Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаНавчання юристівІноземна мова для юристів → 
« Попередня Наступна »
Станіслав Коростельов, Катерина Анісімова. Англійська мова для юристів. Підприємницьке право: Пітер; СПб., 2006 - перейти до змісту підручника

Tort Law Деліктне право

Норми інституту позадоговірних зобов'язань: «Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди» (глава 59 ГК РФ) визначають, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина чи юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду.

Встановлюються обмеження з відшкодування шкоди заподіяної неповнолітніми та недієздатними громадянами. Відшкодування шкоди здійснюється або в грошовій, або в натуральній формі. Законом, або договором може бути встановлений обов'язок заподіювача шкоди виплатити потерпілим компенсацію понад відшкодування шкоди. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини. У відшкодуванні шкоди може бути відмовлено, якщо шкода заподіяна на прохання або за згодою потерпілого, в стані необхідної оборони, в стані крайньої необхідності, а дії заподіювача не порушують моральні принципи суспільства.

List of key terms and word combinations:

- actual malice - злий умисел, встановлений за фактичними обставинами справи

- comparative negligence - відносна недбалість спільна вина

- contributory negligence - недбалість (необережність) позивача, яка викликала нещасний випадок; вина потерпілого; недбалість, що припускає відшкодування частки відповідальності

- damage cap - межа відшкодування

- damages - відшкодування шкоди

- defamation - розголошення правдивих відомостей ганьблять іншу особу

- defective condition - юридично порочні умови

- false imprisonment - неправомірне позбавлення волі

- infliction of emotional distress - заподіяння емоційного розладу

- injunction - судову заборону

- interference with a contract - втручання в контракт

- invasion of privacy - порушення особистого життя

- legal duty - правовий обов'язок, договірна обов'язок

- libel - наклеп письмово або через друк

- misuse of legal procedure - зловживання судочинством

- negligence - недбалість

- nuisance - порушення спокою, шкоду, джерело шкоди, «злочинність» (зокрема, заподіяння власнику нерухомості перешкод і незручностей в користуванні нею)

- proximate cause - безпосередня причина

- punitive damages - штрафні збитки, збитки, що присуджуються в порядку покарання

- doctrine respondeat superior - доктрина «нехай принципал відповідає»

- slander - усна наклеп

- strict liability - сувора відповідальність; об'єктивна відповідальність (незалежно від наявності вини)

- survival statute - закон про визнання підстави позову дійсним незалежно від смерті сторони

- tort - делікт, цивільне правопорушення

- tortfeasor - заподіювач шкоди, делінквентами; правопорушник

A tort is a private wrong that injures another person's physical well-being, property, or reputation. A person who commits a tort is called a tortfeasor. The other party is alternately referred to as the injured party, the innocent party, or the victim. If a lawsuit has been filed, the injured party is called the plaintiff and the tortfeasor is called the defendant.

The primary purpose of tort law is to compensate the innocent party by making up for any loss suffered by that victim. Another objective is to protect potential victims by deterring future tortious behavior. Criminal law involves a public wrong, that is, a wrong that affects the entire society. When a crime is committed, government authorities begin legal actions designed to remove the offender from society. It is possible, however, for a single act to be both a tort and a crime.

Businesspeople must be especially aware of tort law because of the doctrine of respondeat superior (let the master respond). That doctrine may impose legal liability on employers and make them pay for the torts committed by their employees within the scope of the employer's business.

No legal liability can be imposed against an individual unless two elements are present: the first element is duty, which is an obligation placed on individuals because of the law; the second element is a violation of that duty. A duty can be violated intentionally, through negligence, or under the theory of strict liability.

Legal duties arise corresponding to each right within each member of our society.

Intentional violations of duty include a variety of intentional torts, all of which have their own individual elements. The principal intentional torts are assault, battery, false imprisonment, defamation, invasion of privacy, misuse of legal procedure, infliction of emotional distress, nuisance, and interference with a contract.

People and property are sometimes injured even when no one intends that the injury occur. Such an occurrence is usually labeled «an accident.» Justice demands that the injured party be compensated. That part of tort law that is concerned with the compensation of accident victims is called negligence.

Under what circumstances can the actions of an alleged tortfeasor be labeled negligent so that the tortfeasor will be held liable? Four elements must be present to establish negligence: (1) legal duty, (2) breach of duty through a failure to meet the appropriate standard of care, (3) proximate cause, and (4) actual injury.

A breach of duty owed to the victim occurs if the tortfeasor has not met the appropriate standard of care under the circumstances. To determine if the alleged tortfeasor has met the standard of care, the court uses the reasonable person test. This test compares the actions of the tortfeasor with those of a reasonable person in a similar situation. The reasonable person test is objective.

Determining this test may require the use of expert witnesses to testify as to the reasonable professional's conduct under the circumstances.

In order for the tortfeasor to be held liable, the unreasonable conduct must be the proximate cause of the victim's injuries. Proximate cause (sometimes referred to as legal cause) is the connection between the unreasonable conduct and the resulting harm.

