НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

7.2. Суб'єкт злочину - фізична особа



Першою й обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є те, що ним може бути тільки фізична особа, тобто людина.
У стародавні й середньовічні часи суб'єктом злочину могли виступати й тварини (щоправда, на теренах України таких випадків практично не зафіксовано).
У країнах Західної Європи в Середньовіччі були досить поширеними суди над тваринами.
Суди світські судили тварин, що завдали смерть людині (найчастіше - бики, кабани).
Суди духовні судили тварин, визнаних джерелом громадських лих. Зафіксовано процеси над комахами й тваринами, що знищували посіви, виноградники тощо.
З ХІІ по XVII сторіччя тільки у Франції було винесено більше ста смертних вироків тваринам.
У 1479 р. жителі одного округу в Швейцарії звернулися до суду із скаргою на гусениць травневих хрущів, які нищили сади. Захисник Фрейбург два роки вів у суді суперечку з приводу того,
чи були хрущі в Ноєвому ковчезі, чи ні. Хрущі тим часом продовжували нищити сади.
У 1487 р. селяни знову скаржились у Бернський суд на те, що "з'явилося багато хробаків, які звуться гусеницями". Процес вів сам єпископ Лозанський, який, розглянувши справу, оголосив хробакам попередження. Восени гусениці втратили активність, але весною знову перейшли в наступ. Тоді у Лозаннському соборі стався вищий суд, який засудив хробаків до прокляття. Вирок закінчувався словами: "Таким чином, ви залишаєтеся прокляті, куди б ви не пішли".
Сьогодні можуть виникнути інші проблеми. Скажімо, в США тривають інтенсивні роботи, пов'язані зі створенням першої у світі штучної людини. Це буде найновітніший комп'ютер зі зворотним зв'язком, штучним розумом. У нього будуть сформовані світогляд, самосвідомість, бажання, страхи, наміри, весь комплекс психічних станів, властивих людині. Чи буде підлягати він кримінальній відповідальності, якщо своєю поведінкою спричинить, наприклад, тяжкі наслідки? Очевидно, це мають вирішувати законодавці.
Проте основним, що підкреслює значущість розглядуваної ознаки, є те, що суб'єктом злочину за нашим законодавством не може бути особа юридична. Кримінальної відповідальності вона нести не може (на відміну від відповідальності цивільно-правової).
У деяких інших країнах (США, Франція, Канада, Нідерланди) кримінальна відповідальність юридичних осіб існує (за вироком суду вони можуть бути оштрафовані, підлягати ліквідації тощо).
Наше законодавство виключає кримінальну відповідальність юридичних осіб (підприємств, установ, організацій будь-яких форм власності). Всі найважливіші інститути кримінального законодавства країни (злочин, вина, відповідальність, покарання і його мета, загальні засади призначення покарання тощо) сформульовані виключно на застосування їх до фізичних осіб.
Якщо в діях, вчинених від імені юридичних осіб, є склад злочину, відповідальність мають нести конкретні фізичні особи, які в цьому винні. Тільки таким чином може бути втілений у життя принцип індивідуальної особистої відповідальності.
Так, за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК), за випуск або реалізацію недоброякіс-
ної продукції (ст. 227 КК) тощо відповідальність мають нести не підприємства, установи, організації, а їх керівники.
Щодо матеріальної відповідальності, то юридичні особи можуть нести її в повному обсягові на базі норм цивільного, господарського та фінансового права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "7.2. Суб'єкт злочину - фізична особа"
  1. ЗМІСТ
    суб'єкта злочину та його ознаки 99 Суб'єкт злочину - фізична особа 101 Осудність як ознака суб'єкта злочину. Поняття обмеженої осудності 103 Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність 110 Спеціальний суб'єкт злочину 112 Контрольні питання 113 Розділ VIII Суб'єктивна сторона складу злочину 114 Поняття й ознаки суб'єктивної сторони складу злочину 114 Вина у формі умислу 117 Вина
  2. 1.1. Кваліфікація вбивства
    суб'єкт діяльності, стосунків, свідомості, самосвідомості і світогляду. Біологічні її властивості не стосуються цього поняття» (Стеркин А. Г. Сознание и самосознание.- M., 1972.- С. 250). Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву- М., 1960; Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны.- М., 1980; Таций В. Я. Объект и предмет преступления по советскому
  3. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    суб'єктивно: за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК дії кваліфікуються при намірі винного вбити кількох осіб, а за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК - тоді, коли його умислом охоплювалося заподіяти смерть одному, а щодо інших потерпілих винний діяв необережно - вчинив необережне вбивство (ст. 119 КК) чи поставив потерпілих у небезпечне для життя становище (ст. 135 КК), окрім жертви. Вбивство двох осіб не може підпадати під
  4. 1.7. Вбивство через необережність
    суб'єктивної сторони. При цьому можливі обидві форми необережності - злочинна самовпевненість і злочинна недбалість. Вбивство через злочинну самовпевненість має місце тоді, коли винний передбачає абстрактну можливість настання смерті, але розраховує її усунути, відвернути, вважаючи, що в даному випадку вона не настане. Винний розраховує на якісь певні реальні обставини (на своє вміння, свою
