Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

1.2. Система і принципи кримінального права



Кримінальне право поділяється на Загальну і Особливу частину (цей поділ законодавчо відбито в КК).
Загальна частина містить у собі норми, що визначають принципи, інститути і поняття, в яких закріплені загальні положення, підстава та межі кримінальної відповідальності, застосування покарання, а також порядок і умови звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, правові наслідки судимості тощо. Всі ці положення зазначено в розділах Загальної частини КК.
Особлива частина містить у собі визначення конкретних діянь, які є злочинами, їх групування за родовими ознаками і вказівку на покарання, що може бути призначене за кожний із злочинів. Ці норми відбиті в розділах Особливої частини КК.
Зазначені частини є "двома боками однієї медалі", вони нерозривні за своїм змістом і тільки разом створюють кримінальне право як систему, що складається з двох підсистем. Без Особливої частини Загальна була б безпредметною, без Загальної частини Особлива не забезпечувала б законності у застосуванні її норм.

Право в цілому і кримінальне право зокрема, базується на певних основоположних засадах, які безпосередньо закріплені в Конституції або випливають з її положень, а також із положень норм відповідної галузі права, а кримінальне право - із норм закону про кримінальну відповідальність. Ці засади звуться принципами (від лат. principium - основа, начало), тобто це керівні ідеї, основні правила діяльності.
Кримінально-правові принципи - це основні, вихідні положення, обов'язкові для законодавця, правозастосовчих органів і громадян у сфері боротьби зі злочинністю.
Принцип верховенства права (законності). Конституція України, має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8).
Кримінальний кодекс ґрунтується на Конституції та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 1, 4 ст. 3 КК).
Принцип законності походить з формули "Nullum crimen, nulla poena, sine lege" (Нема злочину, нема покарання без вказівки на те в законі).
Принцип рівності громадян перед законом, у тому числі й кримінальним.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24 Конституції України). Тобто всі особи, які вчинили злочин, незалежно від їх соціальних і демографічних даних однаково підлягають кримінальній відповідальності.
Принцип індивідуальної юридичної відповідальності, в тому числі й кримінальної (ст. 61 Конституції України) полягає в тому, що відповідальність і покарання за вчинений злочин може нести тільки особа, яка цей злочин вчинила. Це конкретна фізична особа, що має всі ознаки суб'єкта злочину (ст. 18 КК).
Принцип наявності вини у діях особи для визнання її злочинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння.
Особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 2 КК).

