НА ГОЛОВНУ

Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниКваліфікація злочинів → 
« Попередня Наступна »
Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с., 2002 - перейти к содержанию учебника

1.7. Вбивство через необережність



Склад злочину, передбачений ст. 119 КК, від усіх інших видів вбивства відрізняється лише ознаками суб'єктивної сторони. При цьому можливі обидві форми необережності - злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.
Вбивство через злочинну самовпевненість має місце тоді, коли винний передбачає абстрактну можливість настання смерті, але розраховує її усунути, відвернути, вважаючи, що в даному випадку вона не настане. Винний розраховує на якісь певні реальні обставини (на своє вміння, свою фізичну силу, на властивості машин, механізмів, на поведінку тварин тощо). Але, як виявляється, цей розрахунок негодящий, невдалий. Вина особи, яка діяла таким чином, полягає у тому, що вона не була більш уважною, що покладалася на ненадійне. Найчастіше таке трапляється при порушенні різних правил - використання машин, зброї, вогню, вибухових речовин тощо.
У тих же випадках, коли винна особа передбачала хоч би й абстрактну можливість настання смерті потерпілого і розраховувала на те, що вона не настане, але цей її розрахунок був на якусь випадковість (на «авось»), а не на щось реальне, то таке вбивство визнається умисним.
Вбивство при злочинній недбалості вчиняється тоді, коли винний не передбачає, що від його дій може статися смерть, але за обставинами події він повинен був і міг передбачити такі наслідки своїх дій чи бездіяльності.
Наприклад, П. під час сварки вдарив кулаком у живіт п'яного С. Від цього удару потерпілий упав, ударився головою об бруківку, від чого і помер.1
Від необережного вбивства треба відрізняти невинне
Радянське право- 1970.-№ 9.-С. 105.
148
заподіяння смерті (casus), коли особа не могла передбачити настання таких наслідків своїх дій чи бездіяльності.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (за відсутності умислу на заподіяння смерті), кваліфікується за ч. 2 ст. 121 КК. В усіх інших випадках, коли тілесні ушкодження призвели до смерті потерпілого, вони кваліфікуються за ст. 119 КК.
Так, зокрема, були кваліфіковані дії Русова, який під час сварки двічі вдарив Сіренка по обличчю. Від цих ударів Сіренко впав і помер. Смерть настала внаслідок крововиливу в мозок. Миколаївський обласний суд кваліфікував дії Русова за ч. 1 ст. 115 КК. Касаційна інстанція перекваліфікувала дії Русова за ч. 2 ст. 121 КК. Пленум Верховного Суду СРСР у постанові в цій справі визначив, що для звинувачення Русова за ч. 2 ст. 121 КК треба було довести, що він мав намір заподіяти Сіренку тяжкі тілесні ушкодження. Доказів цього немає. У діях Русова не було нічого такого, що свідчило б про наявність у нього наміру заподіяти Сіренку тяжкі тілесні ушкодження. Він хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити і такі наслідки, які фактично настали, тобто заподіяв смерть необережно. '
Необережне вбивство має такі суб'єктивні властивості, що для визнання особи винною досить довести, що вона могла передбачити такі наслідки своїх дій, бо згідно зі ст. 22 КК кожна особа, яка до вчинення злочину вже досягла 14 років, повинна була (зобов'язана) такі наслідки передбачити.
Наслідком багатьох злочинів, крім передбаченого ст. 119 КК, може стати смерть потерпілого.
Такі злочини передбачені ч. 2 ст. 194, ст. 196, ч. 2 ст. 134, ч. 2 ст. 271, ч. 2 ст. 240, ч. 2 і 3 ст. 286 КК та ін. Всі ці злочини кваліфікуються за відповідними статтями. Застосовувати ст. 119 КК у таких випадках немає потреби.
За ст. 119 КК кваліфікуються дії, якими необережно була заподіяна смерть потерпілому, при використанні винним різних машин, механізмів при виконанні ним певних робіт (ремонтних, будівельних і т. ін.).2
2 Бюллетень Верховного Суда СССР.- 1971.-№ 4- С. 21. Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 22 черв-> 2 р. у справі П. // Практика...- С. 131; а також від 13 березня 1986 р. у справі К.- Там само.- С. 132.
149
Усі види вбивства, передбачені статтями 115-119 КК, слід відрізняти від інших злочинів, пов'язаних з позбавленням життя людини чи посяганням на нього. При цьому необхідно враховувати, що:
а) посягання на життя державного чи громадського ді яча, вчинене у зв'язку з його державною діяльністю, або на життя представника іноземної держави, вчинене з ме тою спричинити міжнародні ускладнення, є злочинами проти держави і повністю охоплюються відповідно ст. 112 чи ст. 443 КК і додаткової кваліфікації за п. 8 ст. 115 КК не потребують. Посягання на життя державного чи гро мадського діяча або представника іноземної держави охоп лює як умисне вбивство, так і замах на умисне вбивство;
б) бандитизм, поєднаний з умисним вбивством, є по сяганням на основи державного управління у сфері гро мадської безпеки та на життя людини. Оскільки диспо зицією ст. 257 КК не передбачені такі наслідки, як по збавлення життя людини, дії винного у таких випадках кваліфікуються за сукупністю злочинів як бандитизм і умисне вбивство;
в) посяганням на життя, відповідальність за яке перед бачено ст. 348 КК, вважається умисне вбивство або за мах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з охороною громадсь кого порядку і державного кордону. Такі дії кваліфікую ться за сукупністю злочинів, передбачених ст. 348 та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, ст. 15 і п. 8 ч. 2 ст. 115 КК;
