Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 5. ВСТАНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ І ОБМЕЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ІНОЗЕМНОГО СІМЕЙНОГО ПРАВА |
||
Застосування норм іноземного сімейного права включає в себе наступні аспекти: 1. Порядок встановлення змісту іноземного сімейного права. 2. Порядок тлумачення і особливості застосування іноземного права. 3. Визначення наявності підстав до відмови у застосуванні іноземного сімейного права. 4. Порядок застосування матеріального права при невстановлення змісту іноземного сімейного права. Застосування норм іноземного сімейного права відбувається в силу колізійних норм, які містять відсилання до права певної держави, як Російської Федерації, так і інших держав. Згідно п. 1 ст. 166 СК РФ при застосуванні норм іноземного сімейного права зміст цих норм встановлюється відповідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у конкретному іноземній державі. Це означає, що іноземне право має застосовуватися так, як воно розуміється і застосовується у відповідній державі. Важливе значення при отриманні інформації щодо іноземного законодавства мають міжнародні договори, що визначають такий порядок обміну інформацією і компетентні органи, зокрема Європейська конвенція про інформацію щодо іноземного законодавства (Лондон, 7 червня 1968 р.) 225, згідно з якою Договірні Сторони зобов'язуються надавати одна одній згідно з положеннями цієї Конвенції інформацію щодо свого законодавства та процедур у цивільній та комерційній сфері, а також щодо їх судової системи. Як правило, суди не володіють необхідною інформацією щодо іноземного законодавства, а також розуміння його змісту та особливостей застосування. Надати допомогу в встановлення змісту норм іноземного сімейного права можуть: 1) Міністерство юстиції РФ, 2) інші компетентні органи РФ; 3) експерти; 4) зацікавлені особи. Стаття 2 Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства свідчить, що кожна Договірна Сторона створює або призначає єдиний орган: для отримання запитів про інформацію і для прийняття заходів по цих запитах. Отримуючий заклад може бути або міністерським департаментом, або іншим державним органом. Міністерство юстиції РФ відповідно до подп. 27 п. 7 Положення про Міністерство юстиції Російської Федерації здійснює обмін правовою інформацією з іноземними державами. Установи юстиції надають допомогу в частині надання інформації про зміст права відповідно до міжнародних договорів про правову допомогу (ст. 2 Договору між Російською Федерацією і Республікою Киргизстан від 14 вересня 1992 р. «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах »). До іншим компетентним органам Російської Федерації відносяться перш за все консульські органи, що діють відповідно до консульськими конвенціями. Згідно п. 8 Положення про консульській установі Російської Федерації, затвердженого Указом Президента РФ від 5 листопада 1998 р. № 1330226, у функції консульських установ входить формування банків даних по законодавству держави перебування. В якості експертів, тобто фахівців в області іноземного права, можуть виступати не тільки фахівці російських державних організацій, але також представники міжнародних, іноземних, недержавних організацій. Згідно п. 5 ст. 2 Федерального закону від 31 травня 2002 р. № 63-ФЗ «Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації» 227 адвокати іноземної держави можуть надавати юридичну допомогу на території Російської Федерації з питань права даної іноземної держави за умови реєстрації в спеціальному реєстрі Федеральної реєстраційної служби відповідно до подп. Експерт може бути визначений як за ініціативою суду, так і за ініціативою сторін, інших зацікавлених осіб, що у справі. Суд, як правило, виробляє названі дії на стадії підготовки до судового розгляду. Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 166 СК РФ зацікавлені особи мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного сімейного права, на які вони посилаються в обгрунтування своїх вимог або заперечень, та іншим чином сприяти суду чи органам запису актів цивільного стану та іншим органам у встановленні змісту норм іноземного сімейного права. Суд чи інші названі органи не можуть вимагати від даних осіб подання документів, що підтверджують містить жаніе норм іноземного права, так як це є їх правом, а не обов'язком. На практиці не завжди реалізуються вищеназвані можливості встановлення норм іноземного права. Для вирішення спорів за відсутності інформації про зміст норм іноземного права російські суди, органи реєстрації актів громадянського стану та інші органи застосовують односторонню коллизионную прив'язку «закону суду», тобто законодавство Російської Федерації відповідно до п. 2 ст. 166 СК РФ. Законодавством не визначено термін, після