  5. 2.1. Кваліфікація тілесних ушкоджень
    суб'єктивних ознаках: у спрямованості умислу і в змісті його інтелектуального моменту. Складність у розмежуванні замаху на вбивство і тілесного ушкодження має місце лише в тих випадках, коли тілесні ушкодження були вчинені з прямим умислом, оскільки замах на вбивство з побічним умислом неможливий. Щоб з'ясувати зміст умислу винного, враховують усі обставини злочину, засоби і знаряддя, кількість,
  6. 4.1. Кваліфікація зґвалтування
    єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє статеву волю жінки і статеву волю чоловіка. Потерпілим від зґвалтування може бути особа жіночої і чоловічої статі. Деякі автори вважають, що об'єктом зґвалтування є статева недоторканість жінки. Таке міркування неправильне, бо доросла жінка вільна у статевих стосунках, а не недоторкана. Статеву свободу мають усі фізично та розумово розвинуті особи,
  7. 6.2. Кваліфікація крадіжки
    суб'єктивний чинник - думка, міркування винної особи, її оцінка сприйняття присутніми йо-) дій. Тому, якщо винний сумлінно помилявся, вважаючи що вчинене ним розкрадання або ніхто не спостерігає, або ті, хто спостерігають його дії, не розуміють того, що дійсно відбувається, тобто не усвідомлюють факту розкрадання, то воно визнається таємним, розкрадання визнається таємним навіть тоді, коли в
  8. 6.3. Кваліфікація грабежу
    суб'єктивне переконання винного. Якщо він впевнений, що діє таємно (сумлінно помиляючись), то хоч би в дійсності його дії і спостерігались кимсь, роз крадання не може бути визнане відкритим. Розкрадання визнається відкритими тоді, коли воно вчиняється у при сутності малолітніх, старших за 5-6-літній вік, оскільки, як свідчить практика, особи в такому віці вже розуміють суспільну сутність
  9. 6.4. Кваліфікація розбою
    суб'єктивне сприйняття погрози потерпілим. Наприклад, Т. і Ч. було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК за те що вони з використанням вогнепальної зброї (обріза мисливської рушниці) і автомобіля, що належав T., вчинили розбійний напад з метою заволодіти майном на К., П. і -Я., які біля магазину вивантажували з іншого автомобіля мішки з цукром. Погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя і
  10. 6.7. Кваліфікація шахрайства
    злочинів за ст. 190 КК і статтями 15 і 27 та відповідною частиною ст. 369 КК.1 Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір'ям вчиняє інший злочин (статті 353, 357 чи 358 КК), її дії кваліфікуються за ст. 190 КК і за статтею, яка передбачає відповідальність за цей злочин. Шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям зловживала
  11. 6.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей
    злочинів, і їх кваліфікують за ч. 4 ст. 189 КК (за ознакою заподіяння тяжкого тілес- 1 П. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У країни-С 202. 272 ного ушкодження) та ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК або п. 6 ч. 2 ст П5КК.1 Оскільки стаття 189 КК не передбачає відповідальності за заподіяння смерті потерпілому, то вбивство через
  12. 6.9.3. Кваліфікація знищення або пошкодження чужого майна
    єкти. Предметами злочинного знищення чи пошкодження майна не можуть бути документи, оскільки відповідальність за знищення чи пошкодження документів на майно передбачена спеціальною статтею КК - 357. Зруйнування або пошкодження шляхів, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації також утворює окремий злочин, відповідальність за який передбачена ст. 277 КК.
  13. 7.1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів * чи білетів державної лотереї
    злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети - збуту фальшивих купюр чи паперів. Грубе, невдале фальшування, яке розраховане на передачу таких фальшивок неосвіченим чи особам з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину - шахрайства (ст. 190 КК). Підробка грошових знаків - це і фальсифікація грошової купюри меншої цінності на купюру більшої цінності, наприклад,
  14. 7.7. Фіктивне підприємництво
    суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи) без наміру використовувати його за економічно-господарським призначенням (статутною діяльністю). Фіктивне підприємництво є своєрідним видом шахрайства, оскільки головний спосіб його вчинення - обман. Винна особа створює недійсне підприємство або набуває (купує, обмінює, іншим чином стає власником) права власності на підприємство без наміру
  15. 7.32. Порушення антимонопольного законодавства
    суб'єктів підприємницької діяльності повинні погоджуватися з Антимонопольним комітетом України. За ст. 230 КК кваліфікуються порушення антимонопольного законодавства України, які проявилися у: а) неподанні або поданні завідомо неправдивих документів чи іншої неправдивої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню; ') ухиленні від виконання законних рішень
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш