Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння



Кожне злочинне діяння викликає певні негативні наслідки в об'єктах, на які воно посягає, тобто в певних суспільних відносинах, які потерпають від злочину. Ці негативні наслідки настільки значні, що йдеться про суспільну небезпеку, яка випливає із вчиненого діяння. Шкода може бути завдана всім або окремим елементам суспільного відношення: його суб'єкту, благу, у зв'язку з яким ці відносини існують, соціальному зв'язку між суб'єктами відношення.
Суспільно небезпечні наслідки можуть бути класифіковані на наслідки матеріальні й наслідки нематеріальні.
До матеріальних наслідків належать фізична шкода, яка завдається потерпілому (смерть при вбивстві, тілесні ушкодження при заподіянні шкоди здоров'ю потерпілого тощо), а також шкода майнового (економічного) характеру: при викраденні, знищенні або пошкодженні чужого майна, екологічному забрудненні території тощо.
Нематеріальні наслідки завдають шкоди політичної, організаційної, моральної, соціальної.
Політичної шкоди завдає, наприклад, посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст. 110 КК), моральної - погроза вбивством (ст. 129 КК), соціальної - порушення таємниці голосування (ст. 159 КК), організаційної - втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК) тощо.
Наслідки матеріальні можуть бути зафіксовані й описані в диспозиції статті Особливої частини КК або випливати з тексту диспозиції (тяжкі тілесні ушкодження, зараження венеричною хворобою, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, крадіжка, шахрайство тощо).
Наслідки нематеріальні дуже важко або взагалі неможливо конкретизувати в законі. Скажімо, наслідки розголошення відо-
мостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК), одержання хабара (ст. 368 КК), розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК) встановленню фактично не підлягають.
Все це ставить перед законодавцем завдання особливо ретельно підходити до конструювання об'єктивної сторони складу кожного злочину в законі. При цьому враховується характер суспільно небезпечних наслідків (матеріальні й нематеріальні), можливість їх визначення та процесуального доказування їх наявності, ступінь тяжкості самих злочинів, їх поширеність тощо.
Залежно від того, чи включені наслідки суспільно небезпечного діяння як ознака об'єктивної сторони складу злочину в диспозицію статті Особливої частини КК, чи злочин характеризується тільки діянням (дією або бездіяльністю) й можливі наслідки лежать за межами складу, всі злочини поділяються на злочини з матеріальним складом і злочини з формальним складом (у юридичній літературі їх інколи називають матеріальними і формальними злочинами).
Злочини з матеріальним складом - це такі злочини, в яких наявність закінченого складу злочину законодавець пов'язує із настанням конкретних, вказаних у законі наслідків.
Злочини з формальним складом- це такі злочини, в яких момент, з якого злочин вважається закінченим, законодавець пов'язує із вчиненням суспільно небезпечного діяння.
Якщо у злочині з матеріальним складом, який вчинявся з прямим умислом, суспільно небезпечні наслідки не настали, йдеться про замах на злочин (вбивця стріляв у потерпілого, але не влучив, - наявний замах на вбивство); якщо ж діяння вчинялося з непрямим умислом чи через необережність - злочин взагалі відсутній. Так, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, буде злочином тільки тоді, коли потерпілому спричинені середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження чи смерть, або коли ці порушення спричинили загибель кількох осіб (ст. 286 КК).
За відсутності цих наслідків злочину не буде, мова може йти про адміністративне або цивільно-правове правопорушення.

До злочинів з матеріальним складом належать також злочини із загрозою реального спричинення суспільно небезпечних наслідків. Тобто шкода фактично не настала, але з вини суб'єкта створилася ситуація, за якої вона могла настати. Такі склади загрози спричинення суспільно небезпечних наслідків конструюються законодавцем при завідомому поставленні особливо цінних об'єктів (насамперед життя людини) в реальну небезпеку.
Наприклад, свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 1 ст. 130 КК), або порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів (ч. 1 ст. 282 КК).
Ці злочини слід вважати злочинами з матеріальним складом, адже вони у наявності тільки тоді, коли встановлена реальність загрози безпеці здоров'ю, життю, польотам тощо, що треба довести так само, як і настання фактичної шкоди.
Щодо злочинів з формальним складом, то їх конструювання саме таким чином може бути викликане двома причинами.
По-перше, за відсутності матеріальних наслідків діяння, в умовах наявності лише політичних, організаційних, моральних, соціальних наслідків, законодавець, вважаючи, що це діяння містить ознаку суспільної небезпеки, конструює склад злочину як формальний, тобто такий, який є закінченим уже після вчинення самої дії або бездіяльності.