закінчення якого у разі невстановлення змісту норм іноземного права можна застосовувати російське законодавство. Це обумовлено певною мірою і тим, що дані дії повинні проводитися насамперед на стадії підготовки справи до судового розгляду, терміни якої ЦПК РФ не передбачені. Іншою підставою для незастосування норм іноземного сімейного права є протиріччя цих норм основам правопорядку (публічного порядку) Російської Федерації. Застереження про публічний порядок характерна для більшості країн, зокрема для Австрії, Бразилії, Німеччини, Греції, Італії, Португалії та ін Застереження про публічний порядок характерна і для інших нормативних правових актів, а також для міжнародних договорів. У ст. 1193 ЦК РФ вказується на те, що відмова у застосуванні норми іноземного права не може бути заснований тільки на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи Російської Федерації, що може мати значення і для сімейного права. Термін «публічний порядок» розуміється по-різному. У законодавстві різних країн і в російському законодавстві, як і в міжнародних договорах, застосовуються різні формулювання. Під терміном «публічний порядок» розуміються насамперед основоположні принципи правопорядку, а саме положення Конституції РФ, принципи цивільного законодавства, передбачені ст. 1 ГК РФ, принципи сімейного законодавства, передбачені ст. 1 СК РФ, та ін У науці прийнято дві концепції публічного порядку: позитивна і негативна. Автором позитивної концепції називають французького вченого XIX в. Пілле. Позитивна концепція визначає публічний порядок шляхом перерахування законів, принципів, які повинні застосовуватися незалежно від змісту норм іноземного права. Негативна концепція публічного порядку визначена в ст. 6 Вступного закону до Німецького цивільного положення, згідно з якою правова норма іноземної держави не застосовується, якщо її застосування веде до результату, який явно несумісний з основними принципами німецького права. При цьому визначається іноземний закон, який не може бути застосований у разі суперечності національному публічному порядку. Для сімейного права Російської Федерації характерна негативна концепція. Застереження про публічний порядок застосовується при визнанні та виконанні рішень іноземних судів. Так, якщо рішення іноземного суду суперечить публічному порядку Російської Федерації, то воно не може бути визнано в нашій країні. Подібні застереження містяться і в міжнародних угодах, наприклад, у ст. V Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 29 грудня 1958 р.) 229. Згідно ст. 24 Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (Гаага, 29 травня 1993 р.) у визнанні усиновлення в будь-якій Договірній державі може бути відмовлено тільки в тому випадку, якщо усиновлення явно суперечить його публічному порядку, причому інтереси дитини повинні бути враховані. Як приклади суперечності російським принципам публічного порядку можна назвати норми іноземного законодавства про нерівноправність чоловіків і жінок, полігамних шлюбах. Однак такі суперечності не можуть служити підставою для відмови у визнанні відповідних правовідносин, що виникли в країнах, де діють дані норми. Так, будуть визнані в Росії правові наслідки розірвання шлюбу, здійсненого за кордоном, по підставі, не передбаченому російським законодавством. Зміст поняття «публічний порядок Російської Федерації» не збігається з вмістом національного законодавства Російської Федерації, що підтверджується і судовою практікой230. Так, Верховний Суд РФ роз'яснює: «Оскільки законодавство Російської Федерації допускає застосування норм іноземної держави (стаття 28 Закону Російської Федерації« Про міжнародний комерційний арбітраж »), наявність принципової відмінності між російським законом і законом іншої держави саме по собі не може бути підставою для застосування застереження про публічний порядок. Таке застосування цього застереження означає заперечення застосування в Російській Федерації права іноземної держави взагалі. Під «публічним порядком Російської Федерації» розуміються основи суспільного ладу Російської держави. Застереження про публічний порядок можлива лише в тих окремих випадках, коли застосування іноземного закону могло б породити результат, неприпустимий з точки зору російського правосвідомості »231. Застосування застереження про публічний порядок обумовлює постановку питання про застосовне право, після того як у результаті дії вказаної застереження було виключено застосування обраного на основі колізійної норми іноземного права. Відповідно до ст. 167 СК РФ у цьому випадку застосовується законодавство Російської Федерації. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 5. ВСТАНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ І ОБМЕЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ІНОЗЕМНОГО СІМЕЙНОГО ПРАВА " |
||
|