The injured party in a lawsuit for negligence must show that actual harm was suffered. In most cases, the harm suffered is a physical injury or in a form of property damage, and is, therefore, visible. Harm suffered due to fright or humiliation is difficult to demonstrate.

Several defenses can be used by the defendant in a negligence case. These defenses include contributory negligence, comparative negligence, and assumption of the risk.

The defense of contributory negligence involves the failure of the injured party to be careful enough to ensure personal safety. Contributory negligence completely prevents recovery by the injured party. The injured party's defense to a charge of contributory negligence is called last clear chance. Under this doctrine, a tortfeasor may be held liable if the injured party can show that the tortfeasor had the last chance to avoid injury.

The doctrine of comparative negligence requires courts to weigh the relative degree of wrongdoing in awarding damages, and to assign damages according to the degree of fault of each party.

Another defense to negligence is assumption of the risk, which involves the voluntary exposure of the victim to a known risk.

Under the doctrine of strict liability or absolute liability, the court will hold a tortfeasor liable for injuries to a victim even though the tortfeasor did not intend the harm and was not, in any way, negligent. Strict liability is generally applied when the harm results from an ultrahazardous or very dangerous activity.

Product liability is a legal theory that imposes liability on the manufacturer and seller of a product produced and sold in a defective condition (unreasonably dangerous to the user, to the consumer, or to property). Anyone who produces or sells a product in a defective condition is subject to liability for the physical or emotional injury to the ultimate consumer and for any physical harm to the user's property.

When a wrongdoer has injured another person by committing a tort, the victim can usually be compensated with monetary damages. Damages can include compensation for the repair or replacement of involved property, or for lost wages, medical bills, and any pain and suffering that the victim was forced to endure. If the tortfeasor's acts are notoriously willful and malicious, a court may impose punitive damages (exemplary damages), which are damages above and beyond those needed to compensate the injured party. Punitive damages are designed to punish the tortfeasor so that similar malicious actions are avoided by others.

If a tort involves a continuing problem the injured party may ask the court for an injunction. An injunction is a court order preventing someone from performing a particular act. If the company failed to satisfy an order, it would be in contempt of court. Contempt of court is a deliberate violation of the order of a judge that can result in a fine or in incarceration for the wrongdoer.

Exercise 1. Comprehension questions: 1. What are the kinds of violation of a duty?

2. What is done to determine if the alleged tortfeasor has met the standard of care?

3. What are the forms of the actual harm?

4. When do the courts deny damages in actions for negligence?

5. When is the strict liability applied?

6. What are the punitive damages designed for?

7. Explain what an injunction is.

Exercise 2. Find in the text English equivalents to the following:

Відносна недбалість; спільна вина; недбалість, що припускає відшкодування частки відповідальності; межа відшкодування; розголошення правдивих відомостей ганьблять іншу особу; юридично порочні умови; судову заборону; втручання в контракт; порушення особистого життя; правовий обов'язок; наклеп письмово або через друк; недбалість; джерело шкоди; безпосередня причина; збитки, що присуджуються в порядку покарання; усна наклеп; об'єктивна відповідальність.

Exercise 3. Consult recommended dictionaries and give words or phrases to the following definitions:

Зобов'язання з заподіяння шкоди; моральну шкоду; міри відповідальності; шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки; шкоду заподіяну актами влади; шкоду заподіяну неповнолітніми особами; шкоду заподіяну недієздатними особами; шкоду заподіяну життю і здоров'ю громадянина; право регресу; способи і розміри компенсації шкоди.

Exercise 4. Be ready to talk on one of the following topics:

1. Differentiate between the objectives of tort law and those of criminal law.

2. Discuss the element of duty and explain how duties relate to rights.

3. Identify the principal intentional torts and outline the elements of each.

4. Determine the four elements of negligence.

5. Contrast contributory negligence, comparative negligence, and assumption of the risk.

Exercise 5. Make up your own dialog on the case: To prove that the plaintiff died of lung cancer caused by smoking the defendant's cigarettes or that plaintiff's scalp rash was caused by the defendant hair dye will often be a tricky and difficult task. Not only must the plaintiff disclose that the breach of warranty was the cause «in fact», but he must show, that the «breach of the warranty was the proximate cause of the loss sustained.» The lawyer must prove a sufficiently close causal connection to convince the court that it ought to be defined as proximate.

