Головна
Аграрне право Росії || Адвокатура || Адміністративне право Росії || Адміністративне право України || Цивільне право Росії || Цивільне право України || Закордонне право || Інформаційне право || Історія політичних і правових вчень || Конституційне право зарубіжних країн || Конституційне право Росії || Конституційне право України || Криміналістика || Кримінологія || Міжнародне право. Європейське право || Муніципальне право || Навчання юристів || Правоохоронна діяльність || Сімейне право Росії || Судова психіатрія || Теорія та історія держави і права || Трудове право Росії || Кримінальне право Росії || Кримінальне право України || Кримінальний процес Росії || Фінансове право Росії || Господарське право || Екологічне право Росії
ГоловнаКримінальне право УкраїниЗагальні питання кримінального права → 
« Попередня Наступна »
Александров Ю. В.. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. - К.: МАУП,2004. - 328 с., 2004 - перейти к содержанию учебника

9.3. Замах на злочин



Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченою відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
З цього визначення випливають ознаки замаху:
1) скоєне діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, тобто виконана певна частина об'єктивної сторони складу злочину. Скажімо, особа, бажаючи вчинити крадіжку чужого майна: а) робить спробу проникнути в квартиру потерпілого, або б) це їй вдається завдяки відмиканню замків, або, в) проникнувши в квартиру, вона збирає у валізу цінні речі. Будь-який із цих
моментів знаменує діяльність, яка визнається замахом на злочин. При припиненні дій винного в один із зазначених моментів він буде відповідати за замах на злочин;
замах на злочин вчиняється лише з прямим умислом. При цьому в злочинах з матеріальним складом винний передбачає настання певних наслідків і бажає цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі причин, а в злочинах з формальним складом усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій (бездіяльності), спрямованих на спричинення шкоди суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом, і бажає спричинити їм шкоду, тобто довести свої дії до кінця;
на відміну від закінченого злочину, при замахові об'єктивна сторона повністю не виконується. Для злочинів з матеріальним складом це може означати, що не настають наслідки, які передбачав винний, або настають не ті, які він передбачав. Скажімо, винний стріляє в потерпілого з метою його вбивства, але промахується, або тільки ранить його. Для злочинів з формальним складом це означає, що неповністю виконані дії, які створюють об'єктивну сторону певного злочину. Скажімо, при вчиненні фінансової операції з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом, з метою їх легалізації (відмивання), ця операція була припинена у зв'язку із затриманням злочинця;
злочин не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного. Як і при готуванні, ці причини можуть бути як об'єктивного характеру (злодія затримав господар квартири, який повернувся додому), так і суб'єктивного характеру (злочинець не влучив у намічену жертву). Але у всіх випадках недоведення злочину до кінця суперечить наміру винного.
Закон твердить, що замах може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності. Практично - це завжди дія; бездіяльність можлива у ситуаціях, коли, особа, зобов'язана не допустити настання суспільно небезпечних наслідків, не виконує своїх зобов'язань. Наприклад, лікар не дає хворому ліків, бажаючи щоб він помер, або мати не годує немовля, бажаючи того ж.
Умисні злочини з матеріальним складом завжди можуть мати стадію готування і стадію замаху. Умисні злочини з формальним складом, як правило, можуть мати стадію готування, а стадію замаху - не всі. Так, не мають стадії замаху усічені склади
злочинів (про них далі), скажімо, змова про вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення держаної влади (ч. 1 ст. 109 КК), розбій (ст. 187 КК); склади так званої чистої бездіяльності, наприклад, невиконання судового рішення (ст. 382 КК); склади, де перший акт дії вже означає закінчений злочин, наприклад, відмова свідка від давання показань (ст. 385 КК).
Замах поділяється на закінчений і незакінчений.
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК).
Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).
Отже, в основі поділу замахів на види лежить суб'єктивний критерій, пов'язаний з оцінкою особою, що вчиняє злочин, своїх дій як повністю чи неповністю виконаних для доведення злочину до кінця. Закінчений замах (так званий "невдалий") розглядається в теорії й практиці як більш небезпечний порівняно з незакінченим (так званим "перерваним").
В теорії права виділяється також так званий непридатний замах, який може бути як закінченим, так і незакінченим. Він має два різновиди: 1) замах на непридатний об'єкт і 2) замах з непридатними засобами.
Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку з особливими якостями предмета злочину або потерпілого або у зв'язку з відсутністю їх на місці злочину, про що винному не було відомо і внаслідок чого винний не може довести злочин до кінця (наприклад, особа розраховує, що стріляє в живу людину, насправді стріляє в трупа; відкриває сейф з метою заволодіння грошима, а грошей в сейфі не виявилось тощо. У зазначених випадках шкода не була заподіяна ні життю, ні власності). Тобто, наявна фактична помилка.
Замахом із непридатними засобами є помилкове чи через незнання використання винним для досягнення злочинної мети таких засобів, які об'єктивно не могли привести до завершення злочину.

При цьому засоби можуть бути як абсолютно, так і відносно непридатними для заподіяння шкоди (наприклад, спроба отруїти людину речовиною, помилково прийнятою за отруту, чи спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї, яка виявилася зіпсованою, або особа кидає в людину гранату з метою її вбивства, не знаючи, що це фактично макет справжньої бойової гранати. Тут теж наявна фактична помилка. Керуючись принципом суб'єктивного ставлення за вину необхідно визнати, що обидва різновиди непридатного замаху мають всі ознаки злочину і тягнуть за собою відповідальність на загальних підставах як за замах на злочин.
Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин (ст. 16 КК). Нагадаємо, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14 КК).
При призначенні покарання за незакінчений злочин (ч. 1 ст. 68 КК) суд, як і в інших випадках, має керуватися загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), враховувати обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання (ст. 66-67 КК), ступінь тяжкості вчиненого особою діяння (ст. 12 КК), ступінь здійснення злочинного наміру (готування, незакінчений замах, закінчений замах) та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (скажімо, є різниця в тому, що крадій був затриманий в чужій квартирі господарем, чи припинив посягання у зв'язку з тим, що не зміг відчинити дверей).
Закон не зобов'язує суд обов'язково призначати менш суворе покарання за попередню злочинну діяльність, ніж за злочин закінчений, але на практиці питання вирішується саме так.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "9.3. Замах на злочин"
  1. 6. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ ПОМИЛКАХ ЗЛОЧИНЦЯ
    замахом, невдалою спробою заподіяти певну суспільне небезпечну шкоду. Отже, сумлінна помилка особи винного щодо родового об'єкта посягання кваліфікується як замах на вчинення злочину. Немає підстав кваліфікувати таке діяння як закінчене посягання на гаданий об'єкт, бо у цій сфері суспільного життя шкоди не було заподіяно. Не можна таке діяння кваліфікувати і як посягання на той об'єкт, якому
  2. 1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах
    замах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивство Другої людини, якщо всі ці дії (обидва злочини) охоплювались одним умислом. 127 Разом з тим при спрямованості умислу на вбивство двох або більше осіб вбивство одного з них і замах на життя іншого (другого) не може вважатися закінченим злочином, вбивством двох чи більше осіб, бо злочинний намір вбити двох чи більше не
  3. 4.1. Кваліфікація зґвалтування
    замах на зґвалтування за ст. 15 та ч. 1 ст. 152КК. Спроба вчинити статевий акт із застосуванням фізичної сили, погроз чи з використанням безпорадного стану потерпілої визнається замахом на зґвалтування і в тих випадках, коли винний через малолітство, старість або фізичні недоліки об'єктивно і не міг вчинити фізіологічний статевий акт. Так, вироком судової колегії Миколаївського обласного суду М.