Скажімо, одержання хабара службовою особою має політичні й соціальні наслідки, бо підриває авторитет певної ланки державного апарату (а то й апарату в цілому), унеможливлює її активну діяльність на користь народу і держави. Але наслідки одержання хабара можуть бути різні: хабарник може вирішити певне питання на підставі закону або не вирішувати його взагалі. Будь-яке спрямування поведінки суб'єкта лежить за межами складу злочину - одержання хабара, бо він вважається закінченим з моменту одержання хабарником хоча б частини предмета хабара.
Таке формулювання складу розглядуваного злочину як формального є цілком слушним.

По-друге, деякі злочини, хоча й тягнуть за собою матеріальну шкоду, яка може бути визначена, мають високий ступінь суспільної небезпеки, і це примушує законодавця переносити момент їх закінчення в правовому плані на стадію готування до злочину чи замаху на злочин. Цим підкреслюється, що закон "налаштований рішуче" у боротьбі з такими злочинами.
До таких злочинів належить, наприклад, розбій (ст. 187 КК). Законодавець сконструював його таким чином, що сам напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, є закінченим складом злочину незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти чужим майном, чи ні. Настання певних наслідків (тілесних ушкоджень, майнової шкоди), їх характер враховується судом при призначенні покарання. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є кваліфікуючою ознакою, а отже, впливає і на кваліфікацію розбійного нападу.
У цілому ряді випадків основний склад злочину є формальним, а кваліфікований склад цього ж злочину - матеріальним. Тобто підвищення суспільної небезпеки діяння обумовлюється випадками настання суспільно небезпечних наслідків.
Наприклад, основний склад злочину зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК) є формальним, а один із найбільш небезпечних його кваліфікованих видів є зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки (смерть потерпілої особи, тяжкі тілесні ушкодження, самогубство тощо), тобто злочин з матеріальним складом (ч. 4 ст. 152 КК).
Терміни "злочин з матеріальним складом " і "злочин з формальним складом " є суто робочими, традиційними, що вживаються в науці й практиці (але не в законодавстві) вже не одне сторіччя. Вони не пов'язані з характером і ступенем суспільної небезпеки злочину, що ми підтвердили прикладами, наведеними вище.
Розподіл злочинів на злочини з матеріальним і формальним складом має велике теоретичне і практичне значення.
Встановивши вид складу злочину, правозастосовець повинен у злочинах з матеріальним складом встановити і довести наявність суспільно небезпечних наслідків у діянні винної особи, визначитися, створюють вони основний чи кваліфікований склад злочину, а за
їх відсутності визначитися, чи є у скоєному склад замаху на злочин, чи, можливо склад злочину взагалі відсутній. Все це необхідно для правильної кваліфікації скоєного діяння.
При постановленні вироку суддя, крім вирішення питання кваліфікації скоєного діяння, враховує сутність наслідків як обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання (див., наприклад, п. 2 ч. 1 ст. 66, п. 5 ч. 1 ст. 67 КК) при призначенні справедливого покарання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння"
  1. ЗМІСТ
    суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками 91 Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину) 94 Контрольні питання 98 Розділ VII Суб'єкт злочину 99 Поняття суб'єкта злочину та його ознаки 99 Суб'єкт злочину - фізична особа 101 Осудність як ознака суб'єкта злочину. Поняття обмеженої осудності 103
  2. 11.12. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів
    суспільно небезпечних наслідків; 3) причинний зв'язок між порушенням правил експлуатації та суспільно небезпечними наслідками. Транспортними засобами визнаються такі, що зазначені у примітці до ст. 286 КК. Загальні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів передбачені ст. 37 Закону України «Про дорожній рух». До таких підстав, зокрема, належать порушення правил, нормативів і
  3. 11.16. Порушення чинних на транспорті правил
    суспільні відносини у сфері охорони порядку і безпеки руху на транспорті. Правильне визначення суб'єкта цього складу злочину має важливе значення для кваліфікації діяння. Так, С. засуджено за ст. 291 КК за те, що він, побачивши пішохода, який переходив дорогу, не знизив швидкість, не вжив заходів, щоб зупинити мопед, внаслідок чого наїхав на потерпілого, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
  4. 17.4. Одержання хабара
    суспільне небезпечні діяння мають ознаки самостійних злочинів, то дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів - за ст. 353 КК і відповідною статтею КК України (наприклад, ст. 190 КК України).1 За ст. 368 КК України кваліфікуються також дії працівників, які тимчасово виконують обов'язки посадової особи, хоча б і за усним розпорядженням керівника, який правомочний давати такі розпорядження,
  5. 2.1.Поняття і значення закону про кримінальну відповідальність
    суспільні відносини. Закон є основою системи права держави, інші нормативні акти не можуть суперечити закону, вони видаються тільки як розвиток його положень. Тобто закон має вищу порівняно з іншим нормативними актами юридичну силу. Закон про кримінальну відповідальність - це нормативний акт, прийнятий Верховною Радою, який містить у собі юридичні норми, що встановлюють підставу й принципи