Невинне заподіяння шкоди, якою б вона тяжкою не була, не тягне кримінальної відповідальності. Принцип наявності вини визначається формулою: "Nullum crimen, nulla poena sine culpa" (Нема злочину, нема покарання при відсутності вини).
Принцип справедливості (індивідуалізації) покарання полягає в тому, що покарання, яке призначається злочинцеві, повинно максимально відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, особливостям особи винного та обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання (ст. 65-67 КК). Для втілення цього принципу в життя санкції статей Особливої частини КК мають відносно-визначений і в абсолютній більшості - альтернативний характер. Ще більш широкі межі індивідуалізації покарання встановлені у ст. 69 КК, яка передбачає можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом та нормами, які дозволяють за певних обставин звільнити винного від покарання.
Розглядуваний принцип охоплює також конституційне положення про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ч. 1 ст. 61). У КК воно інтерпретоване у ч. 3 ст. 2: Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу (Nemo debet bis puniri pro uno delicto).
Принцип гуманізму випливає зі ст. 3 Конституції, яка проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою цінністю. Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина є одним із найважливіших завдань кримінального права (ст. 1 КК).
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3 ст. 50 КК).
Призначаючи покарання, суд має виходити з того, що його вид і розмір повинні бути мінімально достатні для досягнення мети покарання. Принципу гуманізму відповідають також інститути звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, що особливо характерно для неповнолітніх злочинців тощо.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1.2. Система і принципи кримінального права"
  1. 1.4. Наука кримінального права
    система і принципи кримінального права України (ці питання розглянуто вище); 2) Вчення про закон про кримінальну відповідальність; 3) Вчення про злочин; 4) Вчення про покарання, його призначення і звільнення від покарання. Особлива частина курсу будується (крім вступної частини) за окремими розділами Особливої частини КК, які об'єднують у собі злочини, що мають єдиний родовий об'єкт. Контрольні
  2. ЗМІСТ
    система і принципи кримінального права України. Наука кримінального права 3 Поняття й завдання кримінального права 3 Система і принципи кримінального права 6 Кримінальне право та суміжні галузі права 9 Наука кримінального права 11 Контрольні питання 14 Розділ ІІ Закон про кримінальну відповідальність 15 Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність 15 Чинне кримінальне
  3. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    системи кримінального законодавства. Але конкуренція кримінально-правових норм має і позитивну сторону, оскільки сприяє розвиткові кримінального законодавства. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений.- С. 240; Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике.- С. 46. Герцензон А. А. Квалификация преступлений.-С. 21. 69 Від конкуренції
  4. 1.3. Кримінальне право та суміжні галузі права
    система системи права України існує в нерозривному зв'язку з іншими галузями права. Цей зв'язок обумовлений тим, що кримінальне право здійснює охоро- нювальну функцію щодо тих суспільних відносин, які регулюється іншими галузями права (захист власності, виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина тощо). Частина галузей права найбільш тісно "спілкується" з кримінальним
  5. 2.1.Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність
    системи права держави, інші нормативні акти не можуть суперечити закону, вони видаються тільки як розвиток його положень. Тобто закон має вищу порівняно з іншим нормативними актами юридичну силу. Закон про кримінальну відповідальність - це нормативний акт, прийнятий Верховною Радою, який містить у собі юридичні норми, що встановлюють підставу й принципи кримінальної відповідальності, визначають,
  6. 14.2. Мета покарання
    системи і близько 100 теорій, які були різновидами цих систем. І сьогодні є різні підходи щодо вчення про мету (цілі) покарання у світовій теорії і практиці боротьби зі злочинністю. Всі ці теорії розподіляються на три види: абсолютні, відносні й змішані. Абсолютні теорії покарання полягають у тому, що покарання є відплатою за вчинений злочин, воно не переслідує жодної практичної мети. Його основу
  7. 14.3. Система покарань
    системи покарань покладені такі принципи кримінального права як законність, справедливість і гуманізм. Системі покарань притаманні такі ознаки: а) її складові, тобто окремі види покарань, і, отже, система в цілому, встановлюються тільки законом про кримінальну відповідальність. Характер, зміст, межі, порядок і підстави застосування покарання визначаються тільки цим законом; б) перелік покарань в
  8. § 1. Понятие и предмет государственного права Российской Федерации как отрасли права
    систему знаний о государственном праве как отрасли права и как науки права. Объектом государственного права как учебной дисциплины являются раскрытые наукой и регулируемые отраслью права общественные отношения, а также систематизация имеющихся данных. И отрасль права, и отрасль науки, и учебная дисциплина государственного права Российской Федерации в качестве своего общего объекта имеют один и
  9. § 2. Государственно-правовые нормы, их особенности и виды. Государственно-правовые институты
    система тех органов, которые вправе решать вопрос о применении государственно-правовых санкций. 36 Федеральный закон от 6 октября 1999 г. с последующими изменениями "Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов государственной власти субъектов Российской Федерации". //СЗ РФ. 1999. № 42. Ст. 5005; 2000. № 19. Ст. 1792. Безусловно, санкции не играют
  10. § 3. Государственно-правовые отношения, их особенности. Субъекты и объекты государственно-правовых отношений
    системы, форм собственности и т.п. объектом правоотношений являются вещи, т.е. общественные и личные блага. Так, в ч. 1 ст. 39 Конституции установлено: "Каждому гарантируется социальное обеспечение по возрасту, в случае болезни, инвалидности, потери кормильца, для воспитания детей и в иных случаях, установленных законом". Нематериальные (неимущественные блага) как объект государственно-правовых
  11. § 4. Источники государственного права Российской Федерации
    системе Россий- ской Федерации" (1997 г.); "Об арбитражных судах в Российской Федерации" (1995 г.). Еще должен быть принят федеральный конституционный закон о Конституционном собрании (ч. 3 ст. 135 Конституции). В качестве источников государственного права выступают отдельные нормативные указы Президента Российской Федерации. Их особая юридическая природа в том, что они, обладая высшей
  12. § 5.Система государственного права Российской Федерации
    системе отрасли государственного права Российской Федерации зависит, во-первых, от удельного места правовых норм, охватываемых данной группой, и их значение; во-вторых, от принципов, на основе которых строится данная отрасль. В зависимости от предмета правового регулирования тот или иной принцип права приобретает решающее значение и, Федеративный договор составляют : Договор о разграничении
  13. § 6. Место государственного права Российской Федерации в системе права Российской Федерации
    системе права Российской Федерации государственному праву принадлежит ведущая роль. Во-первых, это находит свое проявление в том, что государственное право регулирует отношения, которые связаны с устройством самого государства, его внутренней организацией и поэтому, как правило, складываются в процессе осуществления народом принадлежащей ему государственной власти, а властеотношения в любом
  14. § 1. Понятие, предмет, источники и система науки государственного права Российской Федерации
    система юридических (правоведение) имеет общий объект изучения - государство и право. Вместе с тем у каждой юридической науки есть свой самостоятельный участок в этом едином объекте - особый предмет, который данная наука теоретически осваивает и от которого во многом зависят его особенности и черты. Поэтому, если кратко определить предмет науки государственного права, то можно сказать, что она
  15. § 2. Источники и методология науки государственного права
    систему источников. Под источниками науки принято понимать те документы, материалы, нормативные акты, научные труды, на основе которых осуществляется научное исследование. Необходимо различать следующие источники государственного права: нормативные, специальные научные и специальные практические. Нормативные источники - это правовые акты государственных органов Российской Федерации, ее субъектов
  16. § 1. Основные этапы конституционной истории
    системы социально-политических общественных отношений, реально сложившихся в той или иной стране. Иногда в этом случае говорят о фактической конституции, то есть о том, что реально существует в государстве. С другой стороны, конституция понимается как юридический акт - "писаная" конституция, "закон законов", - это так называемая юридическая конституция. А это уже всегда система правовых норм,