіологічного афекту
    потерпілим (ст. 116 КК).3 За ст. 116 КК вбивство кваліфікується лише в тих випадках, коли воно було вчинене в стані фізіологічного афекту. 1 Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 17 березня 1994 р. у справі І. та К.- Практи ка...-С. 46-47. 2 Ухвала судової колегії Верховного Суду України в справі П.- Там само,- С. 86-87. 3 У медичній літературі та фахівцями
  14. 1.6. Кваліфікація вбивства при перевищенні меж необхідної оборони
    потерпілого, то вбивство у стані необхідної оборони з перевищенням її меж визнається законом, вчиненим за обставин, пом'якшуючих відповідальність. За законом перевищення меж необхідної оборони - це явна, очевидна невідповідність захисту характерові і небезпеці нападу, коли при цьому нападаючому без необхідності умисно заподіюється шкода - смерть (ч. З ст. 36 КК). Якщо нападаючому шкоду заподіяно
  15. 1.7. Вбивство через необережність
    потерпілого і розраховувала на те, що вона не настане, але цей її розрахунок був на якусь випадковість (на «авось»), а не на щось реальне, то таке вбивство визнається умисним. Вбивство при злочинній недбалості вчиняється тоді, коли винний не передбачає, що від його дій може статися смерть, але за обставинами події він повинен був і міг передбачити такі наслідки своїх дій чи бездіяльності.
  16. 1.8. Доведення до самогубства
    потерпілого до самогубства або до замаху на самогубство жорстоким з ним поводжен ням, шантажем, примусом до протиправних дій чи сис тематичним приниженням його людської гідності (побо ями, голодом, холодом, ганьбою, цькуванням чи накле пами тощо),- за ч. 1 ст. 120 КК; якщо потерпілий перебував у матеріальній або ін шій залежності від винного (був на утриманні, у шлюбі, підлеглий за
  17. 1.9. Погроза вбивством
    потерпілого спокою, небезпека П. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 179. 2 Законодавчі акти деяких країн у спеціальних нормах передбачають кримінальну відповідальність за підмову чи пособництво самогубству- Ст. 2 Закону Англії 1961 p.; § 202 КК Японії; ст. 139 КК Югославії; артикул 151 КК Польщі. У КК України