  6. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    суспільна небезпека, яку він несе суспільству. Ще Чезаре Баккаріа (1738-1794) підкреслював, що злочин - це діяння, яке заподіює шкоду суспільству. Вказівка на суспільну небезпеку покликана відокремити (і в теорії і, головне, в законодавстві) злочин від інших правопорушень, показати його виключно, порівняно з іншими протиправними діяннями, небезпечний характер, що й обумовлює особливі заходи
  7. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
    суспільно небезпечне діяння як злочин. Ці ознаки є типовими й необхідними для конкретних видів злочину. Саме наявність їх "набору" свідчить про вчинення певного злочину, наприклад, саме вбивства, крадіжки, службового підроблення тощо. Звичайно, кожний випадок вчинення злочину має свої особливості й нюанси, які стосуються як самого діяння, так і особи, що його вчинила, але перебувають за межами
  8. 4.4. Види складів злочину
    суспільної небезпеки та пов'язаного з ним виду й розміру покарання, що передбачене санкцією відповідної статті, розрізняють основний, кваліфікований (особливо кваліфікований) і привілейований склади злочинів. Основний склад злочину формулює основні ознаки складу злочину і не містить ані обтяжуючих (кваліфікуючих), ані пом'якшуючих (привілейованих) обставин, вказаних в інших частинах цієї статті
  9. 6.1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину
    суспільно небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні чинники, з якими пов'язане це діяння. Йдеться про зовнішній прояв людської поведінки, тобто про те, що можна об'єктивно зафіксувати, побачити, почути. Що ж до внутрішнього її вияву - то це психічні процеси, які мають місце у свідомості людини й обумовлюють її суспільно небезпечну поведінку.
  10. 6.2. Суспільно небезпечне діяння
    суспільно небезпечна, протиправна, вольова, усвідомлювана активна чи пасивна поведінка людини у зовнішньому світі, яка заподіює шкоду суспільним відносинам. Суспільна небезпечність розкриває соціальний зміст кримінально-правової поведінки. Протиправність свідчить про те, що така дія (бездіяльність) завжди порушує заборону закону про кримінальну відповідальність, а тому є кримінально-протиправною.
  11. 6.4. Причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками
    суспільно небезпечними наслідками, що настали. Встановлення причинового зв'язку між діянням і наслідками знаменує собою те, що в об'єктивній дійсності ці наслідки викликані певною поведінкою саме цієї особи, а не діями третіх осіб чи інших зовнішніх сил. Іншими словами, вчинене особою діяння визнається злочинним і ставиться їй у провину, бо саме воно викликало передбачені кримінальним законом
  12. 6.5. Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння (час, місце, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину)
    суспільно небезпечні, або її наявність робить злочин кваліфікованим (у деяких випадках - привілейованим). Там, де зазначені обставини в законі не вказані, вони в багатьох випадках виступають як такі, що пом'якшують або обтяжують покарання. Всі названі обставини можуть бути умовно об'єднані в поняття четвертої ознаки об'єктивної сторони складу злочину, що має факультативний характер, тобто є
  13. 8.2. Вина у формі умислу
    суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Ознаками інтелектуального моменту прямого і
  14. 8.3. Вина у формі необережності
    суспільно небезпечними наслідками не тільки не поступаються нічим умисним злочинам, а й можуть перевищувати їх: достатньо пригадати Чорнобильську трагедію, загибель шахтарів на шахтах Донбасу, катастрофу з літаком на аеродромі під Львовом тощо. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість (luxuria) і злочинну недбалість (negligentia) (ч. 1 ст. 25 КК). Згідно з ч. 2 ст. 25 КК
  15. 8.6. Помилка та її кримінально-правове значення
    суспільно небезпечного діяння, може помилково сприймати певні об'єктивні обставини, що і відбивається на правовій оцінці вчиненого. Отже, мова йде про помилки особи, пов'язані з вчиненням нею злочину, а не про помилки слідства і суду в оцінці доказів і неправильній кваліфікації діяння. Помилка можлива тільки в умисних злочинах, бо необережний злочин сам по своїй суті є результатом помилки і саме
  16. 1. ПОНЯТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
    суспільну сутність і небезпечність (тяжкість); міру відповідальності і міру покарання; 3) обтяжуючі обставини, що суттєво посилюють кримінальну відповідальність за вчинення наступних злочинів (п. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 185-189, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 369 та деякі інші нор ми КК); 4) підстави звільнення особи від кримінальної відпо відальності - статті 44-49 КК.
  17. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    суспільну небезпечність і тяжкість злочину вже враховано у статті Особливої частини КК, а тому немає потреби ще раз брати їх до уваги при призначенні покарання. Взагалі треба зазначити, що наявність у кримінальному законодавстві України двох видів повторності не є достатньо обгрунтованим. Крім того, законодавче визначення і застосування повторності як ознаки, що обтяжує кримінальну