  4. 6.1.1. Загальні засади кваліфікації розкрадань
    замах на злочин. За таких обставин, як вказала президія, дії засуджених підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 191 на ст. 15 і ч. 2 ст. 191 КК.1 Доки можливість використати майно, розпорядитися ним не настала, суб'єкт не може вважати, що він уже виконав усі дії, необхідні для досягнення наслідків - збагатитися за рахунок чужого викраденого майна. Якщо ці наслідки не настали за обставин, від
  5. 6.8. Кваліфікація вимагання чужого майна чи грошей
    замах на грабіж і за відповідною частиною ст. 189 КК, якщо останні дії являли собою вимагання. Вимагання - це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші.2 На отримання їх винний не має ніяких підстав. Тому не являє собою злочину, передба- ченого ст. 189 КК, вимога передати майно чи гроші, хоч із застосуванням насильства чи погроз його застосувати, але з приводу того майна, на отримання
  6. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
    замаху на злочин), а також не тільки у діянні виконавця злочину, але й у його співучасників (організатора, підбурювача, пособника). Законодавець не дає визначення поняттю "склад злочину", але використовує його в нормах закону: ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 17 КК, п. 2 ч. 1 ст. 6 та ч. 4 ст. 327 КПК тощо. Склад злочину визначається як сукупність встановлених у кримінальному законодавстві об'єктивних та
  7. 6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння
    замах на злочин (вбивця стріляв у потерпілого, але не влучив, - наявний замах на вбивство); якщо ж діяння вчинялося з непрямим умислом чи через необережність - злочин взагалі відсутній. Так, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, буде злочином тільки тоді, коли потерпілому спричинені середньої тяжкості або тяжкі тілесні
  8. 8.6. Помилка та її кримінально-правове значення
    замах на об'єкт, на який було спрямовано умисел винного (в даному разі на викрадення наркотичних засобів - ч. 2 ст. 15 і ст. 308 КК). Треба мати на увазі, що викладене положення застосовується тільки при конкретизованому умислі (якщо в даному разі суб'єкту було байдуже, які ліки вкрасти - його діяння кваліфікувалося б за статтею, яка передбачає відповідальність за фактично вчинене діяння. У
  9. 9.1. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину
    замах на злочин. Отже, діяльність особи задля вчинення злочину може характеризуватися кількома етапами. Такі етапи звуться стадіями вчинення злочину (від грецького стадіа - ступінь, фаза розвитку). Отже, стадії вчинення умисного злочину - це певні етапи, які може пройти злочин у своєму розвитку. Кримінально-правове визначення вказаних стадій відповідає можливому розвитку злочину в реальній
  10. 9.2. Готування до злочину
    замаху на злочин (ст. 15 КК). Одначе систематичне тлумачення ст. 14, 15 і 17 КК (добровільна відмова при незакінченому злочині) дає всі підстави поширити цю ознаку й на готування до злочину. Припинення діяння з незалежних від винного обставин може бути обумовлено об'єктивними причинами (скажімо, вийшов з ладу двигун автомашини, на якій він їхав на місце злочину), а також суб'єктивними (скажімо,
  11. 9.4. Закінчений злочин
    замаху. Тобто те, що фактично є незакінченим злочином, юридично вважається злочином закінченим. Так, сам факт організації банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад (ч. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 7 липня 1995 р. "Про судову практику в справах про бандитизм"). Розбій вважається закінченим з моменту
  12. 9.5. Добровільна відмова при незакінченому злочині
    замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. У ч. 2 ст. 17 КК формулюються наслідки добровільної відмови: "Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину". Отже, обов'язковими ознаками добровільної відмови є: 1)
  13. 10.2. Види співучасників
    замаху на злочин здійснює допомогу виконавцеві або іншому співучасникові для успішного доведення ними злочинного наміру до кінця. Пособництво, як правило, вчиняється активними діями, але можливе й у вигляді пасивної поведінки. Скажімо, пособник крадія, залишаючи місце роботи, умисно не замкнув сейф, чим і скористався виконавець. Пособництво як вид співучасті можливе тільки до моменту доведення
  14. 10.4. Відповідальність співучасників
    замаху). Скажімо, пособник передав потенційному виконавцеві пістолет для вчинення вбивства. Невдовзі виконавець був викритий і, оскільки це викриття сталося на стадії готування, притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК. Пособник нестиме відповідальність за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК (обидва також відповідають за ст. 263 КК). Крадій, затриманий під час
  15. 12.2. Необхідна оборона
    замах на злочин. Подібний стан речей визначає початковий момент посягання. "Слід також мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його
  16. 12.4. Затримання особи, що вчинила злочин
    замах на злочин). Крім того, злочинець може бути затриманий і через деякий час після вчинення злочину, якщо він спромігся втекти з місця події і навіть якщо він втік з місця, де відбував покарання. .Але таке затримання може бути проведене тільки особою, перекона- ною, що затримуваний підлягає цьому заходу на законній підставі (наприклад, працівник міліції, який має відносно цього офіційне
  17. ЗМІСТ
    злочину і класифікація злочинів 41 Поняття злочину та його ознаки 41 Малозначність діяння як обставина, що виключає кримінальну відповідальність 48 Класифікація злочинів 50 Контрольні питання 52 Розділ IV Кримінальна відповідальність та її підстави. Склад злочину і кваліфікація злочину 53 Поняття кримінальної відповідальності 53 Підстави кримінальної відповідальності 57 Поняття складу
© 2014-2022  pravolib.pp.ua