Post hoc propter hoc is not normally enough; the plaintiff must show more that the goods injured the plaintiff in a certain way.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Tort Law Деліктне право "
  1. § 7. Деліктні зобов'язання в праві Англії та США
    torts). 2. Відповідальність за деліктних зобов'язань відрізняється від відповідальності за зобов'язаннями, які виникають з договорів. На відміну від договірної деліктна відповідальність встановлюється законом - вона не може залежати від волі сторін у зобов'язанні. Якщо учасники деліктного зобов'язання домовляться про обмеження відповідальності або її виключення, то угода такого роду
  2. § 5. Деліктні зобов'язання в німецькому праві
    деліктних зобов'язань, зосереджені в другій книзі ГГУ, присвяченій зобов'язанням (§ 823 - 853). У найбільш загальній формі обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної навмисно або через недбалість, закріплена в § 823 ГГУ: "Особа, протиправними умисними чи недбалими діями завдала шкоди життя, тілесної недоторканності або здоров'ю, що зробили замах на свободу, право власності або
  3. Зобов'язання з деліктів
      деліктних зобов'язань іменують нерідко системою генерального
  4. Персональна теорія (теорія особистості)
      деліктна теорія (К. Гербер), теорія прав індивідуума (К. Гарейс) і
  5. Правовідносини регулятивного характеру
      деліктне зобов'язання, за допомогою якого відновлюється майновий стан уповноваженої. Дане зобов'язальнеправовідносини цілком самостійно. У рамках його реалізації, як видається, не слід говорити безпосередньо про захист порушеного виключного права, оскільки основне завдання зобов'язання з заподіяння шкоди - компенсувати втрачену вартість
  6. § 6. Деліктні зобов'язання по праву Франції
      деліктних зобов'язаннях (Кодекс відвів їм всього п'ять статей) не повинен вводити в оману - ці положення вважаються в ньому одними з найважливіших. Своєрідна особливість ФГК складається ще й у тому, що ці статті зберігаються в ньому без змін з часу його прийняття в 1804 р. Це пояснюють не тільки гранично загальним характером випливають з системи генерального делікту норм про деліктних
  7. 38.1. Поняття, види і функції позадоговірних зобов'язань
      деліктні зобов'язання). Ці зобов'язання займають поряд з договірними зобов'язаннями основне місце в системі цивільно-правових зобов'язань; їм належить головне значення в ряду позадоговірних зобов'язань. Змістом деліктних зобов'язань є відповідальність заподіювача шкоди. Тому і в законодавстві, і в літературі поняття «деліктне зобов'язання» і «відповідальність за
  8. § 1. Загальні положення про відшкодування шкоди Стаття 1064. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди
      деліктними. Деліктні зобов'язання, на відміну від містяться в гл. 30 - 58 ГК, є позадоговірними, їх суб'єкти - кредитор (потерпілий) і боржник (заподіювач шкоди) - не складаються в договірних відносинах. Разом з тим слідом за Основами ГЗ та Законом про захист прав споживачів ГК поширює правила про деліктної відповідальності та на заподіяння шкоди особою, з якою у потерпілого
  9. 20.1. Позадоговірні зобов'язання
      деликтной, а зобов'язання, змістом якого вона є, - деліктних. Деліктну відповідальність слід відрізняти від договірної, яка виникає внаслідок невиконання або неналежного виконання договірного зобов'язання. Разом з тим у деяких випадках норми, що регулюють позадоговірні відносини, поширюються і на окремі зобов'язання, що виникають з договорів. Так,
  10. 38.3. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з попередженням заподіяння шкоди
      деліктних обязательством270. Цей зв'язок виявляється в наступному. По-перше, ГК РФ передбачає випадок, коли існує небезпека заподіяння шкоди в майбутньому, але без зв'язку з будь деліктних зобов'язанням (п. 1 ст. 1065). Тут мається на увазі тільки небезпека виникнення шкоди, самого шкоди поки немає. По-друге, у ст. 1065 ЦК РФ виділена ситуація, коли з експлуатацією
  11. Пред'явлення вимоги про належне виконання юридичного обов'язку
      деліктні, кондикционного права вимоги, так само реституційні вимоги), інша група цілком детермінована розвитком порушеного регулятивного правовідносини (віндикаційний і негаторний домагання). Показово також те, що зміст такого охоронного права, тобто набір способів захисту, опосередковано специфікою об'єкта регулятивного порушеного права, на що вказував ще В.П.
  12. ? 3. Англо-американська система
      tort). Загальна частина зобов'язального права, розрахована!! 77 на застосування до будь-яких зобов'язаннях, відсутня. Загальна частина, та й то переважно в доктринальному, а не в легальному плані, є лише у договірного і деліктного права. Відсутня і абстрактне поняття зобов'язання. Основне ува-гу приділено договором і делікту. Немає і ніякої легальної класси-фікації
  13. 38.2. Поняття зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди
      деликтной, а зобов'язання, змістом якого вона є, - деліктних. Названі категорії відомі законодавствам і практиці більшості країн. Але деякі зарубіжні юристи вважають, що деликтное право і відповідні доктрини швидко застарівають і втрачають своє значення. «У століття техніки ці доктрини схожі на правила управління возом» 255. Такий погляд його автори пояснюють тим, що
  14. 3. Статті 94.
      деліктного права ». - М., 2005, с. 70-16. 104. Надольська Ю.В. Деякі аспекти становлення та розвитку інституту адміністративного судочинства: Матеріали Міжнародної НПК «Актуальні проблеми адміністративного та адміністративно-процесуального права». М., 2003, с. 165-171/тонна. 105. Попова Н.Ф. До питання про захист прав людини / / Юриспруденція, 2003, № 3. М., РДГУ. 106. Попова Н.Ф.
© 2014-2022  pravolib.pp.ua