г) у разі умисного вбивства, при вчиненні злочинів, у яких кваліфікуючою ознакою є загибель людей (ч. З ст. 110, ч. 2 ст. 241 та ч. 2 ст. 242, ч. З ст. 277, ч. 2 ст. 294 та ч. 2 ст. 326, ч. 2 ст. 339 КК), дії винного кваліфікують ся за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 КК чи за ч. 1 ст. 115 КК та статтею Кримінального кодексу, що перед бачає відповідальність за один із зазначених злочинів. Заподіяння під час вчинення таких злочинів смерті з необережності додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребує;
д) дії винного по незаконному заволодінню транспорт ним засобом, поєднані з позбавленням життя потерпілого, кваліфікуються залежно від спрямованості умислу. Якщо
150
при цьому ставилася корислива мета - заволодіти транспортним засобом, то такі дії кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і ч. З ст. 187 КК. Вбивство з метою полегшити захоплення транспортного засобу кваліфікується за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і ч. З ст. 289 КК.1
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1.7. Вбивство через необережність"
  1. 6.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей
    вбивство через необережність при насильницькому вимаганні також аліфікується за сукупністю злочинів: за ст. 119 КК і ч 3 чи 4.4ст. 189 КК. Психічне насильство при вимаганні полягає в погрозі негайно чи в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких небайдужа потерпілому). Якщо винний погрожував потерпілому вбивством або заподіянням
  2. 8.1. Поняття й ознаки суб'єктивної сторони складу злочину
    вбивство умисним чи необережним). Значення суб'єктивної сторони полягає в тому, що завдяки її правильному визначенню: а) здійснюється належна кваліфікація діяння та його відмежування від інших злочинів; б) встановлюється ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила; в) здійснюється індивідуалізація покарання злочинця, вирішується питання про можливість його звільнення від
  3. 8.4. Змішана (подвійна) форма вини
    вбивство, тяжке тілесне ушкодження тощо). Водночас ряд злочинів з матеріальним складом сконструйовано таким чином, що окремі ознаки об'єктивної сторони складу злочину характеризуються різними формами вини. Таке сполучення в одному і тому ж складі злочину різних форм вини (умислу і необережності) в теорії кримінального права зветься змішаною (подвійною, складною) формою вини (culpa dolo exorta).
  4. 8.6. Помилка та її кримінально-правове значення
    вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності), а за ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство). Якщо ж винний походить з помилкової уяви про наявність відповідної кваліфікуючої обставини, то діяння повинно кваліфікуватися як замах на злочин з цією кваліфікуючою обставиною. Так, якщо суб'єкт вважає, що вбиває вагітну жінку, а фактично це не так, його дії мають кваліфікуватися за
  5. 10.1. Поняття, значення й ознаки співучасті
    вбивства може діяти з мотиву помсти, а виконавець - з корисливих мотивів; б) співучасть можлива тільки в умисних злочинах. У необережних злочинах вона неможлива. Адже тільки в процесі вчинення умисного злочину відбувається поєднання спільних зусиль співучасників, які відображають єдність їх умислу на досягнення бажаного злочинного результату. В необережних злочинах у винних нема ані бажання, ані
  6. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
    вбивство двох осіб за п. 1 і 2 ч. 2 ст. 115 КК. По справі було встановлено, що у подружжя Щ. Е. і Щ. О. склалися неприязні стосунки у зв'язку з тим, що Щ. Е. систематично пиячив, бив жінку, знущався з неї. 17 червня під час сварки Щ. Е. почав бити Щ. О., погрожував вбивством, схопивши руками за шию, став душити Щ. О., поки вона не втратила свідомість. Після цього Щ. О. звернулася до суду з
  7. 3.1. Поняття злочину та його ознаки
    вбивства, захоплення чужого майна тощо. Звичаї того суспільства обумовлювали й форми боротьби зі злочинністю: позбавлення життя, вигнання з племені тощо. З появою держави та права й розшаруванням суспільства сутність злочинних проявів стала фіксуватися в законах країн. Ці закони захищали, насамперед, інтереси правлячих класів, а отже, власників, але вони одночасно були спрямовані й проти всіх,
  8. 6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння
    вбивстві, тілесні ушкодження при заподіянні шкоди здоров'ю потерпілого тощо), а також шкода майнового (економічного) характеру: при викраденні, знищенні або пошкодженні чужого майна, екологічному забрудненні території тощо. Нематеріальні наслідки завдають шкоди політичної, організаційної, моральної, соціальної. Політичної шкоди завдає, наприклад, посягання на територіальну цілісність і
  9. 12.2. Необхідна оборона
    вбивство або умисне нанесення тілесного ушкодження треба розглядати заподіяння такої шкоди особі, яка збирала яблука в чужому саду, їла чужу їжу на загальній кухні тощо. По-друге, посягання повинно бути наявним. Це означає, що мають бути визначені початковий та кінцевий моменти здійснення посягання, протягом часу між якими і можлива необхідна оборона. Закон визнає наявність необхідної оборони
  10. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
    вбивство (статті 115, 116, 117, 118 КК), за зловживання посадовими повноваженнями (статті 191, 364, 365, 366, 368 КК), за посягання на життя особи з мотиву помсти за її службову діяльність (ст. 112, п. 8 ч. 2 ст. 115 і ст. 348, 379 КК), за посягання на статеву свободу жінки (статті 152, 153, 154 КК), за посягання на власність (статті 185, 186, 187, 189, 190, 191 КК) та деякі інші. Конкурувати між
енциклопедія  овочева  вершковий  риба  пунш